31 січня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5848/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року
у справі № 340/5848/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
21 липня 2023 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0092067-2410-1118 від 03.05.2023 року Головного управління ДПС у Кіровоградській області на ім'я позивача, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у сумі 384868,87 грн. за 2022 рік.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 340/5848/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Судом зазначено, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду). Суд дійшов висновку, що нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 . не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України. Ураховуючи вищевикладене, суд вважав, що спірне рішення №0092067-2410-1118 від 03.05.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Кіровоградській області подало апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 340/5848/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що визначення належності будівлі до класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000. Зазначає, що об'єкт нерухомого майна позивача згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 не відноситься до класу «Будівлі промислові та склади» (код 125) та «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271), даний тип нерухомого майна не включено в перелік об'єктів, які не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З цих підстав вважає, що позивачу правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 384868,87 грн.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрований з 01.06.2020 як фізична особа підприємець.
ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність: 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів, 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (частка 81/100) тип об'єкту майна - нежитлова будівля, загальною площею 4873,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний об'єкт зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 25.07.2018 року за №1606524935249.
Рішенням Петрівської селищної ради №1767-8 від 09.07.2021 року встановлено ставки податку на нерухоме манно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб на 2021рік у розмірі 1.5 відсотка від мінімальної заробітної плати встановленої на 01.01.2022 року.
Відповідачем 03.05.2023 року винесено податкове повідомлення-рішення №0092067-2410-1118, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2022 рік у загальному розмірі 384868,87 грн.
Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України).
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що фізична особа ОСОБА_1 є власником нерухомого майна (частка 81/100) тип об'єкту майна - нежитлова будівля, загальною площею 4873,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, відповідачем 03.05.2023 року винесено податкове повідомлення-рішення №0092067-2410-1118, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості" за податковий період 2022 рік у загальному розмірі 384868,87 грн.
Зазначаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення №0092067-2410-1118 є протиправним, суд першої інстанції вважав, що нерухомість за адресою: Кіровоградська обл., Петрівський р-н смт. Петрове вул. Центральна. 1-Г. не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до діючої на час виникнення спірних правовідносин редакції пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Виходячи з аналізу наведеної правової норми, підставою для застосування податкової пільги є одночасна сукупність таких умов:
віднесення нерухомого майна до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,
використання таких будівель промисловості за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
будівлі не повинні здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року №507, до групи 125 «Будівлі промислові та склади» віднесено клас 1251 - «Будівлі промисловості», що включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням (підкласи 1251.1-1251.9); та клас 1252 - «Резервуари, силоси та склади», що включає резервуари та ємності, резервуари для нафти та газу, силоси для зерна, цементу та інших сипких мас, холодильники та спеціальні склади. Цей клас включає також складські майданчики (підкласи 1252.1-1252.9). Підклас 1252.9 «Склади та сховища інші».
Як зазначено в Державному класифікаторі, цей клас не включає: сільськогосподарські силоси та складські будівлі, що використовуються для сільського господарства (1271).
Фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному вказаним Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення.
Ведення Класифікатора здійснює Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві Міністерства розвитку громад та територій України, уповноважений видавати експертні висновки щодо належності об'єктів нерухомості (їх частин) до певного класу будівель (далі - Висновок) на підставі документів, що підтверджують їх право власності, з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості згідно з Класифікатором.
Таким чином, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться за певною процедурою на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
В даному випадку матеріали справи не містять документів, які би свідчили, що належна позивачу нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Петрівський район, смт. Петрове, вул. Центральна, 1-Г, класифікована у групі «Будівлі промисловості та склади» (код 125) ДК 018-2000.
Інформація про вказаний об'єкт нерухомого майна відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, про функціональне призначення цього об'єкту нерухомості в Державному реєстрі нерухомого майна відсутня.
Апеляційний суд не приймає висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження ОСОБА_2 від 07.07.2023 року №45/23, як допустимий доказ, тому що згідно приписів ч.7 ст.101 КАС України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Тобто, законодавець визначає, що обов'язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.
Згідно з абзацом чотирнадцятим пункту 4.12 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України. Зазначена законодавцем вимога у висновку експерта, відсутня.
Суд апеляційної інстанції враховує відомості, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо видів економічної діяльності фізичної особи-підприємця - позивача.
Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види економічної діяльності фізичної особи-підприємця - позивача: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин - секція G; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів - секція С; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами - секція G; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами - секція G; 68.20. Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна - секція L.
Умовою для застосування пп. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України є наявність того факту, що основна діяльність платника податку має класифікуватися у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань види економічної діяльності фізичної особи-підприємця - позивача міститься інформація, що за даними органів статистики про основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця, визначений на підставі даних державних статистичних, основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», тобто діяльність, яка не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що встановлені у справі обставини унеможливлюють застосування податкової пільги, передбаченої пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, тому нарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в розмірі 384868,87 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням №0092067-2410-1118 є правомірним, підстави для скасування цього податкового повідомлення-рішення відсутні.
В свою чергу, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що нерухомість за адресою: Кіровоградська обл., Петрівський р-н смт. Петрове вул. Центральна. 1-Г не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, зробив висновки, які не в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - задовольнити.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 340/5848/23 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко