05.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3617/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Парусніков Ю.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023р.
(суддя Васильєв О.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 27.10.2023р.) у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика", м. Київ
до: Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни, м. Дніпро
про: стягнення 161 252,02грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни, про стягнення 161 252,02грн. (в т. ч. 44 000,00грн. - заборгованість по тілу кредиту, 117 252,02грн. - прострочені платежи по процентах).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання кредиту №198830-КС-004 від 22.09.21р. в частині повного та своєчасного повернення кредиту та внесення плати за його користування.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023р. позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" 44 000,00грн. - заборгованості за кредитом, 117 252,02грн. - заборгованості за процентами та 2 147,20грн. - витрат на сплату судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, через систему "Електронний суд", до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа - підприємець Хведзевич Ольга Олександрівна, в якій просить рішення суду від 27.10.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, Скаржник зазначає на тому, що не вбачається доведеним факт прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) щодо укладення договору про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Скаржник також вказує на те, що Довідка, додана до позовної заяви, не є розрахунковим документом в розумінні положень чинного законодавства України та відповідно не може бути належним доказом, який підтверджує факт здійснення операції, зокрема, перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі. Будь-яких належних та достовірних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано.
Скаржник вважає, що позивачем належними та достовірними доказами не доведено факту видачі відповідачу кредиту у зазначеному розмірі. Позивач, не маючи належних доказів підтвердження надання коштів саме Відповідачу не ініціював витребування даної інформації від АТ «А-Банк» через суд, що дає Скаржнику підстави вважати, що отримані відомості суперечили відомостям, наданим Позивачем разом із позовною заявою.
Також Скаржник звертає увагу, що Відповідач вказується у договорі у статусі фізичної особи-підприємця, для ведення господарської діяльності якої передбачено законодавством відкриття видокремленого банківського рахунку, кредитні кошти, надані нібито Відповідачу з метою здійснення господарської діяльності, надсилалися Позивачем на банківський рахунок фізичної особи.
Скаржник вважає, що зараховані в погашення комісії кошти, підлягають зарахуванню в погашення основної суми заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Позивача у заявленому розмірі.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Парусніков Ю.Б..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.11.2023р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3617/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023р. по справі № 904/3617/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 904/3617/23 надішли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023р. у справі № 904/3617/23 для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
22.09.2021р. ТОВ "Бізнес позика" направило ФОП Хведзевич О.О. пропозицію (оферту) укласти договір №198830-КС-004 про надання кредиту. В той же день відповідач прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №198830-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ФОП Хведзевич О.О. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-7558, на номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті та котрий боржником було введено/відправлено.
Таким чином, як зазначає позивач, 22.09.2021р. між ТОВ "Бізнес Позика" (кредитодавець) та ФОП Хведзевич О.О. (позичальник) було укладено договір про надання кредиту №198830-КС-004.
Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44 000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит
Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 0,86653410, фіксована. Комісія за надання кредиту: 6 600,00грн. Загальний розмір наданого кредиту: 44 000,00грн. Термін дії договору до 09.03.22р. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 96 840,00грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п. 2 договору).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів, відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними платежами у сумі 8 070,00грн, починаючи з 06.10.21р. та з терміном остаточного повернення не пізніше 09.03.22р.
У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (п. 4 договору).
Згідно з п. 5 договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 договору).
Відповідно до п. 9 договору, договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10 договору).
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 44 000,00грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка позичальником вказана при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (на підтвердження чого надав довідки про видачу коштів). На підтвердження приналежності відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти, позивач надав скріншот з онлайн банку АТ "А-Банк".
Також, 08.11.2021р. між ТОВ "Бізнес позика" та ФОП Хведзевич О.О. укладено додаткову угоду № 1 до договору №198830-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 договору та викласти "Термін дії договору" та "Строк Кредиту" в новій редакції, а саме: "Термін дії договору: до 04.07.2022р.", "Строк Кредиту: 286 днів."
23.12.2021р. року між ТОВ "Бізнес позика" та ФОП Хведзевич О.О. укладено додаткову угоду № 2 до договору № 198830-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію". Відповідно до умов цієї додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 договору та викласти "Термін дії договору" та "Строк кредиту" в новій редакції, а саме: "Термін дії договору: до 15.09.2022р." та "Строк кредиту: 359 днів."
Однак, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, відповідно до розрахунку заборгованості за договором відповідач здійснив лише часткову оплату за договором на загальну суму 26 227,50 грн, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором.
У зв'язку з чим, станом на 20.06.2023р. заборгованість відповідача за договором складає 161 252,02грн. (в т.ч.: 44 000,00 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 117 252,02 грн. - сума прострочених платежів по процентах).
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що відповідачем не здійснено розрахунку з позивачем згідно графіку погашення кредиту та у порядку і строки визначені договором, в матеріалах справи такі докази відсутні, у зв'язку з чим, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо погашення 44 000,00 грн. кредиту та 117 252,02 грн. процентів, а позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів погожується з таким висновком суду першої інстанції,з огляду на наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), в листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 3-6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
За приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
За приписами ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за договором позики та кредитним договором обов'язку позикодавця (кредитодавця) передати позичальнику грошові кошти кореспондує обов'язок позичальника повернути позикодавцю (кредитодавцю) грошові кошти або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплатити проценти, якщо це передбачено договором.
Таким чином, договір позики та кредитний договір вважаються виконаними в момент повернення позичальником грошових коштів, такої ж кількості речей того ж роду та такої ж якості (при наданні позики), а також сплати процентів, якщо це передбачено договором.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме: перерахував на банківську карту відповідача кредитні кошти.
Вище встановлено, що 22.09.2021р. Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" направило відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір №198830-КС-004 про надання кредиту.
22.09.2021 р. фізична особа-підприємець Хведзевич Ольга Олександрівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір №198830-КС-004 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Відповідно до візуальної форми, наданої позивачем, відповідач в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача надав свої персональні дані для укладення договору.
18.12.2020р. о 12:16:11 позивачем було відправлено відповідачу одноразовий ідентифікатор "G-7558" на його номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, між сторонами укладено Договір № 198830-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 44 000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит
Тип кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 0,86653410, фіксована. Комісія за надання кредиту: 6 600,00грн. Загальний розмір наданого кредиту: 44 000,00грн. Термін дії договору до 09.03.22р. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 96 840,00грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів (п. 2 договору).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів, відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними платежами у сумі 8 070,00грн, починаючи з 06.10.21р. та з терміном остаточного повернення не пізніше 09.03.22р.
У разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу, визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (п. 4 договору).
Згідно з п. 5 договору, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладання договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 договору).
Відповідно до п. 9 договору, договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10 договору).
За наявними у справі доказами, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, а саме перерахував на банківську карту відповідача № НОМЕР_2 , емітовану АТ КБ "Приватбанк", кредитні кошти в загальній сумі 44 000,00грн., що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Приналежність Відповідачу банківської карти № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ «А-Банк».
Згідно Графіку погашення заборгованості, відповідач повинен був 06.10.2021р., 20.10.2021р., 03.11.2021р., 17.112021р., 01.12.2021р., 15.12.2021р., 29.12.2021р., 12.01.2022р., 26.01.2022р., 09.02.2022р., 23.02.2022, 09.03.2022р. сплачувати позивачу загальну суму, що підлягає погашенню за кредитним договором та складається з суми заборгованості за кредитом, а також суми процентів за користування кредитом і комісії за надання кредиту.
Відтак, з урахуванням визначеного у договорі Графіку кінцевим терміном сплати останнього платежу по кредиту є 09.03.2022р..
Колегія суддів погоджується з висновкому суду першої інсанції, що строк повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії банку є таким, що настав.
За приписом ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Доказів погашення відповідачем заборгованості за користування кредитом за спірним кредитним договором у строки, погоджені сторонами у Графіку погашення заборгованості, матеріали справи не містять.
Відтак, відповідач своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом згідно з графіком платежів, погодженим сторонами у договорі, не виконав.
Вказані обставини не спростовані відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду даної справи.
Доводи Скаржника про те, що позивачем не додано до позовної заяви доказів, що підтверджують укладання кредитного договору з відповідачем, спростовуються матеріалми справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, натомість відповідачем не доведено обґрунтованості своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційний судом та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Хведзевич Ольги Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023р. у справі № 904/3617/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Фізичну особу - підприємця Хведзевич Ольгу Олександрівну.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя Ю.Б.Парусніков