465/5512/20
2/465/517/24
Іменем України
(заочне)
01.02.2024 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 28.03.2011 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Задля здійснення цього правочину відповідач підписала заяву № б/н від 28.03.2011 року, відповідно до якої їй відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та який у подальшому збільшився до 12 000 грн. Позивач також зазначає, що підписані відповідачем заява, «Умови та правила надання банківських послуг», «Тарифи банку» складають між ним і позивачем Договір про надання банківських послуг. Вказує, що АТ «Комерційний банк «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак, відповідач, в свою чергу, не виконала покладених на неї договором обов'язків, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. З огляду на зазначене, позивач просить суд позов задовольнити і стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17 845,86 грн., а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
В судові засідання представник позивача не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце останніх. На адресу суду направив клопотання про розгляд справи у відсутності представника банку.
Відповідач в судові засідання не з'явилася, хоча належним чином, неодноразово повідомлялася про час та місце проведення останніх, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала. Згідно з відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області зареєстрованим місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1 . За цією адресою відповідачу неодноразово надсилалася судові повістки про виклик до суду, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній". Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. З урахуванням наведеного та беручи до уваги положення п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі наявних у справі доказів суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що 28.03.2011 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. Задля здійснення цього правочину відповідач підписала заяву № б/н від 28.03.2011 року.
До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт, Інформацію щодо умов кредитування, зокрема процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в "ПриватБанку" (ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/).
Розрахунком заборгованості за договором № б/н від 28.03.2011 року, укладеного між "ПриватБанком" та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 05.07.2020 року стверджується, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 17 845 гривень 86 коп., з яких: 12 557 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5287,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналіз наданих позивачем доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що АТ КБ «Приватбанк» виконав прийняті на себе зобов'язання у повному обсязі, надав відповідачу кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору № б/н від 28.03.2011 року, що підтверджується даними наданого суду розрахунку заборгованості, що в свою чергу також не спростовано відповідачем у справі.
Водночас невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, а саме неповернення ним позивачу отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого вбачається заборгованість в розмірі 17 845 гривень 86 коп., з яких: 12 557 грн. 98 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 5287,88 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, що і зумовило звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду із даним позовом. При цьому доказів повернення отриманих і використаних позичальником сум відповідачем, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими відсотками.
Стосовно вказаних позивачем складових заборгованості ОСОБА_1 суд зазначає, що остання підписала надану їй виписку із інформацією щодо основних умов кредитування, реальної процентної ставки (2,5% в місяць), іншу додаткову інформацію (пільговий період, розмір штрафу, пені), з якою ознайомилася 28.03.2011 року, відтак, суд доходить переконання про наявність достатніх підстав для стягнення з позивача 12 557 грн. 98 коп. - заборгованості за тілом кредиту, а також 5287,88 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 28.03.2011 року підлягають до задоволення.
Одночасно суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.03.2011 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що кредитор - АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням того, що до звернення до суду з цим позовом, позивач з такою вимогою до відповідача не звертався.
Таким чином, оскільки відповідачем на підставі заяви та довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки "Кредитка Універсальна" 55 днів пільгового періоду від 28.03.2011 року, які остання підписала, були отримані у позивача кошти в кредит, про що відповідач належним чином була особисто обізнана, суд вважає достатніми наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості.
Судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість станом на 05.07.2020 року за кредитним договором від 28.03.2011 року в розмірі 17 845 (сімнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 86 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ - 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Величко О.В.