02 лютого 2024 року Справа № 915/1800/23
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Ржепецький В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239, електронна пошта: office@bizpozyka.com)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Кулібаби Ростислава Ліліяновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 28.11.2023 (вх.№15712/23 від 28.11.2023) до Фізичної особи - підприємця Кулібаби Ростислава Ліліяновича, якою просить суд:
1) прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
2) витребувати у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (ЄДРПОУ 21133352, місце знаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 12.09.2021 року по 27.03.2023 року включно;
3. За результатами розгляду цієї позовної заяви позовні вимоги позивача задовольнити повністю та стягнути з Фізичної особи - підприємця Кулібаба Ростислава Ліліяновича (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором №395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021 року, що становить 100 546,30 грн., яка складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35 128,42 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 63 917,88 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 1 500,00 грн;
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кулібаба Ростислав Ліліянович (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (ЄДРПОУ 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) сплачений судовий збір в розмірі 2 147,20 грн.
5. Розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
6. Розгляд справи здійснювати без участі позивача.
7. Копії всіх судових рішень, прийнятих судом за наслідками розгляду цієї позовної заяви, у встановленому законодавством порядку надсилати за адресою місцезнаходження позивача: 01133, м. Київ бульвар Лесі Українки, 26 оф. 411.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов?язань за укладеним з ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" Договором №395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021 щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та комісії, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1800/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 04.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачеві 5-денний строк для подання суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.
Ухвалою від 04.12.2023 за клопотанням позивача суд витребував у АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (ЄДРПОУ 21133352, місце знаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- інформацію про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 12.09.2021 року по 27.03.2023 року включно.
На виконання вимог ухвали суду від 04.12.2023 АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" надано суду повідомлення за вих. №БТ/9744 від 20.12.2023 про те, що карта № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та інформацію про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 12.09.2021 року по 27.03.2023 року.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)
Ухвалу суду від 04.12.2023 відповідачеві надіслано за адресою, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі: вул. Дружби Народів, буд. 33, кв. 87, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 та та повернуто суду без вручення 27.10.2023 з довідкою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обгрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
12.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - Позивач, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») та Фізичною особою - підприємцем Кулібаба Ростислав Ліліянович (далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір №395713- КС-001 про надання кредиту (далі - Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
12.09.2021 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» було направлено Фізичній особі - підприємцю Кулібаба Ростиславу Ліліяновичу пропозицію (оферту) укласти Договір №395713-КС-001 про надання кредиту.
12.09.2021 Фізична особа - підприємець Кулібаба Ростислав Ліліянович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №395713-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено Фізичній особі - підприємцю Кулібаба Ростиславу Ліліяновичу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9303 , на номер телефону НОМЕР_3 , що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 12.09.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Кулібаба Ростиславом Ліліяновичем було укладено Договір №395713-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Кредитного договору, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 38000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила).
Згідно з умовами Кредитного договору, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1.08122369 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 38000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , яку Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
01.12.2021 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Кулібаба Ростиславом Ліліяновичем укладено Додаткову угоду №1 до Договору №395713-КС-001 про надання кредиту (далі - Додаткова угода №1), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди №1 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 3000,00 грн. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту 450,00 грн.
23.02.2022 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Кулібаба Ростиславом Ліліяновичем укладено Додаткову угоду №2 до Договору № 395713-КС-001 про надання кредиту (далі - Додаткова угода №2), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди №2 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику додатково кредит в сумі 10000,00 грн. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту 1500,00 грн.
27.02.2022 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою - підприємцем Кулібаба Ростиславом Ліліяновичем укладено Додаткову угоду №3 до Договору № 395713-КС-001 про надання кредиту (далі - Додаткова угода №3), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов Додаткової угоди №3 Сторони домовились внести зміни в п. 1 Кредитного договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 14.08.2022 р.».
Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Строк Кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 337 днів.».
Як зазначає позивач, Боржник свої зобов'язання за Договором №395713- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, часткового сплатив кошти на загальну суму 81691,98 грн, чим порушив свої зобов'язання, встановлені Договором.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Кредитним договором, а саме: суми прострочених платежів по тілу кредиту, суми прострочених платежів за процентами, суми прострочених платежів за комісією.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п. 5 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладаючи Договір.
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ « Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» (п. 8 Кредитного договору).
Відповідно до п. 10 Кредитного договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні статей 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно п. 2.2. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», затверджених наказом директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» від 22.06.2021 №10-ОД (далі - Правила) заявник перед заповненням Заявки та до укладання Договору має самостійно ознайомитись з інформацією, в тому числі необхідною для отримання кредиту та про наявні і можливі схеми кредитування у кредитодавця, що на сайті за посиланням: /bizpozyka.com/, /tpozyka.com/, /getfin.com.ua/.
Пунктом 3.1. Правил врегульовано укладання електронного договору, а саме:
- після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту в особистому кабінеті заявника розміщається оферта, яка є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», включає умови, викладені у цих Правилах, які є невід'ємною частиною Договору. Після отримання заявником оферти заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор (п. 3.1.1.);
- позичальник може відмовитись від укладання договору (акцепту оферти) шляхом вибору відповідних опцій в особистому кабінеті (п. 3.1.2.);
- у випадку відмови від укладання заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оферта вважається не акцептованою заявником і втрачає силу. При цьому заявник не позбавляється права знову подати заявку на отримання кредиту (п. 3.1.3.);
- відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, про повне та безумовне її прийняття (акцепт) надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (п. 3.1.4.);
- позичальник отримує підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа у момент укладання договору (п. 3.1.5.);
- договір про надання кредиту (додаткова угода), укладений в порядку визначеному Законом України «Про електронну комерцію», вважається таким, за правовими наслідками прирівнюється до договору (додаткової угоди), укладеного у письмовій формі (п. 3.1.6.);
- укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи ( в тому числі договір про надання кредиту, додаткову угоду), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноруч, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, додаткова угода, укладені в електронній формі, мають таку саму юридичну силу, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі (п. 3.1.7.).
Кредитодавець інформує заявника про прийняте рішення (щодо можливості надання кредиту) через (одним або кількома способами): СМС-повідомлення та/або дзвінок на телефонний номер (вказаний у заявці); розміщення інформації в особистому кабінеті; електронний лист на адресу електронної пошти заявника (вказану в заявці); повідомленням із використанням сучасних сервісів передачі даних (Viber, WhatsApp, Telegram, Faсebook, Faсebook Mеssenger і т.д.), у разі якщо заявником було вказано контактну інформацію, яка дозволяє зв'язатися із заявником шляхом використання відповідних сервісів; шляхом особистого інформування заявника кредитним посередником (п. 2.23. Правил).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно матеріалів справи, спірний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті кредитодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21).
Згідно ч. 4. ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.09.2021 Фізична особа - підприємець Кулібаба Ростислав Ліліянович прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 395713-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-9303, направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_3 , вказаний Позичальником в Заявці, електронного СМС-повідомлення.
Суд зазначає, що одноразовий ідентифікатор, яким підписано договір про надання кредиту, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію".
За такого суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
На виконання вимог ухвали суду від 04.12.2023 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано суду повідомлення від 20.12.2023 за вих.№ БТ/9744 про те, що картка № НОМЕР_2 випускалась на ім'я - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно доданої до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації про рух коштів за вказаним рахунком 12.09.2021 на картку № НОМЕР_2 було зараховано кредитні кошти: о 13:38:14 год. - 20000,00 грн; о 13:39:36 год. - 18000,00 грн.
Таким чином, викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами: анкетою клієнта від 22.11.2023, довідками позивача про перерахування відповідачу коштів від 13.05.2023 (а.с.37), листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 20.12.2023 за вих.№ БТ/9744 та інформацією про рух коштів по карті № НОМЕР_2 за період з 12.09.2021 по 27.03.2023 включно.
Відповідачем на виконання умов Кредитного договору здійснено часткову оплату на загальну суму 81691,98 грн.
Заборгованість за Кредитним договором станом на 27.03.2023 становить 100546,30 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 35128,42 грн, суми прострочених платежів по процентах - 63917,88 грн, суми прострочених платежів за комісією - 1500,00 грн.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК).
Оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору докази, господарський суд враховує положення ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 36 ГПК України.
Таким чином, паперові копії: Договору №395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021; Пропозиції укласти договір (оферта) №395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Договору № 395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021, Додаткової угоди 1 від 01.12.2021 до Договору №395713-КС-001, пропозиції від 01.12.2021 укласти Додаткову угоду (оферта) до Договору №395713-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди до Договору №395713-КС-001, Додаткової угоди 2 від 23.02.2022 до Договору №395713-КС-001, пропозиції від 23.02.2022 укласти Додаткову угоду (оферта) до Договору №395713-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди до Договору №395713-КС-001, Додаткової угоди 3 від 27.02.2022 до Договору №395713-КС-001, пропозиції від 27.02.2022 укласти Додаткову угоду (оферта) до Договору №395713-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення Додаткової угоди до Договору №395713-КС-001 приймаються судом в якості належних доказів укладення між сторонами Договору № 395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021 Додаткових угод №1, 2, 3 до нього.
Зазначені вище обставини щодо укладення Кредитного договору, отримання коштів, розміру заборгованості відповідачем, в порядку визначеному ст. 165 ГПК України, не спростовано та не заперечено.
Щодо розміру заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як встановлено судом вище, позивач виконав умови договору та перерахував відповідачу грошові кошти.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов??язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 3 Договору визначений Графік платежів для погашення заборгованості позичальника, відповідно до якого встановлені періоди користування кредитом, залишок по основній сумі кредиту, проценти за користування кредитом, розмір часткового платежу основної суми, комісія за надання кредиту та загальний платіж.
Так, згідно з вищевказаним Графіком, сторони домовились про те, що повернення кредиту, сплата процентів та комісії відбувається шляхом сплати відповідачем кожні 14 днів, з кінцевою датою повернення - 14.08.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов?язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Ураховуючи викладене, а також те, що матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов договору та сплати заборгованості по кредиту в установлений строк, суд визнає вимогу ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 35128,42 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як зазначалося вище, сторонами у п. 1 Договору погоджено, що проценти за користування кредитом за цим договором є фіксованими та становлять 1,08122369 за кожен день користування кредитом.
Пунктом 3 Додаткової угоди №3 від 27.02.2022 сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом у наступному розмірі: з 27.02.2022 до 09.03.2022(включно) 1,08122369% в день, з 10.03.2022 - 1,08122369% в день.
Частинами 1-2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно розрахунку заборгованість відповідача зі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами станом на 22.11.2023 становить 63917,88 грн та 1500,00 грн відповідно.
Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 63917,88 грн та комісії за надання кредиту у сумі 1500,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З зазначеного витікає, що позов ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" слід задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 2147,20 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кулібаби Ростислава Ліліяновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за Договором №395713-КС-001 про надання кредиту від 12.09.2021 в сумі 100546,30 грн, з яких: 35128,42 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 63917,88 грн - сума прострочених платежів по процентах; 1500,00 грн - сума прострочених платежів за комісією та витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2147,20 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
5.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26 офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)
відповідач: Фізична особа - підприємець Кулібаба Ростислав Ліліянович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Судове рішення складено та підписано судом 02.02.2024.
Суддя В.О.Ржепецький