Справа № 523/10506/23
Провадження №2/523/103/24
"05" лютого 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого - судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення моральної шкоди,
за участю представника позивача - адвоката Степської Л. М., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Ростомова Г. А.,
Установив
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, яким просить стягнути з останньої на свою користь моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень.
Вимоги позову позивач мотивує тим, що упродовж багатьох років вона несе моральні страждання та знаходиться під психологічним тиском з боку відповідачки ОСОБА_2 , яка ініціювала численні судові тяжби, що вплинуло на стан здоров'я позивачки і загостренню її хронічних захворювань.
Зокрема, Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2021 року було відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні позову до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Юридичного департаменту Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень.
Не погодившись с даним рішенням, ОСОБА_2 звернулась до Одеського Апеляційного суду з апеляційною скаргою. Постановою Одеського Апеляційного суду від 06 квітня 2023 року доводи апеляційної скарги були визнані помилковими та задоволені частково.
Як зазначила позивачка у своєму позові, внаслідок протиправних дій з боку відповідачки ОСОБА_2 , позивачка ОСОБА_1 не може користуватися та проживати у житловому будинку АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим довгі роки позивачка мала судові тяжби з ОСОБА_2 .
В період з 2020 р. до 2023 р. у зв'язку з великою кількістю судових розглядів з участю ОСОБА_2 , в яких ОСОБА_1 приймала участь, стан ії здоров'я погіршувався, тому в 2020 р. позивачка звернулась за медичною допомогою до лікарні, де проходила лікування щодо ОНМК по ішемічному типу.
Відповідно до Виписки № 13737 з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 в 2018 р. знаходилась на лікуванні у Одеській Обласній Клінічній лікарні з діагнозом: ОНМК по ішеміческому (атеротромбічному) типу.
ОСОБА_1 посилається на те, що є інвалідом другої групи, малозабезпеченою особою похилого віку. Через постійні судові спори з ОСОБА_2 їй спричинено розлад здоров'я, загострення хронічного захворювання, порушення способу життя і погіршення фізичного стану. Змінився звичний устрій її життя.
Позивачка зазначає, що ОСОБА_2 вчиняє психологічний тиск на ОСОБА_1 , у протиправним способом шляхом наклепницьких заяв, вводила в оману судові органи, з метою відсторонення ОСОБА_1 від належного позивачці житла, та протиправно заволоділа ії нерухомим майном. На протязі декілька років позивачка несе моральні страждання які пов'язані з прийняттям нею участі в численних судових розглядах, які ініціювала ОСОБА_2 . Тому, на думку позивачки вона постійно заходиться у нервозному стані, несе страждання на психологічному рівні, наслідком цього вона потребує постійного лікування.
Таким чином, як зазначила позивачка, їй було заподіяно стрес, душевні та моральні страждання та переживання, внаслідок чого була спричинена моральна шкода, котру вона оцінила в 100000 гривень, котрі і просила стягнути з відповідачки ОСОБА_2 .
До Суворовського районного суду міста Одеси 26 червня 2023 року надійшла позовна заява. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26.06.2023 року визначено головуючого-суддю Кузьміну О. І.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 10.10.2023 року визначено головуючого-суддю Сувертак І. В. Вилучений суддя Кузьміна О. І., підстава проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи - інші обставини, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, що може мати наслідком порушення строку розгляду, передбаченого відповідним процесуальним законом, відрахована зі штату суду у зв'язку із достроковим закінченням відрядження судді. Наказ № 17-о/с від 06.10.2023 року.
Справу суддею Сувертак І. В. отримано 11 жовтня 2023 року.
Ухвалою головуючого-судді Сувертак І. В. від 11 жовтня 2023 року суддею прийнято до свого розгляду зазначену цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов. (а.с. 70,71).
З боку сторони відповідача - адвоката Ростомова Г. А. до суду 18 вересня 2023 року надійшов відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що відповідач вимоги позову не визнає, оскільки позивачем жодним чином не підтверджено свої вимоги. Просить в задоволені позову відмовити.
Також в відзиві зазначено, що позивач неодноразово зверталась до суду із позовними вимогами про відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_2 та членів її сім,ї в задоволенні котрих судом було відмовлено. Також ОСОБА_1 є боржником по відношенню до ОСОБА_2 , що встановлено рішеннями судів у справах №523/7925/18, №523/3171/21 та №523/15278/22. Ухиляється від сплати боргу, а сама, будучи звільненою від сплати судового збору, зловживає правом на звернення до суду, подаючи надумані, безпідставні позовні заяви. (а.с. 29-32).
Позивач правом надання відповіді на відзив не скористався.
У судове засідання з'явився, представник позивача - адвокат Степська Л. М. та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з обґрунтувань, що викладені в позові.
Відповідач та її представник - адвокат Ростомов Г. А. в судовому засіданні підтримали відзив на позовну заяву та просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Суд, вислухав представника позивача, відповідача та його представника, вивчивши доводи позивача, заперечення представника відповідача, наявні у справі докази, дослідивши матеріали справи, вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи із такого.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 , відповідачем ОСОБА_2 та іншими членами родини склались неприязні стосунки, котрі потягли за собою позовні вимоги, як з одної так і з іншої сторони. (справи №523/15536/20, №523/7925/18, №523/3171/21, №523/15278/22, 523/14857/20 та ін.) (а.с. 7-11, 33-36, 39-57).
В 2020 р. позивачка звернулась за медичною допомогою до лікарні, де проходила лікування щодо ОНМК по ішемічному типу.
Відповідно до Виписки № 13737 з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 в 2018 р. знаходилась на лікуванні у Одеській Обласній Клінічній лікарні з діагнозом: ОНМК по ішемічному (атеротромбічному) типу. (а.с. 12-15).
За думкою Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою, вина особи, яка завдала моральної шкоди.
До позовної заяви не надано жодних доказів погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 та причинно - наслідкового зв'язку із подіями, якими завдано шкоду здоров'ю позивача.
Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Частина друга ст. 23 ЦК України визначає, що моральна шкода полягає у фізичному болю, стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самою, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивача, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України" про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди від 31.03.95 N 4).
При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 100000 грн., при цьому, жодним доказом такі вимоги не підтверджує, а тому суд відмовляє у задоволені вимог позову щодо стягнення з відповідача моральної шкоди.
Відповідачка заперечувала щодо стягнення з неї моральної шкоди.
Суд погоджується з доводами сторони відповідача, що викладені в відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відтісніть обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400 цс 19): принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Надання позивачем в якості доказів на підтвердження своїх позовних вимог копій виписок з історії хвороби та рішень по цивільним справам, не є належними та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України.
Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вимоги позову, а тому у суду відсутні підстави для його задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,5,10,12, 211, 258, 259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів
Суддя