Справа № 459/4072/23
Провадження № 2-а/459/69/2023
05 лютого 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі: головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Горощук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом, поданим в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Брухом Андрієм Олексійовичем до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
06.12.2023 представник позивача адвокат Брух А. О. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, у якій просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 1046196 від 01.12.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначає, що 01.12.2023 постановою серії ЕНА №1046196, ОСОБА_1 (далі - позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень. Вищевказану постанову вважає незаконною і такою, що підлягає скасуванню, зважаючи на наступне. Представник позивача зазначив, що позивач виконує пасажирські перевезення працівників шахти «Степова» ДП «Львіввугілля», кожного дня їде по маршруту та забирає працівників відповідно до графіку. Напротязі останніх трьох місяців працівники Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області систематично та безпідставно зупиняють автомобіль позивача під різними приводами. Відповідно до оскаржуваної постанови 01.12.2023 позивач згідно графіку виїхав т/з Mercedess Sprinter 311 CDI на маршрут. Проїжджаючи по вул. Б.Хмельницького, його вкотре було зупинено працівником поліції. Останній підійшовши до т/з висловив вимогу надати документи на т/з та на право керування т/з. Перевіривши документи, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що складає постанову на нього за те, що останній не був пристебнутий паском безпеки. Не зважаючи на заперечення позивача та пасажирів (працівників шахти, яких перевозив позивач до місця їхньої роботи), працівник поліції продовжив оформляти оскаржувану постанову. На вимогу ОСОБА_1 надати йому відеодоказ вчинення порушення, працівник поліції надав для огляду відео, де його автомобіль рухався у темну пору доби із ввімкненими фарами. На зауваження позивача, що на даному відео не видно факту вчинення ним будь-якого порушення, поліцейський просто повідомив, що свою незгоду із постановою він може оскаржити у судовому порядку. Враховуючи вищенаведене, просить позов задовольнити та скасувати вищевказану постанову.
Ухвалою від 07.12.2023 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
01.02.2024 сторони у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити у їхній відсутності, вказавши, що позов підтримає, просить його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки) із відміткою про отримання 11.12.2023, 12.01.2024, яке міститься в матеріалах справи. Причин неявки не повідомив, клопотань чи заяв не подавав. Також не надходив на адресу суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку із неявкою всіх учасників справи, на підставі ст. 229 КАС України, суд вирішив справу розглянути у письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 05 лютого 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 01 лютого 2024 року, датою ухвалення рішення є саме 05 лютого 2024 року в силу ч. 5 ст. 250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно дослідивши докази з точки зору їх повноти та достатності, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Із постанови серії ЕНА № 1046196 від 01.12.2023 про накладення адміністративного стягнення 01.12.2023 о 06:21 год. в м. Червоноград по вул. Б. Хмельницького, 49А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в. ПДР - Порушення правил користування ременями безпеки, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП. До порушника було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень.
Диспозицією ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Відповідно до п.2.3.В Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в основу оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1046196 від 01.12.2023 на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами . Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Для підтвердження порушення вказаного у оскаржуваній постанові пункту Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото чи відеозапис події, на якому чітко вбачався би факт правопорушення чи пояснення очевидців даного правопорушення. Проте, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, окрім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано. У п. 7 оскаржуваної постанови жодних доказів не вказано.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як докази про їх вчинення.
Водночас, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути доказом вчинення особою правопорушення. Вона є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому має передувати фіксування цього правопорушення. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Сама по собі постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, не дає підстав стверджувати про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені обставини не знайшли належного підтвердження під час розгляду справи.
Отже, відповідачем не надано належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, як у ст. 62 Конституції України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відтак, належні, достатні й допустимі докази на підтвердження того, що вищезгадане правопорушення з боку позивача дійсно мало місце і що він винен у його вчиненні суду не представлено.
Отже, доводи представника позивача щодо задоволення його позову є слушними і заслуговують на увагу, відповідачем не спростовано.
Таким чином, підстав вважати, що позивачем порушено вимоги ПДР України у суду немає, а тому постанову слід скасувати, а справу щодо ОСОБА_1 слід закрити за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Представник позивача подав заяву про стягнення понесених витрат на правову допомогу.
У відповідності до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підтвердження сплати витрат на правову допомогу долучено: договір про надання юридичних послуг від 04.12.2023 (а. с. 11-12), калькуляцією оплати послуг з надання правової допомоги, з якої вбачається, що загальний розрахунок вартості за правову допомогу становить 5000 грн (а. с. 17), додаток №1 до договору про надання юридичних послуг від 04.12.2023 (а. с. 9), квитанцію до прибуткового касового ордера №77 від 04.12.2023 на суму 5000 грн (а. с. 10).
Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18, від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою, суд враховує те, що адміністративна справа №459/4072/23 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження як справа незначної складності.
Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.
Таким чином, заявником не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги у заявленому розмірі, що повинно враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню.
Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг, суд доходить до висновку, що стягненню в користь позивача підлягають понесені витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.
Окрім цього, за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 536, 80 гривень.
Керуючись ст. ст. 6, 9, 12, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд -
Позовну заяву, подану в інтересах ОСОБА_1 адвокатом Брухом Андрієм Олексійовичем до Головного управління Національної поліції України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 1046196 від 01.12.2023 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05.02.2024.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3, ЄДРПОУ: 40108833).
Суддя: М. В. Мельникович