Провадження № 2/639/244/24 Справа № 639/5990/23
05 лютого 2024 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Марченка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлявцевої О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 639/5990/23
позивач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
відповідач: Харківська міська рада (адреса місцезнаходження: м-н. Конституції, 7, м. Харків)
про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Приображенська Тетяна Борисівна звернулась до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, в якому просить:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 79,9 кв.м, житловою площею 50,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог представник позивача посилається на те, що квартира АДРЕСА_2 належала по праву спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 02.02.1996 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, р. № 6-96-72896-У1. ОСОБА_3 є рідним батько позивача, ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у лікарні. На час своєї смерті проживав та постійно був зареєстрований в АДРЕСА_1 . З 14 березня 1961 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач ОСОБА_2 - це рідний син ОСОБА_4 та разом із ОСОБА_3 її спадкоємець першої черги спадкування за законом. 25 листопада 2022 року ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 1/6 частину вказаної квартири. Оскільки на час смерті дружини ОСОБА_3 проживав та був зареєстрований з нею за однією адресою: квартира АДРЕСА_2 , у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 1\2 частини квартири АДРЕСА_2 . Позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає. Заповіту ОСОБА_3 не залишив.
У квітні 2021 року позивачка переїхала до батька і його дружини в спірну квартиру та почала проживати разом з ними, опікувалась за ними, допомагала в веденні господарства, яке у них було спільним. Коли захворіли батько та мачуха позивачка доглядала за ними до самої смерті. Поховала батьків разом із ОСОБА_2 , витрати на поховання матері відповідача та її батька і встановлення спільного пам'ятника несли навпіл. Таким чином, позивачка ОСОБА_1 постійно проживала із спадкодавцем - батьком ОСОБА_3 з квітня 2021 року і по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_1 і продовжує проживати по теперішній час.
У листопаді 2022 року позивачка звернулась до ПН ХМНО Харківської області Мангушевої О.С. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21.11.2022 року їй було відмовлено у видачі такого свідоцтва з підстав того, що вона не надала документів, підтверджуючих факт прийняття спадщини.
У зв'язку з неможливістю отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав спадкоємця єдиним можливим способом - позовною заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнанням за нею права власності на спадщину після смерті її батька ОСОБА_3 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.12.2023 року закрито підготовче провадження а справу призначено до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Приображенська Т.Б. у судове засідання не з'явилися, представник позивача адвокат Приображенська Т.Б. подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, проти позову не заперечує, також зазначає, що підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 із батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки на адресу місцезнаходження, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.
З матеріалів справи та копії свідоцтва про народження судом встановлено, що ОСОБА_3 був батьком ОСОБА_1 .
Відповідно копії свідоцтва про право власності на житло від 02 лютого 1996 року, реєстраційний № НОМЕР_2 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 14.03.1961 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі який зареєстрували 14 березня 1960 року у "Октябрьскому отделе ЗАГС г. Харькова".
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.11.2021 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 22.11.2021 року.
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Магнушевою О.С. від 25.11.2022 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_1 не надала документів підтверджуючих факт прийняття спадщини.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що ОСОБА_1 в квітні 2021 року переїхала жити в квартиру АДРЕСА_2 з його матір'ю та ОСОБА_3 , так як вони люди похилого віку потребували сторонньої допомоги, особливо в період пандемії, та проживала разом із ними до їхньої смерті. На даний час ОСОБА_1 продовжує проживати в спірній квартирі за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно копії спадкової справи № 08/2022 після смерті ОСОБА_3 , наданої Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мангушевою Ольгою Степанівною судом вбачається, що 25.11.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 звернулася з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.11.2022 року постановою приватного нотаріусу Харківської міського нотаріального округу Харківської області Мангушевої О.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті її батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_3 , у зв'язку з тим, що спадкоємець ОСОБА_1 не надала документів підтверджуючих факт прийняття спадщини. Заяви про прийняття, відмову від спадщини або видачі свідоцтва про право на спадщину від інших спадкоємців не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Згідно відомостей зі Спадкового реєстру інформація щодо наявності спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтво про право на спадщину відсутня.
Таким чином, між сторонами склались спадкові правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спакується на загальних підставах. суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
За змістом ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин, поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Із роз'яснень, викладених у пунктах 2, 23 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 вбачається, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини відповідно до статті 549 ЦК Української РСР 1963 року.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
У статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд дійшов висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому наявність підстав для його встановлення у судовому порядку.
Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 , проживаючи на момент смерті ОСОБА_3 разом з останнім, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак оформити спадщину після його смерті у встановленому законом порядку не має можливості, про що свідчить відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, суд дійшов висновку, що право позивача підлягає захисту у судовому порядку.
З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 141, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із батьком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 загальною площею 79,9 кв.м, житловою площею 50,7 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).
Відповідач: Харківська міська рада (адреса місцезнаходження: майдан Конституції, 7, м. Харків, код 04059243).
Повний текст рішення складено 05.02.2024 року.
Суддя В. В. Марченко