Справа № 686/25570/22
Провадження № 1-кс/686/1278/24
02 лютого 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12022240000000486,
встановив:
01.02.2024 р. прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 31.01.2024 р., в ході проведення, в період часу 11 год. 04 хв. до 11 год. 11 хв., обшуку в автомобілі марки «Lexus GS 350», білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , було тимчасово вилучене у ОСОБА_3 , а саме на: автомобіль марки «Lexus GS 350», номер кузова шасі НОМЕР_2 , білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , та ключ до замка запалення цього транспортного засобу.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає.
Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє обґрунтування, яке значення мають вилучені речі, на які просить накласти арешт прокурор, як речові докази та які обставини, за допомогою цих доказів, можливо довести у кримінальному провадженні №12022240000000486, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України. Зокрема, у клопотанні прокурора відсутня будь-яка аргументація, яке значення вилучене майно (дозвіл на відшукання якого не було надано в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку), має як речовий доказ для встановлення обставин, з тих, що відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, яке розслідується по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.4 ст.190 КК України. Відсутні й відомості у цьому клопотанні і доданих до нього матеріалах й про те, що вилучене в ході проведеного обшуку майно, містить ознаки речових доказів. У клопотанні прокурор також посилається на те, що є необхідність проведення експертизи, з метою виявлення ознак підробки вузлів та агрегатів транспортного засобу, разом з тим, по факту вчинення означених дій, відомості до ЄРДР внесенні не були.
Також не зазначає прокурор у клопотанні, на чиє майно він просить накласти арешт (кому дійсно належать вилучені речі), хоча мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Також, у клопотанні прокурора зазначено про необхідність накладення арешту на транспортний засіб, при цьому до клопотання долучено копію протоколу обшуку, який був проведений в автомобілі, однак документів, які б підтверджували належність цього транспортного засобу, на який просить накласти арешт прокурор, певним особам, до матеріалів клопотання не долучено.
Крім того, прокурор у клопотанні вказує про необхідність проведення з вилученим майном експертних досліджень, однак, із матеріалів поданого прокурором клопотання не вбачається та обставина, що вилучені в ході проведення вказаного обшуку речі мають бути об'єктом будь-яких експертних досліджень (не долучено постанов про призначення експертиз). Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише: ухвалу слідчого судді, якою надавався дозвіл на проведення обшуку (на 2 арк.); протокол обшуку (на 3 арк.); постанова про визнання речовим доказом (на 1 арк.) та, всупереч вимог ч.6 ст.132 КПК України, лише ксерокопія витягу з ЄРДР (на 8 арк.), інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. У клопотанні йдеться, що є необхідність в арешті майна, з позбавленням права розпорядження та користування цим майном, однак, в чому полягає ця необхідність, прокурор у клопотанні не зазначає.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять контактних даних осіб, яким належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, та на чиє майно він просить накласти арешт, з долученням документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12022240000000486, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя