майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"05" лютого 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1574/23
Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін
справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАТИ БОРГ"
до Фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича
про стягнення 178672,70 грн
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЛАТИ БОРГ" звернулось до Фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича з позовом про стягнення коштів в сумі 178672,70 грн, з яких 149397,22 інфляційних втрат та 29275,48 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав у повному обсязі рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/680/20, яким стягнуто з ФОП Супруна Олександра Володимировича на користь ТОВ "Горбулівське" 320500,00 грн заборгованості та 4807,50 грн судового збору, у зв'язку з чим у позивача як правонаступника стягувача виникло право на застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідно до ст.625 ЦК України (а.с.1-5).
Ухвалою суду від 06.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.12.2023 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про прийняття до розгляду додаткових пояснень в частині обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, у яких зазначено, що при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат була допущена технічна помилка в даті початку періоду нарахування, а відтак вважати вірним розрахунок заборгованості за період з 16.12.2020 до 01.12.2023 на суму 145162,99 грн інфляційних втрат та 28902,18 грн 3% річних (а.с.25-33).
Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається, зокрема, через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У встановлений ч.7 ст.252 ГПК України строк клопотань від учасників про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив.
15.01.2024 до суду повернулася без вручення надіслана відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі №906/1574/23 від 06.12.2023 з позначкою оператора поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.22-24).
Правильність адреси місцезнаходження ФОП Супруна О.В. ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Будь-якої іншої адреси відповідача, окрім зазначеної, у порядку ст.120 ГПК України, суду не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту ст.ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечують адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.
Неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17).
Суд враховує і те, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 06.12.2023 у справі №906/1574/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень».
На підставі зазначеного, згідно зі ст.242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2023 вважається врученою відповідачу у день проставлення на поштовому відправленні позначки «за закінченням терміну зберігання» з нанесенням відбитка поштового календарного штемпеля, а саме 11.01.2024 (а.с.22).
Приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ч.5 ст.252 ГПК України.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/680/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича 320500,00 грн заборгованості за договором №1-10-08/18 від 10.08.2018р. про надання безвідсоткової фінансової допомоги та 4807,50 грн судового збору (а.с.8-13).
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Житомирської області видано наказ №906/680/20 від 19.01.20219 (а.с.34).
Постановою державного виконавця Коростишівського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 23.02.2021 відкрито виконавче провадження №64602225 з примусового виконання наказу №906/680/20, виданого Господарським судом Житомирської області 19.01.2021 (а.с.35).
Постановою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2021 у справі №906/1274/20 Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
28.08.2023 відбувся електронний аукціон з продажу майна у процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" - дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (код ЄДРПОУ: 41421071) до Фізичної особи - підприємця Супруна Олександра Володимировича (РНОКПН: НОМЕР_1 ), яка складається з 320500,00 грн заборгованості та 4807,50 грн судового збору, що стягуються на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/680/20 (https://ubiz.ua/sale3/auction/BRD001-UA-20230816-63426).
Відповідно до протоколу про проведення аукціону №BRD001-UA-20230816-63426 від 28.08.2023, переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЛАТИ БОРГ" (код ЄДРПОУ 39624915) (а.с.36-37).
Дебіторська заборгованість, розмір якої підтверджено рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/680/20, була придбана Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЛАТИ БОРГ" на аукціоні з продажу майна банкрута, що підтверджується вищезгаданим протоколом аукціону від 28.08.2023, договором відступлення права вимоги банкрута на аукціоні від 12.09.2023 та актом про придбання майна на аукціоні від 12.09.2023 (а.с.38-40).
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.2023 замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Горбулівське" (код ЄДРПОУ 41421071) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сплати борг" (код ЄДРПОУ 39624915) у виконавчому провадженні №64602225 з виконання наказу від 19.01.2021, виданого на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 15.12.20 у справі №906/680/20.
Постановою державного виконавця Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.11.2023 замінено сторону виконавчого провадження №64602225 ТОВ "Горбулівське" на його правонаступника ТОВ "Сплати борг" (а.с.17).
Оскільки ФОП Супрун О.В. не виконав свої зобов'язання зі сплати 325307,50 грн за рішенням Господарського суду Житомирської області у справі №906/680/20 від 15.12.2020, позивач (який є правонаступником ТОВ "Горбулівське") звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 149397,22 інфляційних втрат та 29275,48 грн 3% річних.
Як зазначалось вище, після відкриття провадження у даній справі позивач подав клопотання про прийняття до розгляду додаткових пояснень від 11.12.2023, згідно з якими заявлена до стягнення сума коштів зменшена та становить 174065,17 грн, з яких 145162,99 грн інфляційних втрат та 28902,18 грн 3% річних.
Враховуючи передбачене п.2 ч.2 ст.46 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог та приписи ч.3 ст.252 ГПК України, оскільки вказане клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає до розгляду клопотання з викладеними у ньому додатковими поясненнями від 11.12.2023 та ухвалює вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з ФОП Супруна О.В. на користь ТОВ "СПЛАТИ БОРГ" 174065,17 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з положеннями ст.129-1 Конституції України, ст.18 ГПК України, ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст.11 ЦК України).
В силу приписів ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/680/20, яке набрало законної сили, стягнуто з ФОП Супруна О.В. на користь ТОВ "Горбулівське" (правонаступником якого є ТОВ "СПЛАТИ БОРГ") 320500,00 грн заборгованості за договором №1-10-08/18 від 10.08.2018 про надання безвідсоткової фінансової допомоги та 4807,50 грн судового збору.
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Отже встановлений рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.12.2020 у справі №906/680/20, яке набрало законної сили, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем як правонаступником за договором про надання безвідсоткової фінансової допомоги №1-10-08/18 від 10.08.2018 у розмірі 320500,00 грн, в силу приписів ч.4 ст.75 ГПК України, не підлягає повторному доведенню при розгляді даної справи.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення боржником грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція збігається з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №914/1033/17, від 20.08.2018 у справі №914/508/17, від 11.08.2018 у справі №914/1487/17, від 11.03.2020 у справі №910/5587/19.
Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу, тому наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.625 ЦК України.
Така правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 та постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №902/330/17, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18).
Одночасно суд зауважує, що рішення суду за своєю правовою природою є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. У даному спорі рішення суду у справі №906/680/20 само собою не є грошовим зобов'язанням або підставою його виникнення.
За наведеного, у розумінні ст.625 ЦК України, позивач вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних втрат та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання, при цьому основою для їх нарахування є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями.
Оскільки обов'язок сплатити судові витрати у вигляді сплати судового збору на підставі рішення суду не є зобов'язанням у розумінні положень ч.1 ст.509 ЦК України, відтак підстави для застосування ст.625 ЦК України у цій частині відсутні. Отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму 4807,50 грн судового збору, стягнутого на підставі судового рішення у справі №906/680/20 від 15.12.2020, є безпідставним.
Окрім того, позивач під час проведення розрахунків не врахував строк набрання рішенням законної сили, а відповідно невірно визначив дату початку періоду нарахування.
Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ІПС «LIGA 360» власний перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 14.01.2021 (дата набрання законної сили рішенням суду від 15.12.2020 у справі №906/680/20) по 01.12.2023 (дата звернення позивача з цим позовом до суду) на суму основного боргу, стягнуту за вказаним судовим рішенням, у розмірі 320500,00 грн, суд дійшов висновку, що правомірними й обґрунтованими є нарахування 3% річних в сумі 27712,27 грн та інфляційних втрат в сумі 145335,31 грн (тобто більшій, ніж заявлено у позові).
Враховуючи відсутність у суду повноважень виходити за межі пред'явлених позовних вимог (ч.1 ст.14, ч.2 ст.237 ГПК України), вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому ним розмірі 145162,99 грн, а 3 % річних у розмірі 27712,27 грн, в решті вимог щодо стягнення 3% річних, а саме в сумі 1189,91 грн, слід відмовити як безпідставно нараховані.
Відповідно до приписів ст.ст.13, 74 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями ст.ст.76, 77, 79, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 145162,99 грн інфляційних втрат та 27712,27 грн 3% річних, у задоволенні решти позову відмовити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведеного, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2665,65 грн.
Судові витрати за надання професійної правничої допомоги судом не розподіляються з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б надання правової допомоги, зокрема АБ "Тикало і партнери" на підставі укладеного договору про надання правової допомоги, як про це зазначено у позовній заяві (а.с.4 на звороті).
Також в матеріалах справи відсутня заява позивача щодо надання доказів понесення таких витрат у порядку ст.129 ГПК України.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Супруна Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАТИ БОРГ" (вул. Рибальська, буд. 13, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 39624915) 145162,99 грн інфляційних втрат, 27712,27 грн 3% річних та 2665,65 грн судового збору.
3. У задоволенні решти позову в частині стягнення 1189,91 грн 3% річних відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Прядко О.В.
1 - у справу;
2 - позивачу та його представнику Костянчуку С.П. (ЄСІТС);
3 - відповідачу (рек.)