ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 січня 2024 року Справа № 906/933/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кравчук О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Мовчанюк М.М. адвокат
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Мар'ян" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 17.10.2023 суддею Кравець С.Г., повне рішення складено 20.10.2023, у справі № 906/933/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темфорт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Мар'ян"
про стягнення 490 072,42 грн
В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Темфорт" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян" про стягнення 490 072,42 грн у зв'язку зненалежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023, з яких: 448 882,41 грн основного боргу, 36 604,35 грн пені, 2 196,26 грн 3% річних та 2 389,40 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.10.2023 у справі № 906/933/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян" на користь ТОВ "Темфорт" - 448 882,41 грн основного боргу, 36 564,63 грн пені, 2 193,88 грн 3% річних, 2 389,40 грн інфляційних втрат, 7 350,45 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2023 у справі № 906/933/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю /а.с. 162-167/.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:
- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення визнав встановленою та доведеною обставину поставки відповідачу товару на загальну суму 940 882,41 грн, що підтверджується видатковими накладними: № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40 грн та № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму 477 879,01 грн, а також товарно-транспортними накладними: № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 та № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023;
- відповідачем проведено розрахунки за поставлений товар за вказаними накладними на суму 492 000,00 грн, а саме: 17.03.2023 - 26 000,00 грн, 20.03.2023 - 20 000,00 грн, 28.03.2023 - 30 000 грн, 31.03.2023 - 40 000,00 грн, 03.04.2023 - 30 000,00грн, 04.04.2023 - 10 000,00 грн, 13.04.2023 - 30 000,00 грн, 14.04.2023 - 128 000,00 грн, 17.04.2023 - 50 000,00 грн, 10.05.2023 - 20 000,00 грн, 19.05.2023 - 20 000,00 грн, 02.06.2023 - 18 000,00 грн, 05.06.2023 - 10 000,00 грн, 12.06.2023 - 40 000,00 грн, 16.06.2023 - 10 000,00 грн, 20.06.2023 - 10 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунках та банківськими виписками;
- у зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, неоплаченим залишився товар на суму 448 882,41 грн, одержаний за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 (940 882,41 грн - 492 000,00 грн), товар за видатковою накладною № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40 грн було оплачено повністю;
- однак поставка відповідачу товару на суму 448 882,41 грн не є доведеною з огляду на те, що позивачем за договором поставки № ТМФ-0103-01/2023 жоден товар відповідачу не поставлявся, жодних документів, копії яких позивачем було додано до позовної заяви, відповідач не підписував, відтиск печатки та підпис уповноваженої особи відповідача є підробленими, відтак в останнього відсутні будь-які підстави для оплати суми, про яку заявляє позивач у своєму позові;
- відповідач наголошує, що оригіналів видаткових накладних № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, товарно-транспортних накладних № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 не може існувати, оскільки такі документи ніколи на складалися та ним не підписувалися, відтак вимоги позивача є безпідставними;
- у зв'язку із викладеними вище обставинами відповідач додає до апеляційної скарги клопотання про витребування оригіналів зазначених вище документів;
- більш того, в матеріалах справи наявна заява свідка ОСОБА_1 , у якій вона зазначає, що видаткові накладні № ЖТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ЖТМФ-0103- 03 від 01.03.2023 та товарно-транспортні накладні № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 №ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, від імені покупця ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян" вона не підписувала та товар, який вказаний у цих видаткових накладних вона не приймала. Також ОСОБА_1 стверджує, що підписи в даних накладних в розділах прийняв або отримав їй не належать.
Враховуючи вище викладене, скаржник вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам, що визначені ст. 236 ГПК України, при його ухваленні було порушено норми процесуального права, а також не було доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому існують підстави для скасування оскаржуваного рішення повністю та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Разом з апеляційною скаргою ТОВ "Виробничо-торгова фірма "Мар'ян" подало клопотання (вх. № 9426/23 від 17.11.2023) про витребування у ТОВ "Темфорт" оригіналів видаткових накладних № ЖТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ЖТМФ-0103- 03 від 01.03.2023 та товарно-транспортних накладних № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 /а.с. 168-170/.
Також ТОВ "Виробничо-торгова фірма "МАР'ЯН" подало клопотання (вх. № 5158/23 від 17.11.2023) про призначення у справі № 906/933/23 почеркознавчої та технічної експертизи документів, а саме: видаткової накладної № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; видаткової накладної № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023; товарно-транспортної накладної № ТМФ 2404-01 від 24.04.2023; товарно-транспортної накладної № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023.
Проведення експертизи просить доручити ДП "Київський науково-дослідний інститут судових експертиз міністерства юстиції України" та поставити на розгляд експертів наступні питання:
1) Яким способом виготовлені реквізити видаткової накладної № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; видаткової накладної № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023; товарно-транспортної накладної № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; товарно-транспортної накладної № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023?
2) Чи використовувалися технічні засоби і попередня підготовка для виконання підпису представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян" та печатка ТОВ "ВТФ "Мар'ян" у видатковій накладній №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; видатковій накладній № ТМФ 0103-03 від 01.03.2023; товарно-транспортній накладній № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; товарно-транспортній накладній № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023?
3) Чи виконано підпис від імені представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян" у видатковій накладній ЖГМФ-2404-01 від 24.04.2023; видатковій накладній № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023; товарно-транспортній накладній ЖГМФ-2404-01 від 24.04.2023; товарно-транспортній накладній № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 технологом ТОВ "ВТФ "Мар'ян" Мельник Юлією Юріївною чи іншою особою?
4) інші питання, які суд буде вважати за необхідне.
На час проведення екпертизи ТОВ "ВТФ "Мар'ян" просить зупинити провадження у справі /а.с. 168-173/.
Листом № 906/933/23/7527/23 від 17.11.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Житомирської області.
01.12.2023 до суду надійшли матеріали справи № 906/933/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВТФ "Мар'ян" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2023 у справі № 906/933/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "24" січня 2024 р. о 10:00 год. /а.с. 200-201/.
12.01.2024 (вх. № 184/24) від ТОВ "Темфорт" надійшло заперечення на клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, в яких просить в задоволенні клопотання представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян" про витребування оригіналів письмових доказів відмовити повністю, визнати дії щодо подачі зазначеного клопотання зловживанням процесуальними правами / а.с. 208-209/.
12.01.2024 (вх. № 185/24) від від ТОВ "Темфорт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ "ВТФ "Мар'ян" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2023 у справі № 906/933/23 залишити без змін /а.с. 214-217/.
12.01.2024 (вх. № 381/24) від ТОВ "Темфорт" надійшло заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої технічної експертизи, в якому просить в задоволенні клопотання представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян" про призначення почеркознавчої технічної експертизи відмовити /а.с. 221-225/.
Ухвалою суду від 17.01.2024 задоволено заяву (вх.№ 251/24) представника ТОВ "Темфорт" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /а.с. 231/.
24.01.2024 (вх. № 799/24) від представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян" надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з наявністю симптомів ГРВІ або іншої хвороби, з метою убезпечення від захворюваності працівників суду та інших учасників справи, а також перебуванням на лікарняному.
В судове засідання 24.01.2024 з'явився представник позивача.
Представник позивача 24.01.2024 в судовому засіданні надав заперечення щодо поданих відповідачем клопотань про витребування оригіналів документів, призначення почеркознавчої технічної експертизи та відкладення розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того колегія суддів зазначає, що апелянт своєчасно, 02.01.2024, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи 24.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет ТОВ "ВТФ "Мар'ян", відповідно у скаржника було достатньо часу для забезпечення явки в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
Отже клопотання представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян" про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Враховуючи, що ухвалою суду від 02.01.2024 явка представників сторін в судове засідання 24.01.2024 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника ТОВ "ВТФ "Мар'ян", оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.
Розглянувши клопотання ТОВ "ВТФ "Мар'ян" про витребування оригіналів документів та призначення експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені у клопотанні ориганали документів були витребувані ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.09.2023 у справі № 906/933/23 /а.с. 69/.
18.09.2023 вх. № 14807 разом з заявою про приєднання оригіналів доказів від 12.09.2023, позивач надав Господарському суду Житомирської області оригінали витребуваних судом документів: видаткової накладної № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; видаткової накладної № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023; товарно-транспортної накладної № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023; товарно-транспортної накладної № ТМФ-0103- 03 від 01.03.2023 /а.с. 82-87/.
Ці докази наявні в матеріалах електронної справи в підсистемі Електронний суд за найменуванням "Заява справа 906-933-23 pdf" та досліджувалися судом першої інстанції.
З урахуванням вищевикладеного, клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання скаржника про призначення у справі № 906/933/23 почеркознавчої та технічної експертизи.
В обгрунтування зазначеного клопотання відповідач зазначає, що надані позивачем видаткові накладні № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 та товарно-транспортні накладні № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ТМФ-0103- 03 від 01.03.2023 є підробленими. Також вказує на те, що підроблення вказаних документів, зокрема, підпису уповноваженої особи відповідача буде свідчити про безпідставність позовних вимог позивача, отже для з'ясування обставин, що мають значення для розгляду справи необхідно встановити, хто та яким чином ставив підпис від імені уповноваженої особи відповідача - Мельник Ю.Ю. на вказаних документах та печатку відповідача.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Порядок проведення судових експертиз врегульовано Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами та доповненнями) (далі за текстом - Інструкція).
Згідно з п. 1.1 Інструкції основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп'яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Об'єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.
Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для призначення експертизи, оскільки наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду справи та прийняття рішення.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у задоволенні аналогічного клопотання відповідача про призначення у справі № 906/933/23 почеркознавчої та технічної експертизи вже було відмовлено ухвалою суду першої інстанції від 28.09.2023 /а.с. 118-119/.
В судовому засіданні 24.01.2024 представник позивача надав заперечення щодо апеляційної скарги ТОВ "ВТФ "Мар'ян" з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд
01.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Темфорт" (продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТФ "Мар'ян" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № ТМФ-0103-01/2023 (далі-договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору /а.с. 11-17/.
За умовами п. 1.2 договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.
Згідно з п. 4.1 договору, поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Передача товару може здійснюватися на умовах EXW - вказаний склад покупця або доставки продавцем до складу покупця на умовах CPT - перевезення оплачене за реквізитами вказаними у відповідному замовленні, згідно Інкотермс-2010, в залежності від того, як умови поставки будуть обрані та погоджені сторонами, строк поставки кожної окремої партії товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту погодження замовлення.
Покупець при прийнятті товару перевіряє його відповідність відомостям зазначеним у видатковій накладній: щодо найменування, кількості, асортименту та якості (п. 4.2 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що моментом здійснення поставки є дата вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця та підписання сторонами відповідних накладних. Покупець несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару з моменту переходу права власності на товар.
Згідно з п. 5.2 договору, ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у накладних на відповідну партію товару.
За умовами п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь-якому випадку до моменту його повного виконання.
Договір підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання зобов'язань по оплаті товару за видатковими накладними № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 та товарно-транспортними накладними: № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 448 882,41 грн основного боргу, 36 604,35 грн пені, 2 196,26 грн 3 % річних та 2 389,40 грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язань по проведенню розрахунків.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення від 17.10.2023 у справі № 906/933/23, дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 448 882,41 грн основного боргу, 36 564,63 грн пені, 2 193,88 грн 3 % річних, 2 389,40 грн інфляційних втрат, 7 350,45 грн витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач провів розрахунки за поставлений товар на суму 492 000,00 грн, неоплаченим залишився товар на суму 448 882,41 грн, одержаний за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 (940 882,41 грн - 492 000,00 грн), товар за видатковою накладною № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40 грн оплачено повністю.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 564,63 грн пені, 2 193,88 грн - 3 % річних, 2 389,40 грн інфляційних втрат.
В частині стягнення з відповідача 39,72 грн пені, 2,38 грн - 3 % річних відмовив.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Правові відносини сторін виникли на підставі укладеного між сторонами справи договору поставки № ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 /а.с. 11-17/.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання умов договору поставки № ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 позивачем було поставлено товар, а відповідачем такий товар прийнято в повному обсязі без зауважень на загальну суму 940 882,41 грн, що підтверджується видатковими накладними: № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40 грн та № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму 477 879,01 грн, а також товарно-транспортними накладними: № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 та № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 /а.с. 18-21/.
Зазначені накладні та товарно-транспортні накладні містять підписи представників сторін, які скріплені печатками товариств.
Відповідач, заперечуючи позовні вимоги посилається на те, що Мельник Юлія Юріївна від імені покупця не підписувала видаткові накладні № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023, № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 та товарно-транспортні накладні № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 та № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, та не отримувала товар, що підтверджує заявою свідка ОСОБА_1 /а.с. 55/, у зв'язку з чим заявив клопотання про призначення експертизи вищезазначених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинний документ згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" це - документ, який містить відомості про господарську операцію. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні вимоги до складання первинного документа містяться і у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88 (далі Положення).
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (абзац 3 п. 2.4 Положення).
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку).
Отже з урахуванням наведених положень документом, який підтверджує як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, так і факт відображення у бухгалтерському обліку останнього, є видаткові накладні, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції. Первинні документи мають містити підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З долучених до матеріалів справи видаткових накладних № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023, № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 вбачається наявність відбитку печатки відповідача.
Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, накладних, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05.12.2018 у справі № 915/878/16.
Суд зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
У даному випадку, відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки.
Тобто матеріали справи не містять доказів того, що оформляючи первинні бухгалтерські документи ОСОБА_1 діяла незаконно, а наявність на видаткових накладних та товарно-транспортних накладних відтиску печатки ТОВ "ВТФ "Мар'ян" є свідченням участі такої особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
За наведених обставин, колегія суддів вважає що відповідач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, чи з приводу незаконних дій ОСОБА_1 , у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що печатка товариства використовувалась проти волі відповідача.
Частиною 1 статті 19 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 1, 2 ст. 67 ГК України).
За змістом частин 3, 8 статті 19 ГК України передбачено, що обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано положеннями Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201, пунктом 187.1 статті 187 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняють правові наслідки.
Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.
Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (продавцем) на постачання товарів на користь другої сторони (продавця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).
Оскільки наявні у матеріалах справи податкові накладні № 3 від 01.03.2023 та № 1 від 24.04.2023, виписані ТОВ "Темфорт" по факту відвантаження товару ТОВ "ВТФ "Мар'ян" та на користь останнього, підтверджують дійсність господарських операцій, то вказана поведінка продавця також засвідчує його волю до настання відповідних правових наслідків.
Судом встановлено, що договір поставки №ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 не є безвідплатним, вчинений між самостійними юридичними особами, з дотриманням вимог, які висуваються Цивільним кодексом України до договорів поставки.
У відповідності до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована рішенням суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Отже, в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Договір поставки № ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 є чинним. Виконання сторонами зобов'язань по вказаному договору супроводжувалося складанням документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання укладеного між сторонами договору та його схвалення, оскільки по даному правочину відбулась поставка, прийняття товару і часткові проплати, які відображено в тому числі в Акті звірки взаєморозрахунків.
Тобто договір виконувався сторонами - позивачем поставлявся відповідачу товар, а відповідачем частково здійснювалась його оплата.
В матеріалах справи міститься Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.2023, який підписаний без будь-яких зауважень та заперечень керівниками ТОВ "Темфорт" та ТОВ "ВТФ "Мар'ян", які відповідають за бухгалтерський облік обох підприємств /а.с. 22/.
Загальне кінцеве сальдо по дебету за актом від 31.05.2023, яке визнано відповідачем на дату складання акта, становить 536 882,41 грн.
Суд зазначає, що якщо інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, він може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази є більш вірогідними на доведення факту поставки відповідачу товару за вказаними вище видатковими накладними у зв'язку з тим, що такі докази не спростовані з боку відповідача.
Заеречення відповідача зводяться лише до того, що підписи на накладних не належать Мельник Ю.Ю. При цьому відповідач не надав будь-яких доказів, які б спростували факт отримання ним продукції за вказаним вище накладними на виконання умов укладеного між сторонами договору.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, узгоджених в п. 6.1 договору № ТМФ-0103-01/2023 від 01.03.2023 умов щодо строків оплати, відповідач зобов'язаний був провести кінцевий розрахунок за отриманий від позивача за видатковою накладною № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40 грн - в строк до 15.03.2023, за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму 477 879,01 грн - в строк до 08.05.2023.
Проте відповідач здійснював оплату за одержаний товар з порушенням вказаних строків.
Так відповідач провів розрахунки за поставлений товар за цими накладними на суму 492 000,00 грн, а саме: 17.03.2023 - 26 000,00 грн, 20.03.2023 - 20 000,00 грн, 28.03.2023 - 30 000,00 грн, 31.03.2023 - 40 000,00 грн, 03.04.2023 - 30 000,00 грн, 04.04.2023 - 10 000,00 грн, 13.04.2023 - 30 000,00 грн, 14.04.2023 - 128 000,00 грн, 17.04.2023 - 50 000,00 грн, 10.05.2023 - 20 000,00 грн, 19.05.2023 - 20 000,00 грн, 02.06.2023 - 18 000,00 грн, 05.06.2023 - 10 000,00 грн, 12.06.2023 - 40 000,00 грн, 16.06.2023 - 10 000,00грн, 20.06.2023 - 10 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунках та банківськими виписками /а.с. 24-29/.
Отже станом на час звернення позивача з позовом у цій справі, неоплаченим залишився товар на суму 448 882,41 грн, одержаний за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 (940 882,41 грн - 492 000,00 грн), товар за видатковою накладною № ТМФ-0103-03 від 01.03.2023 на суму 463 003,40 грн оплачений повністю.
Відповідач доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 448 882,41 грн не надав, вимоги позивача не спростував.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 448 882,41 грн основного боргу підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 36 604,35 грн пені, 2 196,26 грн 3% річних та 2 389,40 грн інфляційних втрат.
Порушенням зобов'язання, згідно з ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 9.2 договору сторони узгодили відповідальність покупця у випадку несвоєчасної оплати товару у вигляді сплати на вимогу постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки оплати, від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) товару за кожний день порушення строків платежу. При цьому пеня нараховується за весь час поки зобов'язання покупця по оплаті товару залишається невиконаним.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати товару позивач на підставі п. 9.2 договору нарахував 36 604,35 грн пені /а.с.4-5/.
Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що дата в яку здійснено проплату, зменшує суму боргу на цю проплату, перевіривши розрахунок пені, у відповідності до умов договору та проведених відповідачем часткових проплат, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 36 564,63 грн, а саме:
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 477 879,01 грн за період з 09.05.2023 по 11.06.2023, сума пені становить 22 257,38 грн;
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 468 882,41 грн за період з 12.06.2023 по 15.06.2023, сума пені становить 2 569,22 грн;
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 458 882,41 грн за період з 16.06.2023 по 19.06.2023, сума пені становить 2 514,42 грн;
- за видатковою накладною №ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 448 882,41 грн за період з 20.06.2023 по 04.07.2023, сума пені становить 9 223,61грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 36 564,63 грн, в частині стягнення з відповідача пені в сумі 39,72 грн (36 604,35 грн - 36 564,63 грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, з огляду на встановлені вище строки прострочення виконання зобов'язання, здійснену відповідачем часткову оплату, колегія суддів дійшла висновку, що правомірним є нарахування 3% річних в загальній сумі 2 193,88 грн, а саме:
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 477 879,01 грн за період з 09.05.2023 по 11.06.2023 сума 3% річних становить 1 335,44 грн;
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 468 882,41 грн за період з 12.06.2023 по 15.06.2023 сума 3% річних становить 154,15 грн;
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 458 882,41 грн за період з 16.06.2023 по 19.06.2023 сума 3% річних становить 150,87грн;
- за видатковою накладною № ТМФ-2404-01 від 24.04.2023 на суму боргу 448 882,41 грн за період з 20.06.2023 по 04.07.2023 сума 3% річних становить 553,42 грн.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 2 193,88 грн, в частині стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2,38 грн (2 196,26 грн - 2 193,88 грн) слід відмовити.
Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що такі нарахування проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому вимоги позивача про їх стягнення з відповідача є правомірними.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 448 882,41 грн основного боргу, 36 564,63 грн пені, 2 193,88 грн 3% річних та 2 389,40 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 39,72 грн та 3 % річних в сумі 2,38 грн слід відмовити.
Відповідно до п. 1 част. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи є необґрунтованими та спростовуються встановленими обставинами справи.
На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма "Мар'ян" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.10.2023 у справі № 906/933/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 906/933/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "03" лютого 2024 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Тимошенко О.М.