Справа № 552/7011/22 Номер провадження 22-ц/814/761/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
30 січня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Сальній Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тарасенко Віра Юріївна, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року (повний текст рішення складено 20 вересня 2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди,
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що 15 листопада 2017 року біля 10:50 год. в районі роз'їзду 6-го км пілону №2 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку №12 по вул. Лелюківська в м. Харкові стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , на громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком позивача, внаслідок чого останній загинув на місці події.
Наголошено, що електропоїзд «ЕР2Р», який належить АТ «Українська залізниця», є джерелом підвищеної небезпеки.
Позивач вважає, що відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема, встановлення огорож, парканів, тощо, та недопущення тяжких наслідків у виді загибелі ОСОБА_3 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався.
У зв'язку зі смертю батька позивач зазнала сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із загиблим, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини.
У зв'язку з вищевказаним, позивач прохала суд стягнути з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 894415,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн, у задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір за розгляд справи судом в розмірі 2684,00 грн.
Місцевий суд при ухваленні оскаржуваного судового рішення взяв до уваги наявність грубої необережності померлого, відсутність між позивачем та померлим тісних родинних зв'язків, а також врахував принцип розумності і справедливості та дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позиції учасників справи
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
З рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року у частині незадоволених позовних вимог не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі позивач прохала суд: рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року скасувати частково у частині відмови ОСОБА_1 у стягненні на її користь моральної шкоди на суму 889415,00 грн та у частині відмови у покладенні на АТ «Українська залізниця» витрат ОСОБА_1 на проведення експертизи у розмірі 2075,00 грн і поштових витрат у розмірі 47,00 грн; ухвалити нове рішення, яким стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 894415,00 грн та покласти на відповідача витрати позивача на проведення експертизи у розмірі 2075,00 грн і поштових витрат у розмірі 47,00 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, при ухваленні рішення місцевим судом про часткову відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди були необ'єктивно та неповно оцінені всі обставини і докази, на які посилалася остання при обґрунтуванні її моральних страждань, безпідставно зроблені висновки, що позивачем не доведена глибина моральних страждань, не врахована ступінь моральних страждань позивача, завдана їй смертю родича, не врахована ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізної дороги від таких випадків, не врахована чинна практика Верховного Суду з розгляду справ з аналогічних питань.
Крім того, фактично, місцевий суд допустив дискримінацію стосовно ОСОБА_1 , оскільки при розгляді справи №642/4426/20 іншій дочці загиблого було стягнуто 80000,00 грн моральної шкоди.
Твердження суду першої інстанції щодо неврахування висновку експертизи є необґрунтованим і побудованим на припущеннях, оскільки саме експертом був розрахований розмір завданої позивачу моральної шкоди.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено про його незгоду із доводами, які викладені в апеляційній скарзі, оскільки, на думку АТ «Українська залізниця», вони є незаконними та необґрунтованими, викладеними без системного аналізу чинного законодавства України.
Відповідач наголошує, що загибель потерпілого відбулася внаслідок його власного умислу, оскільки останній свідомо потрапив на залізничну колію та усвідомлював небезпечність таких дій.
Крім того, матеріали справи не містять в собі доказів підтвердження моральних страждань позивача, порушення укладу життя та соціальних зв'язків, порушення її нормальної життєдіяльності, сну та необхідності приймати снодійні чи седативні препарати.
Наголошено, що у позові про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, зокрема, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, однак ОСОБА_1 вказаного не зазначено.
У зв'язку з вище переліченим, відповідач прохав суд рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Представник ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.Ю., взявши участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримала та прохала їх задовольнити з підстав, що в ній наведені.
Представник АТ «Українська залізниця» - адвокат Ольховський В.М. під час судового засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, прохаючи суд оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 листопада 2017 року близько 10:50 год. в районі роз'їзду 6-го км пілону №2 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку №12 стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р», реєстраційний номер 7043, під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого останній загинув на місці пригоди (а.с. 23).
Згідно свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 13). З відомостей, які вказані у свідоцтві про укладення шлюбу, серії НОМЕР_3 , вбачається, що ОСОБА_1 після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 14).
Місцевим судом також було встановлено, що відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, за участі якого відбулася транспортна пригода, що сталася 15 листопада 2017 року близько 10:50 год. в районі роз'їзду 6-го км пілону №2 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку АДРЕСА_1 , внаслідок якої загинув ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 17).
Згідно висновку експерта ХОБСМЕ № 3040-ДМ/17 від 21 грудня 2017 року причиною смерті ОСОБА_3 явилась сукупна тупа травма тіла, з переломами ребер, хребта, черепа, з розривами внутрішніх органів, аорти (а.с. 19-22).
Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Харківській області Шоста О.В. від 15 березня 2018 року досудовим розслідуванням встановлено, що 15 листопада 2017 року близько 10:50 год. в районі роз'їзду 6-го км пілону №2 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого останній загинув на місці пригоди.
Подія трапилась на ділянці залізничного шляху, де є закруглення шляху та обмежена видимість для машиніста. Під час наїзду електропоїздом на пішохода ОСОБА_3 , останній рухався по залізничній колії в попутному з електропоїздом напрямку. Перед наїздом на пішохода машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування, подав звуковий сигнал пішоходу, однак останній не відреагував, чим позбавив машиніста технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220000001466 від 15 листопада 2017 року, за ознаками частини третьої статті 276 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення (а.с .23).
Згідно протоколу службового розслідування при в.о. головного інженера моторвагонного депо м. Харкова Південної залізниці від 15 листопада 2017 року провини локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_7 в травмуванні чоловіка електропоїздом «ЕР2Р», реєстраційний номер 7043, 15 листопада 2017 року не вбачається (а.с. 18).
Згідно висновків залізнично-транспортних експертиз №3884, №1024 в дорожньо-залізничній ситуації, що склалася, машиніст ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 . Дії машиніста ОСОБА_2 повністю відповідали Правилам технічної експлуатації залізниць України. Дії пішохода ОСОБА_3 не відповідали вимогам пункту 3 Правил поведінки громадян у частині заборони ходити по залізничних коліям особам, які не належать до працівників залізничного транспорту. Невідповідність дій пішохода ОСОБА_3 і стали причиною залізнично-транспортної пригоди (а.с. 23)
На підтвердження моральної шкоди позивачем надано висновок експерта № 2022/09/20 комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого від 20 вересня 2022 року, складеного фахівцем у галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_8 , відповідно до якого події щодо загибелі батька є психотравмуючими для ОСОБА_1 та їй завдана моральна шкода внаслідок смерті батька ОСОБА_3 . Моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала ОСОБА_1 у зв'язку із смертю її батька ОСОБА_3 внаслідок транспортної пригоди становить 894415,00 грн в цінах на 01 серпня 2022 року (а.с. 38-51).
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і осоновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (обов'язків).
Відповідно до вимог частин другої та п'ятої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) та постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 336/3665/16-ц (провадження № 61-44173св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 243/6516/21 (провадження № 61-4095св22), від 29 травня 2023 року у справі № 205/6260/21 (провадження № 61-12021св22).
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно із частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Згідно з пунктами 2.1-2.4 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом міністра транспорту України № 1059 від 22 листопада 2007 року (далі - Правила), пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. При відсутності шлагбаума (коли переїзд не охороняється) перед переходом колії необхідно впевнитись, що до переїзду не наближається поїзд (або локомотив, вагон, дрезина тощо).
Згідно з пунктом 2.5 Правил пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п'яти метрів.
З матеріалів справи вбачається, що смерть ОСОБА_3 настала у результаті отримання сукупних тупих травм тіла, з переломами ребер, хребта, черепа, з розривами внутрішніх органів, аорти, які останній отримав у результаті наїзду на нього 15 листопада 2017 року близько 10:50 год. в районі роз'їзду 6-го км пілону №2 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку АДРЕСА_1 електропоїзду «ЕР2Р», реєстраційний номер 7043, під керуванням ОСОБА_2 .
Крім того, смерті потерпілого сприяла його власна груба необережність (особа не бажала настання несприятливих наслідків, але передбачала їх і ставилася до цього байдуже або намагалася їх самовпевнено уникнути), зокрема, порушення пункту 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, що встановлено на підставі висновків залізнично-транспортних експертиз.
Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 450/4163/18 зазначив, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. У той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого.
Оскільки з матеріалів справи вбачається груба необережність потерпілого, що є підставою для зменшення розміру відшкодування завданої шкоди, водночас на підтвердження факту умислу останнього відповідачем не подано до суду будь-яких доказів, то враховуючи принцип змагальності сторін, який закріплений в цивільному процесуальному законодавстві, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для звільнення АТ «Українська залізниця» від відшкодування завданої шкоди.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року по справі № 336/10216/21 вказано, що «факт загибелі фізичної особи (зокрема, сина, батька) є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, оскільки людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».
З урахуванням допущеної грубої необережності самим потерпілим, суд попередньої інстанції визначив розмір моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн ОСОБА_1 , що є його дочкою.
Колегія суддів вважає, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди не в повній мірі відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача, оскільки душевна травма останньої полягає саме у смерті близької їй людини - батька.
Відтак, дослідивши обставини справи та наявні докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду фактом загибелі близької людини - батька, однак враховуючи, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок недотримання останнім Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а тому, з урахуванням принципів розумності та справедливості - необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 80 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що фінансовий стан відповідача при визначенні розміру завданої шкоди смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки не береться судом до уваги, оскільки не є критерієм її визначення.
Також колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо неврахування при розгляді даної справи наданого до місцевого суду висновку експерта №2022/09/20, що датований 20 вересня 2022 року, оскільки у ньому не відображено повний аспект відомостей щодо транспортної пригоди, в результаті якої помер батько позивача, а саме порушення останнім Правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначена експертиза була проведена більше ніж через чотири роки після смерті ОСОБА_3 , тобто дійсний психологічний стан ОСОБА_1 після настання вказаних подій та протягом чотирьох років не досліджувався.
Щодо вимог про стягнення вартості експертизи та поштових витрат колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що згідно частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням принципів розумності та справедливості, колегія суддів вважає за необхідне рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року у частині стягнення моральної шкоди - змінити, стягнувши з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80000,00 грн замість 5000,00 грн.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а саме стягнуто з АТ «Українська залізниця»моральну шкоду в розмірі 80000,00 грн, то задоволені позовні вимоги становлять 8,94 % (80000,00 грн х 100 % : 894415,00 грн).
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог та звільнення позивача від сплати судового збору, а також беручи до уваги судовий збір, який підлягав сплаті за заявлені позовні вимоги (1 відсоток ціни позову, а саме 8944,15 грн), то колегія суддів вважає за необхідне рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року у частині розподілу судового збору - змінити, стягнувши з АТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 800,00 грн (80000,00 грн х 8944,15 грн : 894415,00 грн) замість 2684,00 грн.
Крім того, стягненню з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1200,00 грн (800,00 грн х 150 %).
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Тарасенко Віра Юріївна - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року у частині стягнення моральної шкоди - змінити, стягнувши з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 80000,00 грн замість 5000,00 грн.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року у частині розподілу судового збору - змінити, стягнувши з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 800,00 грн замість 2684,00 грн.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року - залишити без змін.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1200,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 лютого 2024 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко