25 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3728/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Фурсової А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача- Романченко Олексій Михайлович - ордер серії АХ №1103942 від 05.10.2022, в залі суду
від апелянта (відповідача) - Євглевський Володимир Олексійович - ордер серії АХ №1098204 від 06.09.2023 (поза межами суду)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків (вх.№2781)
на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 (суддя Трофімов І.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків
про стягнення 315 240,18 грн
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича про розподіл судових витрат, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35022,97 грн.
Не погодившись з додатковим рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Фізична особа-підприємець Погорєлова Тетяна Володимирівна, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 та винести нове рішення, в якому частково відмовити позивачу в задоволенні вимог та присудити відповідачу суттєво зменшену компенсацію витрат на професійну правничу допомогу виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.
В обґрунтування апеляційної скарги, відповідачем зазначено, що заявлений позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, за надання професійної правничої допомоги, які поніс позивач у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 40 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданої адвокатом позивача правової допомоги.
Апелент зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд першої інстанціі мав виходити з критерію реальності адвокатсьиих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, що не було зроблено.
На його думку, поза увагою суду першої інстанці залишилося те, що представник позивача лише склав позовну заяву та був присуній у трьох судових засіданнях засіданнях, в двох із яких справа взагалі не розглядалася по суті. А тому, відповідач вважає, що присуджена до виплати сума не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23. Призначено справу до розгляду на 25.01.2024 року о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
27.12.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 без змін, а скаргу Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни без задоволення.
Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні представник апелянта (поза межами приміщення суду) подану апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 та ухвалите нове, яким відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича про ухвалення додаткового рішення, з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Присутній у судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено колегією суддів Східного апеляційного господарського суду у провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа за позовом Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича до Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни про стягнення з відповідача 315 240,18 грн, з яких 248 666,50 грн - неустойка та 66 573,68 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію на опалення нежитлових приміщень цокольного поверху №53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 за період з 20.01.2022 по 21.02.2023.
При зверненні до суду з позовом, позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанціїу розмірі 40 000,00 грн.
Одночасно зазначено, що такі докази будуть надані протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення на користь позивача разом із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку в сумі 248 666,50 грн, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 20.01.2022 по 30.08.2023 в сумі 23 270,59 грн та судовий збір у сумі 4079,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10.11.2023 на адресу Господарського суду Харківської області через систему «Електронний суд» надійшла заява Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича (вх. №30744) про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.
Враховуючи часткове задоволення позову рішенням від 08.11.2023, місцевий господарський суд у додатковому рішенні від 20.11.2023 дійшов висновку про задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 022,97 грн (пропорційно розміру задоволених вимог).
Мотивуюче зазначене додаткове рішення суд першої інстанції, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, враховуючи часткове задоволення позову, рівень складності даної справи та об'єм вчинених представником позивача дій, дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем витрати підлягають відшкодуванню у вищезазначеному розмірі та є такими, що відповідають критеріям реальності, розумності та співмірності, відтак, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Відповідно до статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 ГПК України).
У відповідності до ч.2 статті 126 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
З наявних в матеріалах справи документів убачається, що до позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які сторона понесла або які очікує понести у зв'язку із розглядом справи у розмірі 40 000, 00 грн.
Відповідно до ч.8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Матеріалами справи встановлено, що заява про ухвалення додаткового судового рішення разом з доказами понесення витрат на правову допомогу подані до суду 09.11.2023 (10.11.2023 надійшли до суду (вх.№30744), тобто в межах п'ятиденного строку встановленого ч.8 ст.129 ГПК України. Отже, позивачем дотримано вимоги статей 124, 129 ГПК України.
В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 40 000,00 грн позивач надав до суду першої інстанції наступні документи: копію договору №23/08-2022 від 29.08.2022; копію додаткової угоди №2 від 20.08.2023; копію акту виконаних робіт від 09.11.2023 (т.1 а.с.138-139).
У відповідності до ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.08.2022 між Адвокатським бюро "Олексія Романченко" та Фізичною особою-підприємцем Фоменком Дмитром Володимировичем укладено Договір №23/08-2022.
На виконання п.6.2. даного договору 20.08.2023 між Адвокатським бюро "Олексія Романченко" та Фізичною особою-підприємцем Фоменком Дмитром Володимировичем укладено Додаткову угоду №2 до Договору №23/08-2022 від 29.08.2022.
Відповідно до п.1 Додаткової угоди №2 до Договору №23/08-2022 від 29.08.2022 Адвокатське бюро "Олексія Романченко" прийняло на себе зобов'язання надати Клієнту правничу допомогу, щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни на користь Клієнта неустойки за порушення строків повернення із оренди нежитлових приміщень на підставі договору оренди №2¬2001/2022 від 20.01.2022 та заборгованості за спожиту теплову енергію на опалення нежитлових приміщень цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53¬6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10.
Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2 до Договору №23/08-2022 від 29.08.2022 сторони погодили, гонорар Адвокатського бюро за ведення справи, визначеної у п.1 даної додаткової угоди, у суді першої інстанції становить 40 000,00 грн (сорок тисяч гривень 00 копійок) у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
Відповідно до п.8 Додаткової угоди №2 до Договору №23/08-2022 від 29.08.2022 надання Адвокатським бюро правничої допомоги при розгляді справи у суді першої інстанції включає (за необхідності): підготовку і подання до суду відзиву на позовну заяву, підготовка та подання до суду заперечень на відповідь на відзив, підготовка та подання до суду зустрічного позову, підготовка та подання до суду клопотань про долучення доказів, надання суду відповідних доказів, підготовка та подання до суду заяв та клопотань з процесуальних питань або заперечень на заяви та клопотання з процесуальних питань, участь у судових засіданнях, надання пояснень суду, підготовку та подання до суду інших документів, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, які необхідні для розгляду справи.
Отже, Додатковою угодою №2 до Договору №23/08-2022 встановлена фіксована сума гонорару Адвокатського бюро, яка не залежить від витрат часу, обсягу підготовлених та поданих документів чи ухвалення судом рішення на користь Клієнта, а тому ці обставини не впливають на вартість наданої професійної правничої допомоги та, відповідно, на розмір судових витрат.
Фактичне отримання вказаних послуг позивачем підтверджується доданим актом про надання послуг, який містить інформацію про час, витрачений на вчинення необхідних дій та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, а також їх вартості.
Акт наданих послуг між позивачем та адвокатом сторонами підписано 09.11.2023.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Згідно з ч.1, 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
З наданого Договору про надання правової допомоги №23/08-2022 вбачається, що сторони погодили фіксований розмір гонорару - 40 000, 00 грн.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з клопотанням про неспівмірність понесених позивачем судових витрат до суду першої інстанції не звертався.
Відповідно до ч.5 ст.269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Зі змісту апеляційної скарги, вбачається, що фактично доводи апелянта зводяться до того, що він вважає, що стягнута місцевим господарським судом сума на правову допомогу у розмірі 35 022,97 грн є завищеною, неспівмірною зі складністю справи та такою, що не відповідає наданим адвокатом позивача обсягу правових послуг.
Апелянт стверджує, що обсяг наданих адвокатом правових послуг у суді першої інстанції, а саме складання позовної заяви та участь у трьох судових засіданнях в одному з яких справа розглядалася по суті, є неспівмірним з винагородою, яку заявляв позивач та стягнув в оскаржуваному додатковому рішенні суд першої інстанції.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду звертає увагу, що сторонами погоджено, що розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлений у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого бюро часу.
А отже, якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а є визначеним.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при наданні правової допомоги у суді першої інстанції, в межах розгляду даної справи, позивачем виконано в інтересах свого довірителя наступний обсяг правових послуг: складання позовної заяви; участь у судовому засіданні 13.09.2023; складання відповіді на відзив; участь у судовому засіданні 04.10.2023; участь у судовому засіданні 18.10.2023; участь у судовому засіданні 08.11.2023.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що наданий обсяг правових робіт є незначним, оскільки, для складання позовної заяви необхідно вивчити додаткові джерела права, зібрати докази для підтвердження фактів викладених в позові.
Одночасно, колегія суддів апеляційного суду, звертає увагу, що участь у судовому засіданні не є формальною присутністю на ньому адвоката, а має на увазі виступ адвоката під час проведення такого засідання, вибудовування правової позиції в інтересах особи, яку представляє адвокат та внаслідок чого відбудеться ухвалення рішення на користь такої особи.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє твердження апелянта про те, що справа не є складною та не потребувала вивчення додаткових джерел права та документів, адже, справа №922/3728/23 не є малозначною з огляду на ціну позову (315 240,18 грн), представником позивача були зроблені всі необхідні розрахунки за спожиту теплову енергію та розраховано розмір неустойки.
Разом із цим, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з огляду на часткове задоволення позову у рішенні від 08.11.2023, задоволення вимог позивача по стягненню з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу необхідно здійснити пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 35 022,97 грн.
З урахування зазначеного, з огляду на предмет позову, обсяг та зміст наданих адвокатом послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві у розмірі 35 022,97 грн.
Таким чином, доводи скаржника про недослідженість судом першої інстанції всіх обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, задоволенню не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 слід залишити без змін.
Також колегія суддів зауважує, що Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, відповідно, судовий збір за подання апеляційної скарги не розподіляється.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, залишити без задоволення.
2.Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 20.11.2023 у справі №922/3728/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження вкасаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.02.2024
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко