01 лютого 2024 року справа № 280/4521/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №280/4521/23 (суддя Богатинський Б.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (далі - відповідач 2), Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач 3), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 03.03.2023 року №85 командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) про призначення ОСОБА_1 на посаду командира батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 0970003;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 16.03.2023 №78 начальника Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по стройовій частині) в частині виключення ОСОБА_1 із списків особового складу Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 17.03.2023 року №42 командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) про зарахування до списків особового складу частини ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 у даній справі в задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено у повному обсязі.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, ним була подана апеляційна скарга.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що його призначено на посаду командира батареї управління та артилерійської розвідки, за якою передбачено наявність відповідної освіти за військово-обліковою спеціальністю ВОС-097000 - “Бойове застосування військових частин і підрозділів артилерійської розвідки”. Військово-облікова спеціальність ВОС-097000 за переліком ВОС не є прямою або спорідненою військовою спеціальністю позивача, відповідної освіти за якою він не отримував, досвіду служби за такою не мав, відповідної підготовки (перепідготовки) за даним або спорідненим напрямком не проходив. Перебування позивача на посаді командира батареї управління та артилерійської розвідки, яка передбачає наявність або вміння бойового застосовування військових частин та підрозділи артилерії є суворим порушенням пункту 83 Положення № 1153/2008. Не враховано ні відповідачами, ні судом наявність довідки BЛK від 11.02.2023 р. № 1671, якою позивача, визнано обмежено придатним до військової служби, та визначено, що йому протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Позивач наполягає, що він є придатним до служби лише у частинах(підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
Відповідачем-1 (військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України) подано письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а доводи скаржника безпідставними. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідач-1 зазначає, що відповідно абзацу 2 пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення. Відповідно до пункту 83 Положення №1153, військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі, коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду. В період з 02.04.2014 по 19.03.2015 позивач проходив військову службу на посаді заступника командира батареї управління та артилерійської розвідки з озброєння.
Представником Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки також надіслано відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві вказує, що рішення про призначення позивача на посаду командира батареї управління та артилерійської розвідки військової частини, тобто за новою спеціальністю та без проведення відповідної підготовки (перепідготовки) прийнято саме на підставі пункту 257 Положення. Посилання позивача на не дотримання відповідачами вимог щодо врахування при призначення основної або спорідненої спеціальності позивача є помилковим, оскільки в умовах особливого періоду такі вимоги можуть не застосовуватись.
В судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-3 заперечували проти доводів скаржника, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене позивачем рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивач, його представник та відповідач-2 повідомлялися про дату судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 130 від 13.05.2020 р. ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та призначений на посаду начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Хортицького районного військового комісаріату м. Запоріжжя, ВОС-2904003.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 11.02.2023 р. № 1671 капітана ОСОБА_1 , на підставі статей 23-6, 64-в, 45-г графи III Розкладу хвороб, визнано: обмежено придатним до військової служби. Йому протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
Наказом від 03.03.2023 р. № 85 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) капітана ОСОБА_1 , начальника відділення офіцерів запасу і кадрів Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Запоріжжя звільнено з займаної посади і призначено командиром батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 , ВОС - 0970003. Призначено на нижчу посаду за рішенням посадової особи відповідно до номенклатури посад з урахуванням пункту 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з шпк “майор” на шпк “капітан”.
Наказом начальника Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Запоріжжя від 16.03.2023 № 78 (по стройовій частині) капітана ОСОБА_1 з 16.03.2023 виключено зі списків особового складу Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки міста Запоріжжя.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.03.2023 р. № 42 капітана ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.03.2023 р. на посаду командира батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 , який прибув з Хортицького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м. Запоріжжя), з 17.03.2023 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Вважаючи такі накази протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, прийшов до висновку, що оскаржені позивачем накази відповідають вимогам законодавства, прийняті уповноваженими на те особами, і підстави для їх скасування відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII передбачено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Статтею першою Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України “Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ.
Пунктом 3 вказаного вище Указу передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.
Указом від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом від 06.02.2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX строк дії режиму воєнного стану продовжувався, зокрема Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023 з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.
Відповідно до Закону України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” від 24.03.1999 № 548-XIV, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Отже, військовослужбовці призначаються на посади та звільняються з посад наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Порядок видачі наказів командира військової частини по особовому складу, регламентується вимогами Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280 (далі - Інструкція №280).
Згідно пункту 1.1 ця Інструкція №280 визначає:
порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них.
Згідно пункту 1 Розділу X Інструкції №280 накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 (зі змінами) (далі - Положення), і наказами Міністерства оборони України надано право присвоєння військових звань, призначення на посади, укладення і продовження строку контракту, звільнення з військової служби. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.
Відповідно до пункту 2 Розділу X Інструкції №280 наказами по особовому складу оформлюються такі зміни в службовому становищі військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу:
призов (прийняття) на військову службу;
укладення, призупинення та припинення (розірвання) контракту або продовження його дії;
присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні;
призначення на посади (у тому числі у разі зміни назви посади, військово- облікової спеціальності (крім зміни грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема зміни розміру посадових окладів (тарифних розрядів) та зміни рівня військової освіти за посадою), штатно-посадової категорії) та звільнення з займаних посад, переміщення по службі, зарахування в розпорядження, продовження строків перебування на посадах;
направлення за кордон, повернення з-за кордону в Україну (призначення на посади, зарахування у розпорядження посадових осіб);
направлення для подальшого проходження військової служби з одного військового формування до іншого з виключенням із списків особового складу формування, з якого вибули, та включенням до списків особового складу формування, до якого прибули;
прикомандирування депутатів, які є військовослужбовцями, на підставі офіційно оприлюднених результатів виборів народних депутатів України або на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим або відповідної місцевої ради про обрання їх на виборну посаду;
відрядження до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних закладів освіти із залишенням на військовій службі;
залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі;
звільнення, призупинення, поновлення та продовження військовослужбовцю військової служби;
зарахування слухачами військових навчальних закладів, а також ад'юнктами, докторантами військових навчальних закладів або наукових установ, закінчення військових навчальних закладів, ад'юнктури, докторантури;
виключення із списків особового складу Збройних Сил (Держспецтрансслужби) (померлих, загиблих, визнаних померлими або безвісно відсутніми);
присвоєння особистих номерів.
Правила складання наказів по особовому складу також визначені Розділом XI Інструкції №280.
Відповідно до пункту 82 Положення №1153 призначення військовослужбовців на посади здійснюються:
1) на вищі посади - у порядку просування по службі;
2) на рівнозначні посади:
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;
у разі проведення заміни у місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з установленим строком військової служби);
для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця.
3) на нижчі посади:
у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;
Пунктом 83 Положення №1153 передбачено, що військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю з урахуванням досвіду служби, рівня їх професійної компетентності, особистих якостей і досягнень та відповідності характеристикам посад, визначених Міністерством оборони України. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду.
Згідно пункту 257 Положення №1153 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, зазначених пунктом 112 цього Положення.
Крім Положення №1153, порядок проходження військової служби в Збройних Силах України регламентується Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009 (далі - Інструкція № 170).
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 170 військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на військові посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються за результатами оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі, Плану переміщення по службі з числа військовослужбовців, подань, службових документів, визначених підпунктом 5 пункту 1.5, пунктом 1.6 розділу І цієї Інструкції посадових осіб, а також рішень колегіальних органів, утворених відповідно до чинного законодавства України.
Так, позивач наполягає, що його незаконно переведено на посади за новою спеціальністю - командиром батареї управління та артилерійської розвідки військової частини НОМЕР_2 (військово-облікова спеціальність 0910003) без проведення підготовки (перепідготовки) перед призначенням на посаду за новою спеціальністю та за відсутності необхідного досвіду.
Проте, з матеріалів справи судом встановлено, і це не заперечує позивач, що в період з 02.04.2014 по 19.03.2015 ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника командира батареї управління та артилерійської розвідки з озброєння, та має відповідний досвід виконання завдань в артилерійському підрозділі.
З огляду на те, що для доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду військовослужбовці можуть призначатися на посади, передбачені штатами воєнного часу, за новою спеціальністю з урахуванням набутого досвіду, в спірному випадку є правомірним призначення позивача на посаду командира батареї управління та артилерійської розвідки військової частини, з урахуванням набутого ним досвіду, щоб виконувати такі обов'язки.
Стосовно доводів позивача про неможливість його переведення, оскільки за станом здоров'я він не може займати таку посаду, а, отже, як вважає позивач, наказ суперечить довідці BЛK від 11.02.2023 р. № 1671.
Пунктом 112 Положення визначені випадки, коли переміщення не може здійснюватися без згоди військовослужбовця навіть під час воєнного стану.
Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:
неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
неможливість проживання членів сім'ї військовослужбовця за станом здоров'я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;
потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім'ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.
Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв'язку із службовою необхідністю та за станом здоров'я на нове місце військової служби без його згоди.
Так, позивач посилається на неможливість проходження ним військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії, який міститься у довідці BЛK від 11.02.2023 р. № 1671.
Проте, судом встановлено, що позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією при військовій частині НОМЕР_3 11 лютого 2023 року, та його визнано обмежено придатним до військової служби. Згідно висновку ВЛК, позивачу протипоказана служба у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах.
Згідно пункту 90 Положення від 10.12.2008 №1153/2008, необхідність і терміновість переміщення військовослужбовців, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі і визнані військово-лікарською комісією за станом здоров'я обмежено придатними до військової служби, з посад, що вони займають, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов'язки військової служби з урахуванням стану здоров'я, підготовки і досвіду служби, визначаються командирами (начальниками), які мають право призначати військовослужбовців на відповідні посади.
Разом з тим, переміщення позивача відбулось не за станом здоров'я, а саме з метою доукомплектування Збройних Сил України в умовах особливого періоду з урахуванням пункту 257 Положення.
Те, що позивач згідно довідки ВКЛ є обмежено придатним до військової служби, не може слугувати підставою для отримання згоди позивача на його переміщення до іншого місця служби.
Довідка ВЛК не містить протипоказань служби позивача у батареї управління та артилерійської розвідки військової частини, крім того, матеріалами справи не підтверджується направлення позивача до десантно-штурмових військ, плавскладу, частин морської піхоти, спец споруд.
В спірному випадку переміщення позивача відбулося у відповідності до спеціальної норми пункту 257 Положення № 1153/2008, що діє тимчасово, на період особливого періоду (воєнного стану), та передбачає можливість переміщення військовослужбовця без отримання його згоди на нижчу посаду відповідними керівниками з метою доукомплектування Збройних Сил України. При цьому, до повноважень суду не належить надання оцінки доцільності такого переміщення військовослужбовців.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спірні накази видані відповідачами у межах повноважень, під час дії воєнного стану, при їх виданні дотримані вимоги пунктів 82, 112, 257 Положення № 1153/2008, а отже підстави для їх скасування, та, відповідно, задоволення позовних вимог, відсутні.
Дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги позивача правильних висновків суду не спростовують, в задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись п.1ч.1 ст.315, ст.316, ст.ст.322, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року у справі №280/4521/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак