П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29589/23
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 28.11.2023р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, -
У жовтні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500500/2023/000654/2 від 13 жовтня 2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2023/001296.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Сторона позивача вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-МАКС» задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати рішення від 28.11.2023 р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що декларантом для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано митну декларацію. Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Однак, під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів.
Таким чином, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2021 року між компанією KALE KILIT VE KAHP SANAYI A.S. та ТОВ «ПРО-МАКС» укладено контракт № 151121, згідно якого продавець продає, а покупець купує і оплачує дверну фурнітуру (замки, циліндри і супутні товари) виробництва Турція.
Пунктом 1.1. контракту передбачено, що кількість, якість, строки та умови поставки, вартість одиниці товару та партії товару зазначаються у інвойсах, що складають невід'ємну частину договору.
Відповідно до п.6.1. Контракту умови поставки узгоджуються в Специфікації на кожну партію товару.
Компанією "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S." (Продавець) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРО-МАКС» (Покупець) на підставі прайс- листа від 20.09.2023 року, укладено Специфікацію поставки №52 від 20 вересня 2023 року, згідно якої поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися на умовах поставки - FCA Tekirdag.
Між ТОВ "ПРО-МАКС" та ПП «СВК КОМПАНІ» укладено договір доручення №29 від 28.07.2022 року на здійснення митного оформлення вантажів, що належать або надходять ТОВ «ПРО - МАКС».
Декларантом ТОВ "ПРО-МАКС" ПП «СВК КОМПАНІ» подано до митного оформлення митну декларацію ЕМД № 23UA500500036116U7 від 12.10.2023 року, щодо митного оформлення товару.
Для підтвердження митної вартості товару за ЕМД № 23UA500500036116U7 від 12.10.2023 року декларант надав наступні документи:
Прямий зовнішньоекономічний Контракт з виробником товару № 151121 від 15.11.2021 p.;
Додаткова угода № 1 від 20.07.2022р. (до Контракту № 151121 від 15.11.2021 р.);
Додаткова угода № 3 від 20.09.2022р. (до Контракту № 151121 від 15.11.2021 р.); Специфікація постачання № 52 від 20.09.2023р. ( до Контракту № 151121 від 15.11.2021р.);
Інвойс № ІК42023000000013 від 30.09.2023р.;
Сертифікат про походження товару NO Z 0450646 від 04.10.2023р.;
Рахунок на оплату за міжнародне перевезення № 2240 від 06.10.2023 р.; Довідка про транспортні витрати № 0510/1 від 05.10.2023 p.;
СМК № 38 від 05.10.2023 р.;
Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 08/08-1 від 08.08.2022р.; Рішення суду про визнання противоправним раніше виданого Рішення про коригування митної вартості (Справа № 420/11730/22) від 14.10.2022р.;
Копія митної декларації країни відправлення від 04.10.2023 р. за № 23590100EX00038920 зі QR-кодом для зчитування інформації та підтвердженням вартості по інвойсу.
На вимогу митного органу, декларант направив до Одеської митниці лист № 13/10/23-1 від 13.10.2023 року з поясненнями та додаткові документи, у тому числі:
Договір-замовлення транспортного перевезення за № 2209 від 22.09.2023 p.;
Довідка про ціну за № 0369-inf від 02.06.2023р. із зазначенням ціни для арт.252R0000078;
Прайс-лист Б/н від 20.09.2023р.;
Рішення суду про визнання противоправним раніше виданого Рішення про коригування митної вартості (Справа № 420/1968/23) від 10.04.2023р.;
Опис товару.
13 жовтня 2023 року Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001296, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
13 жовтня 2023 року за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000654/2, y зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) Відповідно до п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі - МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2) У наданій специфікації №52 від 20.09.2023 відсутня інформація щодо торгівельної марки що унеможливлює визначити та порівняти вартісні характеристики товарів у тому числі з наданим прайс-листом в якому зазначена торгівельна марка «KALE».
3) У наданій копії митної декларації країни відправлення від 04.10.2023 №23590100EX00038920 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.11.2021 №151121, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою. Також слід зазначити, що у наданій копії митної декларації країни відправлення зазначені документи, які до митного оформлення не надавались, що може свідчити про можливу наявність інших комерційних документів не поданих декларантом до митного оформлення товарів та підтвердження митної вартості товарів.
4) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Проте, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в який відсутні умови поставки.
Не погоджуючись із прийнятим Одеською митницею рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений позивачем метод визначення митної вартості товарів документально не підтверджено або надані позивачем документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено ч.2 ст.53 МК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, серед іншого, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган, лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що 15 листопада 2021 року між компанією KALE KILIT VE KAHP SANAYI A.S. та ТОВ «ПРО-МАКС» укладено контракт № 151121, згідно якого продавець продає, а покупець купує і оплачує дверну фурнітуру (замки, циліндри і супутні товари) виробництва Турції.
Компанією "KALE KILIT VE KALIP SAN. A.S." (Продавець) та ТОВ «ПРО-МАКС» (Покупець) на підставі прайс-листа від 20.09.2023 року, укладено Специфікацію поставки №52 від 20 вересня 2023 року, згідно якої поставка товару продавцем покупцеві повинна здійснюватися на умовах поставки - FCA Tekirdag.
Згідно р.2 контракту від 15.11.2021 року №151121 загальна вартість товарів, які поставляються по контракту, складається із загальної вартості партій поставок, узгоджених в інвойсах та не може перевищувати суму 2000000,00 дол. США. В ціну товару при будь-якому способі доставки входить вартість упаковки, маркування, тари.
Таким чином, колегія суддів встановила, що за умовами контракту від 15.11.2021 року № 151121, ціна товару включає вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а тому відповідно до приписів підпункту «в» пункту 1 ч. 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
При цьому, судом встановлено, що копія контракту від 15.11.2021 року № 151121 надавалась декларантом ТОВ ПРО-МАКС до митного органу.
Отже, відповідно до приписів п.1 ч.10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Також, з митної декларацій № 23UA500500036116U7 від 12.10.2023 року вбачається, що в ній в графі 37 вказано процедуру постачання «ZZ00».
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій поданої Декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності у наданих декларантом позивача документах даних щодо витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов'язана з їх транспортуванням до порту ввезення на митну територію України у складі митної вартості товару, є необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами.
Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що однією з підстав його прийняття слугувало те, що у наданому інвойсі та специфікації №52 від 20.09.2023 відсутня інформація щодо торгівельної марки, що унеможливлює визначити та порівняти вартісні характеристики товарів.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що інвойс та специфікація № 843 від 26.12.2022 містять відбиток штампу «KALE» та викладені на бланку з написом «KALE KILIT».
20 вересня 2022 року між компанією KALE KILIT VE KAHP SANAYI A.S. та ТОВ «ПРО-МАКС» укладено додаткову угоду до контракту № 151121 від 15.11.2021 року, згідно якої продавець продає, а покупець купує і оплачує дверну фурнітуру (замки, циліндри і супутні товари) торгової марки KALE (ТМ KALE), виробництва Турції.
При цьому, додаткова угода від 20.09.2022 року до контракту № 151121 від 15.11.2021 надавалась декларантом ТОВ ПРО-МАКС до митного органу.
Також, в митній декларації № 23UA500500036116U7 від 12.10.2023 року в графі 31 вказано торговельна марка KALE, виробник - KALE KILIT VE KALIP SANAYI A.S.
Таким чином, надані до митного органу документи дозволяли посадовим особам Одеської митниці встановити інформацію щодо торгівельної марки товару.
Крім того, умовами контракту № 151121 від 15.11.2021 року не передбачено обов'язку зазначати в інвойсі та специфікації інформації щодо торгівельної марки.
Також, судова колегія не приймає посилання апелянта в апеляційній скарзі, як на підставі для коригування митної вартості, на те, що у наданій копії митної декларації країни відправлення від 04.10.2023 №23590100EX00038920 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.11.2021 №151121, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою, оскільки в митній декларації міститься посилання на інвойс № ІК42023000000013 від 30.09.2023 року, який надавався до митного оформлення та відповідно до умов контракту від 15.11.2021 року № 151121 є невід'ємною частиною контракту.
При цьому, згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який обов'язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення надавались рахунок-фактура, договір про організацію перевезень автомобільним транспортом, довідка про транспортно-експедиційні витрати.
Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Разом з тим, вказуючи в оскаржуваному рішенні про те, що до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати, в який відсутні умови поставки, відповідач, суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчить про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
При цьому, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлене митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, для митного оформлення з метою підтвердження митної вартості товару позивачем були надані всі необхідні документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, апелянтом не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Судова колегія зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що само по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. справа № 2040/6019/18.
Крім того, застосовані відповідачем для порівняльного аналізу митні декларації щодо подібних товарів також є скоригованими за резервним методом та містять митну вартість в іншій валюті. Тобто, відповідач посилається на митниці декларації, за якими вартість була скорегована та підвищена митними органами.
Слід урахувати, що в САІС відсутня інформація щодо оскарження рішень про корегування митної вартості товарів, методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що могли розмитнюватися у попередніх періодах, та за інших умов поставки, інших постачальників, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
За таких обставин, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані апелянтом.
Згідно з ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті та була сплачена за цей товар.
Колегія суддів вважає, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах, однак апелянт в апеляційній скарзі та під час розгляду справи не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, митним органом безпідставно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2023/000654/2 від 13.10.2023 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2023/001296 є протиправними та підлягають скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 лютого 2024 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук