Справа № 686/25570/22
Провадження № 1-кс/686/1243/24
02 лютого 2024 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні № 12022240000000486,
встановив:
01.02.2024 р. прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке 31.01.2024 р., в ході проведення, в період часу 07 год. 33 хв. до 10 год. 54 хв., обшуку у квартирі АДРЕСА_1 , було тимчасово вилучене ОСОБА_3 , а саме на: мобільний телефон марки "Samsung Galaxy A 50, imei1: НОМЕР_1 ; imei2: НОМЕР_2 , з сім-картою «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки "Iphone X", imei НОМЕР_4 , з сім картою «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_5 ; три банківські картки "Райффайзен банк Аваль" № НОМЕР_6 ; "Ощадбанк" № НОМЕР_7 ; "УкрСиббанк" № НОМЕР_8 ; планшет марки "Samsung" модель SM-T561, imei НОМЕР_9 , без сім-карти; ноутбук марки "HP" модель RTL 8723BNF, s/n 6317A-RTL87233F, із зарядним пристроєм; сім-карту «Водафон» з номерним позначенням НОМЕР_10 ; пластиковий тримач сім карти «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_11 ; сім-картку «Водафон» з номерним позначенням НОМЕР_12 ; картонний короб з-під мобільного телефону марки "Redmi 9A Sky", imei1: НОМЕР_13 ; imei2: НОМЕР_14 ; картонний короб з-під мобільного телефону марки "Iphone 7", imei: НОМЕР_15 ; мобільний телефон марки «Honor 89», imei1: НОМЕР_16 , imei2: НОМЕР_17 , без сім-карти; мобільний телефон з маркуванням "LEL 600" в корпусі чорного кольору; мобільний телефон марки "Lenovo", imei1: НОМЕР_18 ; imei2: НОМЕР_19 , без сім-карти; мобільний телефон марки "Samsung galaxy S8" вимкнений, без маркувальних позначень і без сім-карти; мобільний телефон марки "Lenovo" вимкнений, без маркувальних позначень і сім-карти; мобільний телефон марки "Redmi 9A", imei1: НОМЕР_20 , imei2: НОМЕР_21 , без сім-карти; мобільний телефон марки "Samsung galaxy S9", imei1: НОМЕР_22 ; imei2: НОМЕР_23 , без сім-карти; аркуш паперу з рукописними записами логінів і паролів.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч.3 ст.170 КПК України, вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання не відповідає.
Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує достатнім чином, які підстави, мета та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє обґрунтування, яке значення мають вилучені речі, на які просить накласти арешт прокурор, як речові докази, та які обставини, за допомогою цих доказів можливо довести у кримінальному провадженні №12022240000000486, а відтак, яка необхідність у накладенні арешту саме на це майно. В цьому контексті наявність постанови слідчого про визнання майна речовими доказами, в якій також відсутня аргументація щодо висвітлення ознак речових доказів, не є визначальним юридичним фактом для оцінки відповідності речей вимогам ст.98 КПК України. З огляду на те, що докази перерахування грошових коштів з банківських рахунків орган досудового розслідування може отримати з дотриманням вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність», прокурором у клопотанні також не наведено, яка є необхідність в накладенні арешту на банківські платіжні картки, які лише пов'язані з рахунками, що належать держателям карток, проте власником таких карток є банки-емітенти, що випустили картки.
Не зазначає прокурор у клопотанні, на чиє майно він просить накласти арешт (кому належать вилучені речі), хоча мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Також, до клопотання прокурором долучено копію протоколу обшуку, який був проведений в означеній квартирі, однак, документів, які б підтверджували належність цієї квартири певним особам, до матеріалів клопотання не долучено.
Зокрема, до клопотання прокурором долучено лише: ухвалу слідчого судді, якою надавався дозвіл на проведення обшуку (на 1арк.); протокол обшуку (на 3 арк.); постанова про визнання речовим доказом (на 2 арк.) та витяг з ЄРДР (на 8 арк.), інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було.
Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. У клопотанні йдеться, що є необхідність в арешті майна, з позбавленням права розпорядження та користування цим майном, однак, в чому полягає ця необхідність, прокурор у клопотанні не зазначає.
Крім того, у відповідності до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Однак, матеріали поданого прокурором клопотання не містять контактних даних осіб (в тому числі представників банків-емітентів, які випустили банківські картки), яким належить майно, на яке просить накласти арешт прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості повідомити вказаних осіб про час і місце розгляду справи у передбачений законом строк.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором, із зазначенням у розрізі кожного вилученого предмету його ознак речових доказів, визначених ст.98 КПК України, значення для кримінального провадження, мети накладення арешту, визначеної ст.170 КПК України, обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України, та на чиє майно він просить накласти арешт, з долученням документів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання прокурора відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12022240000000486, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя