05 лютого 2024 року Справа № 280/10907/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання представника позивача адвоката Ангеліна Івана Ігоровича про закриття провадження у справі та повернення судового збору, подане в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про встановлення факту, що має юридичне значення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні її цивільного чоловіка військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час їх спільного проживання однією сім'єю для отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовця відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 грудня № 975 та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що нараховується за місцем несення служби.
Ухвалою від 29.12.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
Ухвалою від 29.12.2023 суд на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зупинив провадження у справі №280/10907/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 560/17953/21, що розглядається Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою від 05.02.2024 суд поновив провадження у справі.
30.01.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Ангеліна Івана Ігоровича про закриття провадження у справі та повернення судового збору (вх. №4888), обґрунтоване тим, що відповідно до рішення Великої Палати Верховного Суду у справі № 560/17953/21 справи про встановлення юридичних фактів, що в подальшому мають за собою мету отримання грошового забезпечення, розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Розглянувши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що провадження у даній справі слід закрити, а клопотання представника позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.
Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 тощо Велика Палата дійшла наступних висновків:
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.».
Спірним питанням у цій справі є наявність у позивача права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII, яка виплачується у разі загибелі військовослужбовця, особі, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, проте не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі, а також не відноситься до інших груп осіб, яким законом надано таке право (батьків загиблого (померлого) військовослужбовця або утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця).
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її цивільного чоловіка військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час їх спільного проживання однією сім'єю, а тому під час розгляду цієї справи підлягає вирішенню питання, чи можливо встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги в межах розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу для отримання одноразової соціальної допомоги пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за особою певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами особи з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаний з будь-якими цивільними правами та обов'язками особи, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства
Водночас, у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду не погодилась із вказаним висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, що викладений у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 наголосила на тому, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно постанови від 22.03.2023 про те, що оскільки вимоги заявниці пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, то відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, а отже, не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Вказаний підхід до визначення юрисдикції справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, не узгоджується із завданням і метою адміністративного судочинства, визначеними статтею 2 КАС України.
Також неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов'язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб'єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Таким чином, враховуючи предмет позову, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, суд вважає, що ця справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а пред'явлення позову, у тому числі, до суб'єкта владних повноважень, не змінює правової природи юридичного спору та в цьому випадку не є підставою для вирішення його в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях
Суд бере до уваги, що разом із заявою про закриття провадження заявлено клопотання про повернення сплаченого судового збору.
Відтак, оскільки суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, тому позивачу слід повернути судовий збір у розмірі 1073,60 грн, сплачений відповідно до платіжної квитанції № 7296-7812-5127-5895 від 26.12.2023.
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
Клопотання представника позивача адвоката Ангеліна Івана Ігоровича про закриття провадження у справі та повернення судового збору задовольнити.
Закрити провадження в адміністративній справі №280/10907/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений відповідно до платіжного доручення № 7296-7812-5127-5895 від 26.12.2023 судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Роз'яснити позивачу, що на підставі частини другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Роз'яснити позивачу про наявність у неї права на звернення із зазначеними позовними вимогами до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 05.02.2024.
Суддя К.В.Мінаєва