Справа № 496/735/24
Провадження № 1-кс/496/415/24
повний
02 лютого 2024 року Біляївський районний суд Одеської області в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання т.в.о. дізнавача СД Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Біляївської окружної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12024164250000096 від 27.01.2024 року, за ознаками ч. 4 ст. 358 КК України,-
Т.в.о. дізнавача звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, яке обґрунтовано тим, що 26.01.2024 р. до Ч/Ч ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора «102» про те, що 26.01.2024 р. близько о 11:28 год. за адресою Одеська обл. Одеський р-н с. Маяки 49 км Одеса - Рені було зупинено на пункті пропуску громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 , з метою безперешкодного перетину державного кордону працівнику СБУ пред'явив у якості документу на власне ім'я, що дає право на перетин державного кордону України ТПВ серії НОМЕР_1 від 11.07.2023 видане ІНФОРМАЦІЯ_2 з явними ознаками підробки. ЄО 1380.
В подальшому, на підставі вищевказаного повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення слідчим СВ ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_6 26.01.2024 р. у період часу 12 год. 57 хв. по 13 год. 03 хв., за участі ОСОБА_5 проведено огляд місця події на території контрольно - прикордонного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який розташований на 49 км автошляху М-15 (Одеса - Рені), в ході якого виявлено та вилучено - довідку ВЛК № 6637 від 11.07.2023 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 заповнену на ім'я ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 11.07.2023р. видане ІНФОРМАЦІЯ_2 заповнену на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вилучене майно, а саме тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 11.07.2023 та довідка ВЛК № 6637 від 11.07.2023р. видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 належало та знаходилося у ОСОБА_5 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_2 , якого зупинили за вище вказаною адресою.
Допитаний як свідок співробітник СБУ ОСОБА_8 пояснив, що 26.01.2024 р. за адресою Одеська обл. Одеський р-н с. Маяки 49 км Одеса - Рені було на пункті пропуску під час перевірки документів у ОСОБА_5 , який з метою перетину державного кордону України пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного та довідку ВЛК видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на його ім'я та під час перевірки було встановлено, що вказані документи мають ознаки підробки, а саме, при огляді співробітником СБУ наданих документів встановлено, що печатки та «підписи зроблені шляхом принту».
З метою перевірки документів, в тому числі проведення експертизи відносно вилученого майна, що є доказом у провадженні, просить накласти арешт на вилученні документи.
Прокурор та дізнавач в судове засідання не прибули, однак клопотання містить заяву про розгляд клопотання за їх відсутності.
Представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі. Також, додав до заяви копію відповіді Білгород-Дністровського ТЦК, згідно якої ОСОБА_5 дійсно отримував довідка ВЛК № 6637 від 11.07.2023 р. та тимчасове посвідчення військовозобов?язаного серії НОМЕР_1 від 11.07.2023 р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється, згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, в ч.1 ст. 98 КПК України вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, в тому числі, враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу) (збереження речових доказів); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Як підставу та мету арешту вилученого посвідчення та довідки, дізнавачем визначено, що воно необхідно для збереження речового доказу та подальшого проведення експертних досліджень, оскільки під час перевірки було встановлено, що вказані документи мають ознаки підробки, а саме, при огляді співробітником СБУ наданих документів встановлено, що печатки та «підписи зроблені шляхом принту».
Слідчий суддя, встановив, що одночасно з цим, дізнавачем не надано доказів існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 358 ч.4 КК України. Так, з матеріалів клопотання вбачається, що, дійсно перевірку вказаних документів, співробітниками СБУ не було виконано та до матеріалів клопотання, доказів (витягу, відповіді, запиту, тощо) на підтвердження цієї обставини не додано.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Крім цього, в судовому засіданні досліджено відповідь на запит від 29.01.2024 року, відповідно якої, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив, що дійсно ОСОБА_5 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Громадянин ОСОБА_5 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військової служби за гр. ІІ ст. 39-А, наказу МОУ № 402. Довідка ВЛК № 6637 від 11.07.2023 р. та тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 11.07.2023 року дійсно видавалось ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім?я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
З огляду на вищевказане, слідчий суддя вважає, що виявлені та вилучені під час огляду місця події, який проведено 26.01.2024 року у період часу 12 год. 57 хв. по 13 год. 03 хв. на території контрольно - прикордонного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розташованого на 49 км автошляху М-15 (Одеса - Рені) - довідка ВЛК № 6637 від 11.07.2023 р. та тимчасове посвідчення військовозобов?язаного серії НОМЕР_1 від 11.07.2023 року видані ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім?я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відповідають вимогам ст. 98 КПК України, оскільки дізнавачем та прокурором не доведено правову підставу для їх арешту та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, а отже і не доведено необхідність такого арешту, виходячи з чого клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
Керуючись ст. ст. 98, 170-173 КПК України, -
Клопотання т.в.о. дізнавача СД Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - залишити без задоволення.
Негайно повернути документи, які виявлені та вилучені під час огляду місця події, який проведено 26.01.2024 року у період часу 12 год. 57 хв. по 13 год. 03 хв. на території контрольно - прикордонного посту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » розташованого на ІНФОРМАЦІЯ_7 ), а саме:
- довідка ВЛК № 6637 від 11.07.2023 видана ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім?я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- тимчасове посвідчення військовозобов?язаного серії НОМЕР_1 від 11.07.2023 року видане ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім?я ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалу допустити до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 05 лютого 2024 року о 15:00 годинні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області в кабінеті № 13.
Слідчий суддя ОСОБА_1