Справа № 455/522/15-ц
Провадження № 2/455/81/2024
Іменем України
23 січня 2024 року м.Старий Самбір
Старосамбірський районний суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Пошивака Ю.П.,
секретар судового засідання Бобельська Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу № №455/522/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,
08.05.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди в якому посилається на те, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Земельна ділянка біля вказаного будинку АДРЕСА_1 не приватизована.
Бажаючи виготовити та оформити документи по приватизації вказаної земельної ділянки, вона звернулася з заявою до Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області і відповідно до рішення № 252 від 23.12.2014 року 24-ї сесії 6-го скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства їй дано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність 0.51 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Солянуватка.
Однак, при обмірі встановлено, що у володінні ОСОБА_5 , спадкоємицею якої є вона, знаходиться 3 (три) ділянки, загальною площею 0.54 га, з них: ріллі - 0, 50 га. під будівлями і дворами - 0,04 га, в тому числі біля хати 0,26 га. Дорізки в межах села - 0,28 га.
Так, по сусідству з її будинковолодінням знаходиться будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке зареєстроване на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_6 .
Однак, ОСОБА_6 помер і на даний час будинковолодінням та земельною ділянкою біля нього, користується відповідач ОСОБА_2 , який у встановленому законом порядку правоустановлюючих документів, після смерті ОСОБА_6 не переоформив, а й взагалі без будь-яких відповідних дозволів побудував гараж.
Крім того, ОСОБА_2 почав облаштовувати земельну ділянку біля вказаного будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме зрізав дерева та кущі смородини, які вона посадила і які росли вздовж межі, яка розділяла земельні ділянки і облаштував свою огорожу перенісши межу вглиб ділянки, що перебуває у її користуванні, а також частину її земельної ділянки приєднав до присадибної ділянки, якою він на даний час без жодних правоустановлюючих документів користується та загородив прохід, шириною близько 2-х метрів, що веде до її земельних ділянок, які знаходяться за потоком, тим самим порушуючи правила добросусідства.
З іншої ж сторони, по сусідству з її будинковолодінням знаходиться будинковолодіння АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_4 . Земельна ділянка біля вказаного будинковолодіння приватизована.
ОСОБА_4 , теж облаштовуючи свою земельну ділянку, змістив межу вглиб земельної ділянки, якою користується вона, що призвело до зменшення її розміру і тим самим останній чинить їй перешкоди у користуванні її земельною ділянкою.
Оскільки межі земельної ділянки, якою вона користуюся не відповідають межам земельної ділянки, що у Актах обміру (уточнення) земельної ділянки від 05.07.1992 року та 30.07.1992 року, то вона намагалася відновити її межі, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_4 чинять їй перешкоди.
Зазначила, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала внаслідок порушення своїх прав тому, що намагалася в досудовому порядку вирішити ці питання з відповідачами. Вона багато часу витратила на переговори з ним, нервувала, доказувала відповідачам незаконність їх дій, страждала від їх цинізму і самовпевненості у своїй безвідповідальності.
Вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, яку зважаючи на її сутність, неможливо відшкодувати в повному обсязі, адже не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу її душевного болю, хвилювання та її спокою.
Їй важко визначити розмір моральної шкоди, тим паче у грошовому еквіваленті, оскільки немає чіткого регулювання розміру відшкодування моральної шкоди, але вона оцінює її в 5000,00 гривень.
Просить: зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у її користуванні та розташована біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом часткового демонтажу паркану та хвіртки та користуванні переходом, що веде від дороги до земельних ділянок, що за потоком та відновити межі відповідно до висновку №ЕД-1-1-180/15 земельно - технічного експертного дослідження складеного 27.03.2015 року; зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у її користуванні та розташована біля будинку АДРЕСА_1 та відновити межі відповідно до висновку №ЕД-1-1-180/15 земельно - технічного експертного дослідження, складеного 27.03.2015 року та стягнути солідарно з відповідачів на її користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень та 8000,00 гривень витрат по проведенні земельно-технічного експертного дослідження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2015 року справу розподілено судді ОСОБА_7 .
Ухвалою судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 19.06.2015 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 14 годину 30 хвилин 25.06.2015 року.
Ухвалою суду від 25.06.2015 року справу призначено до розгляду на 10 годину 30 хвилин 21.07.2015 року.
Ухвалою суду від 04.03.2016 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу.
27.12.2016 року до суду поступив висновок експерта за результатами проведення судової земельно - технічної експертизи №42/11-16 від 15.12.2016 року.
Ухвалою суду від 03.01.2017 року провадження у справі відновлено та призначено справу до розгляду на 10 годину 30 хвилин 03.04.2017 року.
15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п. п. 9 та 11 п. 1 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ» ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Наказом від 01.08.2018 року суддю ОСОБА_7 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області, як такого, що звільнений у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24.07.2018 року №2410/0/15-18 «Про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Старосамбірського районного суду Львівської області у відставку».
З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. № 200/08/2018 від 07.08.2018 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2018 року справу передано для розгляду судді ОСОБА_8 .
Ухвалою судді від 01.10.2018 року справу прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 14 годину 00 хвилин 18.02.2019 року.
Ухвалою суду від 03.02.2020 року залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Наказом №47-К від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_8 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.
Ухвалою судді від 10.09.2020 року дану справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 16 годину 00 хвилин 13.10.2020 року, яке неодноразово відкладено.
Ухвалою суду від 14.09.2021 року без виходу в нарадчу кімнату виключено третю особу Солянуватську сільську раду Старосамбірського району Львівської області, та залучено в якості співвідповідача Добромильську міську раду Самбірського району Львівської області, підготовче засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 01.03.2022 року.
Ухвалою суду від 01.03.2022 року судове засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 20.07.2022 року.
Ухвалою суду від 20.07.2022 року судове засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 13.12.20233 року.
Ухвалою суду від 13.12.2022 року підготовче засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 27.01.2023 року.
Ухвалою суду від 27.01.2023 року підготовче засідання відкладено на 10 годину 00 хвилин 28.03.2023 року.
Ухвалою суду від 28.03.2023 року без виходу з нарадчу кімнату залучено в якості відповідачки ОСОБА_3 , виключивши з числа відповідачів ОСОБА_4 , підготовче засідання відкладено на 11 годину 00 хвилин 26.05.2023 року, яке відкладено на 14 годину 00 хвилин 21.06.2023 року у зв'язку з відрядженням судді Пошивака Ю.П. згідно наказу №73 від 22.05.2023 року.
Ухвалою суду від 21.06.2023 року підготовче провадження у справі відкладено на 12 годину 45 хвилин 20.07.2023 року.
Ухвалою суду від 20.07.2023 року у прийнятті заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Ковальчук Н.В. про зміну предмету позову - відмовлено.
Ухвалою суду від 20.07.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16 годину 00 хвилин 27.09.2023 року.
Ухвалою суду від 27.09.2023 року судове засідання відкладено на 11 годину 00 хвилин 09.11.2023 року, яке неодноразово відкладено.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ковальчук Н.В. в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. 16.01.2024 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.
Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причина неявки суду не відома.
Представник відповідача Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 19.01.2024 року на електронну адресу суду надійшла заява за підписом ОСОБА_9 , в якій вона просила розгляд справи провести без участі представника Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області.
Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відома.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, зокрема у ст.82 цього Кодексу.
Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог ч. 2 та 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а також, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.263 ч.1 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом і передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст.3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.2009 року, виданого ОСОБА_10 , нотаріусом Добромильської державної нотаріальної контори, спадкоємцем в цілому майна ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого Солянуватською сільською радою Старосамбірського району Львівської області 22.12.1992 року на підставі рішення виконкому Солянуватської сільської ради №33 від 22.12.1992 року і зареєстрованим в Комунальному підприємстві «Старосамбірське районне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, за реєстровим номером 27479866. На земельній ділянці розташований один дерев'яний житловий будинок, позначений літерою А-1; стайня - В; стодола - Г, вбиральня - Д; колодязь - К; огорожа - 1. Будинок складається з трьох кімнат та однієї кухні, житловою площею 45,2 м.кв, загальною площею 84,7 м.кв. (а.с.10, том 1).
Право власності позивачки ОСОБА_1 на вищевказаний будинок підтверджується також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.9, том 1).
Згідно Протоколу Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області ІХ сесії ХХІ першого скликання від 06.07.1992 року та копії Архівного витягу із зазначеного протоколу від 24.09.2024 року №01-19/498, відомо, що 06.07.1992 року було прийнято рішення про затвердження акту суцільного обміру - уточнення земельних ділянок, які знаходяться у володінні громадян Солянуватської сільської Ради народних депутатів.
З акту від 05.07.1992 року, що є додатком до вищевказаного протоколу від 06.07.1992 року, а також з копії Архівного витягу із зазначеного акту від 24.09.2014 року №01-19/499 встановлено комісією в складі ОСОБА_12 , депутатів: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 провели суцільний обмір-уточнення земельних ділянок. Наданих у володіння громадян Солянуватської сільської ради. При обмірі встановлено, що у володіння ОСОБА_5 , знаходилися 3 ділянки, загальною площею 0,54 га, з них: ріллі - 0,50 га, під будівлями і дворами - 0,04 га; при цьому, зокрема біля хати - 0,26 га, дорізки в межах села - 0,28 га.
Також, Актом № 5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства від 30.07.1992 року, комісією в складі ОСОБА_12 (голова комісії), депутата ОСОБА_13 та землевпорядника ОСОБА_15 у присутності землеволодільця ОСОБА_5 проведено обмір (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства, в результаті якого встановлено загальну площу - 0,55 га, в тому числі: с/г угідь (ріллі) - 0,47 га, під будівлями і дворами - 0,08 га.
Рішенням Солянуватської сільської Ради депутатів Старосамбірського району Львівської області ІУ сесії ХХІІ скликання «Про передачу земельних ділянок у власність громадян» від 20.12.1995 року вирішено передати земельні ділянки громадянам, що проживають на території Ради у приватну власність для ведення індивідуального підсобного господарства та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у розмірах згідно актів обмірів станом на 15.04.1992 року та послідуючих обмірів згідно додатку з послідуючою видачею державних актів на право приватної власності. Кінцеві розміри земельних ділянок визначатимуться в процесі зйомочних робіт при видачі актів на право приватної власності населення. Оплату робіт по проведенню зйомочних топографічних робіт на виготовлення актів на право власності проводити за кошти громадян (а.с.92, том 1)
В той же час, з довідки Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області №39 від 16.01.2024 року відомо, що власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.106, том 4).
З довідки Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області №17 від 08.02.2016 року відомо, що за період з 2010 року по 2014 року рішення Солянуватської сільської ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_2 не надавалося (а.с.177, том 1)
З Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №478613 відомо, що відповідач ОСОБА_4 на підставі рішення 7 сесії 5 скликання Солянуватської сільської ради від 20.04.2007 року є власником земельної ділянки, площею 0,1252 га, розташованої в АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування житлового будинку (а.с.75, том 1).
З листа Головного управління МВС України у Львівській області №8860 від 20.11.2014 року відомо, що у результаті проведеної перевірки факти, викладені у зверненні ОСОБА_1 , частково підтвердились, зокрема стосовно незаконного будівництва господарських будівель ОСОБА_2 , жителем с.Солянуватка Старосамбірського району Львівської області та факт сусідських непорозумінь між громадянами через межі земельних ділянок (а.с.24, том 1).
Рішенням 23-ї сесії 6-го скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » №236 від 14.08.2014 року вирішено відмовити у затвердженні меж земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_1 запропоновано вирішувати дане питання у судовому порядку (а.с.25, том 1).
Рішенням 24-ї сесії 6-го скликання Солянуватської сільської ради Старосамбірського району Львівської області «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства» №252 від 23.12.2014 року вирішено дати дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,51 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с.Солянуватка. ОСОБА_1 замовити в ліцензованій землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність. Погоджений у встановленому порядку проект землеустрою подати на затвердження на чергову сесію Солянуватської сільської ради. Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну депутатську комісію сільської ради по розгляду земельних питань (а.с.11, том 1).
Згідно висновку №ЕД-1-1-180/15 земельно-технічного експертного дослідження від 27.03.2015 року в результаті проведених обмірів експертом було встановлено фактичний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , детально описано та графічно відображений на рис.6 у дослідницькій частині даного висновку. Фактична площа досліджувальної земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 на момент проведення обстеження (з урахуванням площі забудови будівлями і спорудами складає 0,26 га). При зіставленні фактичного порядку користування досліджуваною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 , з даними щодо вказаної земельної ділянки згідно з Протоколом Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області (IX сесії XXI першого скликання) від 06.07.1992 року Архівним витягом від 24.09.2014 року №01-19/499, Акту №5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства 30.07.1992 року та Листом виконкому Солянуватської сільської ради від 01.12.2014 року №134 з планами земельних ділянок у додатку, експертом було встановлено наступне: фактичний порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , відповідає даним щодо площі вказаної земельної ділянки, затвердженої рішенням Солянуватської сільської ради, що закріплене Протоколом Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області (IX сесії XXI першого скликання) від 06.07.1992 року, зміст якого відображено також у Архівному витязі від 24.09.2014 року №01-19/498, а отже, відповідає даним щодо розміру площі ділянки (біля хати), відображеної в Акті від 05.07.1992 року, що є додатком до вищевказаного протоколу, а також зміст якого відображено в Архівному витязі від 24.09.2014 року N201-19/499. При цьому, слід зазначити, що перевірити відповідність зовнішніх розмірів фактичник меж досліджуваної земельної ділянки вищевказаним документам не вбачається за можливе у зв'язку з відсутністю відповідного схематичного плану, закріпленого значеним вище рішенням (протоколом) від 06.07.1992 року та актом від 05.07.1992 року; фактичний порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , не відповідає Акту №5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства від 30.07.1992 року, а саме: фактична площа земельної ділянки на 0,01 га менша площі, відображеної в зазначеному акті від 30.07.1992 року. Невідповідність виявлено також у конфігурації земельної ділянки та зовнішніх розмірах її меж, зокрема частина лівої межі, спільна з проїздом до земельної ділянки суміжного землевласника (землекористувача), що на місцевості представлена ламаною лінією, довжиною відрізків 11,67 м+8,53 м+1,33 м+11,09 м, не відповідає конфігурації та розмірам даної частини межі, що в акті від 30.07.1992 року представлена прямою лінією довжиною 36,0 м; тильна межа, спільна з суміжним землевласником (землекористувачем), що на місцевості представлена ламаною лінією, довжиною відрізків 3,28 м+6,01 м+4,87 м+3,83 м+3,96 м, не відповідає конфігурації та розмірам даної межі, що в акті від 30.07.1992 року представлена прямою лінією довжиною 24,0 м; права межа, спільна з суміжним землевласником (землекористувачем), що на місцевості представлена ламаною лінією, довжиною відрізків 12,92 м + 6,33 м + 1,2 м+ 4,22 м + 2,2 м + 7,92 м + 11,17 м + 29,39 м + 17,69 м + 18,05 м + 3,66 м, та увігнута всередину ділянки ОСОБА_1 на двох ділянках межі (див, рис,6), не відповідає конфігурації та розмірам даної межі, що в акті від 30.07.1992 року представлена суцільною прямою лінією від фасадної до тильної частини ділянки довжиною 84,0 м + 36,0 м; фасадна межа вздовж вулиці (дороги на Нижанковичі), що на місцевості представлена прямою лінією довжиною 19,41 м, відповідає конфігурації даної межі, що в акті від 30.07.1992 року також представлена прямою лінією; при цьому фактичний її розмір (довжина) не відповідає, зокрема, є меншою на 0,59 м у порівнянні з розміром згідно з актом від 30.07.1992 року (19,41*20,0 м +-0,59 м.); фактичний порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , не відповідає даним, вказаним у Листі виконкому Солянуватської сільської ради від 01.12.2014 року №134 з планами земельних ділянок у додатку, а саме: фактична площа земельної ділянки на 0,01 га менша площі, відображеної в зазначеному листі від 01.12.2014 року. Невідповідність виявлено також у конфігурації земельної ділянки та зовнішніх розмірах її меж, зокрема частина лівої межі, спільна з проїздом до земельної ділянки суміжного землевласника (землекористувача), що на місцевості представлена ламаною лінією, довжиною відрізків 11,67 м + 8,53 м + 1,33 м + 11,09 м, не відповідає конфігурації та розмірам даної частини межі, що в додатку до листа від 01.12.2014 року, представлена прямою лінією довжиною 36,0 м; тильна межа, спільна з суміжним землевласником (землекористувачем), що на місцевості представлена ламаною лінією, довжиною відрізків 3,28 м + 6,01 м + 4,87 м + 3,83 м + 3,96 м, не відповідає конфігурації даної межі, що в додатку до листа від 01.12.2014 року представлена прямою лінією, а також не відповідає її розміру (довжині), що, як було визначено експертом на стор. 6-7 даного висновку, становить 26,10 м; права межа, спільна з суміжним землевласником (землекористувачем), що на місцевості представлена ламаною лінією, довжиною відрізків 12,92 м + 6,33 м + 1,2 м + 4,22 м + 2,2 м + 7,92 м + 11,17 м + 29,39 м + 17,69 м + 18,05 м + 3,66 м, та увігнута всередину ділянки ОСОБА_1 на двох ділянках межі (див, рис.6), не відповідає конфігурації та розмірам даної межі, що в додатку до листа від 01.12.2014 року представлена суцільною прямою лінією від фасадної до тильної частини ділянки довжиною 84,0 м + 36,0 м; фасадна межа вздовж вулиці (дороги на Нижанковичі), що на місцевості представлена прямою лінією довжиною 19,41 м, відповідає конфігурації даної межі, що в додатку до листа від 01.12.2014 року також представлена прямою лінією; при цьому фактичний її розмір (довжина) не відповідає, зокрема, є меншою на 0,59 м у порівнянні з розміром згідно з додатком до листа від 01.12.2014 року (19,41 м-20,0м=-0,59м). Встановити конкретно, за рахунок чого саме виникла вищевикладена невідповідність у конфігурації та розмірах зовнішніх меж досліджуваної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , експерту не дадалось можливості у зв'язку з відсутністю у документах, наданих замовником на дослідження, схематичних планів з відображенням на них житлового будинку та (або) господарських будівель і споруд, наявність яких надала б змогу встановити прив'язку до будівель та споруд на земельній ділянці ОСОБА_1 визначити точне місце розташування меж земельної ділянки відносно будівель і споруд на порівнюваних планах та здійснити співставленая усіх схем між собою в одному маштабі з метою виявлення того, яка саме межа і в який бік була зміщена (а.с.27-43, том 1).
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №42/11-16 від 15.12.2016 року, фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка була надана у користування ОСОБА_1 , і яку фактично вона займає на день проведення огляду цієї земельної ділянки 0,2628 га, в тому числі площа земельної ділянки під рілля фактично становить 0,1780 га, під присадибну - 0,0848 га. Фактична площа земельної ділянки 0,2628 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , якою користується ОСОБА_1 не відповідає площі, що була надана їй у користування згідно з Протоколом Солянуватської сільської ради народних депутатів Старосамбірського району Львівської області (ІХ сесії ХХІ першого скликання) від 06.07.1992 року, Архівним витягом від 24.09.2014 року №01-19/498 Акт № 5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства від 30.07.1992 розміру 0,26 га та Листом виконкому Солянуватської сільської ради від 01.12.2014 року. № 134 з планами земельних ділянок у додатку розміром 0,27 га. Більш повно викладено в дослідницькій частині та для уявлення (наочності) графічно відображено на плані в додатках № 1, № 3. Фактичне місцезнаходження (на місцевості самої земельної ділянки) межі А-Б, яка зазначена в державному акті на земельну ділянку, серія ЯД № 478613 (кадастровий номер 4625184900:09:002:0028), що надана у власність ОСОБА_4 (а.с. 75) не відповідає даним каталогу координат зовнішніх меж земельної ділянки, визначених у технічній документації землеустрою по відводу цієї земельної ділянки у власності ОСОБА_4 (а.т.д 21, 23, 29), так як за даними каталогу координат кутів поворотів межі земельної дорінки мають знаходиться в північно-східному напрямку на відстані 130,44 м від фактичного розташування цієї земельної ділянки, якою володіє ОСОБА_4 , що також підтверджується публічною кадастровою картою України. Для виявлення зображено на рис. 1. Причиною такої невідповідності є те, що при виготовленні технічної документації із землеустрою її виконавці не дотримувались вимог законодавства зі складання кадастрового плану цієї земельної ділянки щодо здійснення відповідної прив'язки до пунктів державної геодезичної мережі та з відповідним вирахуванням координат поворотних точок меж у державній системі координат. CK-63. Більш повно викладено в дослідницькій частині та для уявлення (наочності) графічно відображено на плані у додатку № 4. У зв'язку з тим, що при виготовленні технічної документації із землеустрою, її виконавці невірно визначили координати поворотних точок меж цієї земельної ділянки (межі земельної ділянки за координатами знаходяться в північно-східному напрямку мку на відстані 130,44 м від її фактичного розташування), неможливо встановити відповідність встановленого паркану ОСОБА_4 між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до межі А-Б, яка зазначена в державному акті на земельну ділянку Серія ЯД № 478613 (кадастровий номер 4625184900:09:002:0028) та розташування всіх огорож земельної ділянки по АДРЕСА_2 відносно меж за державним на земельну ділянку Серія ЯД № 478613 для обслуговування житлового будинку площею 0,1252 га. Більш повно викладено в дослідницькій частині та для уявлення (наочності) графічно відображено на плані у додатку № 4. Фактичну площу земельної ділянки в межах встановлених парканів по її периметру, що розташована по АДРЕСА_2 , що займає ОСОБА_4 становить 0,1251 га, що є меншою на 1,0 м? від загальної площі 0,1252 га зазначеною в державному акті на земельну ділянку Серія ЯД №478613 (кадастровий номер ). 4625184900:09:002:0028. Більш повно викладено в дослідницькій частині та для уявлення (наочності) графічно відображено на плані у додатку № 4. Фактично на місцевості у вигляді твердої межі (паркану) межа має ломану лінію, яка утворена за рахунок встановленого паркану між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), де загальна її довжина становить 75,31 м. Межа, яка проходить вздовж проїзду до земельної ділянки ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), що є умовною у вигляді орної межі має довжину 39,28 м. Більш повно викладено у дослідницькій частині та для уявлення (наочності) фактичне розташування межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) графічно відображено у додатку №3. Фактично існуюча межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), що утворена за рахунок встановленого паркану не відповідає конфігурації межі та її довжині, яка зображена в Акті №5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства від 30.07.1992 року (а.с.18) та Додатку з планами земельних ділянок до Листа виконкому Солянуватської сільської ради від 01.12.2014 року №134 (а.с.20,21). Так межа відображена на зазначених документах є прямою лінією, де загальна її довжина становить 120,0 м, а фактично ця межа є ломаною лінією (дугоподібною) і її довжина складає 114,59 м (з врахуванням межі вздовж проїзду до ОСОБА_2 ), що фактично на 5,41 м є меншою від зазначених планів. Більш повно викладено у дослідницькій частині та для уявлення (наочності) фактичне розташування межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) графічно відображено у додатку №3. Вважаючи, що межі досліджуваної земельної ділянки ОСОБА_1 в акті № 5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для двору, відведеного особистого підсобного господарства площею 0,27 га від 30.07.1992 року (а.с. 18) та в додатку з планами земельних ділянок до листа виконкому Солянуватської сільської ради від 01.12.2014 року № 134 (а.с. 20, 21) відображені схематично без прив'язки до пунктів державної геодезичної мережі або без лінійної прив'язки до твердих точок (будівлі, споруди тощо) на місцевості, тому не має можливості надати пропозиції з розміщення цієї межі на місцевості відповідно до цих схем. Фактично існуюча межа між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ), що утворена за рахунок встановленого паркану та умовної межі з врахуванням межі вздовж проїзду до ОСОБА_2 не відповідає конфігурації межі та її довжині, зазначених на плані земельної ділянки колишнього власника житлового будинку АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_6 (ділянка № 1, присадибна) (а.с. 88). Так межа відображена на цьому плані прямою лінією, де загальна її довжина становить 112,95 м, а фактично ця межа є ломаною (дугоподібною) і її довжина становить 114,59 м (з врахуванням межі вздовж проїзду до ОСОБА_2 ), що фактично на 1,64 м є більшою від плану. Більш повно викладено в дослідницькій частині та для уявлення (наочності) фактичного розташування межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) графічно відображено в додатку № 3. Вважаючи, що невідомо (не позначено на плані) в якому масштабі виконано план земельної ділянки колишнього власника житлового будинку АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_6 відображеної на плані ділянка № НОМЕР_1 (присадибна) (а.с. 88) не має можливості визначити відстані від житлового будинку АДРЕСА_3 до огорожі, межі земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що відображена на цьому плані. Фактичної відстані, від існуючого житлового будинку АДРЕСА_3 до огорожі, межі земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , становлять із західної частини будинку 3,54 м, зі східної частини булинку 3,71 м. Для наочності графічно відображено в додатку № 3. Вважаючи, що копія акта обміру (уточнення) земельних ділянок від 27.05.2014 року та схема земельної ділянки, графічно відображена в акті (а.с. 178), зроблена неякісно, не проглядаються (не читаються) всі лінії меж та цифрові дані промірів цих ліній, не має можливості дослідити та встановити відповідність межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно акту обміру (уточнення) земельних ділянок від 27.05.2014 року її фактичному розташуванню.
Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша - друга статті 321 ЦК України).
У ЗК України закріплено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України (частина перша статті 153 ЗК України).
Згідно зі статтею 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах території територіальних громад щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, обмежень у використанні земель та земельних сервітутів, додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку (частина п'ята статті 158 ЗК України).
Так, згідно зі ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.
Статтею 107 Земельного кодексу України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 року № 376, зареєстрований в Мінюсті України 16.06.2010 року № 391/17686 .
За п.3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.
Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.
В данному випадку, незважаючи на те, що позивачка ОСОБА_1 просить усунути перешкоди в користуванні власною земельною ділянкою шляхом відновлення суміжної межі між земельними ділянками, однак фактично вона просить встановити нову межу між земельними ділянками.
Частинами 1-3 статті 158 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у валсності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та обсластей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у валсності і користуванні громадян та додержання громадянами парівил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Разом із цим ч.2 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
За змістом ст. 152 ЗК України, забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 77 ч.2 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Даючи оцінку дослідженим доказам та встановленим у судовому засіданні обставинам справи, суд прийшов до переконання, що позивачкою не доведено належними і допустимими доказами, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушено її право власності на земельну ділянку, зокрема зміщено межі вглиб її земельної ділянки, що призвело до зменшення її розміру і тим самим останніми чиняться їй перешкоди, оскільки з досліджених вищезазначених доказів судом встановлено, що межі досліджуваної земельної ділянки ОСОБА_1 в акті № 5 обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для двору, відведеного особистого підсобного господарства площею 0,27 га від 30.07.1992 року та в додатку з планами земельних ділянок до листа виконкому Солянуватської сільської ради від 01.12.2014 року № 134 (а.с. 20, 21) відображені схематично без прив'язки до пунктів державної геодезичної мережі або без лінійної прив'язки до твердих точок (будівлі, споруди тощо) на місцевості, тому не має можливості надати пропозиції з встановлення цієї межі на місцевості відповідно до цих схем. Фактичної відстані, від існуючого житлового будинку АДРЕСА_3 до огорожі, межі земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , становлять із західної частини будинку 3,54м, зі східної частини булинку 3,71 м. Вважаючи, що копія акта обміру (уточнення) земельних ділянок від 27.05.2014 року та схема земельної ділянки, графічно відображена в акті (а.с. 178), зроблена неякісно, не проглядаються (не читаються) всі лінії меж та цифрові дані промірів цих ліній, не має можливості дослідити та встановити відповідність межі між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно акту обміру (уточнення) земельних ділянок від 27.05.2014 року її фактичному розташуванню.
Щодо посилань позивачки ОСОБА_1 про те, що відповідачем ОСОБА_2 зрізано дерева та кущі смородини, які вона посадила і які росли вздовж межі, яка розділяє земельні ділянки і те, що він облаштував свою огорожу перенісши в глиб ділянки, що перебуває у її власності, то суд такі до уваги не бере, так як дані обставини не доведено належними та допустимими доказами.
Також позивачкою ОСОБА_1 не були надані відповідно до ст.ст. 77,78 ЦПК України належні та допустимі докази того, що вона зверталася до землевпорядної організації за виконанням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.
Зі свого боку відповідач ОСОБА_4 представив суду технічний звіт про виконані роботи із землеустрою по підготовці та видачі Державного акта на право приватної власності на землю.
Суд звертає увагу, що позивачка ОСОБА_1 визначила позовні вимоги, а саме: зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у її користуванні та розташована біля будинку АДРЕСА_1 , шляхом часткового демонтажу паркану та хвіртки та користуванні переходом, що веде від дороги до земельних ділянок, що за потоком та відновити межі відповідно до висновку №ЕД-1-1-180/15 земельно - технічного експертного дослідження складеного 27.03.2015 року; зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у її користуванні та розташована біля будинку АДРЕСА_1 та відновити межі відповідно до висновку №ЕД-1-1-180/15 земельно - технічного експертного дослідження складеного 27.03.2015 року, однак нею не представлено належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 чиняться перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою. Окрім того, нею не конкретизовано, яку саме частину паркану слід демонтувати, де саме розміщена фіртка і перехід про які йдеть в позовній заяві.
Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивачки ОСОБА_1 моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, та, зокрема те, що в даній цивільній справі позовна вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, то суд, вважає позовну вимогу про стягнення моральної шкоди необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Що стосується позовних вимог до Добромильської міської ради, то такі в позовній заяві взагалі не викладені, позивачка ОСОБА_1 жодним належними та допустимими доказами не довела, що її права порушено діями чи бездіяльністю Добромильської міської ради. Відтак, яким саме чином Добромильська міська рада має поновити порушене право ОСОБА_1 на яке вона вказує як на підставах позову, суду стороною позивачки не доведено.
Отже, позовні вимоги до Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України в зв'язку з відмовою в позові, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.15, 23, 78, 79-1, 91, 106, 107, 152, 158, 321, 391, 1167 ЦК України, ст.ст.2-13, 60, 77-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Добромильської міської ради Самбірського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Дата складання повного судового рішення 02.02.2024 року.
Суддя Пошивак Ю.П.