Справа № 522/219/24
Провадження по справі № 3/522/180/24
01 лютого 2024 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП,-
20.12.2023 року о 23 год. 25 хв., громадянин ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Водопроводній, 1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 0,56 % проміль, чим ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , який в судове засідання не з'являвся, будучи неодноразово повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у передбачений законом спосіб. Про причини неявки ОСОБА_2 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справу не подавав.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя, та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату та час розгляду справи в суді, не з'являвся, суд оцінює таку поведінку правопорушника як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Частиною 3 ст. 130 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність за даною статтею настає, в тому числі, за керуванням транспортними засобами особами в стані наркотичного сп'яніння, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Згідно п.2.9(а) «Правил дорожнього руху» України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до даних акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме газоаналізатору «Drager Alcotest № 7510», та результатів тестування за допомогою приладу «Drager Alcotest 0408» від 20.12.2023 року ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, виявлено 0,56 ‰ проміле алкоголю.
Вказані обставини справи також підтверджуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з якими ОСОБА_2 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, згідно результатами тестування за допомогою приладу «Drager Alcotest 0408», актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, довідкою про повторність вчинення адміністративного правопорушення, довідкою про неналежність транспортного засобу ОСОБА_3 , довідкою про неотримання особою посвідчення водія та долученим відеозаписом.
Суд визнає зазначені докази допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Таким чином, аналіз сукупності усіх досліджених доказів дозволяє суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та про доведеність вини ОСОБА_4 в його вчиненні.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 733673 від 20.12.2023 року, вбачається, що 20.12.2023 року о 23 год. 25 хв., громадянин ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Одесі по вул. Водопроводній, 1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest, результат якого показав 0,56 % проміль, чим ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Повноваження працівників поліції щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також іншими спеціальними нормативно-правовими актами.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 733673 від 20.12.2023 року, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_2 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння при обставинах, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується:
1) роздруківкою результату приладу «DRAGER ALCOTEST» №7510, прилад № ARMF-0408, тест №1137, згідно якого результат огляду на стан сп'яніння складає 0,56 % проміле;
2) актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
3) відеозаписами на DVD-R диску, на яких зафіксований факт проходження ОСОБА_5 на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «DRAGER ALCOTEST» №7510, який показав у нього позитивний результат алкогольного сп'яніння - 0,56 % проміле.
З викладеного слідує, що ОСОБА_6 порушивши вимоги п./п. «а» п. 2.9 ПДР, який передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином, з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
Судом враховується характер скоєного правопорушення, особу правопорушника, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП, дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років та з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника, або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
В матеріалах справи наявна довідка т.в.о. заступника начальника ВАП УПП в Одеській області Бойко М. про те, що згідно бази ІКС ІПНП «Адмінпрактика», станом на 11.12.2023 року, громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 130 КУпАП ОСОБА_2 є іншою особою, яка керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Всебічно, повно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини вчинення правопорушень, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, який офіційно не працює, відношення останнього до скоєного, суд, вважає за необхідне визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, особу, що притягується до адміністративної відповідальності, тяжкість вчиненого, у сукупності із ступенем суспільної небезпечності скоєного правопорушення, вважаю, що стягнення слід визначити в межах санкції статті, за якою кваліфіковано адміністративне правопорушення у виді штрафу, однак без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія ОСОБА_3 не видавалось, тобто водійського посвідчення такий не отримував, що позбавляє суд можливості застосувати санкцію ч. 3 ст. 130 КУпАП в частині позбавлення його права керування транспортним засобом.
Вважаю, що згідно ст. 23 КУпАП таке буде достатньою та необхідною мірою відповідальності, яка досягне мети виховання правопорушника в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання щодо накладення на ОСОБА_4 додаткового адміністративного стягнення конфіскації транспортного засобу, суддя враховує положення п. Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, за якими оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Частиною 1 ст.29 КУпАП регламентовано, що конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 733673 від 20.12.2023 року та довідки про неналежність транспортного засобу «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 , транспортний засіб «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_7 , а відтак й у випадку застосування до Непомнящего Еріка додаткового адміністративного стягнення у вигляді конфіскації транспортного засобу, будуть порушені майнові права ОСОБА_7 , що є неприпустимим.
Суд враховує те, що ОСОБА_8 вчинив умисне правопорушення, характер якого вказує на те, що воно є грубим адміністративним правопорушенням.
Обставин, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Отже, враховуючи зазначені обставини справи, беручи до увагу особу ОСОБА_1 , а також безальтернативну санкцію ч.3 ст.130 КУпАП, суд дійшов висновку, що з метою його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню ним нових правопорушень на нього необхідно накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 3 ст.130 КУпАП, у виді штрафу без позбавлення права керування всіма видами транспортних засобами та без конфіскації транспортного засобу.
Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, ЗУ «Про судовий збір», суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 000,00 гривень на користь держави без позбавленням права керування транспортними засобами, без конфіскації транспортного засобу.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за редакцією від 01.01.2024 року, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривен на користь держави.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 10 діб.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ