25 січня 2024 року м. Харків Справа № 922/3728/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Здоровко Л.М.
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників:
позивача - Романченко О.М., ордер серії АХ №1103942 від 05.10.2022
відповідача - Євглевський В.О., ордер серії АХ №1098204 від 06.09.2023
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків (вх.№2650Х/2 від 06.12.2023)
на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 (повний текст складено 10.11.2023, суддя Трофімов І.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича, м. Харків
до Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, м. Харків
про стягнення 315 240,18 грн,-
У серпні 2023 року Фізична особа-підприємець Фоменко Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни, в якому просив стягнути з відповідача 315 240,18 грн, з яких 248 666,50 грн - неустойка та 66 573,68 грн - заборгованість за спожиту теплову енергію на опалення нежитлових приміщень цокольного поверху №53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 за період з 20.01.2022 по 21.02.2023.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни на користь Фізичної особи-підприємця Фоменка Дмитра Володимировича неустойку в сумі 248 666,50 грн, заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 20.01.2022 по 30.08.2023 в сумі 23 270,59 грн та судовий збір у сумі 4079,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини існування між сторонами договірних правовідносин на підставі договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022. Також судом встановлено, що договір оренди розірвано 30.08.2022, а майно повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі лише 21.02.2023. Отже, вимоги позивача про стягнення неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна в сумі 248 666,50 грн за період з 20.09.2022 по 21.02.2023 відповідають правовому регулюванню ст. 785 Цивільного кодексу України та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Втім, суд не погодився з визначеним позивачем періоду нарахування за спожиту теплову енергію на опалення спірних нежитлових приміщень, оскільки дійшов висновку, що умовами п.4.6. договору оренди чітко передбачено, що Орендар сплачує послуги комунальних підприємств міста на строк дії договору. Оскільки договір оренди розірвано 30.08.2022, то після цієї дати відповідач втратив обов'язок сплати послуг комунальних підприємств міста. Як вважав суд, після припинення договору оренди, у Орендаря не може бути будь-яких інших (додаткових) зобов'язань, окрім тих, що передбачені ст. 785 ЦК України. за таких обставин, вимоги про стягнення фактично спожитих послуг з опалення спірного приміщення задоволені судом першої інстанції частково в сумі 23 270,59 грн за період з 20.01.2022 по 30.08.2023.
06.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Погорєлової Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати просить покласти на позивача.
Апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує наступними доводами:
- наявні в матеріалах справи докази, а саме, лист ФОП Погорєлової Т.В. на ім'я Орендодавця про прийняте рішення щодо відмови від договору найму (оренди) № 2-2001/2022 від 20.01.2022 (отриманий орендодавцем 29.08.2022р.) підтверджує наявність додатку до цього листа, а саме Акту прийому передачі приміщення, отже, стороною орендаря своєчасно було виконано вимоги п.3.5. Договору оренди та надано Акт прийому -передачі приміщення орендодавцю;
- стверджуючи, що Акт приймання- передачі не був долучений до листа з пропозицією про розірвання договору, позивач належними доказами не підтвердив про відсутність у поштовому відправленні акту приймання-передачі;
- між ФОП Фоменко Д.В. та ФОП Погорєловою Т.В. існував спір стосовно розірвання договору оренди ( справа № 922/1513/22) і рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі №922/1513/22 було встановлено дату розірвання договору оренди - 30.08.2022. До винесення судового рішення неможливо було прив'язувати початок нарахування неустойки з дати, яка без відповідного судового рішення не була відома сторонам;
- позивач фактично звільнив орендоване приміщення на момент подання листа про розірвання договору оренди; відповідач не користувався приміщенням після розірвання договору оренди; позивач мав вільний доступ до звільненого приміщення та відповідач не заважав позивачу в здійсненні прав володіння, користування та розпорядження цим приміщенням. Отже, в діях відповідача відсутні навмисні дії щодо неповернення об'єкту оренди, а тому, рішення суду першої інстанції щодо застосування наслідків ч.2 ст. 785 ЦК України, є помилковим;
- п. 4.6. договору оренди встановлено обов'язок орендаря сплачувати комунальні послуги відповідному комунальному підприємству. В той же час, право вимоги до відповідача щодо оплати спожитої теплової енергії може виникнути у позивача лише в разі самостійної оплати таких послуг комунального підприємства. Тому, висновки суду суперечать порядку виконання зобов'язання, яке передбачено п. 4.6 договору оренди.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує та вважає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі №922/1513/22 було встановлено обставини розірвання договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022. В той же час, в порушення умов договору да діючого законодавства, складання та направлення Акту приймання- передачі приміщень, а також повернення трьох комплектів ключів виконана ФОП Погорєловою Т.В. тільки 21.02.2023. Тому, позивач вважає, що рішення суду першої інстанції про стягнення із неї неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України є законним та обґрунтованим. Щодо доводів відповідача про безпідставність стягнення витрат на теплопостачання орендованих приміщень зазначає, що оплата послуг теплопостачання орендованого приміщення на підставі договору, укладеного між ФОП Фоменком Д.В. як власником приміщення та КП «Харківські теплові мережі», як постачальником таких послуг, повністю відповідає положенням договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022.
За таких підстав позивач просить апеляційну скаргу ФОП Погорєлової Т.В. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі № 922/3728/23 залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 та призначено розгляд справи на 25.01.2024. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвалою суду від 19.01.2024 задоволено заяву ФОП Погорєлової Т.В. та постановлено судові засідання у справі №922/3728/23, призначені на 25.01.2024 о 14:00 та 14:30 годині, провести за участю представника ФОП Погорєлової Т.В. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису представника за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку.
В судовому засіданні 25.01.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.01.2022 між Фізичною особою-підприємцем Фоменком Д.В. (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Погорєловою Т.В. (Орендар) укладено нотаріально посвідчений договір оренди нежитлових приміщень за № 2-2001/2022 (далі - Договір оренди).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах цього договору нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10.
За умовами п. 3.1. договору, приймання-передача об'єкта оренди здійснюється згідно акту приймання-передачі, який підписується сторонами одночасно із договором та є його невід'ємною частиною (додаток №1).
За умовами п. 3.5. Договору оренди, після закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов цього договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів до закінчення дії цього договору підготувати до підпису акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан об'єкта оренди та звільнити об'єкт оренди і повернути ключі орендодавцю.
Згідно п. 5.3.2. договору, орендодавець зобов'язується передати/прийняти об'єкт оренди в строки та порядку, встановленому в розділі 3 договору.
Відповідно до п. 7.1. договору, строк оренди за цим договором становить 5 років з 20.01.2022 та до 20.01.2027 року. Строк оренди розпочинає відлік з моменту підписання сторонами договору оренди та акту приймання-передачі предмету оренди.
Сторони мають право в односторонньому порядку розірвати договір у випадках, передбачений законодавством України та цим договором (п. 8.1. договору).
Всі повідомлення сторін повинні бути оформлені письмово і підписані уповноваженими на те представниками сторін, за виключенням випадків, коли названі повідомлення мають інформативний характер і передача даних повідомлень не має юридичних наслідків для сторін даного договору (п. 11.7. договору).
Повідомлення вважається отриманим, якщо воно підписано належним уповноваженим на те представником сторони та надіслано рекомендованим листом за адресою, вказаною стороною в даному договорі, і з дня відправлення поштовою установою минуло 20 календарних днів (п. 11.8. договору).
Відповідно до акту приймання-передачі від 20.01.2022 (додаток №1 до договору), що міститься в матеріалах справи, орендодавець передав, а орендар прийняла у строкове платне користування нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54-4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 (об'єкт оренди) та ключи від них.
Таким чином, 20.01.2022 об'єкт оренди було передано в користування ФОП Погорєлової Т.В.
16.03.2023 Господарським судом Харківської області прийнято рішення у справі №922/1513/22, яким стягнуто з ФОП Погорєлової Т.В. на користь ФОП Фоменка Д.В. заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 84 546,64 грн за період з 20.05.2022 по 19.09.2022. Також, відмовляючи у вказаному рішенні у задоволенні первісного позову ФОП Погорєлової Т.В. до ФОП Фоменка Д.В. про розірвання договору, суд дійшов висновку, що договір оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 є розірваним за згодою сторін з 30.08.2022, тобто до звернення позивача за первісним позовом до суду. Вказане рішення набрало законної сили.
21.02.2023 сторонами складено акт приймання-передачі до Договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022, відповідно до якого, орендар передав, а орендодавець прийняв нежитлові приміщення цокольного поверху № 53-3, 53-3а, 53-4, 54- 4а, 53-5, 53-5а, 53-6-:-53-8, загальною площею 92,1 кв.м. в житловому будинку літ. "А-5" за адресою: м. Харків, Куликівський узвіз, 8/10 та ключі від них.
Також у вказаному акті зазначено технічний стан приміщень, а також зазначено про передачу орендарем трьох комплектів ключів.
Таким чином, об'єкт оренди знаходився у користуванні ФОП Погорєлової Т.В. з 20.01.2022 по 21.02.2023.
Звертаючись до Господарського суду Харківської області з позовом ФОП Фоменко Д.В. посилався на неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди, оскільки акт приймання-передачі до Договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022 складено сторонами лише 21.02.2023. У зв'язку з чим, позивач вважав про наявність підстав для стягнення з орендаря неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення, розрахунок якої здійснено орендодавцем за період з 20.09.2022 по 21.02.2023 в сумі 248 666,50 грн. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 66 573,68 грн за спожиту теплову енергію на опалення нежитлових приміщень за період з 20.01.2022 по 21.02.2023.
31.05.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу №406/05-2023 про сплату неустойки в сумі 248 666,50 грн та 66 573,68 грн за спожиту теплову енергію на опалення нежитлових приміщень.
Відповідачем на вказану вимогу відповіді не надано.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду першої інстанції про стягнення з відповідача 248 666,50 грн неустойки та 66 573,68 грн заборгованості за спожиту теплову енергію.
Рішення першої інстанції, яким позовні вимоги частково задоволені, є предметом апеляційного перегляду.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
За змістом статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2). Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у даній справі існували відносини з оренди нежитлових приміщень, що виникли на підставі договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022.
Спір між сторонами виник з підстав нарахування позивачем неустойки у розмірі подвійної плати (розрахованої, виходячи з розміру орендної плати за місяць з урахуванням курсу гривня/долар США), що підлягає сплаті відповідачем як орендарем через прострочення виконання обов'язку з повернення позивачу орендованого майна після розірвання договору оренди та розрахований позивачем за період з 20.09.2022 по 21.02.2023.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 509, частини 1 статті 627 ЦК укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526, частина 1 статті 628, стаття 629 ЦК).
За змістом ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 ст. 283 ГК України).
У частині 1 статті 284 ГК як істотні умови договору оренди визначено, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.
Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 3 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
За ч. ч. 4, 5 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України). Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 ст. 785 ЦК України).
У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 ЦК є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном). Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК та статті 549 ЦК (такі висновки наведено в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19).
Згідно з частиною 2 статті 795 ЦК повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами договір оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022 є розірваним з 30.08.2022, що встановлено у рішенні Господарського суду Харківської області від 16.03.2023 у справі №922/1513/22.
Відповідно до п. 3.5. договору оренди після закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов цього договору орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів до закінчення дії цього договору підготувати до підпису акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан об'єкта оренди та звільнити об'єкт оренди і повернути ключі (у разі необхідності) орендодавцю.
Виходячи з умов п. 3.5. договору та приписів законодавства, яким врегульовано порядок повернення орендованого майна, після розірвання договору об'єкт оренди мав бути повернутий орендодавцю на підставі акту приймання-передачі. При цьому, обов'язок складання такого акту за умовами п. 3.5. договору, покладено саме на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт оренди повернуто позивачу 21.02.2023, про що свідчить складений та підписаний уповноваженими представниками ФОП Погорєлової Т.В. та ФОП Фоменка Д.В. акт приймання-передачі до Договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022. Отже, у встановлений договором строк для повернення орендованого майна за відповідним актом здійснено відповідачем з порушенням строку, встановленого договором оренди, що і стало підставою нарахування позивачем неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Суд першої інстанції, встановивши обставини порушення відповідачем строків повернення орендованого майна після розірвання договору оренди, правомірно врахував, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов'язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав (аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20).
Зокрема, суд вважав, що перебування відповідача протягом періоду з 02.03.2022 по 25.05.2023 за кордоном не може бути підставою для звільнення її від відповідальності, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України, оскільки вона мала можливість уповноважити іншу особу на підписання акту приймання-передачі та повернення спірного майна, що нею і було здійснено в подальшому, шляхом оформлення довіреності від 16.02.2023 на ім'я Волкова І.М. Уповноважено останнього передати орендоване майно орендодавцю та підписати акт прийому- передачі.
З приводу доводів відповідача про те, що ФОП Погорєлова Т.В. не користувалась спірним приміщенням після розірвання договору оренди, позивач мав вільний доступ до звільненого приміщення, а відповідач не заважав позивачу в здійсненні прав володіння, користування та розпорядження цим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України). Спірне майно (разом з ключами) не було повернуто відповідачем за актом приймання-передачі, а тому позивач був позбавлений у повній мірі можливості розпоряджатися своїм майном, зокрема, не міг передати його в оренду іншій особі.
Зважаючи на те, що доказів прийняття відповідачем заходів до негайного повернення об'єкта оренди після розірвання договору оренди чи вчинення позивачем перешкод у його поверненні ФОП Погорєловою Т.В. суду не надано, суд першої інстанції вважав, що неповернення об'єкта оренди у строк, встановлений договором №2-2001/2022 від 20.01.2022 після його розірвання 30.08.2022, відбулося виключно з вини самого Орендаря (відповідачки).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки вважає, що права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. Після розірвання договору оренди 30.08.2022 невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).
Відтак, користування майном після припинення договору оренди не може вважатись таким, що підтверджує правомірне користування таким майном.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.
Правовий висновок з цього приводу наведено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
За змістом статті 785 ЦК України, яка визначає обов'язки наймача у разі припинення договору найму, суд у разі звернення з позовною заявою про повернення орендованого майна та стягнення неустойки зобов'язаний встановити факт як припинення дії договору оренди, так і факт користування/володіння річчю, яка є предметом договору оренди поза межами дії договору без наявності на те правових підстав.
З матеріалів справи вбачається, що маючи намір на припинення договірних правовідносин за договором оренди, ФОП Погорєлова Т.В. зверталась з позовом до ФОП Фоменко Д.В. про розірвання договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022. Господарським судом Харківської області у справі №922/1513/22 прийнято рішення від 16.03.2023, яким визнано, що договір оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022 є розірваним з 30.08.2022.
Отже, відповідач був зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно у строк, встановлений договором. За умовами п. 3.5. договору обов'язок з підготовки до підпису акту приймання-передачі (повернення) майна з оренди покладено саме на відповідача.
Як зазначав відповідач, примірник акта приймання -передачі був доданий ним до листа ФОП Погорєлової Т.В. Натомість позивачем такий акт не було підписано.
В матеріалах справи міститься копія листа, підписаного Погорєловою Т.В., без зазначення дати його складання. За змістом даного листа, відповідач повідомила ФОП Фоменка Д.В. про відмову від договору оренди № 2-2001/2022 від 20.01.2022 у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин. Додатком до вказаного листа зазначено акт приймання -передачі.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції наполягав на тому, що акт приймання-передачі був направлений ФОП Фоменка Д.В. разом із даним листом для підписання, а тому ФОП Погорєлова Т.В. належним чином виконала умови п. 3.5. договору.
Заперечуючи проти доводів відповідача, позивач наполягав на тому, що акт приймання -передачі не було додано до листа ФОП Погорєлової Т.В.
В матеріалах справи міститься лист ФОП Фоменка Д.В. на адресу відповідача, за змістом якого Фоменко Д.В. підтверджує отримання листа Погорєлової Т.В. 29.08.2022 та не заперечує проти розірвання договору оренди. В той же час, позивач звертає увагу у вказаному листі, що відповідно до п. 3.5. Договору оренди № 2- 2001/2022 від 20.01.2022 після закінчення строку дії Договору або при його достроковому розірванні, Орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів до закінчення дії цього Договору підготувати до підпису Акт приймання-передачі (повернення) з оренди, в якому указано технічний стан Об'єкта оренди та звільнити Об'єкт оренди і повернути ключі Орендодавцю. Також зазначає, що до листа не було додано акт приймання-передачі (повернення) з оренди Об'єкту оренди.
Направлення вказаного листа Погорєловій Т.В. позивач підтверджував наданим до матеріалів справи накладною АТ «Укрпошти» №6109303930870, описом вкладення до цінного листа на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) та роздруківкою трекінгу відправлень АТ «Укрпошти», з якого вбачається отримання відповідачем 01.09.2022 поштового відправлення №6109303930870.
Судова колегія зазначає, що пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку) встановлено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Згідно із пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв'язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Таким чином, належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21.
Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
До листа ФОП Погорєлової Т.В. про розірвання договору, отримання якого 29.08.2022 не заперечував ФОП Фоменко Д.В., не надано опису вкладення, що мало б наслідком підтвердити направлення акту приймання-передачі орендодавцю та підтвердити належне виконання відповідачем умов п. 3.5. договору. Отже, належними у справі доказами відповідач не підтвердив, що лист містив акт приймання-передачі, що мало б наслідком підтвердити належне виконання відповідачем умов договору в частині належного документального оформлення факту повернення об'єкта оренди орендодавцю.
Обставинам з приводу листування сторін щодо направлення орендодавцю акту приймання передачі об'єкта оренди також було надано Господарським судом Харківської області під час розгляду справи №922/1513/22 в ході дослідження обставин розірвання договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022.
Інших доказів, які б підтверджували існування або зміну обставин, встановлених у справі №922/1513/22 в частині направлення відповідачем акту приймання-передачі позивачу як додатку до листа та його отримання позивачем 29.08.2022, відповідачем не надано.
В апеляційній скарзі представник відповідача наголошує, що позивач, заперечуючи проти отримання акту приймання-передачі, мав скласти відповідний акт на підтвердження вмісту поштового відправлення, що отримано позивачем 29.08.2022.
Разом з цим, отримавши лист ФОП Фоменко Д.В. від 30.08.2022 за №227/08-2022 та дізнавшись, що орендодавець заперечує факт виконання орендарем умов п. 3.5. договору, орендар не був позбавлений права повторно виконати вимоги п. 3.5. договору та повторно направити акт приймання-передачі орендодавцю.
Також апелянт зазначає, що не мав можливості складання акту приймання-передачі раніше, ніж прийняття Господарським судом Харківської області 16.03.2023 рішення у справі №922/1513/22, яким встановлено, що дату розірвання договору оренди - 30.08.2022. До винесення судового рішення неможливо було прив'язувати початок нарахування неустойки з дати яка без відповідного судового рішення не була відома сторонам.
В той же час, обставини у справі свідчать, що акт приймання-передачі до Договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022 про повернення об'єкта оренди позивачу складено уповноваженими представниками ФОП Погорєлової Т.В. та ФОП Фоменка Д.В. 21.02.2023, тобто до прийняття 16.03.2023 судового рішення у справі №922/1513/22. Отже, існування судового провадження у справі №922/1513/22 не вплинуло на укладення сторонами акту 21.02.2023 і відповідач не був позбавлений права на звернення до позивача з вимогою про підписання акту до прийняття судового рішення у справі №922/1513/22.
Щодо можливості орендодавця користуватись об'єктом оренди без повернення ключів орендарем, то такі доводи апелянта не спростовують обов'язків відповідача щодо належного виконання умов п. 3.5. договору оренди в частині підписання сторонами акту приймання-передачі та передачі комплекту ключів, що і було здійснено сторонами 21.02.2023 під час підписання акту приймання-передачі до договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022.
Зважаючи, що встановлені у справі обставини свідчать, що договір оренди розірвано 30.08.2022, а майно повернуто з оренди за актом приймання-передачі лише 21.02.2023, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної орендної плати за несвоєчасне повернення майна у розмірі 248 666,50 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Також судом апеляційної інстанції перевірено період та розмір нарахування неустойки, зважаючи на умови п. 4.1. договору щодо розміру щомісячної орендної плати (680 доларів США, поточний комерційний курс долара США). Судом встановлено, що вимога про стягнення неустойки в сумі 248 666,50 грн за період з 20.09.2022 по 21.02.2023 є арифметично вірною, а тому позовні вимоги в цій частині правомірно задоволено судом першої інстанції.
Щодо вимог позивача про стягнення фактично спожитих послуг з опалення спірного приміщення в сумі 66 573,68 грн, суд зазначає наступне.
Дослідженням умов договору оренди №2-2001/2022 від 20.01.2022 встановлено, що у п.4.6. договору сторони узгодили, що Орендар, у разі необхідності та на свій розсуд, укладає та самостійно сплачує послуги зв'язку, інтернету, витрати на пожежну сигналізацію, систему охорони та відеоспостереження. На строк дії цього договору Орендар сплачує послуги комунальних підприємств міста: електроенергію, водопостачання та опалення згідно приладів обліку фактично спожитих послуг, на підставі договорів, укладених з відповідними службами міста.
До матеріалів справи позивачем надано лист КП "Харківські теплові мережі" вих. № 07-47/5625 від 23.05.2023 з якого вбачається, що окремий тепловий ввід у приміщенні відсутній. Підключення та відключення послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення здійснюється разом з житловим будинком на підставі публічного договору. Нарахування за спожиту теплову енергію нежитлових приміщень за період з січня 2022 року по квітень 2023 року проведені на підставі п.п. 20, 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, тобто розрахунковим шляхом. Розмір спожитої теплової енергії за адресою Куликівський узвіз, 8/10 за період з січня 2022 року по квітень 2023 становить 88 783,72 грн.
Колегія суддів вважає, що зі змісту договору оренди не вбачається, що нарахування комунальних послуг за спожиту теплову енергію відбувається виключно на підставі приладів обліку і умови оплати послуг теплопостачання на підставі приладів обліку тепла сторонами в договорі не узгоджувались. Отже, уклавши договір оренди, орендар усвідомлював необхідність оплати послуг теплопостачання в будь-якому разі, навіть за відсутності приладів обліку.
Зважаючи на зміст позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача вартість спожитої теплової енергії 66573,68 грн, періодом заборгованості за яку визначив період з 20.01.2022 по 21.02.2023, тобто за весь період перебування спірного приміщення в користуванні орендаря.
Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який зазначив, що умовами п.4.6. договору оренди чітко встановлено, що орендар здійснює оплату послуг комунальних підприємств міста на строк дії договору. Оскільки договір оренди є розірваним 30.08.2022, то після цієї дати відповідач втратив обов'язок з оплати послуг комунальних підприємств міста. Вимоги позивача в частині здійснених нарахувань за спожиту теплову енергію на опалення спірних нежитлових приміщень після 30.08.2022 по 21.02.2023 не ґрунтуються на договірних правовідносинах. Отже, правильним періодом нарахування спожитої теплової енергії є період з 20.01.2022 по 30.08.2022 та становить загальну суму 23270,59 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення фактично спожитих послуг з опалення спірного приміщення правомірно задоволено місцевим господарським судом частково в сумі 23 270,59 грн, а терміном нарахування спожитих послуг теплопостачання визначено період з 20.01.2022 по 30.08.2022.
В апеляційній скарзі апелянт також вважає, що п. 4.6. договору оренди встановлено обов'язок орендаря сплачувати комунальні послуги відповідному комунальному підприємству. В той же час, право вимоги до відповідача щодо оплати спожитої теплової енергії може виникнути у позивача лише в разі самостійної оплати таких послуг комунального підприємства. Тому, вважає апелянт, висновки суду суперечать порядку виконання зобов'язання, яке передбачено п. 4.6 договору оренди.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що за умовами п.4.6. договору оренди, оплата послуг комунальних підприємств міста на строк дії договору оренди покладено на орендаря. Додаткових умов щодо оплати комунальних послуг орендодавцем та їх подальшої компенсації з боку орендаря умови договору не містять. Отже, доводи апелянта в цій частині не можуть бути прийняті до уваги судом.
Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
З'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності в цілому.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
За результатом розгляду апеляційної скарги колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи. У зв'язку з цим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Погорєлової Тетяни Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/3728/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.02.2024
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко