Справа № 536/1500/17 Номер провадження 22-ц/814/5/24Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
25 січня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю.
при секретарі Філоненко О.В.
за участю представника ОСОБА_1 - адвоката Марискіної О.О.
представника ОСОБА_2 - адвоката Колосова А.В.
представника ОСОБА_3 - адвоката Близнюка І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Колотієвського О.О., повний текст судового рішення складено - дати не вказано, у справі за об'єднаними в одне провадження позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики;
ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним , -
Зміст позовних вимог
В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 20.05.2013 р. між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримано в борг грошові кошти в сумі 4300 (чотири тисячі триста) доларів США та 127 000 (сто двадцять сім тисяч) гривень на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що було видано розписку.
В подальшому, ОСОБА_3 21.05.2013 року було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.10.2014 р. у справі № 524/8665/14 - ц, шлюб, зареєстрований між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвано.
16 липня 2016 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , було укладено шлюб внаслідок чого змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.04.2017 року у справі № 524/3853/16-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.06.2017 року, було встановлено, що кошти надані ОСОБА_9 у позику ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) були отримані для поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , а звідти є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у відповідності до ч. 3 ст. 61 СК України.
14.06.2017 року нею направлені вимоги про повернення коштів на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які отримані 15.06.2017 р.
21.06.2017 року нею повторно направлені вимоги про повернення коштів на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які отримані 21.06.2017 р.
Станом на 26.08.2017 р. грошові кошти за договором позики від 20.05.2013 року відповідачами їй не повернуто.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Зважаючи на наведене ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є солідарними боржниками за договором позики від 20.05.2013 року.
За таких обстави просила суд ухвалити рішення, яким:
- стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як солідарних боржників на користь ОСОБА_1 383019,91 грн. (триста вісімдесят три тисячі дев'ятнадцять гривень дев'яносто одна копійка) з яких: 236 822 грн. (двісті тридцять шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні) основна сума боргу за договором позики, 838,30 грн. (вісімсот тридцять вісім гривень тридцять копійок) 3% річних, 145 359,61 грн. ( сто сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят одна копійка) відсотки за користування грошовими коштами. - судові витрати покласти на відповідачів.
Позовна заява ОСОБА_2 обгрунтована тим, що 20 травня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_3 нібито отримала у борг грошові кошти у сумі 4300, 00 Доларів США та 127 000,00 грн.
Про існування такого договору позики йому стало відомо з позову до нього про поділ спільного сумісного майна подружжя, поданого 19 травня 2016 р. до Автозаводського районного суду м. Кременчука.
Вважав, що вищевказаний договір позики укладений з грубим порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України передбачає, що для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відсутність його підпису на оскаржуваному договорі має наслідком його недійсність, та не може створювати для нього будь-яких боргових зобов'язань.
Просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір позики, укладений 20 травня 2013 року та стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 383019,91 грн. (триста вісімдесят три тисячі дев'ятнадцять гривень дев'яносто одна копійка) з яких: 236 822 грн. (двісті тридцять шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні) основна сума боргу за договором позики, 838,30 грн. (вісімсот тридцять вісім гривень тридцять копійок) 3% річних, 145 359,61 грн. (сто сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят одна копійка) відсотки за користування грошовими коштами.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 3830 гривень 20 копійок.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі №524/3853/16-ц від 05 квітня 2017 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.06.2017 р. є встановленим факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 у борг грошових коштів в сумі 4300 (чотири тисячі триста доларів США та 127 000 ( сто двадцять сім тисяч), на підставі договору позики, а також встановлений факт, що вказані кошти, є спільною сумісною власністю подружжя, тобто спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 не спростовано обставини щодо надання коштів у позику, у тому числі не надано будь-які належні і допустимі докази на підтвердження наявності у сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) достатніх власних коштів та фінансової можливості без одержання коштів у борг від сторонніх осіб на поліпшення житлових умов, зокрема на придбання спірної квартири, її ремонту, придбання меблів. Надані ОСОБА_1 у позику ОСОБА_3 кошти були отримані для поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ).
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд не в повній мірі з'ясував усі фактичні обставини справи не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що розписка від 20 травня 2013 року не містить зобов'язання щодо повернення коштів в сумі 127 000 грн. та 4 300 доларів США, також не містить строків повернення коштів, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість стягнення боргу.
Зазначає, що у правовому висновку, викладеному у Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц зазначено, що положення частини другої ст. 54 ЦПК України встанговлюють, що у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або порзову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Судом зроблено висновок, що застосування преюдиції особою , яка не приймала участі у справі на яку посилається як на джерело встановлених обставин - виключається.
Як встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні сторонами по справі, яка була розглянутаАвтозаводським районним судом м. Кременчука № 524/3853/16-ц були ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Натомість ОСОБА_1 до участі у справі залучена не була.
Враховуючи зазначене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для встановлення в оскаржуваному рішенні факту отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 у борг грошових коштів в сумі 4300 доларів США та 127 000 грн. на підставі договору позики, а також для встановлення факту того, що вказані кошти, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - в преюдиційному порядку на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука у справі № 524/3853/16-ц.
Вказує, що суд першої інстанції не досліджував дійсної правової природи розписки від 20.05.2013, не з'ясовував чи надавав ОСОБА_2 згоду на укладення такого правочину, а також не з'ясовував на які потреби ОСОБА_3 були витрачені отримані за розпискою грошові кошти.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін адвокатів Марискіну О.О., Колосова А.В. та Близнюка І.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.05.2013 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким ОСОБА_3 отримано в борг грошові кошти в сумі 4300 (чотири тисячі триста) доларів США та 127 000 (сто двадцять сім тисяч) гривень на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про що було видано розписку.
В подальшому, ОСОБА_3 21.05.2013 року було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06.10.2014 р. у справі № 524/8665/14 - ц, шлюб, зареєстрований між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - розірвано.
16 липня 2016 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , було укладено шлюб внаслідок чого змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 .
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 05.04.2017 року у справі № 524/3853/16-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 02.06.2017 року, було встановлено, що кошти надані ОСОБА_9 у позику ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) були отримані для поліпшення житлових умов сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , а звідти є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у відповідності до ч. 3 ст. 61 СК України.
14.06.2017 року ОСОБА_1 направлені вимоги про повернення коштів на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 які отримані 15.06.2017 р.
21.06.2017 року ОСОБА_1 повторно направлені вимоги про повернення коштів на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які отримані 21.06.2017 р.
Грошові кошти за договором позики від 20.05.2013 року відповідачами ОСОБА_1 не повернуто.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 місцевий суд виходив з того, що вважав встановленим факт надання коштів ОСОБА_1 ОСОБА_10 в інтересах сім'ї останньої та ОСОБА_2 та відхилив доводи про необхідність підпису ОСОБА_2 при укладенні договору чи дозволу на укладення такого.
Колегія суддів з огляду на наступне, вважає висновок місцевого суду в частині стягнення коштів з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку не вірним.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникають часткові зобов'язання. Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.
Законодавець передбачає виникнення солідарних зобов'язань лише у випадках наявності множинності осіб у зобов'язаннях, як правило, на боці боржника. Тобто, якщо частина перша статті 541 ЦК України передбачає виникнення і солідарного обов'язку, і солідарної вимоги, за змістом норм ЦК України переважно йдеться про виникнення саме солідарного обов'язку.
У частині четвертій статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Частини четверта статті 65 СК України свідчить, що вказана норма СК України хоча й містить положення про виникнення обов'язків у другого з подружжя, однак не кваліфікує ці обов'язки як солідарні, а тому до відносин щодо зобов'язань подружжя повинні застосовуватись приписи статті 540 ЦК України про часткові зобов'язання, а не правила статті 541 ЦК України про солідарні зобов'язання. Тобто, статтею 540 ЦК встановлена презумпція, за якою будь-які зобов'язання із множинністю осіб є частковими, причому з рівністю розміру часток, крім випадків, коли згідно статті 541 ЦК вони вважаються солідарними.
Колегія суддів зазначає, що згідно розрахунку заборгованості, наданого ОСОБА_1 загальний розрахунок ціни позову становить 383 019,91 грн. (триста вісімдесят три тисячі дев'ятнадцять гривень дев'яносто одна копійка) з яких:
Основна сума боргу: 127000 грн. + 109 822 грн. (4300 доларів США згідно офіційного курсу валют станом на 26.08.2017 р. - 25,54 за 1 долар США) = 236 822 грн. (двісті тридцять шість тисяч вісімсот двадцять дві гривні).
3% річних: 459,29 грн. + 379,01 грн. (14,84 доларів США згідно офіційного курсу валют станом на 26.08.2017 р. - 25,54 за 1 долар США) = 838,30 грн. (вісімсот тридцять вісім гривень тридцять копійок).
Відсотки за користування чужими грошовими коштами: 77951,89 грн. + 67 407,72 грн. (2639,30 доларів США згідно офіційного курсу валют станом на 26.08.2017 р. - 25,54 за 1 долар США) = 145 359,61 грн. ( сто сорок п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень шістдесят одна копійка).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 383019,91 грн. з яких: 236 822 грн. основна сума боргу за договором позики, 838,30 грн. 3% річних, 145359,61 грн. відсотки за користування грошовими коштами, та стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 судових витрати пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 3830 гривень 20 коп. підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 191 509,95 грн. заборгованості за договором позики та по 1915,09 грн. судового збору з кожного. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
У свою чергу, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують по суті висновки суду першої інстанції, а є лише підставою для часткової зміни мотивувальної частини оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, №42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).
Колегія суддів вважає, що кваліфікація зобов'язання подружжя як солідарного суперечить статтям 540, 541 ЦК України і для кваліфікації зобов'язань подружжя повинні застосовуватись правила статті 540 ЦК України про часткові зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення боргу з урахуванням мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.
Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року в частині порядку стягнення боргу, з урахуванням мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. В іншій частині рішення місцевого суду необхідно залишити без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Однак, у зв'язку з тим, що апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність лише часткової зміни рішення місцевого суду шляхом зміни порядку стягнення боргу, а не про спростування по суті висновків суду першої інстанції, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374,п.3, 4 ч.1 ст. 376,382 ЦПК України,суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19 квітня 2021 року - змінити в частині порядку стягнення боргу.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 191 509,95 грн. заборгованості за договором позики та по 1915,09 грн. судового збору з кожного.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді С.Б. Бутенко
О.Ю. Кузнєцова