Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
24.01.2024м. ХарківСправа № 922/4440/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а; код ЄДРПОУ: 14305909)
до Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
18.10.2023 Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/367667 від 31.08.2017 у загальному розмірі 79 623,05 грн. яка складається з:
- заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 74 417,00 грн.,
- заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5 206,05 грн.,
- у тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 40 667,73 грн.,
а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/367667 від 31.08.2017.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.10.2023 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/4440/23. Вирішено розгляд справи №922/4440/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адреси відповідача - Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/4440/23 від 19.10.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
03.11.2023 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/4440/23 від 19.10.2023 було повторно направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни, а саме: АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".
Задля належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі, ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.11.2023 витребувано у Міністерства соціальної політики України відомості щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 . У разі встановлення факту перебування фізичної особи ОСОБА_1 на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, витребувано у Міністерства соціальної політики України наступні відомості: дані про фактичне місце проживання особи на дату звернення; адреса, за якою із внутрішньо переміщеною особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та номер телефону.
Однак, станом на 14.12.2023 відповіді від Міністерства соціальної політики України щодо перебування на обліку (реєстрації) в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та місце реєстрації на підконтрольній Україні території щодо фізичної особи ОСОБА_1 до суду не надходило.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 вирішено перейти до розгляду справи №922/4440/23 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу №922/4440/23 до розгляду у підготовчому засіданні на 10 січня 2024 року. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
09.01.2024 до суду від Міністерства соціальної політики України надійшов лист на виконання ухвали суду від 03.11.2023, відповідно до якого відомості про фізичну особу ОСОБА_1 станом на 04.01.2024 відсутні у Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24 січня 2024 року.
22.01.2024 через кабінет Електронного Суду від представника позивача надійшла заява (вх.№1763 від 22.01.2024) , в якій просить суд врахувати, що при підготовці позовної заяви позивачем була допущена технічна помилка при написанні номера кредитного договору - замість фактичного вірного номера «011/0173/367667» було зазначено помилковий «011/01073/367667».
22.01.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№1938 від 22.01.2024) про розгляд справи без участі представника Акціонерного товариства "Райффайзен Банк".
В той же день, через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надійшло клопотання про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№1946 від 22.01.2024), в якому просив суд замінити позивача у справі №922/4440/23 із АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітіал» за правом грошової вимоги до ФОП Сухіної Наталії Василівни за кредитним договором №011/0173/367667 від 31.08.2017.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про заміну учасника справи його правонаступником (вх.№1946 від 22.01.2024) задоволено. Вирішено замінити позивача у справі №922/4440/23 з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни за кредитним договором №011/0173/367667 від 31.08.2017.
Представник позивача в судове засіданні 24.01.2023к не з'явився.
Відповідач явку свого представника в судове засідання 24.01.2024 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.
Суд зазначає, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 14.12.2023 про перехід до розгляду справи №922/4440/23 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначення підготовчого засідання та ухвали від 10.01.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті судом було направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ).
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "за закінченням терміну зберігання".
Згідно із ч.1 ст.10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Додатково 10.10.2023 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача наявний в матеріалах справи, проте відповідну телефонограму відповідачем прийнято не було, оскільки у абонента відсутній зв'язок.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до вимог ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 24.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28.08.2017 ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" із заявами про надання попереднього рішення щодо кредитування за продуктом Кредитна картка для підприємців та на відкриття поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та встановлення кредитного ліміту (для фізичних осіб - підприємців в рамках продукту «Кредитна картка для підприємців».
31.08.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом (банк), Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка Життя" (страховик) та Фізичною особою-підприємцем Сухіною Наталією Василівною (клієнт, страхувальник, позичальник) було укладено договір про надання банківських послух та послуг у сфері страхування №011/0173/367667 (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, №2605524599 (1286815600), МФО 350589, (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів.
Максимальний ліміт кредиту за Кредитним договором складає 50 000,00 грн.
В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту.
На дату укладання Кредитного договору поточний ліміт кредиту складає 30 000,00 грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору.
Згідно з п.1.2. Кредитного договору строк дії кредиту - з наступного дня, що слідує за датою укладання договору (дата початку кредитування) по 31.08.2019 включно (дата закінчення кредитування) (може змінюватися в порядку, передбаченому договором).
Без укладання додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від подовження строку дії кредиту;
- відсутні факти невиконання неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором;
- відсутні умови, передбачені п.8.2. договору.
Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на подовження строку дії кредиту (п.1.3.Кредитного договору).
Кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується ЗУ "Про споживче кредитування" (п.1.4.Кредитного договору).
Умови відкриття рахунку, особливості його функціонування та комісійна винагорода банка за обслуговування операцій з використанням платіжної картки регулюються договором про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки 011/0173/367667 від 31.08.2017, укладеним між сторонами (далі - Договір банківського рахунку).
Відповідно до п.2.1. Кредитного договору, протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних, крім випадків, передбачених п.2.2. договору.
Для операцій зі здійснення клієнтом операцій по рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок кредиту (далі - операція) проценти в період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою датою розрахунку процентних платежів такої операції (далі - пільговий період) розраховується на основі процентної ставки в розмірі 0% річних (п.2.2.Кредитного договору).
Нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно.
При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору (п.2.3.Кредитного договору).
Згідно з п.2.4. Кредитного договору, погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання банком коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, в тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на рахунок клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за кредитом відповідно до п.5.2. договору.
Відповідно до п.3.1. Кредитного договору, на умовах договору, у разі ініціювання клієнтом операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на рахунку власних коштів клієнта, банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію.
З моменту здійснення таких платежів банк вважається таким, що надав клієнту кредит на суму здійснених платежів.
Поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлених. В першому місяці кредитування поточний ліміт встановлюється з дати початку кредитування.
Банк письмово повідомляє клієнта про встановлений поточний ліміт шляхом відправлення письмового повідомлення. Поточний ліміт встановлюється на наступний банківський день після дати відправлення банком клієнту відповідного повідомлення. У разі, якщо банк не надіслав клієнту повідомлення про встановлення розміру поточного ліміту в наступному місяці, сторони домовились що розмір поточного ліміту на наступний місяць дорівнює розміру поточного ліміту, встановленого в попередньому місяці.
Якщо фактична заборгованість за кредитом перевищує встановлений поточний ліміт, клієнт зобов'язаний до початку місяця, на який встановлюється поточний ліміт, зменшити заборгованість за кредитом до вказаного у повідомленні поточного ліміту (п.3.2.Кредитного договору).
Згідно з п.4.1. Кредитного договору предметом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечить законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю клієнта, який є страхувальником та застрахованою особою за договором. Правила добровільного страхування життя ПрАТ "Страхова компанія "Уніка життя"", в редакції чинній на момент укладання договору страхування (далі за текстом - правила страхування), та Програма страхування №10, яка є додатком №11 до Правил страхування (далі за текстом - програма страхування), є невід'ємною частиною договору.
Ризики, які страхуються за договором, та страхова сума на кожен період страхування передбачені пунктами 4.2., 4.3. Кредитного договору.
Страховий тариф за договором становить 0,5% в місяць від страхової суми, визначеної на відповідний період страхування з врахування пунктів 4.3., 4.12. договору (п.4.5.Кредитного договору).
У відповідності до п.4.6. Кредитного договору, клієнт призначає банк - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" вигодонабувачем для отримання страхових виплат за договором.
Страхова премія сплачується клієнтом кожного місяця, протягом перших десяти банківських днів поточного місяця (який є поточним періодом страхування), шляхом здійснення банком договірного списання коштів в необхідній сумі з рахунку на умовах та в порядку, передбаченому п.4.20. договору (п.4.7.Кредитного договору).
Строк дії умов страхування життя, здоров'я та працездатності клієнта, встановлених в договорі, дорівнює строку користування кредитом. У разі подовження строку користування кредитом в порядку, передбаченому п.1.3. Договору, строк дії умов страхування життя, здоров'я та працездатності клієнта, встановлених в договорі, подовжується на аналогічний строк, при цьому страховий захист за таким договором діє лише за умови своєчасної сплати клієнтом страхових премій у повному обсязі відповідно до умов договору (п.4.16.Кредитного договору).
Клієнт доручає банку, з метою сплати страхової премії страховику за договором, кожного місяця протягом перших 10 банківських днів, здійснити договірне списання грошових коштів з рахунку, у т.ч. за рахунок збільшення заборгованості за Кредитним договором в рамках встановленого кредитного ліміту, а за його відсутності/недостатності за рахунок недозволеного овердрафту за рахунком. Договірне списання здійснюється в розмірі страхової премії, що розраховується банком самостійно на підставі умов договору. При цьому, розмір заборгованості клієнта перед банком збільшується на суму страхового платежу. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів клієнту (п.4.20.Кредитного договору).
Згідно з п.4.20.3. Кредитного договору, договірне списання може здійснюватися банком протягом дії договору будь-яку кількість разів з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов'язання (включно) до повного погашення заборгованості клієнта за договором перед банком та/або страховиком.
Відповідно до п.5.1. Кредитного договору, клієнт зобов'язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку визначеному договором шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов п. 5.2. Договору та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування.
Згідно з п.5.2. Кредитного договору клієнт зобов'язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця починаючи з місяця наступного за першою (з дати укладання договору датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15 (п'ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми встановленої відповідними тарифами банка. При цьому залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців.
В разі недостатності на рахунку коштів належних до сплати клієнтом банку за договором в термін виконання зобов'язань клієнта за договором клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п.5.3. Кредитного договору, клієнт зобов'язується зарахувати на рахунок щомісячний обов'язків платіж, розрахований у поточному місяці, сума якого збільшена на суму невнесених клієнтом щомісячних обов'язкових платежів попередніх місяців та на суму непогашеного недозволеного овердрафту (підстави виникнення недозволеного овердрафту зазначені в Договорі банківського рахунку).
Підписанням договору клієнт доручає банку здійснювати погашення кредиту, недозволеного овердрафту, процентів за користування ними, штрафів, погашення іншої заборгованості клієнта перед банком за договором, а також здійснювати дострокове погашення заборгованості за кредитом, в т.ч. в розмірі сум страхового відшкодування, отриманих клієнтом за договорами страхування, укладеними відповідно до статті 4 договору, шляхом здійснення договірного списання коштів клієнта в будь-якій валюті, що знаходиться на будь-якому із його рахунків в АТ "Райффайзен Банк Аваль" (п.5.5.Кредитного договору).
Банк зобов'язаний вести облік платежів в рахунок погашення заборгованості і, на вимогу клієнта, проводити звірку розрахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості клієнта за Договором (п.5.7.Кредитного договору).
Вимоги банка щодо погашення заборгованості клієнта за договором підлягають задоволенню у такій черговості: погашення комісії та інших платежів згідно тарифів, погашення процентів за недозволеним овердрафтом, погашення процентів за кредитом, погашення недозволеного овердрафту, погашення кредиту.
Клієнт надає банку право самостійно приймати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (п.5.9.Кредитного договору).
У разі настання обставин невиконання або неналежного виконання клієнтом зобов'язань (обов'язків) за договором, обставин передбачених п. 8.2. Договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання клієнта за договором не будуть виконані, банк має безумовне право без необхідності укладання будь-яких додаткових угод відмовити клієнту в наданні кредиту та/або скасувати максимальний ліміт/поточний ліміт та вимагати дострокового погашення заборгованості (п.8.1. Кредитного договору).
Відповідно до ст.10 Кредитного договору позичальник засвідчив та гарантував, що на момент укладення Кредитного договору є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим та існуючим згідно норм чинного законодавства України, володіє достатнім рівнем платоспроможності та кредитоспроможності, має всі повноваження для укладення та виконання умов Кредитного договору та не існує жодної з обставини, що передбачені ст.8 Кредитного договору. До укладення договору останній отримав всю необхідну інформацію, передбачену ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», дана інформація - достатня для правильного розуміння та доступною, умови Договору зрозумілі та відповідають інтересам позичальника, є розумними та справедливими.
Позичальник також засвідчив, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні Договору, останній приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником Кредитного договору, Договорів забезпечення, а також не є підставою для невиконання позичальником зобов'язань за вищезазначеними договорами (п.10.2. Кредитного договору).
Згідно з п.11.1. Кредитного договору, банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права або обтяжити ці права іншим чином на умовах Договору.
У разі відступлення права вимоги за Договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки банку за Договором, що стосується умов кредитування, в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок (п.11.2.Кредитного договору).
Банк повідомляє клієнту про факт відступлення права вимоги шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом за адресою клієнта, зазначеною в Договорі або повідомленою банку клієнтом в порядку, визначеному Договором. Обов'язок банку щодо повідомлення клієнта про відступлення вважається належно виконаним за наявності відмітки (квитанції) поштового відділення про направлення відповідного повідомлення за останньою відомою банку згідно умов договору адресою клієнта (п.11.3.Кредитного договору).
З моменту відступлення банком права вимоги за Договором рахунок закривається, страховий захист за Договором припиняється без можливості його відновлення, а відповідні права та обов'язки сторін щодо рахунку та страхування, що випливають із статті 4 Договору, припиняються (п.11.4.Кредитного договору).
У відповідності до 12.2.1. Кредитного договору, клієнт на вимогу банка, в дату розрахунку процентних платежів сплачує останньому за кожний випадок прострочення виконання грошових зобов'язань за договором - штраф у розмірі 100 грн.
31.08.2017 банк видав позичальнику платіжну картку, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 про отримання платіжної картки.
Як стверджує позивач, банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. На підтвердження зазначеного позивач надає копію виписки по картковому рахунку відповідача.
За твердженнями позивача з укладенням Кредитного договору та отриманням кредитних коштів у позичальника виник обов'язок повернути банку кредит та відсотки за Кредитним договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком погашення кредитної заборгованості, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками.
Проте, як стверджує позивач, всупереч вимогам Кредитного договору відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, а саме: не здійснював сплату банку обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитом та відсотків за користування кредитним коштами, у зв'язку з чим станом на 25.05.2023 заборгованість позичальника перед банком за Кредитним договором становить 79 623,05 грн., яка складається з:
- заборгованості за дозволеним овердрафтом: 74417,00 гри.;
- заборгованість за недозволеним овердрафтом: 5206,05 грн.;
- у тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов'язкового внеску - 40667,73 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з Вимогою про виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором вих..№114/5-К-307935 від 26.05.2023 (надалі - Вимога).
Згідно вказаної Вимоги, позивач вимагав протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги здійснити погашення кредиту у повному обсязі в сумі 79 623,05 грн.
Проте, як стверджує позивач, у визначені кредитором строки вимоги відповідачем не виконані, заборгованість повернуто так і не було, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
20.10.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) було укладено договір віступлення права вимоги № 114/2-64 (надалі - Договір відступлення).
Відповідно до п.2.1 Договору відступлення, на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст.. 512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості).
Перелік кредитних договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання Договору зазначені в Додатку 1 до Договору (попередній реєстр боржників), що є його невід'ємною частиною. Відступлення новому кредитору зазначених в попередньому реєстрі боржників (Додаток № 1 до Договору) прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п.3.2. Договору, та з моменту підписання сторонами Реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в Додатку №2 до Договору. Сторони погодили, що Реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання Договору та Попереднього реєстру боржників (п.2.2.Договору відступлення).
Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим Договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості 1 відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення (п.2.3.Договору відступлення).
Згідно п.2.6. Договору відступлення, відступлення прав вимоги за Договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення. У зв'язку з відступленням прав вимоги, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені в Додатку №6 до Договору.
Відповідно до п.7.1. Договору відступлення, Договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по Договору. Згідно витягу з Реєстру боржників від 23.10.2023 до договору відступлення права вимоги № 114/2-64 від 20.10.2023, первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржника - Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни за договором №011/0173/367667 від 31.08.2017.
Згідно платіжної інструкції №73076 від 20.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перерахувало на рахунок Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» грошові кошти у сумі 7637714,28 грн. на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-64 від 20.10.2023.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, 31.08.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», що підтверджується статутом (банк), Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка Життя" (страховик) та Фізичною особою-підприємцем Сухіною Наталією Василівною (клієнт, страхувальник, позичальник) було укладено договір про надання банківських послух та послуг у сфері страхування №011/0173/367667, відповідно до п.1.1. якого протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів.
Укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення із відповідача суми заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/367667 від 31.08.2017 у загальному розмірі 79 623,05 грн., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 74 417,00 грн., заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5 206,05 грн., у тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 40 667,73 грн. Даний договір відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України є змішаним та містить умови кредитного договору, договору банківського рахунку та договору страхування життя, здоров'я та працездатності.
Згідно вимог статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відтак, зважаючи на предмет позову, судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін у цій справі, що склались у зв'язку із наданням позивачем відповідачу кредиту. За своєю правовою природою між сторонами в частині кредитних відносин укладений договір який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
В силу положень частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію та інші платежі передбачені Договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (§1. Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Проценти, у розумінні статті 1048 ЦК України, сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за користування кредитом. Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).
Відтак, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку. Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.
Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому відповідно до пункту 61 вказаного Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками по кредитному договору можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, які повинні досліджуватися в сукупності з іншими доказами.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 01 грудня 2021 року у справі №569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач користувалась грошовими коштами в межах кредитної лінії, однак не здійснювала обов'язкових щомісячних платежів для погашення відсотків та кредитної заборгованості, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 31.08.2017 по 25.05.2023, долученою до матеріалів справи.
Згідно п.1.3. Кредитного договору, без укладання додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від подовження строку дії кредиту;
- відсутні факти невиконання неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором;
- відсутні умови, передбачені п.8.2. договору.
Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на подовження строку дії кредиту.
Судом встановлено, що строк дії Кредитного договору неодноразово подовжувався на 24 місяці.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 25.05.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 79 623,05 грн., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 74 417,00 грн., заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5 206,05 грн. (у тому числі простроченої заборгованості із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 40 667,73 грн.).
Доказів погашення відповідачем вищевказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
Згідно вимог ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач, уклавши Кредитний договір, добровільно став стороною такого договору, а відтак на відповідних умовах зобов'язаний нести всі ризики, пов'язані з порушенням власних зобов'язань.
Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснено у відповідності до умов Договору.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як уже було встановлено судом, 20.10.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) було укладено договір віступлення права вимоги № 114/2-64, відповідно до п.2.1 якого на умовах, встановлених цим Договором та відповідно до ст.512-519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (Портфель заборгованості).
Згідно витягу з Реєстру боржників від 23.10.2023 до договору відступлення права вимоги № 114/2-64 від 20.10.2023, первісний кредитор передав (відступив) новому кредиторові, а новий кредитор прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржника - Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни за договором №011/0173/367667 від 31.08.2017.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.01.2024 вирішено замінити позивача у справі №922/4440/23 з Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" на його правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за правом грошової вимоги до Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни за кредитним договором №011/0173/367667 від 31.08.2017.
У свою чергу суд зазначає, що процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Відтак, у разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора.
Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, в розмірі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п.11.1. Кредитного договору сторони погодили, що банк у встановленому законодавством України порядку має право без згоди клієнта відступити свої права або обтяжити ці права іншим чином на умовах Договору.
У разі відступлення права вимоги за Договором, новий кредитор набуває усі права та обов'язки банку за Договором, що стосується умов кредитування, в повному обсязі, у тому числі право щодо повернення кредиту, процентів за користування ним, неустойок (п.11.2.Кредитного договору).
З моменту відступлення банком права вимоги за Договором рахунок закривається, страховий захист за Договором припиняється без можливості його відновлення, а відповідні права та обов'язки сторін щодо рахунку та страхування, що випливають із статті 4 Договору, припиняються (п.11.4.Кредитного договору).
Згідно із ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, надавши їм відповідну правову оцінку та врахувавши факт неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 79 623,05 грн., яка складається з заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 74 417,00 грн., заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5 206,05 грн. (у тому числі простроченої заборгованості із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 40 667,73 грн.) позивачем належним чином обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які містяться в матеріалах справи, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії” від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сухіної Наталії Василівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, 79029, Львівська область, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, б.1, корп.28, 3-й поверх) заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0173/367667 від 31.08.2017 у загальному розмірі 79 623 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять три) грн. 05 коп. яка складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 74 417 (сімдесят чотири тисячі чотириста сімнадцять) грн. 00 коп.; заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 5 206 (п'ять тисяч двісті шість) грн. 05 коп., у тому числі прострочена заборгованість із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 40 667,73 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "05" лютого 2024 р.
Суддя Т.О. Пономаренко