05 лютого 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 689/2507/23
Провадження № 33/4820/33/24
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Смірнова В.В., за участю секретаря судового засідання - Степанюка А.М., захисника - Басюр Л.М., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.
Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 26.07.2023 рокуо 17:08 год. на а/д Н-03 Житомир-Чернівці на 200 км., керуючи транспортним засобом Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Renault Sandero реєстраційний номер НОМЕР_2 під керівництвом ОСОБА_2 , залишив місце його вчинення, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді першої інстанції скасувати та закрити провадження, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали судової справи, заслухавши захисника Басюр Л.М. вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову необхідно залишити без змін, за таких підстав..
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційна інстанція приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини. Так, відносно ОСОБА_1 правомірно був складений протокол про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що 27 липня 2023 року у відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 416158 за ст. 122-4 КУпАП України. Процесуальна форма та зміст протоколу відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та інші обставини. Так, відносно ОСОБА_1 правомірно був складений протокол про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст..122-4 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердив обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і заявив, що з огляду на ДТП, як мале місце, ОСОБА_1 знав, що вчинив ДТП, зачепивши його автомобіль, не міг не відчути зіткнення. Про це свідчить сила зіткнення, що його автомобіль сильно хитнуло, крім того, після зіткнення, водій ОСОБА_1 не відреагував на його сигнал фарами зупинитись і він бачив, як той повернувся і бачив ДТП. Стверджує, що наслідком зіткнення було пошкодження лівої частини його автомобіля.
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 27.07.2023 року вбачається, що останній визнав факт залишення місця події, хоча і не визнав себе винуватим в ДТП.
Посилання ОСОБА_1 на те, що момент зіткнення він не відчув, спростовується вищенаведеними показаннями свідка ОСОБА_2 , копіями фотознімків, на яких зафіксовані ушкодження автомобіля, нанесення яких не могло минути непомітно для усіх учасників ДТП. Те, що після виклику ОСОБА_1 добровільно з'явився в поліцію, не спростовує факту залишення ним місця ДТП.
Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст..124 КУпАП закрито, в зв'язку з закінченням на момент розгляду справи 3-х місячного строку, передбаченого ст38 КУпАП, оскільки це не впливає на кваліфікацію діяння, про що вірно зазначив суд. Так, ст. 122-4 КУпАП встановлює відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тобто, не лише особами, винними у вчиненні ДТП, а будь-якими особами, причетними до нього.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
В адміністративно-деліктному праві принцип змагальності породжує право особи на пред'явлення своїх доказів на противагу тим доказам, які надані органом, який складав матеріали про адміністративне правопорушення. Проте, ОСОБА_1 не надав суду об'єктивних доказів на спростування фактів, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до загальних положень ПДР, правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Як вбачається із постанови Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 30.11.2023 р. (справа №689/2506/23) провадження відносно ОСОБА_1 за ст..124 КУпАП було закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи трьохмісячного строку, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.
Із постанови Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 09.09.2023 року (справа № 689/1987/23) вбачається, що ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..124 КУпАП за зіткнення із автомобілем «Renault Sandero», яке відбулося після ДТП за участю ОСОБА_4 . Але вказані судові рішення не спростовують винуватості ОСОБА_4 у судовому провадженні за ст..122-4 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 280, 283 КУпАП в справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначається суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно оцінив обставини справи та дав вірну юридичну оцінку.
За таких обставин, вважаю, що доводи апелянта не заслуговують на увагу.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах мінімального розміру штрафу, передбаченого законом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 жовтня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400,00 грн.- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду Вікторія СМІРНОВА