65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1788/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Рога Н.В., секретар с/з Білинська І.І., розглянув клопотання Фізичної особи - підприємця Коба Ольги Іванівни (вх.№2-82/24 від 19.01.2024р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1788/22
За позовом: Фізичної особи-підприємця Коби Ольги Іванівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
До відповідача: Фізичної особи-підприємця Фоміної Марії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 )
про стягнення
Представники сторін:
Від позивача: Кобилецький В.В.- на підставі ордера серії АА №1223245 від 25.07.2022р.;
Від відповідача: Стригунов О.М. - на підставі ордера серії АІ №1259417 від 01.08.2022р.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2022р. у справі №916/1788/22 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено повністю у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Коби Ольги Іванівни до Фізичної особи - підприємця Фоміної Марії Олександрівни про стягнення 155 079 грн 44 коп.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023р. апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Коби Ольги Іванівни на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022р. по справі №916/1788/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022р. по справі №916/1788/22 - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.08.2023р. касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Коби Ольги Іванівни задоволено частково, скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023р. у справі № 916/1788/22 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2022р. та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2023р. у справі № 916/1788/22 залишено без змін.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2023р. справу №916/1788/22 передано на новий розгляд судді Рога Н.В.
Ухвалою суду від 23.08.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2024р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця (далі-ФОП) Коби Ольги Іванівни до Фізичної особи-підприємця (далі- ФОП) Фоміної Марії Олександрівни про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 146 270 грн задоволено частково. Стягнуто з ФОП Фоміної Марії Олександрівни на користь ФОП Коби Ольги Іванівни заборгованість з орендної плати у розмірі 126 953 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
18 січня 2024р. в системі «Електронний суд» (зареєстровано судом 19.01.2024р. за вх.№2-82/24) від ФОП Коба О.І. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ФОП Фоміної М.О. судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 73 900 грн.
В обгрунтування заяви позивач зазначив, що в ході розгляду справи попереднім складом суду,16.09.2022р. позивачка надала до суду докази на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 18 000 грн. У подальшому, 04.09.2023р. позивачка надала докази понесення нею витрат на правничу допомогу у розмірі 55 900 грн. Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
На підтвердження таких витрат позивач зазначив, що 01.02.2022р. між адвокатом Кобилецьким Вячеславом Вікторовичем (Адвокат) та ФОП Коба Ольгою Іванівною (Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, на виконання якого Адвокат здійснював представництво позивачки у даній справі та надавав правничу допомогу відповідно до умов договору. Факт надання правничої допомоги підтверджується звітами про виконання доручення за договором про надання правової допомоги, як то передбачено умовами договору. При цьому, видатковими касовими ордерами від 16.09.2022р., від 21.11.2022р., від 12.06.2023р., від 30.08.2023р.
Ухвалою суду від 22.01.2024р. прийнято заяву ФОП Коба О.І. про ухвалення додаткового рішення до розгляду та призначено судове засідання з розгляду заяви на 30.01.2024р.
Відповідачка у справі заперечує проти заявленого позивачкою розміру витрат на правничу допомогу, з підстав, викладених у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу, що надійшла до суду 30.01.2024р. Зокрема, посилається на неспівмірність його з розміром позовних вимог, складністю справи та виконаною представником позивачки роботою, у зв'язку із чим просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Крім того, представник відповідачки зазначив, що докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу мали подаватися із заявами по суті справи у кожній судовій інстанції, а не під час повторного перегляду справи у суді першої інстанції.
Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат та правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч.3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Першою заявою по суті спору, поданою позивачем до суду, була позовна заява, що надійшла до суду 01.08.2022р., та у якій ФОП Коба О.І. навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, до складу яких входять витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 21.09.2022р. позивачка зазначила, що за період ведення справи №916/1788/22 адвокатом були виконані роботи на суму 18 000 грн, що підтверджується відповідним звітом, і така вартість послуг адвоката є мінімальною для такої категорії справ та сплачена позивачкою у повному обсязі, що підтверджується відповідним касовим ордером.
Враховуючи зазначене, посилаючись на положення ст.ст.126, 129 ГПК України, позивачка просила суд стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.
04 вересня 2023р. до суду від позивачки надійшли пояснення, у яких було зазначено, що в ході розгляду справи позивачкою було сплачено за надану правничу допомогу адвоката: у суді першої інстанції -18 000 грн, в суді апеляційної інстанції -15 600 грн, у суді касаційної інстанції - 22 100 грн, у суді першої інстанції при повторному розгляді справи -18 200 грн., на підтвердження чого надано угоду про внесення змін до договору на правову допомогу, звіти адвоката від 21.11.2022р., від 12.06.2023р., від 28.08.2023р. та докази оплати послуг адвоката.
Як вже зазначалося вище, 19.01.2024р. до суду надійшла заява ФОП Коба О.І про ухвалення додаткового рішення.
У ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Таким чином, виходячи з матеріалів справи, позивачем було надано до суду докази на підтвердження понесених судових витрат у встановлений законодавством строк.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/1788/22 ухвалено від 09.01.2024р.
Частиною 2 ст.244 ГПК України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд зазначає, що згідно з п. 12 ч.3 ст.2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст.16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
За змістом ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема,ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: (1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у ч.2 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ;(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19, від 02.02.2023р. у справі №915/606/21.
Відповідно до матеріалів справи, згідно п.1 договору про надання правової допомоги, укладеного 01.02.2022р. між Адвокатом Кобилецьким В.В. (Адвокат) та ФОП Коба О.І. (Клієнт) Адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі.
Строк дії договору - 3 роки з моменту його підписання (п.6 договору).
Адвокат приймає на себе зобов'язання представляти права та інтереси Клієнта в судах, інших органах державної влади та місцевого самоврядування, в т.ч правоохоронних органах з приводу вирішення справи про стягнення заборгованості за договором оренди з ФОП Фоміної М.О. (п.2 договору).
За умовами п.4 договору Клієнт зобов'язаний, зокрема, сплатити Адвокату гонорар в розмірі та в строки, визначені цим договором; прийняти все виконане, що стосується доручення, а при відмові у прийнятті доручення згідно цього договору, протягом 2-х днів після повідомлення про виконання доручення письмово мотивувати таку відмову.
Згідно п.5 договору Клієнт має право, зокрема, по виконанні доручення отримати звіт.
Якщо протягом 10 днів після відправлення звіту про виконання доручення на адресу Клієнта або іншу адресу, вказану Клієнтом, не одержані мотивовані заперечення у прийнятті виконаного доручення, воно вважається виконаним та підлягає оплаті (п.11 договору).
Сторони також домовилися, що гонорар Адвоката визначається з розрахунку 1 800 грн за годину роботи Адвоката (п.7 договору).
Відповідно до п.8 договору гонорар сплачується в порядку, визначеному сторонами. У випадку успішного виконання доручення Клієнт сплачує на користь Адвоката додатковий гонорар у розмірі 10% економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої Адвокатом правової допомоги.
У п.9 сторони визначили, що на визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. При визначенні обгрунтованого розміру гонорару враховується обсяг правової допомоги, залежно від якого розмір гонорару може бути змінений.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивачки у справі був адвокат Кобилецький Вячеслав Вікторович.
Згідно звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 16.09.2022р. адвокат Кобилецький В.В. виконав роботи на суму 18 000грн (10 год х 1 800 грн), а саме: аналіз документів, що регулюють взаємовідносини сторін, збирання та систематизація доказів -1,5 год.; підготовка позовної заяви та систематизація позовних матеріалів -3,5 год.; аналіз відзиву на позовну заяву та доданих доказів -3 год.; підготовка відповіді на відзив на позовну заяву - 3 год.; розсилання та подання процесуальних документів -0,5 год.
Як вбачається з видаткового касового ордеру від 16.09.2022р. ФОП Коба О.І. видала адвокату Кобилецькому В.В. грошові кошти у розмірі 18 000 грн на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2022р.
10 листопада 2022р. Адвокат Кобилецький В.В. (Адвокат) та ФОП Коба О.І. (Клієнт) уклали угоду про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 01.02.2023р., якою виклали у новій редакції п.7 договору та встановили, що гонорар Адвоката визначається з розрахунку 2 600 грн за годину роботи.
Згідно звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 21.11.2022р. адвокат Кобилецький В.В. виконав роботи на суму 15 600 грн (6 год х 2 600 грн), а саме: аналіз рішення суду у справі від 01.11.2022р. та судової практики в подібних правовідносинах -2,5 год.; підготовка апеляційної скарги - 3,5 год.
Видатковим касовим ордером від 21.11.2022р. підтверджується факт видачі ФОП Кобою О.І. адвокату Кобилецькому В.В. 15 600 грн на підставі на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2022р.
Згідно звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 12.06.2023р. адвокат Кобилецький В.В. виконав роботи на суму 22 100 грн (8,5 год х 2 600 грн), а саме: аналіз постанови апеляційного суду від 27.02.2023р. та правових позицій Верховного Суду у подібних правовідносинах -2,5 год.; підготовка касаційної скарги - 3,5 год; ознайомлення з матеріалами справи у Верховному Суді -1 год.; підготовка пояснень до Верховного Суду - 1 год.
Видатковим касовим ордером від 12.06.2023р. підтверджується факт видачі ФОП Кобою О.І. адвокату Кобилецькому В.В. 22 100 грн на підставі на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2022р.
Згідно звіту про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 30.08.2023р. адвокат Кобилецький В.В. виконав роботи на суму 18 200 грн (7 год х 2 600 грн), а саме: аналіз постанови Верховного Суду від 02.08.2023р. -1,5 год.; підготовка пояснень до позовної заяви та клопотань про стягнення судових витрат, та про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції - 2,5 год., участь у судових засіданнях у справі- 2 год.
Видатковим касовим ордером від 30.08.2023р. підтверджується факт видачі ФОП Кобою О.І. адвокату Кобилецькому В.В.18 200 грн на підставі на підставі договору про надання правової допомоги від 01.02.2022р.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 26.02.2015 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим..
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У ст.ст.13, 14 ГПК України закріплені положення щодо таких принципів господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У даній справі суд вважає за необхідне зауважити, що у судовому засіданні представник відповідачки просив суд зменшити розмір заявлених позивачкою витрат на правничу допомогу, адже вважає, що заявлений позивачкою розмір витрат на правничу допомогу ( 73 900 грн) є завищеним та неспівмірним з огляду на розмір заявлених позовних вимог, складність справи, виконану адвокатом роботу.
Зокрема, відповідач вважає, що справа є нескладною, а ціна позову становить 146 270 грн, у звязку із чим заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу становить майже половину суми позову.
Суд зауважує, що у даному випадку, дійсно, справа не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, адже предметом стягнення є заборгованість з орендної плати у розмірі 146 270 грн.
Таким чином, враховуючи складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачкою заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд вважає, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 73 900 грн не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спірних правовідносин.
На думку суду, розумним та співмірним є стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ «Кузнєцов та інші проти Росії» від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Фізичної особи - підприємця Коби Ольги Іванівни про ухвалення додаткового рішення у справі №916/1788/22 - задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове рішення у справі №916/1788/22.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фоміної Марії Олександрівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Коби Ольги Іванівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.
4. У задоволенні решти заяви - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне додаткове рішення складено 05.02.2024р.
Суддя Н.В. Рога