Справа №522/5948/23
Провадження №1-кп/522/338/24
06 лютого 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в режимі відеоконференції з ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022162510001166 від 19.10.2022 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особи без громадянства, уродженця м. Ташкент Республіки Узбекистан, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- 01.03.2018 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
перекладача ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завідомо знаючи, що на території України впроваджено воєнний стан, відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_7 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022№ 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14.03.2022 №133/2022, затвердженими Законом України від 15.03.2022 №2119-IX та від 18.04.2022 № 259/2022, Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, та від 17.05.2022 № 341/2022, Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Законом України від 7664 від 12.08.2022) та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення при наступних обставинах.
Так, 18.10.2022 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заздалегідь маючи злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, перебував за адресою: АДРЕСА_2 , підшукав майно, яким можливо таємно заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 помітив за вищевказаною адресою припаркований автомобіль марки «Mercedes-Benz», моделі А170, сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_8 , переслідуючи корисливі мотиви, впевнившись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії носять таємний характер, ОСОБА_3 , шляхом розбиття заднього бокового скла зі сторони водія за допомогою каміння, проник до салону вказаного автомобіля, звідки таємно викрав 5 упаковок чоловічих носків «Корона» (Арт. А1408-2) вартістю за 1 упаковку 370 грн., 5 упаковок чоловічих носків «Корона» (Арт. А1524-1) вартістю за 1 упаковку 400 грн., 4 упаковки чоловічих носків «Milano H.B.» (Арт. А1522-2), вартістю за 1 упаковку 588 грн., 4 упаковки чоловічих носків «Монтекс» (Арт. А1522-1), вартістю за 1 упаковку 588 грн., 3 упаковки чоловічих носків «Корона» (Арт. А1523-3), вартістю за 1 упаковку 588 грн., 3 упаковки чоловічих носків «Nike» (Арт. 9397), вартістю за 1 упаковку 300 грн., 4 упаковки жіночих носків «Adidas» (Арт. B2356-1), вартістю за 1 упаковку 402 грн., 4 упаковки чоловічих носків «Корона» (Арт. А1403) вартістю за 1 упаковку 436 грн. 80 коп. загальна вартість викраденого 14573 грн. 20 коп.
В подальшому ОСОБА_3 разом з викраденим майном покинув місце вчинення кримінального правопорушення, яким далі розпорядився на власний розсуд.
Даним кримінальним правопорушенням потерпілій ОСОБА_8 завдана матеріальна шкода на суму 14573 грн. 20 коп.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини, а саме, що дійсно 18.10.2022 близько 16:00 год., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , за допомогою каміння розбив заднє бокове скло зі сторони водія в автомобілі Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1 , звідки таємно викрав майно, належне потерпілій ОСОБА_8 . Просив суд призначити йому справедливе покарання.
Потерпіла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, підтвердила, що матеріальну шкоду їй частково відшкодовано, цивільний позов не надавала.
Під час судового засідання, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 та інші учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Судом встановлено, що відсутні сумніви у добровільності позицій обвинуваченого та інших учасників судового розгляду. З урахуванням думки прокурора, обвинуваченого, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії обвинуваченогоОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше сховище, вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
У відповідності до ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлені.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується наступним.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора»: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Вимога додержуватись справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, відповідно до яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України вбачається, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначати покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.
Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено, є не лише кара, а й виправлення засудженого. З огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зважаючи на необхідність та доцільність застосування покарання, враховуючи суспільну небезпечність обвинуваченого, суд може, а в деяких випадках, за наявності передбачених кримінальних законом обставин, зобов'язаний звільнити обвинуваченого від покарання та від його відбування.
Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У вчиненому обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, на наркологічному обліку не значиться, матеріальний збиток потерпілій відшкодував частково шляхом повернення майна на суму 7212 грн.
Також суд бере до уваги суспільну небезпеку і характер вчиненого ним кримінального правопорушення, зміст обвинувачення та те, шо обвинувачений ОСОБА_3 уродженець м.Ташкент Республіки Узбекистан, є особою без громадянства, не одружений, офіційно не працевлаштований, неповнолітніх дітей та/або непрацездатних батьків на утриманні не має, є раніше судимою особою та на теперішній час відбуває покарання у вигляді позбавлення волі, наявність пом'якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, у зв'язку з чим, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.
Окрім того, суд встановив, що вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року, який набрав законної сили 02.03.2023 року, ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.
Вказане кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 скоїв 18.10.2022 року, тобто до набрання законної сили вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах 1, 2, 3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 КК України.
Отже, остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , на думку суду, повинно бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень
за даним вироком та вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року, при цьому суд вважає за доцільне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, суд враховує, що покарання за вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 30.01.2023 року ОСОБА_3 вже відбуває з моменту фактичного затримання, а саме з 08.11.2022 року, тобто приписи ч. 4 ст. 70 КК України щодо зарахування до остаточного покарання відбутого повністю або частково за попереднім вироком, у даному випадку підлягають застосуванню.
Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, суд вбачає за необхідне остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлялися.
Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.
Керуючись ст.ст. 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту ухвалення вироку, тобто з 06.02.2024 року.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України в строк відбування покарання повністю зарахувати покарання, відбуте частково за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 рокудо постановлення даного вироку.
Речові докази: 6 пар шкарпеток сірого кольору з позначенням чорного кольору «Adidas», з етикеткою «Adidas», 41-45 розміру; 6 пар шкарпеток чорного кольору з позначенням білого кольору «Adidas», з етикеткою «Adidas», 41-45 розміру; 85 пар шкарпеток сірого, білого, червоного кольору, - вважати переданими власнику ОСОБА_8 .
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1