Справа № 308/20852/23
Іменем України
05 лютого 2024 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2023 року, постановлену суддею Данко В.Й., про відмову у видачі судового наказу у справі №308/20852/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,
У листопаді 2023 року ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звернулося до суду із заявою та просило видати судовий наказ, яким стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 41364,48 грн та 268,40 грн у відшкодування судового збору.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2023 року у видачі судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовлено.
На дану ухвалу подало апеляційну скаргу ТОВ «Закарпаттяенергозбут». Посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу місцевого суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у видачі судового наказу, не звернув увагу, що, враховуючи специфіку виникнення договірних відносин, пов'язаних із постачанням електричної енергії, право вимоги суб'єкта постачання до споживача може бути підтверджено не тільки договором, укладеним в письмовій формі (в тому числі електронній), тобто підписаним між сторонами, але й іншими документами. Так, заявником в обгрунтування заяви про видачу судового наказу було зазначено, що боржник приєдналася до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом фактичного споживання електричної енергії та сплати рахунків, на підтвердження чого було надано абонентську книжку по особовому рахунку, відкритого на боржника, зі змісту якої вбачаються обсяги спожитої електроенергії ОСОБА_1 , а також відображено суми на оплати побутовим споживачем отриманих послуг та суми, які частково сплачені споживачем. Крім цього, апелянт не погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу у зв'язку з тим, що сума заборгованості по наданих послугах рахується за адресою, яка відмінна від адреси, за якою зареєстрована та проживає боржник. Вказує, що заявником було повідомлено адресу боржника, що має значення для видачі судового наказу, а саме - адресу місця споживання електроенергії.
Письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу (п.1 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведене, розгляд даної справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості по наданих комунальних послугах рахується за певною адресою, що унеможливлює видачу судового наказу про стягнення заборгованості з особи, яка є зареєстрованою по іншому місцю проживання та користується комунальними послугами за відповідною адресою, а також до заяви про видачу судового наказу не додано копію договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості по вартості спожитої електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на наступне.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Згідно статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У заяві повинно бути зазначено, зокрема, ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) боржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
До заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Частиною 1 статті 165 ЦПК України визначено підстави для відмови у видачі судового наказу, зокрема, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи вбачається, що апелянт у заяві про видачу судового наказу зазначає, що адресою місця проживання боржника, за якою здійснюється постачання електричної енергії є АДРЕСА_1 (а.с. 1-4).
Натомість згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстровна за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11-12).
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що боржник є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас з матеріалів справи вбачається, що всупереч вимог п.3 ч.3 ст. 163 ЦПК України заявником не додано копію підписаного сторонами договору (електронного договору), укладеного між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» та боржником ОСОБА_1 , за яким пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за адресою АДРЕСА_1 .
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц зроблено висновок, що хоча відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі послуги надаються виключно на договірних засадах, стаття 20 цього ж закону передбачає, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Тому у випадку фактичного користування житлово-комунальними послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги за тарифами для населення встановленими виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування. Водночас споживач для звільнення від оплати за житлово-комунальні послуги повинен не лише не мати відповідного договору та фактично ними не користуватися, а відмовитися в установленому порядку від їх отримання.
Таким чином, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг за загальним правилом не є перешкодою для стягнення плати за фактично спожиті послуги, але обумовлює розгляд таких вимог доказуванням обсягів та періодів фактичного споживання таких послуг, їх вартості тощо, навіть в порядку наказного провадження.
Зважаючи на спрощений порядок розгляду вимог у наказному провадженні і відсутність у боржника можливості заперечувати проти таких вимог на стадії їх розгляду судом, заява про видачу судового наказу та додані до неї документи мають містити вичерпні відомості про підстави та час виникнення у заявника права вимоги, а також її розмір.
Таким чином, зважаючи на те, що заявником всупереч вимог п.3 ч.3 ст. 163 ЦПК України не додано копію підписаного сторонами договору (електронного договору), за яким пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості, а також не надано належних та переконливих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою, яка ним вказана в заяві про видачу судового наказу, чи є власником цього будинку, а отже, чи була вона споживачем комунальних послуг за цією адресою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст.163 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст. 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» - залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 05 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: