79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.01.2024 Справа № 914/2809/23
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., за участю секретаря судового засідання Мельник Б.І., розглянувши матеріали справи
за позовом керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ
до відповідача Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ», м. Львів
про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у розмірі 56479,64 грн
за участю представників:
від прокуратури: Цинайко Н.І.;
від позивача: Шабатіна І.О.;
від відповідача: не з'явився.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування у розмірі 56479,64 грн.
Ухвалою від 25.09.2023 суд відкрив провадження у справі, постановив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
10.10.2023 засобами поштового зв'язку від Галицької окружної прокуратури міста Львова надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, у якому прокурор просить суд здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та призначити у справі № 914/2809/23 підготовче засідання (вх.№24421/23). У зазначеному клопотанні прокурор повідомив суд про те, що зважаючи на складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, для повного та всебічного розгляду справи № 914/2809/23 існує необхідність для з'ясування усіх питань у судовому засіданні.
Ухвалою від 16.10.2023 суд задовольнив вищезгадане клопотання керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова про проведення розгляду справи у судовому засіданні та перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, розгляд справи постановив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.11.2023.
Ухвалою від 08.11.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 08.11.2023, суд відклав підготовче засідання на 04.12.2023.
Ухвалою від 04.12.2023, занесеною до протоколу судового засідання від 04.12.2023, суд постановив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 17.01.2024.
27.12.2023 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 26.12.2023) від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів (вх.№31534).
Ухвалою від 08.01.2024 суд задовольнив клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Призначене на 17.01.2024 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку із оголошенням на території України, та Львівської області зокрема, повітряної тривоги. З метою дотримання господарського процесуального законодавства та рівності прав учасників судового процесу, суд ухвалою від 17.01.2024 відклав розгляд справи по суті на 24.01.2024.
У судове засідання 24.01.2024 з'явився прокурор. Додаткових заяв, клопотань до суду не скерував. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити такі.
У судове засідання 24.01.2024 у режимі відеоконференції з'явився представник позивача. Заяви, клопотання до суду не скерував. Щодо позовних вимог не заперечив, просив суд задовольнити такі.
Відповідач у судове засідання 24.01.2024 не з'явився, явку повноважного представника до суду не забезпечив. Відзив на позовну заяву, заяви, клопотання від відповідача до суду не надходили.
У судовому засіданні 24.01.2024 суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідив докази. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, і вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Призначене на 17.01.2024 судове засідання у справі не відбулося у зв'язку із оголошенням на території України, та Львівської області зокрема, повітряної тривоги. З метою дотримання господарського процесуального законодавства та рівності прав учасників судового процесу, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, відклав розгляд справи по суті на 24.01.2024.
У судовому засіданні 24.01.2024 після повернення з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи прокурора.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання перевезень на території Київської області вантажними транспортними засобами перевізника - Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ», м. Львів, були допущені перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні осі автомобілів та перевищення нормативно допустимого навантаження маси автомобіля. Вказані факти встановлені відповідними документами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 03.09.2020 та від 10.09.2020, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви. Листи-повідомлення, скеровані позивачем на адресу відповідача, про необхідність сплати заборгованості за проїзд автомобільними дорогами загального користування були залишені без реагування.
Згідно з Переліком територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого Розпорядженням КМУ № 1579 від 02.12.2021, утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області, який не є самостійною юридичною особою, а виступає лише структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспортні (Укртрансбезпеки). Відповідно до положень чинного законодавства Укртрансбезпека є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Проте після складання розрахунку плати за проїзд уповноважений орган будь-якої активної поведінки, спрямованої на захист інтересів держави, не виявив, що свідчить про невиконання належним позивачем своїх функцій щодо захисту інтересів держави, внаслідок чого є необхідність їх захисту саме прокурором у порядку, передбаченому чинним законодавством. Нездійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави шляхом стягнення плати за проїзд у судовому порядку підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Аргументи позивача.
Позивач за час розгляду справи письмових пояснень чи заперечень по суті спору не подавав.
Аргументи відповідача.
Відповідач станом на дату ухвалення рішення у справі відзиву на позов не подав, хоча про розгляд справи №914/2809/23 був проінформований належним чином.
Усі процесуальні документи, ухвалені судом у цій справі, надсилалися на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 79037, Львівська обл., м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, будинок 212.
Надіслана відповідачеві поштова кореспонденція станом на дату ухвалення рішення у цій справі не поверталася.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
03.09.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (на час подання позову - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області), відповідно до графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на вересень 2020 року, направлення на рейдову перевірку № 000227 від 27.08.2020, проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні осі транспортного засобу перевізника - Акціонерного Товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ».
Так, за результатами проведеного 03.09.2020 зважування автомобіля згаданого перевізника марки МАN ТGS 33.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено що фактична маса автомобіля становить 45,900 т., при нормі 40 т., що на 5,900 т. (14,75%) перевищує нормативно допустиме навантаження на здвоєні осі автомобіля.
Зважування проведено засобом вимірювальної техніки - ваги тензометричні автомобільні серії «Лахта - У» модель СВ-80000А/18, прилад № 1017, відповідно до Додатку 3, розділу «Процедури оцінки відповідності Модуль В (перевірка типу)» до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 №94.
Вищевикладені обставини підтверджуються чеком зважування від 03.09.2020, актом № 045130 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.09.2020, розрахунком № 045130 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.09.2020, свідоцтвом № П 40 М 045049 20 від 08.05.2020 чинним до 08.05.2021 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.09.2020.
З вказаних документів вбачається, що перевезення вантажу на автомобілі марки МАN, моделі ТGS 33.400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювалось перевізником - Акціонерним Товариством «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», за маршрутом вул. Київська, 17, м. Вишневе - с. Нові Петрівці, Київська обл., пройдена відстань 37 км. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_1 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Окрім того, встановлено, що 03.09.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (на час подання позову Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області), відповідно до графіку щоденної роботи пересувного пункту вагового та габаритного контролю Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на вересень 2020 року, направлення на рейдову перевірку №000227 від 27.08.2020, 03.09.2020 проведено зважування автомобіля згаданого перевізника марки МАN ТGS 33.400, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виявлено перевищення нормативно допустимого навантаження на здвоєні осі, фактична маса автомобіля становить 49,700 т. при нормі 40 т., що на 9,700 т. (24,25 %) перевищує нормативно допустиме навантаження на здвоєні осі автомобіля.
Зважування проведено засобом вимірювальної техніки - ваги тензометричні автомобільні серії «Лахта - У» модель СВ-800004/18, прилад 261017, відповідно до Додатку 3, розділу «Процедури оцінки відповідності Модуль В (перевірка типу)» до Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
Вищевикладені обставини підтверджуються чеком зважування від 03.09.2020, актом № 024994 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.09.2020, розрахунком № 024994 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 03.09.2020, свідоцтвом № П 40 М 045049 20 від 08.05.2020 чинним до 08.05.2021 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.09.2020.
З вказаних документів вбачається, що перевезення вантажу на автомобілі марки МАN, моделі ТGS 33.400, реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснювалось перевізником - Акціонерним Товариством «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», за маршрутом вул. Київська, 17, м. Вишневе - с. Нові Петрівці, Київська обл., протяжністю 37 км. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_2 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
10.09.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки (на час подання позову Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Київській області), відповідно до графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на вересень 2020 року, направлення на рейдову перевірку № 000230 від 09.09.2020, проведено перевірку із здійсненням габаритно-вагового контролю, під час якої встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження транспортного засобу перевізника - Акціонерного Товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ».
Так, за результатами проведеного 10.09.2020 зважування автомобіля згаданого перевізника марки VOLVO FМ 42Т, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з причепом (напівпричепом) марки КАSSВОНRER модель LB5E реєстраційний номер НОМЕР_6 виявлено, що фактична маса автомобіля становить 54,280 т., при нормі 40 т., що на 14,230 т. (35,70 %) перевищує нормативно допустиме навантаження маси автомобіля.
Зважування проведено засобом вимірювальної техніки - ваги автомобільні тензометричні типу СВ-800004А/18, прилад № 1217, відповідно до Додатку 3, розділу «Процедури оцінки відповідності Модуль В (перевірка типу)» щодо Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94.
Вищевикладені обставини підтверджуються протоколом зважування від 10.09.2020, актом № 045142 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.09.2020, розрахунком № 045142 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.09.2020, свідоцтвом № П40М10105220 від 20.02.2020 чинним до 20.02.2021 про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.09.2020.
З вказаних документів вбачається, що перевезення вантажу на автомобілі марки VOLVO FМ 42Т, реєстраційний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки КАSSВОНRER модель ІВЗЕ реєстраційний номер НОМЕР_6 здійснювалось перевізником - Акціонерним Товариством «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», за маршрутом Полтавська обл., с. Хорол - Київська обл., м. Обухів, пройдена відстань 267 км. Вказаним транспортним засобом керував ОСОБА_3 , який надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 та свідоцтво про реєстрацію напівпричепу серії НОМЕР_8 .
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Згідно з пп. 4 п. 2, п. 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень частини третьої ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 (далі - Правила № 30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
В свою чергу, п. 22.5. розділу 22 «Перевезення вантажу» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги - 4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 40 т. (для контейнеровозів - понад 44 т. на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т) навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Згідно з п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України на день проведення розрахунку.
Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Із урахуванням відстані 267 км. за маршрутом Полтавська обл., с. Хорол - Київська обл., м. Обухів та перевищення нормативно допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу на 14,280 т., Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 10.09.2020 складено розрахунок № 045142 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої становить 216,27 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (100 євро еквівалентно 3276, 8 грн. станом на 10.09.2020, тобто 32,768 грн. за 1 євро) становить 7 086,73 (216,27 х 32,768 = 7 086,73) грн.
Також, із урахуванням відстані 37 км. за маршрутом вул. Київська, 17, м. Вишневе - с. Нові Петрівці, Київська обл. та перевищення нормативно допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу на 5,900 т., Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 03.09.2020 складено розрахунок № 045130 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої становить 697,45 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (100 євро еквівалентно 3279, 96 грн. станом на 03.09.2020, тобто 32,7996 грн. за 1 євро) становить 22 876,08 (697,45 х 32,7996 = 22 876,08) грн.
Також, із урахуванням відстані 37 км. за маршрутом вул. Київська, 17, м. Вишневе - с. Нові Петрівці, Київська обл. та перевищення нормативно допустимого навантаження загальної маси транспортного засобу на 9,700 т., Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки 03.09.2020 складено розрахунок № 024994 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, розмір якої становить 808,45 євро, що за офіційним курсом Національного банку України (100 євро еквівалентно 3279, 96 грн. станом на 03.09.2020, тобто 32,7996 грн. за 1 євро) становить 26 516,83 (808,45 х 32,7996 = 26 516,83) грн.
Однак, листи-повідомлення Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 19.10.2020 за № 80456/18/24-20, від 19.10.2020 за № 80454/18/24-20, від 19.10.2020 за № 80532/18/24-20, від 27.07.2023 за № 56716/29/24-23, від 27.07.2023 за № 56720/29/24-23 на адресу Акціонерного Товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» про необхідність сплати заборгованості на вищевказані суми заборгованості, відповідачем залишено без реагування.
Водночас п. 31-1 Порядку № 879 передбачено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Відповідно до листів Укртрансбезпеки на адресу окружної прокуратури встановлено, що Відділом державного нагляду (контролю) у Київській області направлено на адресу Товариства повідомлення про необхідність внесення плати за проїзд у сумі 216,27 євро, 697,45 євро та 808,45 євро. Проте, Акціонерним Товариством «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» у судовому порядку не оскаржувались дій службових осіб Укртрансбезпеки щодо проведення перевірки та складання розрахунку.
Вказані розрахунки щодо оплати за проїзд у сумі 216,27 євро, 697,45 євро та 808,45 євро не були предметом оскарження в судовому порядку.
Пунктом 37 Порядку № 879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.
Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, а відтак підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом не є штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі, внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до вимог ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 26 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, належить до доходів державного дорожнього фонду у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
З огляду на викладене, підлягає стягненню з Акціонерного Товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» на користь Державного бюджету України плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 7 086,73 грн., 22 876,08 грн., 26 516,83 грн. (7 086,73 + 22 876,08 + 26 516,83 = 56 479,64 грн.).
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається зокрема, керівникам окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
За ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (провадження № 12-72гс19) щодо права на звернення прокурора з позовом зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави (п. 6.34. цієї постанови).
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. І ст. 2 Закону). Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права (п.п. 6.35., 6.36. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019).
Велика Палата Верховного Суду наголосила (п. 6.37. даної постанови від 15.10.2019), що Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним - правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, пункт 35).
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді (п. 6.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019).
У згаданій справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку (п. 6.43. постанови від 15.10.2019), що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи відповідного органу про неможливість самостійно звернутись до суду через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду цим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав Людини.
Водночас, з листів Державної служби України з безпеки на транспорті за № 7989/5.4.2/15-23 від 17.08.2023 та № 8511/5.4.2/15-23 від 30.08.2023, які надійшли на адресу Галицької окружної прокуратури міста Львова вбачається, що позивач не звертався з позовом до відповідача про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Оскільки, згідно з п. б ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, п.п. 26, 31-1 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів спрямовуються в установленому порядку до Державного бюджету України, ненадходження цих коштів порушує інтереси держави.
Відповідно до п.п. 1, 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 зі змінами та доповненнями (далі - Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) відповідно до покладених на неї завдань здійснює, серед іншого: державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення № 103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, Уктрансбезпека як урядовий орган державного управління по контролю на автомобільному транспорті, реалізуючи повноваження щодо габаритно-вагового контролю та нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є суб'єктом владних повноважень, оскільки здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1579-р від 02.12.2021 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки |на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом поділу відповідні міжрегіональні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком.
Так, згідно Переліку територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, затвердженого Розпорядження КМУ № 1579 від 02.12.2021, утворено Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області.
У зв'язку із викладеним, Відділ державного нагляду (контролю) у Київській області не є самостійною юридичною особою, а є структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки). Зважаючи на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, можна прийти до висновку, що після складання розрахунку плати за проїзд, уповноважений орган будь-якої активної поведінки (сукупності дій та рішень), спрямованої на захист інтересів держави, не виявив, що свідчить про невиконання належним позивачем своїх функцій щодо захисту інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту саме прокурором в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави шляхом стягнення плати за проїзд в судовому порядку, що підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з даним позовом до суду.
У даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки суб'єкт владних повноважень Укртрансбезпека хоча і може захистити інтереси держави, але з позовною заявою про стягнення з перевізника плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом не звертається.
Тому, участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.
З урахуванням наведеного, у Галицької окружної прокуратури міста Львова, є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з перевізника плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, у зв'язку з нездійсненням вказаним уповноваженим державним органом захисту інтересів держави.
Частина перша статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про доцільність задоволення позовних вимог.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
За умовами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ» (79037, місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, ідентифікаційний код 26579227) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (отримувач: Головне управління казначейства у м. Києві/Шевченківський район, р/р UA178999980313141216000026011, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37993783, банк одержувача: Казначейство України, призначення платежу: 22160100) 56479,64 грн плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИКРЕТІ» (79037, місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, ідентифікаційний код 26579227) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, 17/19, ідентифікаційний код 02910031) 2684,00 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.02.2024.
Суддя Гоменюк З.П.