Справа № 686/25570/22
Провадження № 1-кс/686/1282/24
02 лютого 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12022240000000486,
встановив:
01.02.2024 р. прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 31.01.2024 р., в ході проведення, в період часу з 06 год. 47 хв. до 09 год. 43 хв., обшуку у житловому будинку АДРЕСА_1 , було тимчасово вилучене у ОСОБА_3 , а саме, на належні йому: банківську карту № НОМЕР_1 , поміщену у сейф-пакет № PSP 5014158; мобільний телефон марки Samusung 52, з серійним номером НОМЕР_2 , IMEI -1: НОМЕР_3 , IMEI -2: НОМЕР_4 , iз сiм-картою з номером НОМЕР_5 , поміщену у сейф-пакет № PSP 5013874.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Зі змісту ч.6 ст.170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, ще й наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає.
Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє обґрунтування, яке значення має банківська картка, на яку просить накласти арешт прокурор, як речовий доказ та які обставини, за допомогою цього доказу можливо довести у кримінальному провадженні №12022240000000486, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовим доказом, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України. З огляду на те, що докази перерахування грошових коштів з банківських рахунків орган досудового розслідування може отримати з дотриманням вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», прокурором у клопотанні також не наведено, яка є необхідність в накладенні арешту на банківську платіжну картку, яка лише пов'язана з рахунком, що належить держателю картки, проте власником такої картки є банк-емітент, що випустив картку.
Не зазначає прокурор у клопотанні, на чиє майно він просить накласти арешт (якому банку належить вилучена картка), хоча мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Також, до клопотання прокурором долучено копію протоколу обшуку, який був проведений в означеному будинку, однак, документів, які б підтверджували належність цього будинку певним особам, до матеріалів клопотання не долучено.
Крім того, прокурор у клопотанні вказує про необхідність проведення з вилученим майном експертних досліджень, однак, із матеріалів поданого прокурором клопотання не вбачається та обставина, що вилучені в ході проведення вказаного обшуку речі та документи мають бути об'єктом будь-яких експертних досліджень (не долучено постанов про призначення експертиз). Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише: ухвалу слідчого судді, якою надавався дозвіл на проведення обшуку (на 1 арк.); протокол обшуку (на 2 арк.); постанова про визнання речовим доказом (на 1 арк.); супровідний лист та витяг з ЄРДР (на 9 арк.), інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Також, із врахуванням тієї обставини, що прокурор у клопотанні як мету арешту зазначає про необхідність відшкодування збитків потерпілим в порядку цивільного позову, прокурор до клопотання мав би долучити документи, які б дали змогу пересвідчитись в обґрунтованості підозри тієї особи, що є власником майна, у вчиненні кримінального правопорушення, разом з тим, таких документів прокурор до клопотання не долучає, як і не посилається на відповідні докази у своєму клопотанні. Відсутні відомості у клопотанні прокурора щодо розміру спричиненої шкоди та вартості майна, на яке він просить накласти арешт, що є необхідним для визначення розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, відсутній у матеріалах клопотання й сам цивільний позов, з обґрунтуванням його розміру.
Не наведено у клопотанні прокурора й існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. У клопотанні йдеться, що є необхідність в арешті майна, з позбавленням права розпорядження та користування цим майном, однак, в чому полягає ця необхідність, прокурор у клопотанні не зазначає.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять контактних даних осіб (в тому числі представника банку-емітенту, який випустив банківську картку), яким належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, з долученням документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12022240000000486, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя