пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
31 січня 2024 року Справа № 903/1167/23
за позовом: Приватної фірми “Скорпіон-сервіс”, м. Луцьк
до відповідача: Комунального підприємства “Автопарксервіс”, м. Луцьк
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Луцька міська рада, м. Луцьк
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння
Суддя Кравчук А.М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Симчук Назарій Віктрович, ордер серія АС №1076679 від 15.11.2023
від відповідача: н/з
від третьої особи: Іщик Владислав Анатолійович, довіреність від 30.11.2024
встановив: 15.11.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” до Комунального підприємства “Автопарксервіс” про витребування об'єкту нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою: м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, з чужого незаконного володіння.
Ухвалою суду від 20.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10.01.2024 об 11 год 30 хв. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Луцьку міську раду. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, третій особі, докази чого подати суду; позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, третій особі; відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу, третій особі; третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачі не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали - письмові пояснення по суті пред'явленого позову, документи в їх обґрунтування, докази їх надіслання іншим учасникам по справі.
Учасники справи ухвалу суду від 20.11.2023 отримали 22.11.2023 (а.с. 60-61).
Строк для подання відзиву - по 07.12.2023.
05.12.2023 на адресу суду надійшов відзив відповідача (а.с. 62-66), згідно якого у задоволенні позову просить відмовити, оскільки жодних доказів, що право оренди позивача на спірну земельну ділянку на момент державної реєстрації права постійного користування не було припинено останнім не подано. Ст.ст. 31, 34 ЗУ “Про оренду землі” не містять обов'язку для підписання акту приймання-передачі землі. Рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/45 є чинним, в судовому порядку не оскаржувалося. Підстави для припинення права постійного користування позивачем у відповідності до ЗК України не наведені. Право постійного користування не є предметом оскарження у даній справі. Відповідач добросовісно набув право постійного користування, оскільки жодного рішення про визнання укладеною додаткової угоди щодо спірної земельної ділянки не існувало, заходів забезпечення позову чи будь яких інших обмежень чи обтяжень не існувало.
Позивач та третя особа відзив отримали 05.12.2023 (а.с. 87-88).
Строк для подання відповіді на відзив - по 08.12.2023.
05.12.2023 надійшли пояснення третьої особи, згідно яких у задоволенні позову просить відмовити з підстав, аналогічних відзиву (а.с .67-81).
Позивач та відповідач пояснення отримали 05.12.2023 (а.с. 80-81).
08.12.2023 надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, згідно якої позовні вимоги підтримує (а.с. 82-88). Зазначає, що враховуючи наявність на момент надання відповідачу права постійного користування спірною земельною ділянкою судового спору щодо продовження договору оренди між позивачем та Луцькою міською радою, договір продовжений постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22 з 25.06.2022, то дії щодо надання спірної земельної ділянки в постійне користування іншій особі не можна вважати добросовісними. Відсутність реєстрації права оренди позивача в державному реєстрі унеможливлює здійснення ним усіх правомочностей добросовісного орендаря земельної ділянки.
Відповідач та третя особа відповідь на відзив отримали 08.12.2023 (а.с. 87-88).
Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 11.12.2023.
08.01.2023 надійшло клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути у судове засідання 10.01.2024 через його зайнятість в іншому судовому процесі, який перебуває на розгляді у Верховному Суді та з метою забезпечення третій особі права на подання відповідних пояснень, міркувань та заперечень щодо поданих іншими особами заяв, клопотань. Проти закриття підготовчого провадження заперечує, оскільки у міської ради можуть бути додаткові клопотання, які необхідно буде вирішити у підготовчому провадженні (а.с. 89-97).
08.01.2024 надійшло клопотання позивача про зміну предмету позову та долучення уточненої редакції позовної заяви, згідно якої просить витребувати з чужого незаконного володіння КП “Автопарксервіс” на користь ПФ “Скорпіон-сервіс” у її тимчасове (строкове) володіння земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ “Скорпіон-сервіс” згідно договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в державному реєстрі земель 25.06.2012 №071010004000592, викладеним у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018, номер запису про інше речове право 24904739, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22 (а.с. 108-133).
У судовому засіданні представник позивача у вирішенні питання щодо відкладення підготовчого засідання поклався на розсуд суду.
Враховуючи вищевикладене, надходження клопотання позивача про зміну предмету позову 08.01.2024, з метою надання відповідачу та третій особі можливості подати свої пояснення чи заперечення по суті клопотання, повного та всебічного розгляду справи, рівність всіх учасників судового процесу, суд протокольною ухвалою від 10.01.2024 підготовче засідання відклав на 24.01.2024 об 11 год 30 хв.
Ухвалою суду від 10.01.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
23.01.2024 надійшло клопотання третьої особи про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з зайнятістю уповноваженого представника у розгляді іншої судової справи. Закриття підготовчого провадження заперечує, оскільки в Луцької міської ради можуть бути додаткові клопотання, які необхідно буде вирішити у підготовчому провадженні.
Представник позивача у судовому засіданні клопотання заперечив, оскільки у штаті третьої особи є кілька юристів.
Враховуючи розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, подання третьою особою пояснень по суті позову, відсутність нерозглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 24.01.2024 у задоволенні клопотання Луцької міської ради про відкладення підготовчого засідання відмовив.
Враховуючи, що позивачем клопотання про зміну предмету позову подано у строки, визначені ст. 46 ГПК України, підстави позову залишаються незмінними, відсутність заперечень учасників справи, суд протокольною ухвалою від 24.01.2024 клопотання позивача про зміну предмета позову прийняв до розгляду.
Враховуючи відсутність заперечень на відповідь на відзив, закінчення строку для їх подання, строки та виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 24.01.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 31.01.23024 о 14 год 00 хв.
31.01.2024 надійшло клопотання Луцької міської ради про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Волинської області №903/98/24.
Ухвалою суду від 31.01.2024 клопотання повернуте заявнику без розгляду у зв'язку з відсутністю доказів його надіслання позивачу та відповідачу.
Луцька міська рада подала аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі з доказами надіслання позивачу та відповідачу, про повернення до стадії підготовчого провадження.
Клопотання обґрунтовані тим, що Луцькою міською радою 29.01.2024 подано до Господарського суду Волинської області позовну заяву про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку шляхом зобов'язання ПФ "Скорпіон-сервіс" знести незаконно нанесену розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по вулиці Карпенко-Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку та зобов'язання ПФ "Скорпіон-сервіс" утриматися від вчинення дій, які полягають у паркуванні транспортних засобів та перешкодах у проїзді, проході земельною ділянкою по вулиці Карпенко- Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку; розірвання укладеного між Луцькою міською радою та Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за N0040707700093, поновлений додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 з N0071010004000592, викладений у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, поновлений згідно з додатковою угодою №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22. Зазначає, що у разі задоволення зазначеного позову, предмет позову у даній справі буде фактично відсутній. Протокольною ухвалою від 24.01.2024 суд закрив підготовче провадження, хоча третя особа заперечувала проти його закриття. У відділі судового представництва Луцької міської ради працює три особи, які не мали можливості бути присутніми у судовому засіданні в межах даної справи. Міська рада у клопотаннях про відкладення розгляду справи зазначала про можливість подання клопотань, які необхідно буде вирішити у підготовчому провадженні. 24.01.2024 продовжений на 30 днів строк підготовчого провадження не закінчився, була можливість відкласти підготовче провадження.
Представник позивача у задоволенні клопотань просив відмовити. Зазначив про неможливість зупинення провадження у справі після закриття підготовчого провадження. У клопотаннях третьої особи було вказано про можливість подання заяв, які підлягають розгляду у підготовчому провадженні. Луцька міська рада не обґрунтувала неможливість подання позову та клопотання про зупинення провадження у даній справі в період розгляду справи у підготовчому провадженні. Не вбачає підстав для повернення до підготовчого провадження.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Луцька міська рада просить зупинити провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, згідно якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 195 ГПК провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 ч. 1 ст. 227 та п. 1 ч. 1 ст. 228 ГПК.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства не входить до вичерпного переліку підстав для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі №914/2150/18.
Суд протокольною ухвалою від 24.01.2024 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 31.01.23024 о 14 год 00 хв.
Згідно ч.3 ст. 201 ГПК України з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
31.01.2024 головуючим суддею Кравчук А.М. о 14 год 17 хв відкрито судове засідання та почато розгляд справи.
Таким чином клопотання про зупинення провадження у справі подане Луцькою міською радою після закриття підготовчого провадження та розгляду справи по суті.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, яку суд враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Посилання Луцької міської ради на зайнятість всіх трьох працівників відділу судового представництва, що унеможливило участь міської ради у судових засіданнях 10.01.2024, 24.01.2024, не береться судом до уваги, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Участь представника Луцької міської ради у підготовчому засіданні не є обов'язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах даної справи.
Судом враховано, що підготовче провадження відкладалось ухвалою суду від 10.01.2024, зокрема але не виключно у зв'язку з надходженням клопотання Луцької міської ради від 08.01.2024 про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути у судове засідання 10.01.2024 через його зайнятість в іншому судовому процесі, який перебуває на розгляді у Верховному Суді та з метою забезпечення третій особі права на подання відповідних пояснень, міркувань та заперечень щодо поданих іншими особами заяв, клопотань.
Підготовче провадження в межах даної справи продовжувалось на 30 календарних днів, тривало більше двох місяців, зокрема 20.11.2023 відкрито провадження у справі, 24.01.2024 - закрито. У Луцької міської ради було достатньо часу для подання клопотань/заяв.
Міська рада у клопотаннях про відкладення розгляду справи зазначала, що у них можливо виникнуть клопотання, проте не обґрунтувала, які клопотання, підготовку до їх подання, не можливість їх подання на час судових засідань.
Відкладення підготовчого засідання лише у зв'язку з посиланням Луцької міської ради в клопотаннях від 08.01.2024, 23.01.2024 на можливе подання додаткових клопотань без будь якої конкретизації є безпідставним, не відповідає вимогам ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, згідно якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
В матеріалах справи наявні пояснення Луцької міської ради від 05.12.2023 по суті позовних вимог, отже третя особа була обізнана про наявність судового спору, мала достатньо часу для подання відповідних клопотань.
Виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ.
Аналіз статті 5 ГПК України свідчить, що звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору.
Луцька міська рада просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №903/98/24.
29.01.2024 на адресу суду надійшла позовна заява Луцької міської ради до ПФ «Скорпіон-сервіс» про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку шляхом зобов'язання ПФ "Скорпіон-сервіс" знести незаконно нанесену розмітку для паркування транспортних засобів на земельній ділянці по вулиці Карпенко-Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку та зобов'язання ПФ "Скорпіон-сервіс" утриматися від вчинення дій, які полягають у паркуванні транспортних засобів та перешкодах у проїзді, проході земельною ділянкою по вулиці Карпенко- Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 з боку вулиці Карпенка-Карого у м. Луцьку; розірвання укладеного між Луцькою міською радою та Приватною фірмою "Скорпіон-сервіс" договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за N0040707700093, поновлений додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 з N0071010004000592, викладений у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, поновлений згідно з додатковою угодою №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі №903/616/22. Докази прийняття заяви до розгляду на час судового засідання відсутні. Зазначає, що у разі задоволення зазначеного позову, предмет позову у даній справі буде фактично відсутній. Протокольною ухвалою від 24.01.2024 суд закрив підготовче провадження, хоча третя особа заперечувала проти його закриття. У відділі судового представництва Луцької міської ради працює три особи, які не мали можливості бути присутніми у судовому засіданні в межах даної справи. Міська рада у клопотаннях про відкладення розгляду справи зазначала про можливість подання клопотань, які необхідно буде вирішити у підготовчому провадженні. 24.01.2024 продовжений на 30 днів строк підготовчого провадження не закінчився, була можливість відкласти підготовче провадження.
Пунктом 4 ч.1 ст. 229 ГПК України визначено, що провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження в якій зупиняється.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта та шоста статті 75 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).
Так, відповідні обставини можуть мати місце у випадку, коли господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду №903/100/23 від 01.06.2023.
У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, за вимогами статті 234 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі №917/349/20).
Крім того, необхідно зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.12.2019 у справі №917/131/19, від 20.07.2020 у справі №910/11236/19 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі), від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 10.06.2019 у справі №914/1983/17, від 16.01.2020 у справі №908/1188/19).
Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.
Третя особа не зазначила, яких саме доказів не надано сторонами у цій справі, але вони є наявні і досліджуються судом у справі №903/98/24, і що на підставі лише цих доказів може бути вирішено даний спір. Ненадання доказів на підтвердження обставин, які входять до предмету доказування, свідчить про недоведеність обставин справи і, відповідно, є підставою для відмови в позові, а не зупинення до розгляду іншої справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/19206/21 від 30.03.2023.
Предметом даного спору є витребувати з чужого незаконного володіння Комунального підприємства “Автопарксервіс” на користь Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” у її тимчасове (строкове) володіння земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ “Скорпіон-сервіс” згідно договору оренди землі від 02.02.2007, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.05.2023.
Предметом спору у справі №903/98/24 є усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності по вулиці Карпенко-Карого, 1 у м. Луцьку, яка є прилеглою до спірної земельної ділянки та розірвання договору оренди землі від 02.02.2007.
Згідно ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Луцька міська рада належним чином не аргументувала необхідності зупинення провадження у справі як щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №903/98/24, яким чином рішення про розірвання договору вплине на вирішення даної справи щодо витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, право оренди якої поновлено ПФ «Скорпіон-Сервіс» згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/23, яка набрала законної сили, так і стосовно того, що наявних у цій справі доказів недостатньо для встановлення та оцінки обставин справи, у зв'язку з чим клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду в межах справи №903/98/24 не підлягає задоволенню.
У зв'язку з необґрунтованістю третьою особою неможливості звернення з клопотанням у підготовчому провадженні, відсутністю правових підстав для зупинення провадження у справі, клопотання про перехід до підготовчого провадження не підлягає задоволенню.
Судом також враховано відсутність ухвал щодо руху справи №903/98/24 на час судового засідання.
Учасники справи дали свої пояснення щодо суті позовних вимог, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
02.02.2007 між Луцькою міською радою (орендодавець) та ПФ «Скорпіон-сервіс» (орендар) укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування денної стоянки автомобілів, яка знаходиться за адресою: вул. Карпенка-Карого, 1/кадастровий номер 22065017 (п. 1). В оренду передається земельна ділянка площею 1 140 кв.м, вільна від забудови (п.п. 2-3). Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8) (а.с. 15-19).
Договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093.
Строк дії договору неодноразово поновлювався додатковими угодами, зокрема №2 від 14.02.2018, згідно п. 7 якої договір укладено на 5 років з дати закінчення (до 25.06.2022). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше як за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (до листа-повідомлення про поновлення Договору орендар додає проєкт додаткової угоди). Датою надходження листа-повідомлення є дата реєстрації його в електронному журналі вхідної кореспонденції орендодавцем (а.с. 20-24).
За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом про оренду землі. Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону про оренду землі.
За змістом частини першої статті 93 ЗК України, статті 1 Закону про оренду землі, право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.
Рішенням Господарського суду Волинської області №903/616/22 від 08.11.2022 відмовлено у задоволенні позову Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” до Луцької міської ради про визнання укладеними додаткових угод.
Повний текст рішення складено 11.11.2022.
22.11.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ПФ «Скорпіон-сервіс» на рішення суду від 08.11.2022.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.05.2023, апеляційну скаргу Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2022 задоволено, рішення Господарського суду Волинської області про відмову у позові скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду №3 до договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за № 071010004000592, викладеною у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739 (а.с. 27-36).
Згідно умов додаткової угоди №3, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, поновлено строком на 5 років з дати закінчення договору оренди землі, тобто з 25.06.2022 до 25.06.2027.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 12.04.2023 відмовлено у проведенні реєстраційних дій, оскільки встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 знаходиться у володінні і користуванні КП «Автопарксервіс», право постійного користування якого зареєстровано в Державному реєстрі прав 01.12.2022, номер запису про інше речове право 48584574, на підставі рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/45 (а.с. 37).
Рішенням Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 надано в постійне користування КП «Автопарксервіс» земельну ділянку на вул. Карпенка-Карого, 1 у м. Луцьку, площею 0,1140 га з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 для обслуговування денної стоянки автомобілів (а.с. 25-26).
Таким чином, рішення Луцької міської ради №37/45 від 30.11.2022 прийняте, а право постійного користування земельною ділянкою зареєстроване за відповідачем під час судового спору між ПФ «Скорпіон-сервіс» та Луцькою міською радою про поновлення договору оренди землі, в період коли рішення суду не набрало законної сили, а апеляційна скарга Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” на рішення суду зареєстрована Північно-західним апеляційним господарським судом.
Направлені ПФ «Скорпіон-сервіс» на адресу Луцької міської ради листи від 19.06.2023, 13.07.2023, 21.09.2023 (а.с. 38, 40-41, 44) з вимогою у добровільному порядку вчинити дії для виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023 залишені радою без задоволення (а.с. 39, 42, 45).
У відповіді на адвокатський запит представника позивача від 19.10.2023, КП «Автопарксервіс» листом від 26.10.2023 повідомило, що підприємство постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023 не було зобов'язано вчиняти заходи щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою (а.с. 46-47).
Право постійного користування КП «Автопарксервіс» земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017 підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 50).
У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 1 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала її право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, а право останнього - зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.
Згідно з приписами частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Передумовами та матеріальними підставами захисту права власності на нерухоме майно у спосіб, визначений в статтях 387, 388 ЦК України, є наявність підтвердженого належними доказами права власності. Тобто особа, яка звертається до суду, або в інтересах якої звертається інша особа, з вимогою про витребування майна з незаконного володіння як у добросовісного, так і недобросовісного набувача, повинна довести право власності позивача на майно, що перебуває у чужому володінні.
На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази, які необхідно дослідити та оцінити. Саме встановлення факту звернення з позовом власника, в якого наявне право на майно, надає змогу правильно розглянути такий спір, як і в подальшому визначити можливі підстави незаконного вибуття з власності його майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена,. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18, пункти 95- 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). І такі вимоги позивачем пред'явлені.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України , є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
Тому відмова в задоволенні віндикаційного позову з тих підстав, що підстави набуття відповідачами права власності на земельні ділянки не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред'явлені, не допускається, а висновок, що зазначене свідчить про відсутність права власності позивача, є помилковим.
Договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 ЗУ «Про оренду землі».
З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов'язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою.
Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.
Згідно абз. 2 ч. 2 чт. 25 ЗУ «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Тобто використання земельної ділянки неможливе без державної реєстрації права оренди, оскільки відсутні правові підстави для цього.
Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб'єктивних прав та обов'язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.
Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зробив такі висновки.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону № 1952-IV.
За частиною п'ятою статті 6 ЗУ «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Статтею 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду №903/616/22 від 14.03.2023, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 31.05.2023, апеляційну скаргу Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” на рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2022 задоволено, рішення Господарського суду Волинської області про відмову у позові скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано укладеною додаткову угоду №3 до договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за № 071010004000592, викладеною у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739 (а.с. 27-36).
Зазначене рішення суд бере до уваги при розгляді спору, оскільки таке рішення публічно проголошене, розміщене у Єдиному державному реєстрі судових рішень, загальнодоступне й обов'язкове до виконання усіма органами і особами відповідно до статті 129-1 Конституції України.
У відносинах оренди визнається право орендаря на абсолютний захист від порушення його права на орендоване майно третіми особами; на збереження сили договору оренди при переході права власності на орендоване майно до іншої особи (право слідування).
У статті 27 ЗУ «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами.
Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з володіння КП «Автопарксервіс» у своє тимчасове (строкове) володіння.
Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 357/8277/19 від 18.04.2023 вказала, що у контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 ЗУ «Про оренду землі» , на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння.
Враховуючи вищевикладене, визнання укладеною додаткової угоди №3 до договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в Державному реєстрі земель 25.06.2012 за № 071010004000592, викладеною у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018 номер запису про інше речове право 24904739, наявність в Державному реєстрі запису про право постійного користування спірною земельною ділянкою КП «Автопарксервіс», суд дійшов висновку про задоволення позову та витребування з чужого незаконного володіння КП “Автопарксервіс” на користь ПФ “Скорпіон-сервіс” у її тимчасове (строкове) володіння земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ “Скорпіон-сервіс” згідно договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в державному реєстрі земель 25.06.2012 №071010004000592, викладеним у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018, номер запису про інше речове право 24904739, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22.
При цьому судом враховано, що рішення Луцької міської ради від 30.11.2022 №37/45 прийняте під час судового спору щодо права оренди землі за договором, який зокрема пролонгований додатковою угодою №3 з 25.06.2022 по 25.06.2027.
Прийняття та реєстрація рішення міської ради від 30.11.2022 №37/45 позбавляє позивача права тимчасового володіння земельною ділянкою згідно договору оренди, пролонгованого постановою північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22, яка є обов'язковою до виконання, по 25.06.2027.
Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним для поновлення його порушених прав, не потребує визнання недійсним рішення Луцької міської ради, чим спростовується заперечення відповідача щодо задоволення позовних вимог з посиланням на його чинність.
При прийнятті рішення суд виходив з вірогідності наявних у матеріалах справи доказів, керуючись ст. 79 ГПК України, відповідно до якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 20 113 грн 16 коп відповідно до ст.ст. 129-130 ГПК України слід віднести на нього.
Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння (постійного користування) Комунального підприємства “Автопарксервіс” (вул. Винниченка, 39, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35963673) на користь Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” (вул. Карпенка-Карого, 1-Д, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30584471) у її тимчасове (строкове) володіння земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:22:065:0017, площею 0,1140 га, що розташована за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1, орендарем якої є ПФ “Скорпіон-сервіс” згідно договору оренди землі від 02.02.2007, зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди 27.03.2007 за №040707700093, поновленого додатковою угодою до договору оренди землі, зареєстрованою в державному реєстрі земель 25.06.2012 №071010004000592, викладеним у новій редакції згідно додаткової угоди №2 про поновлення договору оренди землі від 14.02.2018, зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2018, номер запису про інше речове право 24904739, поновленого згідно додаткової угоди №3, яка визнана укладеною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 №903/616/22.
3. Стягнути з Комунального підприємства “Автопарксервіс” (вул. Винниченка, 39, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 35963673) на користь Приватної фірми “Скорпіон-сервіс” (вул. Карпенка-Карого, 1-Д, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 30584471)
- 20 113 грн 16 коп (двадцять тисяч сто тринадцять грн 16 коп) витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення
складений 05.02.2024.
Суддя А. М. Кравчук