Справа № 932/10560/23
Провадження № 2/932/394/24
05 лютого 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
23.11.2023 року позивач КП «Теплоенерго» ДМР звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову послався на те, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання, позивач протягом опалювальних періодів з жовтня 2016 року по 2022 рік надавав теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1466 від 26.09.2022 року, наданої УП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР зареєстрованими користувачами є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Відповідач на підставі відкритого особистого рахунку № НОМЕР_1 повинна була сплачувати за надані послуги щомісячно, проте вчасно та у відповідному розмірі оплату послуг не здійснює, в результаті чого станом на 01.10.2022 року утворилась заборгованість в сумі 46 643 грн. 53 коп. сума боргу на момент подання позовної заяви, а саме на 01.11.2023 року складає - 19 000,03 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також інфляційні збитки - 829 грн. 66 коп., 3% річних від суми боргу - 179,59 грн. та понесені судові витрати в сумі 2684,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 року, справа передана в провадження судді Кудрявцевої Т.О.
Ухвалою від 27.11.2023 року суддя Кудрявцева Т.О. відкрила провадження у справі та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачу надсилалась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками до неї, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримала 25.12.2023 року, відзив на позовну заяву не надавала. Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є такою, що належним чином повідомлена про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов'язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову, з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно з державною програмою забезпечення населення послугами теплопостачання, КП «Теплоенерго» ДМР протягом опалювальних періодів з жовтня 2016 року по 2022 року надавалось теплова енергія за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідно до Довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №1466 від 26.09.2022 року, наданої КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР зареєстрованими користувачами є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 , на підставі відкритого особистого рахунку № НОМЕР_1 , повинна була сплачувати за надані послуги щомісячно.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року (який діяв до 01 травня 2019 року) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.35 Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року, розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п.15 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року, який введено в дію 01 травня 2019 року, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року №6-2951цс15.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги теплопостачання, згідно визначених у різні періоди відповідних тарифів за період з 01.11.2021 року по 01.10.2022 рік складає 46 643 грн. 53 коп. Даний борг було реструктуризовано шляхом укладення зі споживачем ОСОБА_1 договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання №235/2022р./Ц.О.А.строком на 12 місяців. Пунктом 3 цього договору передбачено, що у разі порушення споживачем умов даного договору, підприємство КП «Теплоенерго» має право на примусове стягнення суми заборгованості в судовому порядку.
Сума боргу на момент подання позовної заяви, а саме на 01.11.2023 року складає - 20 009,28 грн., з яких: 19 000 грн. 03 коп. - основний борг, 179 грн. 59 коп. - 3% річних, 829,66 грн. - інфляційне збільшення суми боргу.
Враховуючи встановлені обставини фактичного споживання послуг позивача, які підтверджуються наданими доказами, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно заборгованості за надані послуги та наявність підстав для захисту прав позивача і стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за спожиті послуги, в розмірі 20 009 грн. 28 коп.
Вирішуючи решту заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з юридичної природи правовідносин, що виникли між сторонами, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
В зв'язку з цим, суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат в сумі 829,66 грн. та 3% річних в сумі 179 грн. 59 коп.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг теплопостачання, що складає 20 009 грн. 28 коп., з яких: 19 000 грн. 03 коп. - основний борг, 829 грн. 66 коп. - інфляційне збільшення та 3% річних в сумі 179 грн.59 коп.
Відповідно до ст.141 ЦПК України також слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати - сплачений судовий збір в сумі 2 684 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 203-265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 32688148) заборгованість по сплаті за теплопостачання у розмірі 20 009 грн. 28 коп., з яких: 19 000 грн. 03 коп. - основний борг, 829 грн. 66 коп. - інфляційне збільшення та 3% річних в сумі 179 грн.59 коп. та понесені судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 2 684 грн., а всього - 22 693 грн. 28 коп. (двадцять дві тисячі шістсот дев'яносто три гривні двадцять вісім копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева