ОКРЕМА ДУМКА (збіжна)
30 жовтня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/16754/21
Судді Верховного Суду Вронської Г.О.
у справі № 910/16754/21
за позовом ОСОБА_1
до: 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Буд-Трейд",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Жукова Юлія Вікторівна,
2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Розсоха Сергій Сергійович,
про визнання недійсними договору та актів, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстраційних дій,
1. 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-1) та ОСОБА_3 (надалі Відповідач-2, Скаржник) про:
- визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" від 22.10.2020 (надалі - Договір дарування), укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2;
- визнання недійсним акта прийому-передачі частини частки в статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" від 02.08.2019 за договором купівлі-продажу частини частки статутного капіталу ТОВ "Еко-Буд-Трейд" від 02.08.2019 (надалі - Договір купівлі-продажу) (зі змінами), укладеного між Позивачем та Відповідачем-1, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. і зареєстрований за № 1608;
- визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" від 22.10.2020 до Договору дарування, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2;
- витребування з чужого незаконного володіння Відповідача-2 частини частки у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд", що становить 45 % статутного капіталу, на користь Позивача;
- скасування реєстраційної дії від 05.08.2019 № 10701050012056184, вчиненої у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) приватним нотаріусом Жуковою Ю.В.;
- скасування реєстраційної дії від 22.10.2020 № 1000701070020056184, вчиненої у ЄДР приватним нотаріусом Розсохою Є.Є.
2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю ознак, необхідних для віднесення оспорюваного Договору дарування до категорії фраудаторних правочинів, та, відповідно, визнання його недійсним; грошові зобов'язання Відповідача-1 є невиконаними у повному обсязі, відчуження ним спірної частки призвело до відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливо погасити заборгованість; укладення Договору дарування створило негативні наслідки для Позивача; повернення частки у власність Позивача є наслідком невиконання Відповідачем-1 обов'язку щодо оплати отриманої частки (згідно з пунктом 3.5 Договору купівлі-продажу).
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 у справі № 910/16754/21, позов задоволено повністю.
4. Рішення судів попередніх інстанцій, зокрема, мотивовані таким:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/16800/20, встановлено, що доказів звернення Позивача до Відповідача-1 з повідомленням про розірвання укладеного ними Договору купівлі-продажу до матеріалів справи не надано, а отже не доведено факт вчинення дій, спрямованих на розірвання договору;
- у матеріалах цієї справи наявний лист Позивача від 14.06.2021, адресований Відповідачу-1, про одностороннє розірвання Договору купівлі-продажу та повернення отриманої частки у розмірі 45 % у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд"; поштове відправлення № 010113648587 не вручене Відповідачу-1 у зв'язку із закінченням терміну зберігання, про що проставлена відмітка 23 червня 2021 року на довідці про причини повернення/досилання;
- рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/16800/20, встановлено відсутність будь-яких доказів виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за Договором купівлі-продажу у встановленому ним порядку;
- Відповідач-1 не виконав свій обов'язок щодо оплати вартості частини частки у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" згідно з Договором купівлі-продажу; направлення Позивачем Відповідачу-1 листа про одностороннє розірвання такого договору та повернення отриманої частки у розмірі 45 % у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" у встановленому договором порядку є правомірним; на 5-й календарний день від дати невручення повідомлення про розірвання договору він є розірваним (тобто з 29 червня 2021 року);
- у зв'язку із встановленням обставини правомірності розірвання Договору купівлі-продажу вступає в силу обов'язок Відповідача-1 у частині повернення у власність продавця частини частки; тому є підстави для задоволення вимоги, що є похідною від розірвання, про визнання недійсним акта прийому-передачі частини частки за Договором купівлі-продажу;
- оспорюваний Договір дарування не відповідає критеріям добросовісності, справедливості та недопустимості зловживання правами, оскільки право власності на частку в розмірі 45 % статного капіталу ТОВ "Еко-Буд-Трейд" має бути повернуте Позивачу; цей правочин є фраудаторним;
- підставою витребування спірної частки у статутному капіталі з Відповідача-2 є не розірвання Договору купівлі-продажу, а визнання недійсним Договору дарування; оскільки Договір дарування визнано недійсним, то відпала правова підстава набуття майна Відповідачем-2;
- позовні вимоги про скасування реєстраційних дій мають похідний характер, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
5. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Відповідач-2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив зазначені рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
6. Підставою касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), зазначивши, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- статтю 653 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/17653/19: розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання; усі правочини, які були вчиненні у період дії Договору купівлі-продажу, є правомірними;
- статті 387, 388 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.08.2019 у справі № 908/439/18, від 10.06.2021 у справі № 904/1710/19, від 19.06.2019 у справі № 522/7636/14-ц: порушення первісним набувачем умов укладеного договору щодо розрахунку за придбане майно не спростовує наявності волевиявлення власника на вибуття майна до іншої особи, а тому не може бути підставою для задоволення віндикаційного позову в порядку статей 387, 388 ЦК України; порушення умов укладеного договору купівлі-продажу може бути підставою для захисту порушених прав продавця майна іншими цивільно-правовими способами, які випливають із зобов'язальних правовідносин сторін;
- статті 387, 388 ЦК України: власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача; для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 904/1710/19, від 19.06.2019 у справі № 522/7636/14-ц);
- статтю 692 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, та Верховного Суду, викладених у постанові від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19: якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошові кошти від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів; позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту його права, тому в задоволенні позову має бути відмовлено (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 904/1710/19);
- статтю 694 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.06.2022 у справі № 902/66/20: такий спосіб захисту як розірвання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, що вже виконаний з боку продавця, який передав товар (частку), і частково виконаний з боку покупця, який прийняв товар (частку) і не здійснив її оплату та надалі відчужив її третім особам, не направлений на відновлення порушеного майнового права продавця, оскільки повернення товару відповідно до правил частини четвертої статті 694 ЦК України є неможливим у зв'язку з відсутністю товару (частки) у власності покупця та, відповідно, є неналежним способом захисту;
- статті 3, 13 ЦК України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, та Верховного Суду, викладених у постановах від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 31.08.2021 у справі № 914/2252/20: саме лише посилання на наявність у договорах ознак фраудаторних правочинів не свідчить про їх недійсність; застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
7. Крім того, Скаржник зазначив, що:
- спрямованість волі Відповідачів на укладання Договору дарування та їх вільного волевиявлення встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2021 у справі № 910/16800/20;
- укладення договору про заміну сторони у договорі застави підтверджує те, що Договір дарування був укладений не для виду ("про людське око"); Відповідачі, укладаючи його, мали на меті настання правових наслідків, обумовлених Договором дарування, який є правомірним правочином, укладеним з урахуванням положень статей 6, 627 ЦК України;
- Позивач не надав доказів, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про заборону відчуження спірної частки у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд", а тому Відповідач-2 набув право власності на цю частку без обмежень, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання недійсним Договору дарування;
- суди попередніх інстанцій одночасно застосували два взаємовиключні способи захисту (неефективний спосіб захисту - визнання недійсним Договору дарування; витребування майна (частки) з чужого незаконного володіння), що є очевидно незаконним.
8. Відзиви на касаційну скаргу до Суду не надходили.
9. Разом із тим 20 лютого 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові заперечення Позивача на касаційну скаргу. Водночас, оскільки письмові заперечення подані поза межами строку на подання відзиву, а Позивач не просив поновити чи продовжити цей строк, вони були залишені Судом без розгляду відповідно до положень частини другої статті 118 ГПК України.
10. 20 лютого 2023 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Позивача про закриття касаційного провадження у справі. У вказаному клопотанні Позивач посилається на пункт 5 частини першої статті 296 ГПК України та, зокрема, вказує:
- доводи касаційної скарги щодо відсутності підстав для розірвання Договору купівлі-продажу, визнання недійсним Договору дарування та похідних вимог, щодо волі Позивача на вибуття частки у статутному капіталі та її витребування з чужого незаконного володіння, ефективності способу захисту не охоплюються підставами касаційного провадження, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а тому мають бути відхилені судом відповідно до статті 300 ГПК України;
- висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19 (щодо застосування статті 653 ЦК України), не може бути застосований з огляду на відмінність фактичних обставин справи та норм, які підлягають застосуванню для регулювання спірних відносин;
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.08.2019 у справі № 908/439/18, від 10.06.2021 у справі № 904/1710/19, від 19.06.2019 у справі № 522/7636/14-ц (щодо застосування статей 387, 388 ЦК України), не можуть бути застосовані з огляду на неподібність правовідносин; суди попередніх інстанцій у цій справі не застосовували до спірних правовідносин статті 387, 388 ЦК України, а зазначили, що Відповідач-2 має повернути частку в статутному капіталі на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій вона була набута, відпала;
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, від 16.12.2020 у справі № 916/2475/19 (щодо застосування статті 692 ЦК України) та від 06.06.2022 у справі № 902/66/20 (щодо застосування статті 694 ЦК України), не можуть бути застосовані з огляду на неподібність правовідносин; Позивач обрав належний спосіб захисту щодо витребування частки у статутному капіталі з чужого незаконного володіння, оскільки Відповідач-2 не виконав грошові зобов'язання за Договором купівлі-продажу, а Позивач у односторонньому порядку розірвав цей договір, отже підстава, на якій Відповідач-2 набув частку, відпала (стаття 1212 ЦК України) (посилається на постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 913/274/19, від 02.07.2020 у справі № 910/3301/18);
- висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 та від 31.08.2021 у справі № 914/2252/20 (щодо застосування статей 3, 13 ЦК України), не можуть бути застосовані з огляду на неподібність правовідносин; Договір дарування містить усі ознаки, необхідні для віднесення його до категорії фраудаторних правочинів та визнання його недійсним, а саме: він укладений після настання моменту виконання грошового зобов'язання; грошові зобов'язання невиконані; відчуження частки призвело до відсутності у боржника майна, за рахунок якого можливо виконати умови Договору купівлі-продажу в частині повернення неоплаченого майна; створені негативні наслідки для Позивача у вигляді неможливості застосування пункту 3.5 Договору купівлі продажу, оскільки повернення спірної частки безпосередньо залежить від дій Відповідача-1 та Відповідача-2 (посилається на постанову Верховного від 10.02.2021 у справі № 754/5841/17).
11. Верховний Суд у судовому засіданні 29 березня 2023 року надав дозвіл учасникам справи подати пояснення щодо питань, які досліджувалися у засіданні.
12. 11 квітня 2023 року надійшли письмові пояснення Позивача, у яких зазначається:
- не бажаючи виконувати свої грошові зобов'язання, Відповідач-1 та Відповідач-2 уклали Договір дарування;
- заволодіння часткою у розмірі 45 % статутного капіталу не надало можливості Відповідачу-2 встановити фактичний контроль за діяльністю ТОВ "Еко-Буд-Трейд";
- 10 червня 2022 року поза волею Позивача частка у розмірі 55 % (3 850 000,00 грн) була набута ОСОБА_4 ; того ж дня за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_5 прийняв частку в статутному капіталі у розмірі 55 %;
- за фактом рейдерського захоплення ТОВ "Еко-Буд-Трейд" Позивач звернувся до правоохоронних органів та Міністерства юстиції України, унаслідок чого було відкрито кримінальне провадження та наказом Міністерства юстиції України від 19.09.2022 № 3946/5 скасовано реєстраційні дії;
- Відповідач-2 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_5 про переведення прав та обов'язків покупця частки у статутному капіталі (справа № 910/6088/22, яку було зупинено до перегляду Верховним Судом цієї справи (№ 910/16754/21);
- ОСОБА_5 звернувся із позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 19.09.2022 № 3946/5; Господарський суд міста Києва рішенням від 26.01.2023 у справі № 910/10417/22 відмовив у задоволенні позовних вимог;
- з високою ймовірністю можна стверджувати про спільну змову, яка націлена на захоплення ТОВ "Еко-Буд-Трейд"; укладений між Відповідачами Договір дарування є однією зі стадій такого захоплення.
13. 12 квітня 2023 року надійшли письмові пояснення Скаржника щодо: 1) взаємовідносин, які виникли у Позивача та Скаржника щодо частини частки у розмірі 55 %; 2) віднесення Договору дарування до фраудаторних правочинів. У поясненнях зазначається:
- з 22 жовтня 2020 року Відповідач-2 є учасником ТОВ "Еко-Буд-Трейд" та власником спірної частки у розмірі 45 % статутного капіталу;
- 10 червня 2022 року, враховуючи судові спори з Відповідачем-2 та низку інших проблем, які виникли у товариства, Позивач вирішив відчужити належну йому частку в статутному капіталі у розмірі 55 % ОСОБА_4 ; цього ж дня, мабуть, з метою прикриття вищезазначеної угоди ОСОБА_4 відчужив цю частку ОСОБА_5 ;
- тільки після пред'явлення Відповідачем-2 вимог щодо переведення на нього прав та обов'язків покупця Позивач почав вчиняти дії щодо перешкоджання такому переведенню (зокрема подав скаргу до Міністерства юстиції України);
- наявність наказу Міністерства юстиції України від 19.09.2022 № 3946/5 підтверджує лише дефект вчинення реєстраційних дій, а не дефект правочинів від 10.06.2022;
- у межах справи № 910/6088/22 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_5 у розмірі 55 % статутного капіталу товариства; Позивач подав апеляційну скаргу на таке рішення;
- на підставі підробленої ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 у справі № 910/6088/22 вчинено реєстраційну дію, якою незаконно скасовано арешт та заборони щодо частки у розмірі 55 % статутного капіталу;
- у разі скасування арешту та заборон частка у розмірі 55 % буде ще не раз відчужена іншим особам та/або передана у заставу;
- Позивач вчиняє дії щодо перешкоджання переведенню на Відповідача-2 прав та обов'язків покупця частки у розмірі 55 %, зокрема заднім числом передає таку частку в заставу під неіснуючий борг у сумі 3 000 000,00 грн;
- метою укладання Договору купівлі-продажу для Позивача було отримання коштів за спірну частку, а для Відповідача-1 - отримання дивідендів від господарської діяльності;
- попри те, що Відповідач-1 не оплатив Позивачу (зі слів останнього) вартість частки, Позивач з 02 серпня 2019 року (дата укладання Договору купівлі-продажу) жодних дій щодо стягнення вартості частки та її повернення не вчиняв; звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом лише після того, як йому стало відомо, що більш ніж через 1 рік і 3 місяці Відповідач-1 подарував частку Відповідачу-2; з письмовим повідомленням про розірвання Договору купівлі-продажу Позивач звернувся тільки 14 червня 2021 року;
- укладення Договору дарування не могло бути спрямоване на ухилення від виконання зобов'язання щодо оплати вартості частки за Договором купівлі-продажу;
- на момент укладання Договору дарування спірна частка не приносила жодного економічного зиску та фактично не була нікому потрібна, оскільки впливу на діяльність та управління ТОВ "Еко-Буд-Трейд" не мала; Відповідач-1 також передав корпоративні права у заставу ОСОБА_6 у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики;
- Відповідач-2 мав певні плани щодо діяльності ТОВ "Еко-Буд-Трейд", наміри домовитися з Позивачем про подальшу спільну діяльність; після укладення Договору дарування було укладено договір про заміну сторони в договорі застави, чим фактично Відповідач-2 взяв на себе борг Відповідача-1 за договором позики.
14. 29 травня 2023 року надійшли письмові заперечення Позивача на касаційну скаргу, які за змістом не відрізняються від письмових заперечень від 20.02.2023.
15. 08 червня 2023 року надійшли письмові пояснення Відповідача-2 щодо письмових заперечень Позивача на касаційну скаргу, поданих 20 лютого 2023 року та 25 травня 2023 року.
16. 21 вересня 2023 року надійшли письмові пояснення Відповідача-2 щодо питань, які виникли у судовому засіданні 11 вересня 2023 року. Відповідач-2, зокрема, вказує:
- Відповідач-2 перед укладенням Договору дарування пересвідчився, що Відповідач-1 є належним власником спірної частки та у останнього відсутня будь-яка заборгованість перед Позивачем за спірну частку;
- про існування додаткового договору до Договору купівлі-продажу, згідно з яким змінено ціну продажу спірної частки, Відповідачу-2 стало відомо під час розгляду справи № 910/16800/20, тобто після укладання Договору дарування (22 жовтня 2020 року);
- достовірно знаючи, що Відповідач-1 у строк, визначений додатковим договором до Договору купівлі-продажу, не оплатив вартість спірної частки, Позивач протягом більш ніж 1 року і 3 місяців ніяких дій щодо повернення частки або стягнення її вартості не вчиняв; тільки після того, як йому стало відомо, що Відповідач-1 подарував частку Відповідачу-2, 14 червня 2021 року Позивач звернувся з письмовим повідомлення про розірвання Договору купівлі-продажу в односторонньому порядку;
- Позивач не звертався до Відповідача-1 щодо оплати боргу за додатковим договором до Договору купівлі-продажу; суди не встановлювали, чи спроможний Відповідач-1 сплатити позивачу цей борг;
- Відповідач-2 фактично зобов'язався сплатити борг Відповідача-1 перед ОСОБА_6 за договором позики від 02.08.2019 № 1, оскільки у разі його несплати ОСОБА_6 має право стягнути на свою користь спірну частку;
- Договір дарування не є фраудаторним правочином, а є звичайним правомірним правочином, що укладений з урахуванням положень статей 6, 627 ЦК України;
- Позивач так і не надав відповіді на поставлені судом запитання: 1) на підставі якої норми права потрібно визнати недійсним акт приймання-передачі та скасувати реєстраційну дію від 05.08.2019 № 10701050012056184, оскільки ці вимоги не можуть бути похідними від розірвання Договору купівлі-продажу; 2) на підставі якої норми права Позивач просить суд витребувати спірну частку: статті 387 ЦК України (з чужого незаконного володіння) чи статті 388 ЦК України (від добросовісного набувача), або ж застосувати статтю 1212 ЦК України.
17. Постановою Верховного Суду від 30.10.2023 касаційну скаргу Відповідача-2 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 скасовано, а справу № 910/16754/21 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
18. Я погоджуюся з висновками Верховного Суду за результатами розгляду цієї справи, проте вважаю за потрібне висловити деякі зауваження щодо мотивувальної частини постанови.
Щодо наслідків одностороннього розірвання Договору купівлі-продажу
19. Суди попередніх інстанцій встановили, що 02 серпня 2019 року Позивач та Відповідач-1 уклали Договір купівлі-продажу, на підставі якого Відповідач-1 став власником частини частки у розмірі 45 % у статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд". Того ж дня сторони уклали додатковий договір до нього та акт прийому-передачі частини частки.
20. Вирішуючи справу № 910/16754/21, Верховний Суд послався на статтю 653 ЦК України, що передбачає правові наслідки розірвання договору.
21. Відповідно до частин другої-четвертої статті 653 ЦК України:
2. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
3. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
22. Водночас, на мою думку, в цій справі суди не надали належної оцінки положенням Договору купівлі-продажу, які передбачають право продавця (Позивача) розірвати Договір купівлі-продажу в односторонньому порядку за умови порушення покупцем (Відповідачем-1) строків оплати ціни продажу частини частки більш ніж на 10 календарних днів. В такому разі частина частки повертається у власність продавця (Позивача) (пункт 3.5 Договору купівлі-продажу).
23. Уклавши Договір купівлі-продажу, сторони на власний розсуд визначили взаємні права та обов'язки, зокрема передбачили пунктом 3.5 Договору купівлі-продажу, що він вважається розірваним на 5-й календарний день від дати отримання покупцем письмового повідомлення про розірвання договору.
Датою отримання повідомлення про розірвання договору вважається, зокрема, дата невручення повідомлення про розірвання договору з однієї з наступних причин: відмови адресата або його представника від одержання/закінчення терміну зберігання/за місцезнаходженням, вказаним у договорі, покупець не знаходиться та зазначена як така в повідомленні про вручення поштового відправлення чи іншому аналогічному документі, засвідченому відбитком штемпеля/штампа/печатки та підписом працівника відділення поштового зв'язку.
Наслідком розірвання Договору купівлі-продажу є обов'язок покупця (Відповідача-1) повернути частину частки у власність продавця (Позивача) (пункт 3.5 Договору купівлі-продажу).
24. Направляючи справу № 910/16754/21 на новий розгляд, Суд, серед іншого, послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19: "на відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання". Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 916/667/18, Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.
25. У цій справі (№ 910/16754/21) Верховний Суд виснував, що суди зазначеного не врахували, не дослідили наслідки одностороннього розірвання Договору купівлі-продажу та дійшли помилкових висновків про те, що унаслідок розірвання договору відпала правова підстава для переходу частки 45 % у власність Відповідача-1, а відтак помилково застосували статтю 1212 ЦК України при вирішенні цього спору. Таким чином, суди попередніх інстанцій, встановивши факт розірвання договору в односторонньому порядку, мали вирішити спір щодо правових наслідків такого розірвання, зокрема право Позивача вимагати повернення йому спірної частки.
26. Разом із тим вважаю, що висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 910/17643/19 (пункт 24 окремої (збіжної) думки), не можуть бути застосовані у цій справі з огляду на специфіку договірних зобов'язань сторін та, як наслідок, різні фактичні обставини, що зумовило неподібність правовідносин.
27. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
28. Згідно зі статтею 627 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
29. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
30. Згідно з частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є, відповідно, розірваним або зміненим.
31. Встановлені сторонами умови, ураховуючи принцип свободи договору, мають пріоритет над нормами закону, а саме статті 653 ЦК України. Таким чином, загальні положення вказаної норми є незастосовними у цій справі.
32. Як вже було зазначено, уклавши Договір купівлі-продажу, сторони на власний розсуд визначили взаємні права та обов'язки, зокрема передбачили підстави та порядок розірвання договору в односторонньому порядку, а також наслідки його розірвання - обов'язок покупця (Відповідача-1) повернути частину частки у власність продавця (Позивача) (пункт 3.5 Договору купівлі-продажу).
Щодо права продавця вимагати повернення частки
33. 22 жовтня 2020 року Відповідач-1 та Відповідач-2 уклали Договір дарування та підписали акт прийому-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Еко-Буд-Трейд" за цим договором.
34. Усі вказані документи сторони підписали до моменту, коли Позивач направив Відповідачу-1 лист про розірвання Договору купівлі-продажу (14 червня 2021 року) та коли було проставлено відмітку про його невручення (23 червня 2021 року), тобто до моменту розірвання Договору купівлі-продажу (29 червня 2021 року).
35. Відповідно до статті 388 ЦК України:
1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
36. Таким чином, законодавець нормативно розмежував:
- витребування майна, набутого добросовісним набувачем за плату (частини перша, друга статті 388 ЦК України);
- витребування майна, набутого добросовісним набувачем безвідплатно (частина третя статті 388 ЦК України).
37. Частиною третьою статті 388 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача у всіх випадках, тобто без обмеження кола підстав такого витребування (на відміну від частини першої статті 388 ЦК України, яка встановлює вичерпний перелік з трьох підстав, та частини другої статті 388 ЦК України, яка встановлює заборону витребування майна).
38. Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
39. Відтак, оскільки обов'язковою умовою договору дарування є безоплатність (відсутність будь-яких зустрічних вимог майнового або немайнового характеру до обдаровуваної особи), при витребуванні власником майна від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України застосуванню підлягає винятково частина третя цієї статті.
40. Отже, якщо Відповідач-1 не мав права відчужувати спірну частку, Позивач відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України вправі витребувати її.
41. На підставі викладеного вище вважаю, що мотивувальну частину постанови Верховного Суду від 30.10.2023 у справі № 910/16754/21 слід було викласти з урахуванням наведеного у цій окремій думці (збіжній).
Суддя Г. Вронська