05 лютого 2024 р.Справа № 520/22593/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Чалий І.С.,
суддів Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань,розташованого у місті Мелітополі на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі № 520/22593/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань,розташованого у місті Мелітополі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Територіальне управління Державного бюро розслідувань,розташованого у місті Мелітополі подало апеляційну скаргу, в якій також клопотали суд про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обгрунтовано тим, що оскаржуване рішення суду отримано відповідачем 31.10.2023 через ЄСІТС "Електронний суд", 30.11.2023 ТУ ДБР у м. Мелітополі звернулось через ЄСІТС "Електронний суд" до Другого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, яка подана в межах строку на звернення. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2024 апеляційна скарга була повернута ТУ ДБР у м. Мелітополі на підставі п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України. Повторно з апеляційною скаргою ТУ ДБР у м. Мелітополі звернулось 19.01.2024.
Від позивача надійшло клопотання про повернення апеляційної скарги, яке мотивовано тим, що апеляційна скарга підписана неуповноваженою особою. Посилається на те, що 30.09.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 02.06.2016 №1401-VIII. Підпунктом 11 пункту 16-1 "Перехідні положення" Конституції України передбачено, що з 01.01.2017 у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво відповідно пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01.01.2020. На думку позивача, повноваження керівника не підтверджені належним чином, а тому будь-яких доказів що ОСОБА_2 має право вчиняти будь-які процесуальні дії від імені відповідача та доручати представляти інтереси відповідача матеріали справи не містять. Також наголошує на тому, що в посадовій інструкції не зазначена дата, а ні статуту, положення або трудового договору відповідачем не надано, хоча про це прямо наголошувалось в ухвалі Верховного Суду від 09.02.2023 по справі № 580/2048/21. Також зазначає, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку.
Від відповідача надійшли заперечення на клопотання про повернення апеляційної скарги, в яких він зазначає, що до даної апеляційної скарги були додані всі необхідні документи, що підтверджують наявність у підписанта повноважень на її підписання.
Дослідивши матеріали справи та подані сторонами клопотання, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
На підтвердження повноважень представника відповідач надав наступні документи:
- наказ від 30.06.2022 № 28 о/с, який свідчить про наявність трудового договору між ТУ ДБР у м. Мелітополі та ОСОБА_3 (підписант апеляційної скарги) та про посаду яку дана особа займає - головного спеціаліста - юриста відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР у м. Мелітополі. Наказ підписаний особою, що на момент прийняття на державну службу займала посаду директора ТУ ДБР у м. Мелітополі;
- наказ від 06.07.2022 № 35 яким особою, що на момент підписання наказу займала посаду директора ТУ ДБР у м. Мелітополі, уповноважено головного спеціаліста-юриста відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_3 на здійснення представництва без окремого доручення директора ТУ ДБР у м. Мелітополі, у тому числі, з правом підписувати апеляційні скарги. На підставі даного наказу, інформація щодо представника ОСОБА_3 була внесена до ЄДРПОУ.
- виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців а громадських формувань, згідно з якою ОСОБА_3 має наступні повноваження - вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (брати участь у судових справах, судових процесах та вчиняти дії в усіх судах України в інтересах та від імені ТУ ДБР у м. Мелітополі, без окремого доручення директора ТУ ДБР у м. Мелітополі, з правами, що надані стороні, третій особі, особі, якій законом надано право звертатись до суду в інтересах іншої особи, у тому числі, але не виключно, з правом підписання, подання, відмови, зміни, відкликання, відмови від апеляційних, касаційних скарг, посвідчення копій документів, зокрема, щодо підтвердження повноважень.) - представник.
- посадову інструкцію головного спеціаліста-юриста відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР у м. Мелітополі, що була затверджена 28.03.2023 року особою, що на момент підписання наказу займала посаду директора ТУ ДБР у м. Мелітополі (директор ОСОБА_4 ) Згідно з розділом 2 посадової інструкції метою посади є -безпосередня реалізація завдань та функцій щодо представництва (самопредставництва) інтересів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - ТУ ДБР у м. Мелітополі) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування під час розгляду правових питань діяльності ТУ ДБР у м. Мелітополі, також під час розгляду спорів, що виникають з правовідносин ТУ ДБР у м. Мелітополі з іншими юридичними чи фізичними особами.
Посилання позивача на те, що посадова інструкція не містить дату її підписання, а тому є нечинною не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що посадова інструкція - це організаційноправовий документ, у якому визначено основні завдання, обов'язки, права і відповідальність працівника при виконанні ним роботи на певній посаді. У разі прийняття нової посадової інструкції попередня втрачає чинність. Підстав чи доказів нечинності посадової інструкції головного спеціаліста -юриста відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі, до суду не надано.
Пунктом 1 розділу 3 інструкції передбачено, що основними посадовими обов'язками є - забезпечення представництва без окремого доручення директора ТУ ДБР у м. Мелітополі (самопредставництво) інтересів ТУ ДБР у м. Мелітополі та Директора ТУ ДБР у м. Мелітополі, як суб'єкта владних повноважень, в судах України, а за дорученням Директора ТУ ДБР у м. Мелітополі в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Щодо посилання позивача на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 має право вчиняти будь-які процесуальні дії від імені відповідача та доручати представляти інтереси відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Дійсно ОСОБА_2 виступав як підписант наказів № 35 від 06.07.2022 та № 28-ос від 30.06.2022, однак дані накази підписані ним як посадовою особою, а саме Директором Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Відповідно до ч. 3-6 ст. 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», Державне бюро розслідувань є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження безпосередньо і через територіальні управління.
Для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюються такі його територіальні управління, у тому числі територіальне управління,розташоване у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим, Запорізьку, Херсонську області, місто Севастополь.
Територіальні управління Державного бюро розслідувань є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», директор територіального управління Державного бюро розслідувань:
1) організовує роботу відповідного територіального управління щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;
2) призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону;
3) вносить Директору Державного бюро розслідувань подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління;
4) вносить Директору Державного бюро розслідувань пропозиції щодо структури та штатної чисельності відповідного територіального управління;
5) видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження;
6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.
На підставі наказів від 30.06.2022 № 28 о/с, від 06.07.2022 року № 35 були внесені 18.07.2022 зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, а саме додано представника ОСОБА_3 Згідно з випискою від 20.07.2022 року, керівником ТУ ДБР у м. Мелітополі є ОСОБА_2. У виписці відсутнє зазначення щодо наявності обмеження повноважень ОСОБА_2.
Стосовно посилання позивача на висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 09.02.2023 у справі 580/2048/21, колегія суддів зазначає, що питання яке вирішувалось в даній справі стосувалось саме перевірки обсягу повноважень представника у суді касаційної інстанції, а також з іншим обсягом документів (відповідачем була надана лише виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань), а тому висновки даної ухвали не можуть бути застосовані по аналогії до даної справи, адже в даній справі відповідачем надано більш значний обсяг документів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2020 року у справі №9901/39/20 зазначила, що з урахуванням положень статті 55 КАС України, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 по справі № 303/4297/20 зауважила, що починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов'язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.
З урахуванням наведеного, оцінивши зміст документів, які були додані до апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вони є достатніми для підтвердження повноважень ОСОБА_3 на здійснення самопредставництва Територіального управління Державного Бюро розслідувань розташованого у місті Мелітополі у суді під час розгляду цієї справи, у тому числі для підписання та подання апеляційної скарги. Тож підстав вважати, що апеляційна скарга була підписана не уповноваженою на те особою, яка не мала право на її підписання, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування заяви про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, заявник апеляційної скарги зазначає, що вперше з апеляційною скаргою відповідач звернувся в межах строку на апеляційне оскарження. А після повернення апеляційної скарги 17.01.2024 без зайвих зволікань подав повторно 19.01.2024.
Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 у справі № 200/3692/21, беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правових позицій Верховного Суду з цього приводу, сформулював правові випадки коли процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено. Зокрема, це можливо у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Відповідачем у цій справі дотримано одночасно всіх перерахованих вище умов, продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та вжито всіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема апеляційну скаргу повторно подано зі спливом 2 дні з дня первісного повернення апеляційної скарги, тобто відповідачем не допущено невиправданих зволікань з часом подання апеляційної скарги повторно.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, згідно ч. ст. 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 13 КАС України).
Враховуючи повідомлені заявником апеляційної скарги обставини про порушення оскаржуваним рішенням його прав та незалучення до участі у справі, що потребують перевірки судом апеляційної інстанції, наявність клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.
Апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), подана з дотриманням порядку, визначеного ст. 297 КАС України, і строків апеляційного оскарження, передбачених ст. 295 КАС України. Підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, залишення апеляційної скарги без руху або її повернення не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відкриття апеляційного провадження та підготовки справи до апеляційного розгляду в порядку, встановленому ст. 306 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 300 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 293, 295-297, 300 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого в місті Мелітополі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №520/22593/23 задовольнити.
Процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №520/22593/23 поновити.
Зупинити дію рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №520/22593/23.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Територіального управління Державного бюро розслідувань,розташованого у місті Мелітополі на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №520/22593/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, третя особа Державне бюро розслідувань, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів від дати отримання копії ухвали (зокрема, але не виключно, на офіційну електронну поштову адресу суду: inbox@2aa.court.gov.ua, або з використанням підсистеми "Електронний суд", з урахуванням вимог ч.ч. 9, 10 ст. 44 КАС України), який має відповідати вимогам ст. 304 КАС України, з наданням доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасниками справи.
Надіслати учасникам справи копії апеляційних скарг та доданих до них матеріалів разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.
Явка сторін не є обов'язковою і не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов