про залишення позовної заяви без руху
05.02.2024 р. Справа № 914/259/24
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Фермерського господарства «Галстедан», с. Журавники, Волинська область
до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України, с. Сабанівка, Львівська область
про стягнення заборгованості у розмірі 1536042,59 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фермерського господарства «Галстедан» до відповідача Державного підприємства «Дослідне господарство «Радехівське» Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості у розмірі 1536042,59 грн.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на наступне.
Згідно з п. 8 ч. 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивач має зазначити про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Відповідно до ч. 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163:2020), затвердженого наказом Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Суд звертає увагу позивача, що долучена до матеріалів позовної заяви копія договору від 21.010.2022 року №21102022-1 сформована позивачем у двосторонньому форматі друку, проте, належне засвідчення копій здійснюється представником позивача лише з однієї сторони, що не відповідає належному оформленню поданих копій документів у паперовому варіанті.
Таким чином, суд наголошує позивача про доцільність належно завірити копії поданих документів, як доказів до позовної заяви на які покликається позивач.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належним доказом відправлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи має бути опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція, тощо), подані в оригіналі.
Однак, як вбачається із матеріалів поданої заяви, заявник надає суду опис вкладення у цінний лист, проте не додає інших доказів на підтвердження надіслання такої позовної заяви відповідачу.
Враховуючи наведене вище, суд наголошує позивачу про доцільність долучити належні докази надіслання копії позовної заяви з доданими документами на адресу відповідача, а саме: касовий чек, розрахункову квитанцію, тощо, що подаються в оригіналі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» було визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року дорівнював 3028,00 грн.
У матеріалах позовної заяви, що подана до суду, наявна копія платіжної інструкції від 03.01.2024 про сплату судового збору на суму 51814,35 грн.
Однак такий платіжний документ подавався позивачем у справі №914/108/24 (суддя Галамай О.З.). Ухвалою від 24.01.2024 суд повернув матеріали позову заявнику.
Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації України №06-1409 від 10.11.2011 зазначено, що документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Однак, позивачем до позовної заяви долучено копію платіжного доручення про сплату судового збору від 03.01.2024, а не оригінал такого, що позбавляє суд можливості отримати Виписку про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, отриманої з Реєстру підтверджень оплат із Казначейства.
Одночасно, суд вважає за доцільне, зазначити позивачу про те, що відповідно до п п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Однак, позовна заява подана до суду позивачем не містить чітко сформованої прохальної частини позову щодо вимоги про стягнення заборгованості (нарахувань), відсуне зазначення про стягнення судових витрат тощо. Таким чином, у суду відсутня можливість у повному обсязі перевірити дотримання позивачем вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, зокрема перевірити правильний розмір судового збору, який підлягає сплаті, перевірити правові підстави позову тощо.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм ГПК України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Суддя Гоменюк З.П.