Ухвала від 05.02.2024 по справі 911/4610/15

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 911/4610/15 (911/479/23)

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2023 (в частині відмови у стягненні податкового боргу у сумі 22 082 311 грн)

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023

у справі № 911/4610/15 (911/479/23)

за позовом Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: розпорядник майна Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» арбітражний керуючий Сольський Володимир Степанович

про стягнення грошових коштів

у межах справи № 911/4610/15

про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі»

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.07.2023 позовну заяву Головного управління ДПС у м. Києві від 16.02.2023 (вх.428/23) до Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» про стягнення грошових коштів, задоволено частково. Стягнуто кошти платника податків Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у загальному розмірі 95 437 093,95грн (дев'яносто п'ять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев'яносто три грн 95 коп.): з яких 95 323 728,95грн (дев'яносто п'ять мільйонів триста двадцять три тисячі сімсот двадцять вісім грн 95 коп.) - податок на прибуток, 111 861,00грн (сто одинадцять тисяч вісімсот шістдесят одна грн 00 коп.) - пеня, 1 504,00грн (одна тисяча п'ятсот чотири грн 00 коп.) - штраф. В іншій частині позову - відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 762 884,07 (сімсот шістдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн 07 коп.).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2023 у справі № 911/4610/15 (911/479/23) залишено без змін. Справу № 911/4610/15 (911/479/23) повернуто до Господарського суду Київської області.

16.01.2024 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2023 (в частині відмови у стягненні податкового боргу у сумі 22 082 311 грн) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 911/4610/15 (911/479/23), в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині; скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 повністю; ухвалити нове рішення в скасованій частині яким стягнути кошти платника податків Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» з усіх рахунків відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 22 082 311 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2023 залишити без змін.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої ст. 287 ГПК України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Скаржник повинен чітко вказати норму права, яку на його думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновкам Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко вказати норму права щодо питання застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду та яку, на думку скаржника, судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 288, 290, 291, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Господарського суду Київської області від 20.07.2023 (в частині відмови у стягненні податкового боргу у сумі 22 082 311 грн) та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 911/4610/15 (911/479/23) - залишити без руху.

2.Надати Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3.Роз'яснити скаржнику у справі № 911/4610/15 (911/479/23), що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.