26.01.2024м. СумиСправа № 920/834/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи №920/834/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, Сумська область, 40009; код ЄДРПОУ 03352455),
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ),
про стягнення 27623,58 грн
установив:
20.07.2023 позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 27623,58 грн боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 07.09.2022 №1653, а також стягнути з відповідача судовий збір; розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження.
20.07.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/834/23 призначено судді Заєць С.В.
Ухвалою від 24.07.2023 (суддя Заєць С.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/834/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
Ухвалою від 06.09.2023 у справі №920/834/23 закрито провадження у справі згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з припиненням діяльності відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; повернуто Комунальному підприємству “Міськводоканал” Сумської міської ради з державного бюджету судовий збір в сумі 2684,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення №5501 від 19.07.2023.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі №920/834/23 задоволено апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради; скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 06 вересня 2023 року; справу передано на розгляд до Господарського суду Сумської області.
14.11.2023 матеріали справи повернуто до Господарського суду Сумської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі.
15.11.2023 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/834/23 призначено суді Котельницькій В.Л.
17.11.2023 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким ОСОБА_1 07.02.2007 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та 17.01.2023 припинив підприємницьку діяльність як ФОП, в той час як 19.01.2023 до ЄДРПОУ внесено відомості про державну реєстрацію ОСОБА_1 підприємцем.
Ухвалою від 17.11.2023 у справі №920/834/23 прийнято справу №920/834/23 до розгляду; розпочато розгляд справи спочатку зі стадії відкриття провадження у справі; постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
17.11.2023 відповідач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та отримання копії ухвали від 17.11.2023 у справі №920/834/23 (вх №7275/23). Також у зазначеному клопотанні відповідач повідомив суду адресу для листування з ним: АДРЕСА_2 .
17.11.2023 відповідач ознайомився з матеріалами справи та отримав копію ухвали, про що наявна відповідна відмітка на поданому ним клопотанні.
Відповідач відзиву на позов не подав, будь-яких додаткових клопотань та/або заяв суду не надав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до виписки з ЄДРПОУ основним видом діяльності Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради є забір, очищення та постачання води.
Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради є виробником та виконавцем комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території Сумської міської територіальної громади.
07.09.2022 між Комунальним підприємством “Міськводоканал” Сумської міської ради (далі - позивач, виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) укладено договір з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №1653 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановлені відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором.
Пунктами 2-3 договору визначена наступна інформація про споживача: адреса - АДРЕСА_3 ; в приміщенні встановлений лічильник обліку холодного водопостачання ECOSTAR Ду 15 №22679820.
Відповідно до п. 9 договору обсяг спожитих у будівлі (приміщенні у будівлі) послуг визначається за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку.
Згідно з п. 16 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку споживачем щомісяця здійснюється самостійно з 16 по 25 число (для бюджетних споживачів з 16 по 20 число), крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань. Споживач передає виконавцю показання засобів вимірювальної техніки комерційного обліку в один таких способів:
за номером телефону, зазначеним у розділі “Реквізити виконавця” цього договору: на адресу електронної пошти, зазначену у розділі “Реквізити виконавця" цього договору;
через електронну систему обліку розрахунків (за наявності), зазначену у розділі “Реквізити виконавця” цього договору.
Інші засоби повідомлення, що зазначаються у розділі “Реквізити виконавця” цього договору.
Зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку може здійснюватися виконавцем в присутності споживача (його представника).
Відповідно до п. 17 договору у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу послуги, спожитою у будівлі, приймається середньодобове споживання послуг в будівлі протягом попередніх 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання, але не менше 15 днів.
Після відновлення надання показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерахунок із споживачем.
Перерахунок із споживачем проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу спожитих послуг, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Пунктом 18 договору визначено, що виконавець має право доступу до будівель, приміщень і споруд, в яких встановлено вузли комерційного обліку.
Відповідно до п. 19 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та обсягу спожитих послуг, визначеного відповідно до Правил надання послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року №690 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85 та Методики розподілу.
Згідно з п. 20 договору вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг встановлених відповідно до законодавства тарифами.
Відповідно до п. 21 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується споживачу, який є власником (користувачем) приміщення у будівлі, щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку розміру плати за абонентське обслуговування завжди збігається з початком і закінчення календарного місяця відповідно.
За пунктом 22 договору виконавець формує та надає споживачу рахунок на оплату спожитих послуг не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Відповідно до п. 23 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом.
Згідно з п. 24 договору оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 25 договору під час здійснення оплати споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
У разі коли споживачем не визначено розрахункового періоду або за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди, або в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Відповідно до п. 28.6 договору споживач зобов'язаний: оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За пунктом 28.9. договору споживач зобов'язаний надавати виконавцю показання вузлів обліку холодної та гарячої води в порядку та строки, визначені договором.
Згідно з п. 40 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 41 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, цей договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
На виконання умов договору виробник надав послуги з водопостачання та водовідведення, а споживач зазначеними послугами скористався, але за надані послуги відповідач не розрахувався своєчасно та у повному обсязі.
Відповідно до рахунку №1653 від 21.04.2023 позивачем нараховано відповідачу за квітень 2023 року 22791,09 грн, за рахунком №1653 від 31.05.2023 за травень 2023 року - 4832,49 грн.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, станом на 01.06.2023 сума заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед КП “Міськводоканал” СМР за надані послуги з водопостачання та водовідведення за квітень-травень 2023 року склала 27623,58 грн.
Сума заборгованості та порядок нарахувань підтверджується детальним розрахунком позивача, обігово-сальдовою відомістю з особового рахунку відповідача за період з березня по травень 2023 року.
28.06.2023 позивач направив відповідачу вимогу від 27.06.2023 №2970/24 (докази направлення додані до позову), в якій звернув увагу відповідача щодо необхідності сплатити заборгованість за договором, додавши до вимоги рахунок на оплату послуг від 21.04.2023 №1653.
Позивач у позові зазначив, що відповідь від відповідача на зазначену вимогу КП «Міськводоканал» СМР не отримав.
Оскільки відповідач 27623,58 грн боргу за договором не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №401 від 12.03.2020 виникли правовідносини, що регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України та спеціальними законами: Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року (далі - Правила № 690) розрахунковим періодом для оплати спожитих послуг є календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що набгає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо порядок та строки не визначені договором.
За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до п. 38 Правил №690 споживач здійснює оплату спожитих послуг щомісяця в порядку та строки, визначені договором.
Згідно з п. 39 Правила №690 споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення у період з квітня по травень 2023 року, в той час як відповідач вимоги щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг у сумі 27623,58 грн не виконав.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27623,58 грн заборгованості за договором є законними та обґрунтованими.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги як законні та обґрунтовані та стягує з відповідача на користь позивача 27623,58 грн як вартість наданих послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення за договором у період з квітня по травень 2023 року.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем до позову додана платіжна інструкція від 19.07.2023 №5501 як доказ сплати судового збору в сумі 2684,00 грн
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2684,00 грн судового збору.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, буд. 9, м. Суми, Сумська область, 40009; код ЄДРПОУ 03352455) 27623,58 грн (двадцять сім тисяч шістсот двадцять три грн 58 коп.) боргу за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за договором з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 07.09.2022 №1653, а також 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 05.02.2024.
Суддя В.Л. Котельницька