05 лютого 2024 р. Справа № 480/2678/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2023, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Діска, м. Суми, повний текст складено 30.06.23 у справі №480/2678/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просив суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183450002195 від 01 лютого 2021 року відносно ОСОБА_1 про перерахунок пенсії шляхом її зменшення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131,40 грн. на місяць, з 01 грудня 2020 року і довічно на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за невиплаченою з 01 грудня 2020 року пенсією, виходячи з розміру, не нижчого за 4131,40 грн., за період з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення, з компенсацією втрати частини доходів та з урахуванням виплачених сум пенсії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи, ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини справи, викладені ним у позовній заяві, зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам позивача про незаконність неврахування відповідачем даних про розмір заробітної плати позивача та сум сплачених страхових внесків за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року. Вказує, що неспівпадіння розмірів відповідних внесків за 1999 рік не може бути підставою для розміру зменшення пенсії шляхом неврахування усього періоду страхового стажу з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1999 року. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України, не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області.
З січня 2019 року отримував пенсію за віком, станом на грудень 2019 року розмір пенсії позивача становив 1497 грн. (а.с. 42, 67, 68, 86).
За заявою позивача від 24.12.2019 про перерахунок пенсії із урахуванням довідки про заробітну плату, виданої виконавчим комітетом Сумської міської ради за період з 01.01.1994 по 31.12.1999 №2494, пенсійним органом проведено такий перерахунок з 01.01.2020. Розмір пенсії після перерахунку з 01.01.2020 склав 4131,40 грн. (а.с.15,40 звор.).
У подальшому рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183450002195 від 01.02.2021 проведено перерахунок пенсії позивача, в результаті якого зменшено розмір його пенсії (а.с.43 звор.).
Відповідач листом від 04.02.2021 за № 1800-0305-8/5616 повідомив позивача, що пенсійна справа приведена у відповідність в частині розрахунку заробітної плати: статтею 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами) передбачено, що для обчислення пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) до 01 липня 2000 року за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами та сплати страхових внесків. За даними Звітів про нарахування страхових внесків та витрачання коштів Пенсійного фонду (форма 4-ПФ), поданих за період з 01.01.1994 по 31.12.1999, в архівній довідці № 2494 від 12.12.2019 включені суми, за які не нараховані страхові внески, тому довідка не може бути врахована при розрахунку суми пенсії. Розмір пенсії складає 1769,00 грн з урахуванням довідки про заробітну плату № 624 від 11.06.2018, виданої ПАТ "Сумихімпром" за період з 01.01.1989 по 31.12.1993 (а.с.17).
Крім того, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення від 03.02.2021 за №125 про утримання надміру виплачених сум пенсій, відповідно до якого сума переплати пенсійної виплати, яка підлягає поверненню позивачем склала 34144,60 грн. (а.с.14).
Позивач звертався до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якому просив скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №125 від 03.02.2021 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131,40 грн. на місяць.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 у справі №480/1558/21 позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 125 від 03.02.2021 про утримання надміру виплачених сум, в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2023 року залишено без змін.
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідача №183450002195 від 01.02.2021, яким перераховано його пенсію та зменшено її розмір, звернувся до суду з позовною заявою у даній справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Поряд з цим, у статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках передбачених цим Законом.
Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України (ст. 8 Закону № 1788-XII).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Частиною 1 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV (далі по тексту - Порядок №22-1).
Відповідно до п.2.1 розд. ІІ Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Відповідно до ст.41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:
1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;
2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Згідно зі ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем було подано до пенсійного органу заяву від 24.12.2019 про перерахунок пенсії із урахуванням довідки про заробітну плату від 12.12.2019 за №2494, виданої виконавчим комітетом Сумської міської ради за період з 01.01.1994 по 31.12.1999; розмір пенсії після перерахунку з 01.01.2020 склав 4131,40 грн. (а.с.15, 40 звор.).
20.01.2021 до відділу перерахунків пенсій №1 надійшла службова записка №15/10-16 від 18.01.2021, складена начальником контрольно-перевірочної роботи №1 управління контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_2 , в якій зазначено, що суми заробітної плати ОСОБА_1 , зазначені в довідці від 12.12.2019 за №2494 (а.с.19), за всі 12 місяців 1999 року перевищують загальний фонд заробітної плати Селянського (фермерського) господарства "Лебідь", на який нараховуються внески до Пенсійного фонду України (згідно зі звітами Форми 4-ПФ, що містяться в АРМ РВПФУ).
Після приведення матеріалів пенсійної справи у відповідність згідно із зауваженнями, зазначеними в службовій записці №15/10-16 від 18.01.2021, пенсійним органом було прийнято оспорюване рішення та розмір пенсії позивача з 01.01.2020 склав 1638,00 грн., з 01.07.2020 - 1712,00 грн., з 01.12.2020 - 1769,00 грн. з урахуванням довідки про заробітну плату №624 від 11.06.2018, виданої ПАТ "Сумихімпром" (а.с. 43, звор. 44).
Отже зменшення пенсії позивача відбулося у зв'язку з неврахуванням довідки від 12.12.2019 за №2494 про заробітну плату за період з 01.01.1994 по 31.12.1999.
Колегія суддів зазначає, що судами надавалася оцінка діям Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо неврахування при обчисленні пенсії позивача заробітної плати за період його роботи в Селянському (фермерському) господарстві "Лебідь" в межах справи №480/1558/21.
Так, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, суд апеляційної інстанції, дослідивши зміст архівної довідки від 12.12.2019 за №2494 та встановивши, що вказані у ній відомості про суми заробітної плати позивача у 1999 році не співпадають із індивідуальними відомостями про застраховану особу (позивача), що вказані у звітах Форми 4-ПФ, що містяться в АРМ РВПФУ, ухвалюючи постанову від 26 січня 2023 року, вказав, що зазначені в довідці від 12.12.2019 за №2494 за період з січня 1999 року по грудень 1999 року суми заробітної плати становлять 800,00; суми заробітної плати, з якої сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України (згідно зі звітами, що містяться в АРМ РВПФУ) за період з січня 1999 року по грудень 1999 року, становлять: за січень 1999 року - 500,00; за лютий 1999 року - 500,00; за березень 1999 - 500,00; за квітень 1999 року - 500,00; за травень 1999 року - 500,00; за червень 1999 року - 500,00; за липень 1999 року - 500,00; за серпень 1999 року - 500,00; за вересень 1999 року - 409,02; за жовтень 1999 року - 490,00; за листопад 1999 року - 590,00; за грудень 1999 року - 450,00.
Суми заробітної плати позивача у період з 01.01.1994 по 31.12.1998, зазначені в довідці від 12.12.2019 за №2494, та суми заробітної плати, з якої сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України (згідно зі звітами, що містяться в АРМ РВПФУ) за період з січня 1994 року по грудень 1998 року у межах справи №480/1558/21 судовими інстанціями не досліджувалися.
З метою забезпечення повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи судом, з урахуванням вимог ч.4 ст.9 КАС України, досліджено матеріали адміністративної справи №480/1558/21. Зроблені судом фотокопії вказаних документів та долучено до матеріалів цієї справи (а.с.80-86).
З архівної довідки від 12.12.2019 за №2494 встановлено, що у документах архівного фонду Селянського (фермерського) господарства «Лебідь» у відомостях про нарахування заробітної плати, окрім даних за 1999 рік, щодо яких встановлено розбіжності з індивідуальними відомостями про застраховану особу (позивача), що вказані у звітах Форми 4-ПФ, які містяться в АРМ РВПФУ, ОСОБА_1 значиться із заробітною платою за 12 місяців 1994 року, за 12 місяців 1995 року, за 12 місяців 1996 року, за 12 місяців 1997 року, за 12 місяців 1998 року.
За інформацією зі службової записки №15/10-16 від 18.01.2021 при перевірці відомостей, зазначених в довідці від 12.12.2019 за №2494, розбіжностей між сумами заробітної плати позивача і індивідуальними відомостями про застраховану особу (позивача), що вказані у звітах Форми 4-ПФ, які містяться в АРМ РВПФУ, у період з 01.01.1994 по 31.12.1998 пенсійним органом не встановлено.
Отже, пенсійним органом необґрунтовано не враховано при перерахунку суми пенсії позивача календарні місяці страхового стажу у період з 01.01.1994 по 31.12.1998, що зазначені в довідці від 12.12.2019 за №2494.
Рішенням №183450002195 від 01 лютого 2021 року перераховано пенсію ОСОБА_1 та зменшено її розмір.
Колегія суддів зазначає, що суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення позову.
З огляду на те, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим в частині неврахування при перерахунку суми пенсії позивача календарних місяців страхового стажу за період з 01.01.1994 по 31.12.1998, що зазначені в довідці від 12.12.2019 за №2494, позовні вимоги про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183450002195 від 01 лютого 2021 року підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги щодо зазначених обставин приймаються колегією суддів у якості належних.
Суд першої інстанції не надав оцінку обставинам неврахування відповідачем даних про розмір заробітної плати позивача та сум сплачених страхових внесків за період з 01 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року, які охоплюються предметом позову в цій справі, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення судового рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131,40 грн. на місяць, з 01 грудня 2020 року і довічно на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, колегія суддів зазначає таке.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
При цьому дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
З огляду на зазначене дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб'єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є:
1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права;
2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки;
3) суб'єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин;
4) суб'єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Наведений вище висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі №824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі №160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі №280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі №480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі №340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі №640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі №640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі №540/913/21 та від 1 травня 2023 року у справі №540/913/21.
Визначаючи повноваження пенсійного органу щодо перерахунку пенсії позивача на підставі приписів Закону №1058-IV, колегія суддів враховує, що перерахунок пенсії позивача, за наслідками якого розмір пенсії позивача склав 4131,40 грн., проведено на підставі довідки від 12.12.2019 за №2494 з урахуванням усього періоду страхового стажу позивача з 01.01.1994 по 31.12.1999.
Проте рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.06.2022 у справі №480/1558/21, яке набрало законної сили, встановлено відсутність підстав для врахування архівної довідки від 12.12.2019 за №2494 в частині періоду страхового стажу позивача з 01.01.1999 по 31.12.1999.
Отже, при перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 12.12.2019 за №2494 пенсійним органом підлягає врахуванню тільки період роботи позивача з 01.01.1994 по 31.12.1998 з визначенням розміру пенсії за віком у встановленому приписами чинного законодавства порядку.
У цьому спорі суд не обраховує стаж роботи позивача, не визначає розміру пенсії за віком з урахуванням періоду роботи позивача з 01.01.1994 по 31.12.1998 на підставі довідки від 12.12.2019 за №2494, що виключає можливість зобов'язання відповідача відновити ОСОБА_1 виплату пенсії у розмірі, не нижчому за 4131,40 грн. на місяць, з 01 грудня 2020 року і довічно на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, за приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов'язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі №819/1420/15).
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, враховуючи приписи ч. 2 ст.9 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги у відповідній частині слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивача, з урахуванням виплачених сум пенсії, з 01 грудня 2020 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині постанови.
Врахування суб'єктом владних повноважень правової оцінки спірного питання, наданої судом у рішенні за результатами розгляду адміністративної справи, є обов'язком такого суб'єкта в силу вимог процесуального закону.
З огляду на те, що судом апеляційної інстанції зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивача, з урахуванням виплачених сум пенсії, з 01 грудня 2020 року, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині постанови, вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 заборгованості за невиплаченою з 01 грудня 2020 року пенсією, виходячи з розміру, не нижчого за 4131,40 грн., за період з 01 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення, з компенсацією втрати частини доходів та з урахуванням виплачених сум пенсії, не підлягають задоволенню як передчасні.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з того, що судові витрати, які були понесені позивачем під час розгляду справи, складаються із витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальній сумі 2684,00 грн. (1073,60 грн. за подання позовної заяви та 1610,40 грн. за подання апеляційної скарги).
Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково, при цьому враховуючи, що задоволені вимоги охоплюють обсяг порушених прав та законних інтересів позивача, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат зі сплати судового збору, стягнувши з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень 2684,00 грн. на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №480/2678/23 скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення заборгованості задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №183450002195 від 01 лютого 2021 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , з урахуванням виплачених сум пенсії, з 01 грудня 2020 року, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко