П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 лютого 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/17116/23
Головуючий першої інстанції Хурса О.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 18.09.2023р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Єщенка О.В., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
11.07.2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправною відмову від 26.05.2023р. №13657-12890/Т-02/8-1500/23 щодо нарахування та виплати йому двох зароблених пенсій: призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (військова пенсія) та призначеної згідно Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу»; зобов'язання виплачувати йому цивільну пенсію призначену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про державну службу», а також не позбавляти права на виплату пенсії призначеної йому згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (військова пенсія) та продовжувати її виплату.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що отримавши військову пенсію, він продовжував працювати державним службовцем та набув стаж роботи, який надає йому право на призначення, також, другої пенсії згідно Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну службу».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023р. відмовлено у задоволені позову з підстав того, що право на отримання одночасно двох видів пенсій не передбачено законодавством України, для жодних осіб незалежно від будь-яких ознак.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог законодавства, внаслідок чого просить судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що дії пенсійного органу щодо обмеження його права отримувати одночасно два види пенсій (військову та цивільну) мають дискримінаційний характер.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 02.11.1999р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а з 01.08.2019р. по 31.08.2021р. отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». /а.с.15-16/
При цьому, з 01.09.2021р. ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату двох пенсій: призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (військова пенсія) та призначеної згідно Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу» (цивільна пенсія).
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 26.05.2023р. №13657-12890/Т-02/8-1500/23 повідомлено ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для отримання одразу двох видів пенсій за різними законами. /а.с.22/
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виплаті двох зароблених пенсій: призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (військова пенсія) та призначеної згідно Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу» (цивільна пенсія), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов до обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно Законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788), особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Пунктом 1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058 (надалі - Закон №1058) встановлено, що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 2 Закону України від 09.04.1992р. №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі Закон №2262) визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Статтею 7 Закону №2262 закріплено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.
Тобто, як Законами №1788 та №1058, так і Законом №2262 визначено, що у разі якщо особа має право на отримання різних видів пенсії, зокрема, і відповідно до Закону №2262 та Закону України №1058, призначається одна пенсія за її вибором.
Відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. «б» - «д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби до 1 жовтня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років і більше, або якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
Згідно п. « 6» ст.12 Закону №2262 пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п.п. « 6» - «д» ст.1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально- виконавчій службі України.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що Законом №2262 не передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням набутого страхового стажу після звільнення із військової служби. Проте, набутий після звільнення страховий стаж дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду справи судом ст.6 Закону №1788, ст.7 Закону №2262 та стаття 10 Закону № 1058 є чинними, неконституційними в установленому порядку не визнавались, що є підтвердженням правомірності їх застосування пенсійним органом під час виплати пенсії ОСОБА_1 .
Згідно ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Відповідно до ст.2 вищезазначеного закону законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.
При цьому, статтею 5 вищезазначеного закону передбачено, що формами дискримінації є: пряма дискримінація; непряма дискримінація; підбурювання до дискримінації; пособництво у дискримінації; утиск.
Оскільки, право на отримання одночасно двох видів пенсій не передбачено Законодавством України для жодних осіб незалежно від будь-яких ознак, колегія суддів не вбачає будь-якої дискримінації відносно позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, та враховуючи, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, в порядку ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.В. Єщенко О.В. Яковлєв