ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2024Справа № 910/12781/23
За позовом ОСОБА_1
до Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Ільєнко О.О.
Представники учасників справи:
від позивача ОСОБА_1 ;
від відповідача Тицищина О.П.
В судовому засіданні 23.01.2024 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 06.02.2024 року.
14 серпня 2023 року до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 (позивач) надійшла позовна заява б/н від 13.08.2023 року до Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання недійсним рішення Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про відмову у початку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, оформлене листом від 22.06.2023 року № 60-02/2777
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав покладених на нього завдань, що зумовило ухвалення оспорюваного рішення, яке порушує вимоги законодавства та права позивача, а також фактично дозволяє окремим суб'єктам порушувати правила економічної конкуренції в Україні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12781/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.09.2023 року.
13.09.2023 року через відділ діловодства суду від Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України надійшов відзив на позовну заяву № 60-02/3901 від 12.09.2023 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте Відділенням в межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені законом, а висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими. Крім того, у прохальній частині відзиву відповідач просить поновити строк на подання відзиву.
18.09.2023 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 15.09.2023 року про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду.
18.09.2023 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 15.09.2023 року про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив, встановивши новий строк - 5 днів з дня вирішення судом клопотання про залишення відзиву без розгляду.
В підготовчому засіданні 19.09.2023 року судом оголошувалася перерва.
В підготовчому засіданні 21.09.2023 року судом було розглянуте та відхилене клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 21.09.2023 року.
Відхиляючи наведене клопотання суд виходив з наступного.
Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 року встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.
Як вбачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалу про відкриття провадження у справі надіслано в електронний кабінет відповідача та доставлено 17.08.2023 о 14:02.
Отже, датою вручення відповідачу копії ухвали суду є 17.08.2023 року.
Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 01.09.2023 року (включно).
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.
Отже, відповідач помилково просить поновити, а не продовжити процесуальний строк, встановлений судом, що є підставою для відмови в задоволенні відповідного клопотання.
Відтак, суд не приймає до уваги відзив на позовну заяву, як такий, що поданий до суду з порушення строку.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 21.09.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/12781/23 до судового розгляду по суті на 17.10.2023 року.
22.09.2023 року через відділ діловодства суду від Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення.
06.10.2023 року через систему «Електронний суд» від Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення.
13.10.2023 року через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання б/н від 13.10.2023 року про залишення без розгляду письмових пояснень відповідача.
В судовому засіданні 17.10.2023 року судом оголошувалася перерва.
18.10.2023 року через систему «Електронний суд» від Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про складання тексту та видачу ухвали суду про відмову в поновленні строку на подання відзиву та залишення відзиву без розгляду.
20.10.2023 року через систему «Електронний суд» від Північного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 24.10.2023 року судом було розглянуте та відхилене клопотання відповідача про складання тексту та видачу ухвали суду про відмову в поновленні строку на подання відзиву та залишення відзиву без розгляду, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 24.10.2023 року.
Відхиляючи наведене клопотання суд виходив з того, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (ч. 4, 5 ст. 233 ГПК України).
При цьому, суд враховує позицію викладену у пункті 36 постанови Верховного Суду від 05.02.2019 року у справі № 903/381/18: "Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про помилковість висновку апеляційного суду щодо допустимості оскарження в апеляційному порядку лише судових рішень, оформлених окремим документом, тоді як ухвала від 14.08.2018 про відхилення клопотання Товариства про зупинення провадження у справі є протокольною, оскільки положення частин 4, 5 статті 233 та частини 1 статті 255 ГПК України не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду в залежності від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал".
Також в судовому засіданні 24.10.2023 року судом було розглянуте та відхилене клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 24.10.2023 року.
Відхиляючи наведене клопотання суд виходив з того, що відповідно до положень частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Неявка у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
Суд зазначає, що наведені обставини в обґрунтування причин неможливості забезпечити участь представника відповідача у судовому засіданні не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об'єктивно непереборними. Поряд з цим, в клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких суд не може розглянути справу без участі представника відповідача.
Крім того, в судовому засіданні 24.10.2023 року судом було розглянуте та задоволене клопотання позивача про залишення без розгляду письмових пояснень відповідача, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 24.10.2023 року. Залишаючи без розгляду письмові пояснення відповідача суд виходив з того, що подані відповідачем пояснення містять позицію по суті спору і за своїм змістом є тотожними відзиву на позовну заяву, який залишений судом без розгляду, тому суд дійшов висновку залишити без розгляду подані відповідачем письмові пояснення.
В судовому засіданні 28.11.2023 року судом оголошувалася перерва.
У зв'язку з перебуванням судді Коткова О.В. 19.12.2023 року у відпустці, судове засідання, призначене на 19.12.2023 року о 14:00 не відбулося, судове засідання призначено на 23.01.2024 року.
В судовому засіданні 23.01.2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ОСОБА_1 звернувся до Антимонопольного комітету України із заявою від 16.02.2023 року б/н про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке полягає у невстановлені вартості на послуги з транспортування транспортних засобів, які тимчасово затримані інспекторами з паркування Департаменту під час залучення таких суб'єктів господарювання до транспортування транспортних засобів, які тимчасово затримані інспекторами з паркування Департаменту та з боку суб'єктів господарювання внаслідок застосування однакової вартості послуг.
Заява стосувалася імовірних порушень у процесі залучення суб'єктів господарювання до транспортування транспортних засобів («ТЗ»), які були тимчасово затримані інспекторами з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно з КУпАП, та встановлення вартості відповідних послуг.
Зокрема, ОСОБА_1 стверджував, що усі суб'єкти господарювання, яких на договірних засадах залучив Департамент, встановили однакову ціну послуг з транспортування ТЗ незалежно від відстані транспортування та будь-яких інших факторів (наприклад, ваги чи габаритів ТЗ) - 1270,00 грн. Наведене має ознаки антиконкурентних узгоджених дій зі сторони цих суб'єктів.
У заяві ОСОБА_1 також зазначав, що Департамент створює умови та/або легітимізує це порушення, оскільки, здійснюючи добір суб'єктів господарювання для укладання відповідних договорів, у жоден спосіб не враховує пропоновану ціну послуг, натомість відносить її встановлення на розсуд самих суб'єктів.
Листом Північного міжобласного територіального відділення АМК України від 15.03.2023 року № 60-02/1302 заяву позивача залишено без руху, надано 15 днів з дня отримання цього листа для усунення порушень, а саме:
(1) вказати яким чином бездіяльність Департаменту, яка полягає у не встановлені вартості на послуги під час залучення суб'єктів господарювання, визначена як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, порушує права ОСОБА_1 ;
(2) вказати які негативні наслідки для конкуренції та для ОСОБА_1 були (могли бути) завдані внаслідок не встановлення Департаментом вартості на послуги під час залучення суб'єктів господарювання;
(3) вказати яким чином дії Департаменту, які полягають у не встановлені вартості на послуги під час залучення суб'єктів господарювання, призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
(4) вказати зміст вимог та очікувані заходи Відділення за результатами розгляду заяви шляхом застосування законодавства про захист економічної конкуренції в частині бездіяльності Департаменту;
(5) вказати які неправомірні переваги у конкуренції отримують суб'єкти господарювання внаслідок застосування однакової вартості послуг. Відповідь підтвердити документально (у разі можливості);
(6) вказати зміст вимог та очікувані заходи Відділення за результатами розгляду заяви шляхом застосування законодавства про захист економічної конкуренції в частині дій суб'єктів господарювання, які полягають у застосуванні однакової вартості послуг;
(7) вказати які негативні наслідки для конкуренції та ОСОБА_1 були (могли бути) завдані внаслідок дій суб'єктів господарювання, які полягають у застосуванні однакової вартості послуг (з огляду на те, що споживач безпосередньо не може обрати надавача послуг за кращою ціною).
Позивач на усунення порушень у межах встановленого строку направив відповідачу лист від 01.04.2023 року.
У листі від 12.04.2023 року № 60-02/657е Північне міжобласне територіальне відділення АМК України просило Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом 10 календарних днів з дня отримання цього листа надати інформацію та копії документів:
(1) яким чином (за конкурсом, за заявами тощо) та за якими критеріями Департамент обирає виконавця послуг, з яким в подальшому буде укладений договір про надання таких послуг;
(2) ґрунтовні пояснення щодо не встановлення за договорами на послуги, які Департамент укладає з суб'єктами господарювання, вартості таких послуг, а лише визначає, що вона встановлюється самостійно згідно законодавства, в той час, як спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 № 967/1218/869 «Про затвердження розміру плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)» визначено граничну вартість послуг, яка є меншою за вартість самостійно встановлену суб'єктами господарювання;
(3) ґрунтовні пояснення щодо того, яким чином інспектори з паркування м. Києва визначають суб'єкта господарювання, який буде здійснювати транспортування того чи іншого транспортного засобу, які тимчасово затримані інспекторами з паркування Департаменту. Крім того вказати, які фактори впливають на вибір інспектором з паркування таких суб'єктів господарювання;
(4) вказати всіх суб'єктів господарювання (повне найменування, код ЄДРПОУ, фактична та юридична адреса), з якими Департамент станом на момент надання відповіді на цей лист уклав договори про надання послуг;
(5) надати ґрунтовні пояснення щодо встановленої суб'єктами господарювання однакової (фіксованої) вартості на послуги попри те, що кожне транспортування транспортного засобу, яке тимчасово затримане інспектором з паркування Департаменту різне за кілометражем, а також вага транспортних засобів які транспортуються теж різна;
(6) надати копії скарг (звернень) щодо надання суб'єктами господарювання послуг та відповідей на них за поточний період 2023 року.
У відповідь на вказаний лист Департамент листом №053-4109 від 30.04.2023 року (вх. № 60-01/1393 від 25.04.2023 року) повідомив Північне міжобласне територіальне відділення АМК України про наступне:
(1) для забезпечення доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку транспортних засобів, що будуть тимчасово затримуватись інспекторами з паркування Департаменту за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, на офіційному порталі Києва розміщується відповідне оголошення щодо наміру Департаменту укласти відповідний договір взаємодії із суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів; розміщення оголошень на Офіційному порталі Києва відбувається за потреби Департаменту укласти вищезазначені договори; договори укладаються з усім суб'єктами господарської діяльності, що надають свої пропозиції відповідно до оголошень розміщених на Офіційному порталі Києва в мережі Інтернет, та відповідають основним умовам, викладеним в оголошеннях;
(2) відповідно до Положення про Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державне адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 02 березня 2025 року № 6018/6059, встановлення розміру плати за доставлення тимчасове затриманих транспортних засобів для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку не відноситься до компетенції Департаменту; розмір плати з доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку тимчасово затримананих транспортних засобів визначається самостійно підприємством, установою та організацією, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, відповідно до законодавства України;
(3) евакуатори розподіляються між інспекторами керівництвом управлінь (інспекції) з паркування в робочому порядку на кожний тиждень рівномірно у кількості не більш ніж 4 евакуатора з крановим завантаженням або 5 евакуаторів з боковим завантаженням на одного інспектора; при цьому для зменшення корупційних ризиків контролюється, щоб один інспектор з паркування постійно не працював з евакуаторами одних і тих же суб'єктів господарювання; протягом робочого дня розподіл евакуаторів між інспекторами може корегуватися в залежності від оперативних завдань, дорожньої обстановки та технічного стану евакуаторів; інспектор з паркування по черзі залучає всі без винятку евакуатори, що виділені йому для роботи; евакуатори використовуються у поточному режимі по мірі вивільнення; готовність евакуатору в конкретний момент часу для завантаження є єдиним критерієм для його вибору;
(4) станом на дату надання відповіді Департаментом укладено договори про взаємодію із доставлення (транспортування) на спеціальний майданчик чи стоянку транспортних засобів за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів з такими суб'єктами господарювання: КП «Київтранспарксервіс»; КП «Центр організації дорожнього руху»; ТОВ «Експедиція 777»; ТОВ «Експресавтоком»; ТОВ «Паркінг Україна»; ТОВ «Укртрансконтракт»; ФОП Ліщина О.О.; ФОП Лук'яненко Є.О.; ФОП Яременко Г.В.;
(5) за поточний період 2023 року до Департаменту через контактний центр міста Києва 1551 надійшло одне звернення (питання 6 запиту).
Листом від 24.04.2023 року № 60-02/1896 Північне міжобласне територіальне відділення АМК України повідомило позивача про продовження строку розгляду скарги на 60 календарних днів - до 22.06.2023 року.
У вимозі від 01.05.2023 року № 60-02/1984 Північне міжобласне територіальне відділення АМК України вимагало у суб'єктів господарювання (КП «Київтранспарксервіс», КП «Центр організації дорожнього руху», ТОВ «Експедиція 777», ТОВ «Експресавтоком», ТОВ «Паркінг Україна», ТОВ «Укртрансконтракт», ФОП Ліщина О.О., ФОП Лук'яненко Є.О., ФОП Яременко Г.В.) протягом 10 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати до Відділення інформацію та копії документів:
(1) копію договору, укладеного між Товариством та Департаментом;
(2) ґрунтовні пояснення щодо не встановлення в договорі, укладеного між Товариством та Департаментом, вартості послуг;
(3) вказати, яким чином Товариство розраховує вартість послуг; відповідь підтвердити документально (затвердженні калькуляції, розрахунки тощо);
(4) надати ґрунтовні пояснення, чому вартість послуг не залежить від відстані транспортування (доставлення) транспортного засобу та характеристик транспортного засобу (з огляду на те, що відстань від місця евакуації транспортного засобу до визначеного штраф-майданчика в кожному випадку буде різною);
(5) вказати адреси штраф-майданчиків, на які Товариство здійснює транспортування транспортних засобів, які тимчасово затримані інспекторами з паркування Департаменту;
(6) чи відрізняється вартість послуг від вартості аналогічної доставки транспортного засобу (з однаковими характеристиками транспортного засобу, з однаковою відстанню доставки та з заблокованими колесами) у разі замовлення іншими особами; відповідь обґрунтувати та підтвердити документально (у разі можливості);
(7) надати ґрунтовні пояснення щодо однакової вартості послуг у Товариства та у 8 (восьми) інших суб'єктів господарювання, які також за договором здійснюють надання послуг;
(8) чи вважає Товариство конкурентами 8 (вісім) інших суб'єктів господарювання, які також за договором здійснюють надання послуг.
У відповідь на вимогу КП «Київтранспарксервіс» листом № 053/05-1782 від 12.05.2023 року (вх. № 60-01/1685 від 16.05.2023 року) повідомило Відділення, що (1) між Департаментом та КП «Київтранспарксервіс» було укладено договір щодо надання послуг з транспортування транспортних засобів, тимчасово затриманих інспектором з паркування; (2) умови договору визначались Департаментом; (3) вартість послуг КП «Київтранспарксервіс» з евакуації транспортних засобів була встановлена наказом КП «Київтранспарксервіс» від 24.12.2019 року № 112; (4) відповідно до наказу Департаменту комунальної власності № 42 від 03.02.2023 року наявні у КП «Київтранспарксервіс» евакуатори передані КП «Центр організації дорожнього руху»; (5) КП «Київтранспарксервіс» не володіє інформацією щодо вартості послуг транспортування транспортних засобів, тимчасово затриманих інспектором з паркування у інших суб'єктів господарювання.
У відповідь на вимогу ТОВ «Експедиція 777» листом № 12/05-01 від 12.05.2023 року (вх. № 60-01/1666 від 15.05.2023 року) повідомило Відділенню інформацію та надало витребувані документи.
За вх. № 60-01/1691 від 16.05.2023 року до Відділення від ФОП Лук'яненко Є.О. супровідним листом від 12.05.2023 року надійшла відповідь на вимогу та витребувані документи.
Листом від 15.05.2023 року № 053/04-08/2787 (вх. № 60-01/1721 від 18.05.2023 року) КП «Центр організації дорожнього руху» повідомило Відділення, зокрема, що (1) підприємство здійснює транспортування транспортних засобів, тимчасово затриманих інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державне адміністрації) на підставі договору про надання послуг з транспортування від 31.12.2021 року № 2ТЗ-2022/1 укладеного з Департаментом; (2) розмір плати за послугу з транспортування (переміщення) транспортних засобів, тимчасово затриманих інспектором з паркування, складається з витрат на: переміщення транспортних засобів автомобілем-евакуатором, які на 1 км становлять 30,20 грн.; завантаження та розвантаження транспортного засобу автомобілем-евакуатором з маніпулятором, які становлять 364,72 грн.; (3) підприємство інформацією щодо вартості послуг інших суб'єктів господарювання, які за договорами надають послуги з переміщення затриманих транспортних засобів не володіє.
У листі № 113 від 15.05.2023 року (вх. № 60-01/1686 від 16.05.2023 року) ТОВ «Експресавтоком» повідомило Відділення, зокрема, що (1) товариство здійснює транспортування транспортних засобів, тимчасово затриманих інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державне адміністрації) на підставі договору № 10ТЗ-2022/1 від 17.02.2022 року; (2) вартість послуг у розмірі 1270,00 грн. входить до діапазону ринкових цін станом на 2022 рік, а також відповідає вимогам Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті; (3) товариство не володіє інформацією щодо однакової ціни на послуги із транспортування у інших суб'єктів господарювання, які є конкурентами на ринку відповідних послуг по відношенню до ТОВ «Експресавтоком».
Супровідним листом від 15.05.2023 року (вх. № 60-01/1688 від 16.05.2023 року) до Відділення від ФОП Ліщина О.О. надійшли пояснення на вимогу та витребувані документи.
У листі № 63 від 16.05.2023 року (вх. № 60-01/1698 від 17.05.2023 року) ФОП Яременко Г.В. повідомив Відділення, зокрема, що (1) ФОП здійснює транспортування транспортних засобів, тимчасово затриманих інспектором з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державне адміністрації) на підставі договору № 6ТЗ-2022/1 від 10.02.2022 року; (2) вартість послуг визначена на підставі наказу МВС України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, міністерства фінансів України; (3) ФОП не володіє інформацією чому у 8 інших суб'єктів господарювання однакова вартість послуг.
За вх. № 60-01/1790 від 24.05.2023 року до Відділення від ТОВ «Укртрансконтракт» супровідним листом від 24.05.2023 року б/н надійшли відповіді на питання та витребувані документи. Зокрема, (1) ТОВ «Укртрансконтракт» повідомило, що розраховує вартість послуг (встановлює розмір плати) на підставі затверджених товариством калькуляцій; (2) калькуляція ТОВ «Укртрансконтракт» на послуги, пов'язані з евакуацією тимчасово затриманих транспортних засобів, враховує відстань до 31 км від місця евакуації до визначених адрес штраф-майданчиків; (3) товариство не є розпорядником інформації стосовно вартості послуг у 8 інших суб'єктів господарювання, відповідно надати пояснення не є можливим; (4) товариство не володіє інформацією щодо діяльності інших суб'єктів господарювання, які здійснюють надання аналогічних послуг з евакуації тимчасово затриманих транспортних засобів, щоб робити висновок щодо конкурентоспроможності.
Листом від 22.06.2023 року № 60-02/2777 "Про результати розгляду заяви" Північне міжобласне територіальне відділення АМК України відмовило ОСОБА_1 у розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у зв'язку з відсутністю належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Позивач не погоджується із прийнятим Відділенням рішенням щодо відмови у розгляді справи, вважає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування відмови у розгляді справи, враховуючи надану у заяві інформацію та докази, яким взагалі не надано оцінку.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання незаконною викладеної в листі Відділення від 22.06.2023 року № 60-02/2777 відмови у розгляді справи за заявою ОСОБА_1 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначає Закон України "Про захист економічної конкуренції", який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що одним із основних завдань Антимонопольного комітету України, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Статті 7 та 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" закріплюють, що АМК має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений АМК має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи АМК приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Згідно з пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджені розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1997 № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджував, що у рішенні Відділення, яке оформлене листом, не надано обґрунтованої оцінки повідомленим в заяві позивача фактам порушення законодавства про захист економічної конкуренції та не перевірено наявності у діях Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ознак антиконкурентних дій, які передбачені приписами статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначені Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ).
Згідно з пунктом 18 цих Правил визначено, що заява подається в письмовій формі й повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, обґрунтування того, яким чином права заявника порушуються внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, визначених законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у пункті 18 цих Правил, і це перешкоджає розгляду заяви, державний уповноважений, голова відділення залишає заяву без руху, про що письмово повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків. У разі невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява може бути залишена без розгляду, про що письмово повідомляється заявнику. Залишення заяви без розгляду не позбавляє заявника права звернутися до Комітету, відділення з повторною заявою про порушення (пункт 19 Правил розгляду справ).
В своїй заяві позивач зазначив, що (1) дії Департаменту, які полягають у неврахуванні вартості послуг з доставлений транспортних засобів, які тимчасово затримані інспекторами з паркування Департамент) (далі - Послуги), як одного з критеріїв обрання (добору) Департаментом таких суб'єктів господарювання для залучення до транспортування цих транспортних засобів, містять ознаки порушення, передбаченого частиною першою статті 15 (анти конкуренти і дії органу місцевого самоврядування) та/або статтею 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції або їх легітимація); (2) дії суб'єктів господарювання, які полягають у застосуванні застосування однакової вартості послуг, містять ознаки порушення, передбаченого частиною першою статті 6 та/або пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання).
Приписами статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:
заборона або перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалізацію певних видів товарів;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, міжгалузеві, регіональні чи інші форми об'єднань або здійснення узгоджених дій концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;
пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;
будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;
встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного реґіону країни в іншому або надання дозволу на реалізацію товарів з одного реґіону в іншому в певному обсязі чи за виконання певних умов;
надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;
дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;
дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
Вчинення антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Під обмеженням конкуренції розуміється поведінка органу влади, яка обмежує чи взагалі не дає можливості учасникам ринку конкурувати між собою на відповідному ринку. Внаслідок змін стану конкуренції створюються більш або менш сприятливі умови конкуренції для окремих суб'єктів господарювання, у той час як для інших суб'єктів господарювання ці умови залишаються незмінними.
Водночас порушення, про яке йдеться в статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", може у даному випадку, мати місце за одночасної наявності принаймні двох умов: по-перше, якщо воно відбувалося у конкурентному середовищі (тобто у сфері економічного змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття переваг над іншими суб'єктами господарювання завдяки власним досягненням), і, по-друге, мало або могло мати негативні наслідки у вигляді недопущення, усунення, обмеження чи спотворення саме конкуренції (а не взагалі порушення прав чи інтересів суб'єктів господарювання, яке, за його наявності, могло б бути усунуте шляхом звернення останніх за судовим захистом).
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.
Згідно зі статтею 17 названого Закону голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження:
1) проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням Голови чи органів Антимонопольного комітету України - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам;
2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження;
3) проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
4) безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та організацій під час проведення перевірок та розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за умови пред'явлення службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки чи розслідування;
5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;
6) викликати для надання пояснень під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції посадових осіб і працівників суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, інших юридичних осіб, їх структурних підрозділів, філій, представництв, а також фізичних осіб;
7) призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку;
8) у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;
9) у разі перешкоджання працівникам Антимонопольного комітету України виконувати повноваження, передбачені пунктами 3, 4, 5 і 8 частини першої цієї статті, залучати поліцейських до застосування передбачених законом заходів, необхідних для подолання перешкод;
10) залучати поліцейських, працівників митних та інших правоохоронних органів до забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування, в тому числі збирання та вилучення доказів, накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації;
11) залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою;
12) проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);
13) визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання чи їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання;
14) вносити до органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції;
15) надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, суб'єктів господарювання, об'єднань пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію;
16) звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
17) представляти територіальне відділення Антимонопольного комітету України без спеціальної довіреності в суді;
18) уповноважувати своїх заступників здійснювати повноваження, передбачені пунктами 1 - 2 частини першої цієї статті;
19) складати протоколи про адміністративні правопорушення;
20) здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про публічні закупівлі".
Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має права і виконує обов'язки в межах компетенції, визначеної цим Законом, іншими актами законодавства, Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що затверджується Антимонопольним комітетом України, здійснює керівництво діяльністю територіального відділення, забезпечує виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.
Відділення у межах розгляду заяви позивача встановило, що на виконання вимог чинного законодавства України щодо реформування сфери паркування для контролю за паркувальним простором м. Києва у складі Департаменту створено Управління (інспекцію) з паркування.
Відповідно до частини третьої статті 219 Кодексу України про адміністративні правопорушення віл імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і шостою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 1521 цього кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Згідно з рішенням Київської міської ради від 27.09.2018 № 1530/5594 (із змінами внесеними рішенням від 12.11.2019 № 31/7604) та відповідно до Положення про Департамент, затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6018/6059, інспектори з паркування Департаменту отримали повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення в частині порушень правил зупинки, стоянки, паркування зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також проводити тимчасове затримання транспортних засобів у випадку, визначених законодавством.
У своїй діяльності щодо тимчасового затримання транспортних засобів інспектори з паркування керуються вимогами статті 2651 «Тимчасове затримання транспортних засобів інспекторами з паркування» Кодексу України про адміністративні правопорушення та Порядком тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 990 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів, у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, і з якими органами місцевого самоврядування укладено в установленому порядку договори.
Листом від 20.04.2023 року № 053-4109 (вх. № 60-01/1393 від 25.04.2023 року) Департамент повідомив, що для забезпечення доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку транспортних засобів, що будуть тимчасово затримуватись інспекторами з паркування Департаменту за порушення правил зупинки, стоянки, паркування, на офіційному порталі Києва розміщується відповідне оголошення щодо наміру Департаменту укласти відповідний договір взаємодії із суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів. Договори укладаються з усіма суб'єктами господарювання, що надають свої пропозиції відповідно до оголошень розміщених на Офіційному порталі Києва в мережі Інтернет, та відповідають основним умовам, викладеним в таких оголошеннях.
Відповідно до Положення про Департамент, затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 року № 6018/6059, встановлення розміру плати за доставлення тимчасово затриманих транспортних засобів для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку не відноситься до компетенції Департаменту.
Для транспортування транспортних засобів, які тимчасово затримані інспекторами з паркування Департаменту. Евакуатори розподіляються в робочому порядку на кожний тиждень рівномірно у кількості не більше ніж 4 евакуатора з крановим завантаженням або 5 евакуаторів з боковим завантаженням на одного інспектора. При цьому, для зменшення корупційних ризиків контролюється, щоб один інспектор з паркування постійно не працював з евакуатором одних і тих же суб'єктів господарювання.
Протягом робочого дня розподіл евакуаторів між інспекторами може корегуватися в залежності від оперативних завдань, дорожньої обстановки та технічного стану евакуаторів. Інспектор з паркування по черзі залучає всі без винятку евакуатори, що виділені йому для роботи. Евакуатори використовуються у поточному режимі по мірі вивільнення. Готовність евакуатору в конкретний момент часу для завантаження є єдиним критерієм для його вибору.
На підставі викладеного, Відділення дійшло висновку, що Департамент (в особі інспекторів з паркування) взаємодіє із суб'єктами господарювання під час задоволення суспільних потреб - забезпечення безпеки дорожнього руху та не має законодавчо закріплених повноважень щодо встановлення вартості для таких суб'єктів господарювання, а також не обирає виконавців послуг за ціною, що є основним критерієм функціонування товарних ринків. При цьому, в матеріалах заяви відсутні та Відділенням не виявлені підтвердні матеріали, які можуть свідчити про створення Департаментом перешкод для укладання іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану із транспортуванням транспортних засобів, вищевказаних договорів взаємодії з Департаментом.
В оскарженому рішенні, оформленого листом вказано, що КП «Центр організації дорожнього руху», як один із суб'єктів господарювання, листом від 15.05.2023 року № 053/04-08/2787 (вх. № 60-01/1721 від 18.05.2023 року) повідомило, що не є конкурентом для інших суб'єктів господарювання, оскільки послуги мають ознаки послуг загального характеру, які надаються не в межах конкурентного ринку, а для задоволення суспільних потреб - забезпечення дорожнього руху.
Крім того у рішенні зазначено, що відповідно до пункту 2 Порядку № 990 тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 1521 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 2654 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 990 повернення тимчасово затриманого транспортного засобу, який зберігається на спеціальному майданчику чи стоянці, відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної в частині першій статті 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення.
Умовами повернення зазначеним особам транспортного засобу є оплата вартості послуг з доставлення та/або зберігання транспортного засобу та сплата штрафу за вчинене правопорушення. Тобто, водії (власники транспортних засобів) у таких випадках не можуть обирати суб'єкт господарювання для отримання послуг з доставлення та/або зберігання транспортного засобу, а суб'єкти господарювання, відповідно, не можуть змагатися один з одним за споживачів вказаних послуг.
За результатом розгляду заяви та зібраних матеріалів Відділення дійшло висновку, що вказані у заяві обставини не є належними для кваліфікації дій Департаменту та суб'єктів господарювання як таких, що містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У зв'язку з чим, керуючись пунктом 2 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Відділення повідомило позивача про відсутність належних підстав для початку розгляду справи, з огляду на не виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
За принципом належного урядування влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб. З принципу "правової держави" витікає вимога законності та узгодженості діяльності її органів. Саме тому на рівні Основного закону закріплено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
З позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень державним органам обсяг, яких не має чітко визначених меж було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.
Саме тому Закон має чітко визначати межі дискреційних повноважень будь-яких державних органів та порядок їх здійснення (пункт 67 рішення у справі "Котій проти України" (Kotiy v. Ukraine) від 5 березня 2015 року, заява № 28718/09; пункт 60 рішення у справі "Зосимов проти України" (Zosymov v. Ukraine) від 7 липня 2016 року, заява № 4322/06).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 зазначив, що принцип юридичної визначеності, як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 08.06.2016 № 3-рп/2016).
Отже, кожен орган влади, використовуючи визначені законом саме для нього владні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання органом прав особи, що звернулася за захистом, на кожній стадії такого провадження та за його наслідками.
Суд виходить з того, що дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.
Дискреційні повноваження органу Антимонопольного комітету України не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу. Зазначена правова позиція послідовно викладалася у низці постанов, зокрема, Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року у справі № 910/23000/17, Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 910/13869/19, від 01.10.2020 року у справі № 920/890/19, від 15.04.2021 року у справі № 910/17929/19, від 15.07.2021 року у справі № 904/4598/20.
У постанові від 02.07.2019 року у справі № 910/23000/17 Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган Антимонопольного комітету України має враховувати при ухваленні рішень.
Перевіряючи дії Антимонопольного комітету України на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Антимонопольного комітету України з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а тому доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України через призму/критерії, зокрема, неповноти з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильності застосування норм матеріального і процесуального права тощо. Саме таким чином суд і здійснює перевірку на відповідність реалізації дискреції закону (праву), так і на узгодженість рішень/дій, прийнятих на підставі дискреції, з правами особи, загальними принципами публічної адміністрації, процедурними нормами, обставинами справи тощо.
Отже, спеціально-дозвільний принцип, встановлений у статті 19 Конституції України передбачає зобов'язання органу державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією або ж законами України. Норми Конституції не містять прямої безпосередньої вказівки на можливість багатоваріантної поведінки при здійсненні органами державної влади своїх повноважень. Водночас реалізація окремих повноважень може залежати від оцінки відповідної потреби їх застосування з метою належної реалізації вимог закону. Свобода розсуду є необхідною для здійснення цілого ряду завдань, які мають бути виконані при здійсненні державної влади. Проте однією з вимог до здійснення дискреційних повноважень є вимога до суб'єкта владних повноважень використовувати дискреційні повноваження з метою, з якою воно було надано, зокрема, згідно з відповідним законом.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що рішення, оформлене листом від 22.06.2023 року № 60-02/2777, Відділенням прийнято у межах своїх повноважень, у порядку та спосіб, встановлені законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.
При цьому суд також відзначає, що міра, до якої АМК України має виконати обов'язок щодо надання мотивованої відповіді про відмову в розгляді справи, може бути різною залежно від характеру рішення і, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Перевірка меж та обсягу мотивів, наведених АМК України під час прийняття рішень про відмову в розгляді справи, в тому числі оформлених листами, до компетенції судів не входить.
Перевіривши дотримання Відділенням вимог законодавства під час прийняття рішення про відмову в розгляді справи, викладеного в листі від 22.06.2023 року № 60-02/2777, суд дійшов висновку, що з огляду на свої дискреційні повноваження, Відділення навело мотиви та обґрунтування підстав прийняття ним такого рішення.
Наведені обставини у сукупності свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.02.2024р.
Суддя О.В. Котков