Справа № 947/27547/23
Провадження № 1-кс/947/1426/24
26.01.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Підлісний Ялтушків Барського району Вінницької області, громадянина України, одруженого, інваліда другої групи, з вищою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який обіймає виборчу посаду Мологівського сільського голови Білгород-Дністровського району Одеської області, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 209 КК України,-
1. Короткий виклад фактичних обставин даного кримінального провадження та змісту поданого стороною обвинувачення клопотання.
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023162240000037 від 02.05.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 27.11.2020 обрано Мологівським сільським головою Білгород-Дністровського району Одеської області VIII скликання Мологівської сільської об'єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області (далі у тексті - сільський голова).
Рішенням Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Про визнання повноважень Мологівського сільського голови ОСОБА_4 » № 2-VIII від 27.11.2020 визнано повноваження ОСОБА_4 .
Рішенням Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 28/1091-VII від 05.02.2020 ОСОБА_4 присвоєно восьмий ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах четвертої категорії.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл); сільський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської ради, головує на її засіданнях.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 вказаного Закону, сільський голова: забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру », скликає загальні збори громадян за місцем проживання; вносить на розгляд ради пропозиції про утворення спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; вносить на розгляд ради пропозиції щодо кандидатури на посаду керівника спеціалізованої установи з надання безоплатної первинної правничої допомоги; забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; веде особистий прийом громадян; забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; бере участь у здійсненні державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в межах та у спосіб, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.
Положеннями ч. 5 ст. 42 вказаного Закону, визначено, що сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
Згідно з п.п. б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» сільський голова є особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, на яких поширюється дія цього Закону.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 № 720-р утворено Мологівську об'єднану територіальну громаду, до складу якої увійшло с. Сухолужжя Білгород-Дністровського району Одеської області, представницьким органом якої є Мологівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.
Враховуючи встановлені ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження сільського голови, ОСОБА_4 є службовою особою в розумінні ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України, оскільки є представником місцевого самоврядування та обіймає посаду в органі місцевого самоврядування, яка пов'язана з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
При цьому, на ОСОБА_4 поширюються заборони, встановлені ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема йому заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Сільський голова ОСОБА_4 в силу займаної посади достовірно знає положення п. «б» ч. 1 ст. 81, п. «а» ч. 2 ст. 83, ч. 2 ст. 78, ч. 9 ст. 118, п. г) ч. 1 ст. 121, ст. 122, 125, 126, п.п. 5 п. 27 Розділ X Перехідних положеньЗемельного кодексу України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»,а саме: повноваження сільської ради в сфері земельних відносин; порядок та норми безоплатної приватизації земельних ділянок комунальної власності громадянами України, у тому числі вимоги містобудівного законодавства про передачу земельних ділянок для містобудівних потреб за наявності відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, за виключенням розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної особи; процедуру державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також заборону на передачу земель комунальної власності у приватну власність у порядку безоплатної приватизації до скасування воєнного стану, за виключенням передачі їх власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд).
Сільський голова ОСОБА_4 у листопаді 2021 року зустрівся з директором та засновником ТОВ «КОМПАНІЯ СІТІ БУД ГРУП» ОСОБА_7 , з яким він підтримує довірливі стосунки. При зустрічі ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_7 спільно заволодіти правами на земельну ділянку на узбережжі Дністровського лиману під виглядом її безоплатної приватизації з метою подальшого її продажу ОСОБА_8 .
ОСОБА_4 достовірно знав про особисту зацікавленість ОСОБА_8 у набутті прав на земельну ділянку для потреб розширення бізнесу поруч з територією ПП «РИБОЛОВЕЦЬКИЙ СОЮЗ «УКРРИБЕКСПОРТ», що розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Сухолужжя, вул. Дністровська, 45, водночас побоювався бути викритим останнім у разі особистого висунення йому незаконних вимог із передачі неправомірної винагороди.
Отримавши згоду ОСОБА_7 , ОСОБА_4 визначив порядок та етапи заволодіння правами на земельну ділянку під виглядом її безоплатної приватизації та її продажу ОСОБА_8 .
Протягом листопада 2021 року - грудня 2022 року залучені через підлеглих сільського голови ОСОБА_4 особи завершили підготовку до вчинення злочину із заволодіння правами на земельну ділянку, а саме забезпечили:
- 09.12.2021 незаконну реєстрацію права власності на неіснуючий житловий будинок на користь тещі ОСОБА_7 - ОСОБА_9 , яку проведено на підставі завідомо підроблених документів (довідки Виконавчого комітету за № 1793 від 17.11.2021, Технічного паспорту від 30.11.2021, складеного від імені ПП «САЛЕНА» на неіснуючий будинок та господарські споруди (1979 рік побудови), що завантажений 06.12.2021 до Реєстру будівельної діяльності за №ТI01:2731-0457-6918-4340, довідки
ПП «САЛЕНА» від 30.11.2021 про завершення будівництва до 05.08.1992);
- 11.10.2022 державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га у Державному земельному кадастрі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості гр. ОСОБА_9 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , до якої внесені завідомо недостовірні відомості щодо наявності житлового будинку та господарських споруд.
Сільський голова ОСОБА_4 , знаходячись в адміністративній будівлі Мологівської сільської ради Одеської області за адресою: вул. Кишинівська, 221а, с. Молога Білгород-Дністровського району Одеської області, достовірно знаючи, що земельна ділянка площею 0,25 га з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 вільна від забудови, зловживаючи службовим становищем, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно в інтересах залученої ним спільно із ОСОБА_7 третьої особи - ОСОБА_9 , яка не мала дійсного наміру та правових підстав набуття прав на землю, на підставі завідомо підроблених офіційних документів, які надані з метою підтвердження наявності на бажаній земельній ділянці житлового будинку підписав 23.12.2022 рішення Мологівської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 у власність гр. ОСОБА_9 » від 23.12.2022 за № 777-VIII.
При цьому, сільський голова ОСОБА_4 приховав від постійної депутатської комісії та сесії сільської ради справжні відомості про відсутність у власності ОСОБА_9 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказані дії здійснені з метою:
- створення враження про додержання вимог ст. 24 Закону України
«Про містобудування та містобудівну діяльність», через розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної особи, тобто можливості прийняття рішення без розроблення містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування території, детального плану території);
- подолання заборони на передачу земель комунальної власності у приватну власність у порядку безоплатної приватизації, яку запроваджено в дію положеннями п.п. 5 п. 27 Розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України з 07.04.2022 до скасування воєнного стану.
На підставі вказаного рішення сесії 26.12.2022 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, ринковою вартістю 185 649,80 грн.
За таких обставин, сільський голова ОСОБА_4 , зловживаючи своїм службовим становищем, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 , заволоділи земельною ділянкою територіальної громади, оформивши право приватної власності на землю на користь підконтрольної їм особи - ОСОБА_9 .
ОСОБА_4 одразу узгодив усі етапи втілення у життя спільного злочинного плану із ОСОБА_7 , який для його завершення мав продати земельну ділянку, якою вони спільно незаконно заволодіють - ОСОБА_8 .
ОСОБА_7 , маючи намір, спрямований на легалізацію (відмивання) майна - земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована у с. Сухолужжя Білгород-Дністровського району Одеської області (кадастровий номер 5120882000:01:003:0030), одержаної злочинним шляхом, діючи з корисливих мотивів, за попередньо змовою із ОСОБА_4 , дізнавшись на початку квітня 2023 року, що конфігурація та координати земельної ділянки відрізняються від бажаних ОСОБА_8 , вирішив змінити їх.
Так, 29.05.2023 ОСОБА_7 на виконання побажань ОСОБА_8 , повідомив залучених ОСОБА_4 осіб про необхідність переміщення меж відведеної земельної ділянки.
На підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, під час якої під виглядом зміни конфігурації земельної ділянки змінено її координати з фактичним пересуванням місця її розташування у просторі вправо від фасадної частини території ПП «РИБОЛОВЕЦЬКИЙ СОЮЗ «УКРРИБЕКСПОРТ» таким чином, щоб на її території опинилось озеро (ставок) площею 0,0718 га, яке цікавило ОСОБА_8 , через що одночасно змінено відомості про площу об'єктів капітальної забудови, які в дійсності відсутні на ній, а саме: з 0,0115 га на 0,0391 га, змінено відомості про їх дислокацією і конфігурацію на земельній ділянці, а також додано обмеження у використанні земельної ділянки у вигляді водоохоронної зони.
Розробку цієї землевпорядної документації ОСОБА_9 не замовляла та не погоджувала. Межі земельної ділянки погоджено від імені ОСОБА_4 та від ОСОБА_9 наразі невстановленими особами.
Після виправлення 08.09.2023 відомостей про координати поворотних точок вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі ОСОБА_7 з відома ОСОБА_4 зв'язався з ОСОБА_8 та повідомив про можливість оформлення правочину про відчуження прав на землю.
Продовжуючи втілення у життя наступної частини злочинного плану, ОСОБА_7 16.09.2023 узгодив із ОСОБА_8 остаточну ціну земельної ділянки із неіснуючим житловим будинком в сумі 12000 дол. США.
Вранці 19.09.2023 близько 10 год. ОСОБА_7 забезпечив прибуття власної тещі ОСОБА_9 до офісу приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_10 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , для укладання попереднього договору купівлі-продажу з ОСОБА_8 .
Відповідно до п. 1 попереднього договору ОСОБА_9 зобов'язалася продати та передати у приватну власність, а ОСОБА_8 купити, укласти договір купівлі-продажу (основний договір) та прийняти у приватну власність житловий будинок загальною площею 50,8 кв.м з господарськими спорудами, а також земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, переслідуючи мету розпорядження майном і створення враження про правомірність такого правочину, у тому числі отримання коштів за ним, знаючи, що земельна ділянка площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 прямо та повністю одержана злочинним шляхом, підтвердив 19.09.2023 спільний злочинний намір, висловлений раніше, розпорядитись вказаною земельною ділянкою із неіснуючим житловим будинком з господарськими спорудами, а саме шляхом укладання попереднього договору купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Підписуючи власним підписом договір, ОСОБА_9 діяла за вказівками ОСОБА_7 , тобто за відсутності внутрішньої волі та вільного волевиявлення на відчуження вказаної земельної ділянки з неіснуючим житловим будинком.
Після підписання вказаного договору ОСОБА_7 , перебуваючи у салоні власного автомобіля VOKSWAGEN TOUAREG, білого кольору із д.н.з « НОМЕР_1 », який був припаркований поруч із офісом приватного нотаріуса ОСОБА_10 , безпосередньо одержав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 115500 гривень.
Укладання основного договору у строк до 01.01.2024, як передбачено положеннями п. 9 попереднього договору від 19.09.2023, не відбулось через вилучення 21.09.2023 правоохоронними органами правоустановчих документів на вказане майно та інших речей, тобто поширення інформації внаслідок проведених гласних слідчих дій.
Отже, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 ,
не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця з причин, що не залежали від їх волі.
Так, за вищевикладених обставин, 24.01.2024 року ОСОБА_4 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України було затримано та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 4 ст. 191 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в умовах воєнного стану;
- ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 209 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незакінчений замах на розпорядження майном, у тому числі вчинення правочину з таким майном, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала, що таке майно прямо та повністю одержаном злочинним шляхом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 209 КК України, в цілях запобігання настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з таким клопотанням про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиції учасників судового засідання.
Прокурор подане клопотання підтримав в повному обсязі, зазначивши, що підозра, пред'явлена ОСОБА_4 , є повністю обґрунтованою, до клопотання долучені належні документи які підтверджують обґрунтованість підозри. Крім того, прокурор звернув увагу на високий соціально-майновий стан підозрюваного, що свідчить про те, що заявлений стороною обвинувачення розмір застави, що становить 3 000 000 гривень є повністю обґрунтованим.
Захисник частково заперечував проти задоволення поданого клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що ризики, викладені у клопотанні слідчого, є не доведеними, посилаючись на стан здоров'я підозрюваного, який є інвалідом 2 групи. Адвокат ОСОБА_5 просив застосувати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді застави, що становить 500 000 гривень.
Підозрюваний з підозрою згоден, щодо запобіжного заходу підтримав думку захисника.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ч. 1 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України - під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Відомості, які свідчать про наявність в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 209 КК України.
24.01.2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 209КК України.
Обгрунтованість підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 вищевказаних кримінальних правопорушень в рамках такого кримінального провадження стороною обвинувачення підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: рішенням Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Про визнання повноважень Мологівського сільського голови ОСОБА_4 » № 2-VIII від 27.11.2020, що підтверджує вступ на посаду та наявність службових повноважень; висновком судової почеркознавчої експертизи, згідно з якими підтверджено належність підпису ОСОБА_4 у наданому на дослідження рішенні Мологівської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 у власність гр. ОСОБА_9 » від 23.12.2022 за № 777-VIII; висновком судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, згідно з яким встановлено, що будівлі та споруди на земельній ділянці відсутні, також технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам земельного законодавства; висновком судової оціночно-земельної експертизи щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, згідно з яким вартість земельної ділянки становить 185 649,80 грн.; протоколом огляду земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 від 20.06.2023 та 12.07.2023, підчас складання якого зафіксовано, що будь-які будівлі та споруди на земельній ділянці відсутні; протоколом допиту ОСОБА_8 , який повідомив, що неодноразово звертався до голови Мологівської сільської ради ОСОБА_4 з проханням передати йому у користування земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, однак останній постійно стверджував, що вказана ділянка не входить до меж села Сухолужжя та це питання буде вирішено після зміни Генерального плану, це питання буде вирішено. Крім того, ОСОБА_8 , як керівник рибогосподарського підприємства, що розташоване поруч підтвердив, що на земельній ділянці ніколи не було споруд та будівель. На початку 2023 року до нього приїхав ОСОБА_7 та повідомив, що ділянка відведена його родичці та він пропонує її продати за 25 тис. дол .США під неіснуючий будинок, за корупційної схемою; протоколом допиту ОСОБА_7 , який зазначив, що ОСОБА_4 запропонував йому приватизувати земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 з метою подальшого її продажу ОСОБА_8 за ринковою ціною, а також поділу вказаних коштів між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . ОСОБА_7 погодився на пропозицію ОСОБА_4 та за його вказівкою далі контактував з підлеглою ОСОБА_11 , яка організовувала усі організаційні питання. У зв'язку з реалізацією свого права на отримання ділянки ОСОБА_7 надав документи своєї тещі ОСОБА_9 ; протоколом одночасного допиту ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , у ході якого встановлено, що ОСОБА_11 віддала Скрипнику готовий пакет документів щодо вказаної ділянки, до якого входили технічна документація на земельну ділянку з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030, технічний паспорт на неіснуючий будинок на цій ділянці, витяг з ДРРП щодо оформлення права власності за ОСОБА_9 на будинок, паспорт та код на ім'я ОСОБА_9 та ін. Також останньому не відомо, де ОСОБА_11 отримала технічних паспорт на будинок та яким чином оформила право власності на нього за відсутності тещі ОСОБА_7 - ОСОБА_12 ; допитом державного реєстратора ОСОБА_13 , яка зазначила, що з проханням провести реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 у приватну власність ОСОБА_9 до неї звернулась ОСОБА_11 (спеціаліст з земельних питань, підлегла ОСОБА_4 ), яка в подальшому займалась і питанням щодо підписання Заявки про здійснення державної реєстрації ОСОБА_9 ; висновком судової почеркознавчої експертизи, згідно якої ОСОБА_9 не підписувала - заявку щодо проведення реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:003:0030 у приватну власність останній; допитом ОСОБА_14 , який зазначив, що технічний паспорт на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , останній не виготовляв, підписи та печатки виконані від його імені йому не належать; протоколом проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, яким зафіксовано укладення попереднього договору 19.09.2023 щодо продажу та передачі у приватну власність житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5120882000:01:003:0030 між покупцем ОСОБА_8 та продавцем ОСОБА_9 , а також передачу частини коштів; технічною документацією на землю за 2022 та 2023 роки, яка складена ФОП ОСОБА_15 та з якої вбачається перенесення меж земельної ділянки, зміна конфігурація та площі капітальних споруд, які нібито на ній розміщені, а також додавання нового об'єкту - ставку на території бажаної ділянки; підробленими документами, а саме: довідкою Виконавчого комітету за № 1793 від 17.11.2021, Технічним паспортом від 30.11.2021, складеним від імені інженера ПП «САЛЕНА» ОСОБА_14 на неіснуючий будинок та господарські споруди (1979 рік побудови) за №ТI01:2731-0457-6918-4340; витягом про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,25 га у Державному земельному кадастрі, витягом з ЄДРРП на нерухоме майно щодо неіснуючого будинку та на земельну ділянку на користь ОСОБА_9 ; інформацією СБУ України в Одеській області щодо намірів ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування у разі повідомлення йому про підозру, відсутність обмежень для виїзду за кордон у період воєнного стану, а також високий економічно-соціальний стан ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Долучені матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 , при цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.
5. Відомості, які свідчать про наявність/відсутність в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вище було зазначено, на переконання слідчого судді, в рамках даного кримінального провадження існує обґрунтована підозра за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 209 КК України.
Так, ризик переховування обумовлюється можливістю притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для підозрюваного наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , є тяжкими злочинами, санкції яких, передбачають покарання у виді позбавлення волі.
Надаючи оцінку наявності в рамках означенного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя в тому числі враховує доводи прокурора про майновий стан підозрюваного, при цьому підозрюваний не заперечував щодо тверджень прокурора про існування у нього майна, зазначеного представником сторони обвинувачення, що свідчить про достатність ресурсів для життя підозрюваного в умовах переховування за кордоном. Отримання під час воєнного стану підозрюваним статусу інваліда 2 групи дозволяє йому безперешкодно залишити територію України.
Наведені вище фактичні обставини означеного кримінального провадження та відомості щодо підозрюваного, в сукупності дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду.
Крім того, слідчий суддя вважає переконливими доводи слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні в обґрунтування наявності ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищення, переховування документів, які ним підписані щодо передачі інших земельних ділянок у приватну власність та користування, які наразі не вилучені органами досудового розслідування, утім прийняті, а також документів, які стали підставами для їх прийняття, у тому числі звернень від громадян, а також додатків до них; наказів про прийняття на роботу, переведення, посадових інструкцій співробітників Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, підлеглих ОСОБА_4 у тому числі попередження їх незаконного звільнення після отримання ОСОБА_4 інформації про надані свідчення та співпрацю з органами досудового розслідування.
Також слідчий суддя вважає наявним й існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваного ОСОБА_4 на свідків та експертів в рамках даного кримінального провадження. Як зазначив прокурор на даний час не всі свідки допитані, планується допит свідків з числа працівників Мологівської сільської ради, де які з них є підлеглими підозрюваного і він з метою не давання останніми показів чи зміни показань на його користь може здійснювати на них тиск.
Зокрема показаннями свідків та потерпілого ОСОБА_8 , місцевого бізнесмену, який надав викривальні свідчення на ОСОБА_4 на теперішній час в тому числі обґрунтовується пред'явлена ОСОБА_4 підозра.
При цьому, у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 до суду, з великою вірогідністю можливо припускати допит таких осіб безпосередньо в судовому засіданні судом, позаяк суд не може обґрунтовувати свої судові рішення показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення (за винятком випадків, передбачених ст. ст. 225, 615 КПК України).
Слід зауважити, що з огляду на специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких на теперішній час обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , процесуальні джерела доказів у вигляді показань відіграють надзвичайно важливу роль, що на переконання слідчого судді додатково підтверджує вірність доводів сторони обвинувачення відносно існування в рамках такого кримінального провадження наведеного ризику.
Доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику продовження ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) є неспроможними, оскільки останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, стороною обвинувачення не надано будь яких доказів того, що є підстави вважати, що на даний час перевіряється обставини того, що ОСОБА_4 може мати відношення до скоєння ще інших кримінальних правопорушень.
6. Обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Слідчий суддя зазначає, що інкриміновані за обставинами даного кримінального провадження підозрюваному ОСОБА_4 кримінальні правопорушення в обов'язковому порядку вимагають від слідчого судді визначення відповідного розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, у випадку якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (абзац 1 ч. 3 ст. 183 КПК України).
Відтак, на думку слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі, які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, в результаті яких, інкримінованими йому діями, останнім ймовірно як головою сільської ради підписано незаконне рішення з відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб попри законодавчу заборону, яка діє з 07.04.2022 до скасування воєнного стану, характер та специфіку таких кримінальних правопорушень, а також ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, досягнути мети застосування запобіжного заходу, а саме забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слідчий суддя знову ж таки наголошує, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативною, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.
7. Відомості, які враховуються слідчим суддею при визначенні підозрюваному ОСОБА_4 відповідного розміру застави.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення кримінальних правопорушень, в результаті ймовірного вчинення яких незаконно відчужено майно територіальної громади та в подальшому відносно якого було здійснено незакінчений замах на розпорядження таким майном.
Так, згідно п. 2 абзацу 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу згідно ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтований у рішенні про визначення застави і повинен враховувати майновий стан обвинуваченого.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, враховувати положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням встановленої шкоди територіальній громаді діями, що є коштами територіальної громади, зухвалість ймовірно вчинених кримінальних правопорушень представником місцевого самоврядування, а саме головою Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, а саме вчинення його в умовах воєнного стану, під час дії «Закону України, який введено в дію на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», під час дії заборони на передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність у порядку безоплатної приватизації, на думку слідчого судді можливо вважати виключним випадком.
Крім того, слідчий суддя враховує доводи прокурора у судовому засіданні щодо задовільного соціально-майнового стану підозрюваного, проти яких підозрюваний не заперечував. А саме в вересні 2017 року підозрюваний став власником та керівником СФГ « Ивушка». У зв'язку з балотуванням на посаду голови Мологівської сільської ради, 16.01.2018 року ОСОБА_4 видалений із бенефіціарних власників СФГ. Директором СФГ стала рідна сестра ОСОБА_4 ОСОБА_4 на праві власності належить 6 одиниць сільськогосподарського призначення.
За таких обставин, беручи до уваги ймовірний розмір майнової шкоди, який міг бути спричинений за обставинами даного кримінального провадження (з огляду на інкриміновані підозрюваному дії), а також з огляду на встановленні в судовому засіданні ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий стан підозрюваного, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 слід визначити розмір застави у вигляді 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень, який на думку слідчого судді в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов'язків. Наведені обставини у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої абзацом 2 п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України.
8. Висновки слідчого судді.
Таким чином, дослідивши клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, вислухавши думку учасників судового засідання та надавши правову оцінку всім доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність часткового задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання, а тому керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023162240000037 від 02.05.2023 року відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21.03.2024 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 331 (триста тридцять один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 21.03.2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
1. прибувати до органу досудового розслідування та/або суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;
3. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. утримуватися від спілкування зі свідками та судовими експертами у даному кримінальному провадженні;
5. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1