30 січня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2473/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 р. (суддя: Притула К.М) в адміністративній справі №340/2473/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 17 жовтня 2022 р. №139-22 про відмову у визнанні його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання його, як громадянина Сирійської Арабської Республіки, біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що, з урахуванням ситуації, яка склалась в країні його походження, він потребує додаткового захисту в Україні, оскільки може бути затриманий в Сирії і підданий судовому переслідуванню через зв'язок його брата з політичною опозиційною організацією.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем. Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що сирійський конфлікт на сьогоднішній день перебуває в стадії врегулювання, суттєво змінилася динаміка конфлікту та територіальний контроль у країні. Також позивачем не надано будь-якого документального підтвердження наявності родинних відносин з ОСОБА_2 якого він називає своїм братом та побоюється, що із за його зв'язків з політичною опозиційною організацією, він в разі повернення до країни походження, може стати жертвою переслідувань. Крім того позивачем особисто було зазначено, що проживаючи на території Сирії він ніколи не привертав увагу правоохоронних органів, не затримувався, мав змогу працювати, орендувати житло та виїзжати з країни. Також позивач є особою непризовного віку, а отже не може бути мобілізований до лав сирійської армії та піддаватися утискам за ухилення від проходження військової служби.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням ДМС України від 17 жовтня 2022 р. № 139-22, прийнятим з урахуванням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 р. по справі №440/9300/21 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 р., повторно відмовлено ОСОБА_1 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погоджуючись з даним рішенням та з метою захисту своїх прав ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що існують загальновідомі офіційні документи та повідомлення ЗМІ, які підтверджують обґрунтованість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження, в якій триває військовий конфлікт, та що відповідач не надав належної оцінки цим обставинам, не з'ясував характер об'єктивного побоювання позивача. Формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, призвело до неправомірної відмови позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно
до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції здійснює перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (надалі також - "Закон") біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону додатковий захист - це форма захисту, що надається в Україні на індивідуальній основі іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну або перебувають в Україні і не можуть або не бажають повернутися в країну громадянської належності або країну попереднього постійного проживання внаслідок обставин, які загрожують їх життю, безпеці чи свободі.
Пунктом 13 статті 1 Закону встановлено, що особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з частинами першою і другою статті 5 Закону, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Частиною п'ятою статті 5 Закону передбачено, що особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою звернення позивача, який є громадянином Сірійської Арабської Республіки, із заявою до відповідача про визнання його біженцем є обставина військового конфлікту в Сирії та побоювання зазнати примусового призову до лав збройних сил або бути рекрутованим з боку повстанців або покарання за дезертирство. З листопада 2020 року він намагається довести компетентним державним органам України потребу у своєму захисті. Переткнувши кордон з Україною 08.11.2020, він 19.11.2020 звернувся особисто до Управління ДМС в Полтавській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Державної міграційної служби України № 143-21 від 11.05.2021 позивачу відмовлено у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 р. у справі № 440/9300/21, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 р., рішення Державної міграційної служби України № 143-21 від 11.05.2021 скасовано та зобов'язано Державну міграційну службу України повторно розглянути питання щодо визнання позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Суд акцентував увагу на листі Європейсько-Сирійського демократичного форуму (Брюсель), за змістом якого позивач потребує додаткового захисту, оскільки його може бути затримано та піддано судовому переслідуванню через зв'язок брата з опозиційною політичною організацією (а.с.151).
Проте, при розгляді спірного питання після скасування судом попереднього рішення, відповідач, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції, не проаналізував належним чином інформацію по країні походження з метою вирішення питання про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, анкеті та протоколах співбесід, а також не врахував поточної та актуальної інформації по ситуації в Сирії й не спростував можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення, що не відповідає вимогам статті 3 Європейської конвенції про права людини, яка забороняє вислання осіб у країну, де вони можуть зазнати переслідувань, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції проте, що формальне ставлення з боку відповідача до перевірки усіх обставин, викладених позивачем, матеріалів особової справи та наявної інформації по країні походження, призвело до неправомірної відмови позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 р. в адміністративній справі №340/2473/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 січня 2024 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук