Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позову без руху
05 лютого 2024 р. справа № 520/2711/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління Національної поліції в Харківській області про: 1) скасування наказу ГУНП в Харківській області №296 від 03.06.2022 в частині застосування відносно майора поліції ОСОБА_1 /0086503/, старшого інженера з інформаційної підтримки відділу поліції №1 Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; 2) скасування наказу ГУНП в Харківській області №289о/с від 14.06.2022 про звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 /0086503/, старшого інженера з інформаційної підтримки відділу поліції №1 Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію»; 3) поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме на службі в поліції на посаді старшого інженера з інформаційної підтримки відділу поліції №1 Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області,
встановив:
В оформленні позову виявлені істотні недоліки, котрі об'єктивно перешкоджають прийняттю позову до розгляду.
Позов до суду було подано 30.01.2024р. за допомогою системи "Електронний суд", та зареєстровано судом 31.01.2024р.
З приводу належності оформлення позову в частині дотримання визначеного процесуальним законом строку звернення до суду, суд зазначає, що згідно з ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 10.12.2015р. №889-VIII "Про державну службу" державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
У силу спеціального застереження ч.1 ст.12 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань.
Положення наведених норм закону не можуть бути невідомі державним службовцям (у тому числі і поліцейським), позаяк є офіційно оприлюдненими, чіткими та однозначними, недопускають множинного тлумачення.
Безперервність, регулярність та щоденність виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби (окрім випадків знаходження у стані тимчасової непрацездатності чи у стані відпочинку) зумовила формулювання законодавцем положень ч.5 ст.121 КАС України як спеціальної норми процесуального закону у спосіб викладення тексту, який (на відміну від загального правила ч.2 ст.122 КАС України) не містить посилання на необхідність обчислення строку звернення до суду саме з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведене об'єктивно зумовлено тим, що подія вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу припинення публічної служби особи або з приводу припинення оплати праці не може бути невідома зацікавленій особі або у наступний календарний день від дати видання наказу з звільнення з роботи (служби), або у календарний день фізичного припинення виконання громадянином функцій публічного службовця.
При цьому, момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав (свобод чи інтересів) у відносинах публічної служби, слід виокремлювати від моменту, коли особа сформулювала власну незгоду із рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби (у тому числі і за рахунок отримання професійної правничої допомоги адвоката чи отримання документів у порядку Закону України "Про доступ до публічної служби") або дійшла до суто власного переконання чи усвідомлення невідповідності закону рішенням суб'єкта владних повноважень про припинення публічної служби, позаяк перший із згаданих моментів є дійсною та справжньою подією настання у учасника суспільних відносин стану обізнаності, а другий із згаданих моментів є подією початку реального захисту того права (інтересу), котре учасник суспільних відносин вважає порушеними.
Суд також повторно зауважує, що з огляду загальні правила безперервності, регулярності та щоденності виконання громадянином України обов'язків за посадою державної служби позивач не може бути не обізнаний із подією припинення проходження державної служби з моменту фізичного припинення виконання функцій найманого працівника.
З'ясування причин указаного припинення повинно відбуватись у межах строку звернення до суду згідно з ч.5 ст.122 КАС України, а остаточне формування правової позиції з приводу незгоди із відповідністю управлінського волевиявлення суб"єкта владних повноважень стосовно припинення публічної служби положенням закону може бути безперешкодно здійснено вже після звернення до суду з урахуванням ч.1 ст.47, ст.80, ч.2 ст.121, ч.2 ст.173, ч.3 ст.262 КАС України.
У позовній заяві представником позивача зазначено, що оскаржувані накази були видані 03.06.2022 та 14.06.2022, проте позивач одержала копію наказу про звільнення тільки 18.01.2024 після надходження його на адресу її представника на сформований запит про надання інформації. З посиланням на ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України позивач вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин. Окрім того просила врахувати суд, що позивач знаходиться за межами України, має прихисток в Естонській Республіці, проходила там лікування з 24.08.2022 по 25.08.2022 та у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та незадовільним станом здоров'я позбавлена можливості повернення на територію України.
Розглядаючи подану заяву та матеріали справи, суд зазначає, що за твердженнями представника заявника, ОСОБА_1 після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України опинилась в окупації у м. Балаклія та 12.05.2022 отримала осколкові поранення, внаслідок яких була госпіталізована до Відокремленого підрозділу «Куп'янська центральна міська лікарня» КНП «Куп'янське територіальне медичне об'єднання», тобто до населеного пункту, який також перебував в окупації. На стаціонарному лікування ОСОБА_1 перебувала в період часу з 12.05.2022 по 07.06.2022, що підтверджується Довідкою №11 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, виданою 07.06.2022 лікарем ОСОБА_2 на ім'я майора поліції ВП №1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Ситих Ірини Юріївни та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1894 від 07.06.2022 на ім'я ОСОБА_1 .
За твердженням представника заявника, у зв'язку із відсутністю можливості вийти з окупованої території та прибути до місця дислокації підрозділу, в якому проходила службу ОСОБА_1 , що було обумовлено веденням активних бойових дій та станом здоров'я, останньою було прийнято рішення про залишення тимчасово окупованої території та виїзду в Естонську Республіку для проходження подальшого лікування.
Водночас із цим, доказів, що підтверджують дату виїзду заявника до Естонської Республіки матеріали позову не містять.
Не містять матеріали позову і доказів проходження заявником лікування за кордоном з 24.08.2022р. по 25.08.2022р., незадовільного стану здоров"я та скрутного матеріального становища.
Суд вважає, що частина перелічених заявником факторів (а саме: втрата свободи пересування через поранення та подальше лікування, пошук безпечного притулку на території іншої держави, проходження лікування в Естонської Республіці) дійсно можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку на звернення до суду.
Разом із тим, за викладеними у позові доводами дія цих факторів у часі обмежена календарною датою - 25.08.2022р.
Після цієї календарної дати доводи заявника про відсутність можливості повернення до України не підтверджені взагалі жодними доказами.
При цьому лише по минуванню більш як 1 календарного року (29.12.2023р.) представник заявника звернувся до відповідача із запитом про надання інформації, хоча суд приходить до висновку, що заявник у випадку виїзду за межі території України не міг розумно розраховувати на нескінченно безмежне у часі звільнення від виконання обов'язків державного службовця - поліцейського.
При цьому суд зауважує, що навіть під час знаходження за межами України найманий працівник із статусом державного службовця не звільнений від виконання вимог ст.91 Закону України "Про державну службу, згідно з ч.1 якої доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною ст.91 Закону України "Про державну службу" визначено, що інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку за наявними в особовій справі контактними даними.
У силу приписів ч.3 ст.91 Закону України "Про державну службу" державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов'язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв'язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.
Відповідно до ч.4 ст.91 Закону України "Про державну службу" інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв'язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п'ятий календарний день з моменту їх відправлення.
Утім суд змушений зазначити, що станом правовідносин з приводу проходження публічної служби до грудня 2023 року не опікувався, а тому не міг мати ані обґрунтованих очікувань, ані розумних сподівань на прийняття суб'єктом владних повноважень будь-якого іншого рішення з питань службової кар'єри, окрім звільнення із служби.
Той факт, що заявник почав опікуватись станом власних прав та інтересів у сфері проходження публічної служби у спосіб звернення до відповідача 29.12.2023р. об'єктивно не здатен розпочати перебіг строку на звернення до суду у даному конкретному випадку саме з цієї дати.
Оскільки позов було подано до суду - 30.01.2024р. (тобто по минуванню строку більше ніж півтора роки від дати звільнення зі служби - 14.06.2022р.), то суд вважає зазначені у позові причини пропуску строку звернення до суду неповажними.
Доказів скрутного матеріального становища та незадовільного стану здоров'я з 25.08.2022р. заявником на підтвердження викладених обставин до суду також не подано.
Відповідно до частин 1, 2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Окрім того, відповідно ч.7 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Як встановлено зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, скасувати наказ ГУНП в Харківській області №296 від 03.06.2022 в частині застосування відносно майора поліції ОСОБА_1 /0086503/, старшого інженера з інформаційної підтримки відділу поліції №1 Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, проте, в порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржуваний наказ до позову не надано.
Оскільки викладенні заявником обставини щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду визнані судом не поважними та до позову не надано оскаржуваного наказу ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 №296, то згідно з ч.1 ст.123, ч. 1 ст. 169 КАС України позов підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 44, 45, 121-123, 160, 161, 169, 171, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суддя, -
ухвалив:
1.Викладені у позові доводи - визнати недостатніми підставами для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
2. Клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - залишити без задоволення.
3.Позов - залишити без руху.
4.Надати час для усунення недоліків - 10 днів від дати отримання цієї ухвали.
5.Встановити способом усунення недоліків подання до суду копії оскаржуваного наказу ГУНП в Харківській області від 03.06.2022 №296; юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
6.Роз'яснити, що невиправлення недоліків в оформлення позову зумовлює повернення позову.
7.Роз'яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання, оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Сліденко