Справа № 166/1316/23 Провадження №11-сс/802/50/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
володільця майна - ОСОБА_7 ,
представника володільця майна - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та представника володільця майна - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 23 січня 2024 року про накладення арешту на майно (ЄРДР № 12023030550000932),
Ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 23 січня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 та накладено арешт на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку 17 січня 2024 року в житловому будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 , а саме грошові кошти в розмірі 16852 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні; мобільний телефон марки "Samsung" GTS5710 IMEI: НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки "Huawei" чорного кольору з пошкодженим екраном; мобільний телефон марки "Meizu" білого кольору з пошкодженим екраном; мобільний телефон марки "Xiaomi" MSG3B білого кольору; мобільний телефон марки "Fly" IQ451 IMEI: НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки "РОСО" M2010G19CG IMEI: НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки "РОСО" M2010G19CG IMEI: НОМЕР_4 , а також 10 сім-карток різних операторів мобільного зв'язку, 6 банківських карток № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , емітованих в АТ КБ "Приватбанк", 1 банківська картка № НОМЕР_11 , емітована в АТ "Ощадбанк", 2 слоти з-під сім-карток операторів "Київстар" та "Lifecell", що поміщено до сейфпакета PSP1188859; 4 флеш-накопичувачі пам'яті, які поміщено до сейфпакета PSP1188889, в задоволенні клопотання про накладення арешту на інші вилучені грошові кошти відмовлено, в рамках досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 12023030550000932, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор вважає ухвалу слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на вилучену під час проведення обшуку валюту незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що грошові кошти, в накладенні арешту на які відмовив слідчий суддя, відповідають критеріям ч.1 ст.98 КПК України, оскільки вони є предметом злочину, а тому можуть бути використані як доказ вчинення кримінального правопорушення. Просить ухвалу слідчого судді в частині відмови в накладенні арешту на майно, а саме грошові кошти, скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити повністю.
В поданій апеляційній скарзі представник володільця майна вважає ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що слідчим не надано жодних доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення будь-яких шахрайських дій, що свідчить про безпідставність як самого обшуку так і накладення арешту на майно. Просить ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на майно скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно відмовити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційних скарг, володільця майна та його представника, які апеляційну скаргу представника володільця майна підтримували, а апеляційну скаргу прокурора заперечували та просили скасувати ухвалу слідчого судді, відмовивши в накладенні арешту на все майно, думку прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримував, при цьому заперечував апеляційну скаргу представника володільця майна і просив накласти арешт на все вилучене майно, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Арештом майна відповідно до ч.1 ст.170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до вимог ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів . У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу; 2) спеціальної конфіскації . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи . У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону випливає, що слідчий та/або прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту повинно відповідати критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст.170 КПК України, зокрема, - щодо збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, зазначені вимоги закону при розгляді клопотання слідчого СВ ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно, слідчим суддею дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що СВ ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023030550000932, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, організувавши злочинну схему, зловживаючи довірою громадян шляхом розміщення в соціальних мережах постів про надання волонтерської допомоги постраждалим від наслідків пошкодження Каховської ГЕС, заволоділи коштами у розмірі 20450 гривень станом на 13 червня 2023 року..
Встановлено і те, що на емітовану AT «Акцент-Банк» картку ОСОБА_7 09 червня 2023 року було перераховано 16582 грн. від ОСОБА_11 , які на рахунок останнього в якості допомоги постраждалим внаслідок підриву ОСОБА_12 перерахувала потерпіла ОСОБА_13 . У подальшому з'ясувалося, що сторінка із зазначеним рахунком ОСОБА_11 є фейковою, створеною шахраями з метою заволодіння грошовими коштами обманним шляхом. Додатково було установлено, що ОСОБА_7 є клієнтом AT КБ «Приватбанк» та володіє картою, яка, можливо, використовується як транзитна, а саме з метою виведення коштів на інші карткові рахунки. У 2023 році за використанням даного банківського рахунку здійснено транзакції на загальну суму понад 7,6 млн. грн.
На підставі ухвали слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 15.01.2024, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було вилучено грошові кошти, мобільні телефони, банківські картки, сім-картки мобільних операторів. Оскільки ОСОБА_7 не є підприємцем та особою, яка веде господарську діяльність, тому існують сумніви щодо законності походження обігових коштів у розмірі 7,6 млн грн. та вилучених під час обшуку грошових коштів.
Постановою слідчого СВ ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 від 17 січня 2024 року вказані предмети та речі, в тому числі грошові кошти визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні (а.п.13).
Доводячи підставність поданого клопотання, сторона обвинувачення вказувала на те, що вилучені кошти відповідають критеріям, визначеним у ст.98 КПК України у зв'язку з чим і було визнано речовими доказами. А тому, саме з метою збереження речових доказів, перешкоджанню їх знищенню, користуванню та відчуженню, просив накласти арешт на це майно.
Проаналізувавши вищенаведені докази та дослідивши матеріали провадження апеляційний суд вважає, що грошові кошти в сумі 16852 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) гривні, на які накладено арешт, дійсно можуть бути доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, оскільки відповідають критеріям, визначеним у ст.98 та ч.2 ст.167 КПК України, а тому відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України підлягають арешту - з метою збереження речових доказів.
Разом з тим, є безпідставними доводи апеляційної скарги прокурора про те, що грошові кошти в сумі 33700 грн., 12570 доларів США та 390 євро є предметом злочину, оскільки як вірно встановив слідчий суддя, фіксація єдиної транзакції між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на суму 16582 грн., не є підставою для арешту усіх вилучених у ході обшуку грошових коштів.
Таким чином, слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку, що стороною кримінального провадження доведено наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку, з метою забезпечення збереження речових доказів, окрім грошових коштів в сумі 33700 грн., 12570 доларів США та 390 євро, оскільки щодо вказаних коштів відсутня інформація про те, що вони набуті кримінально-протиправним шляхом.
Є безпідставними доводи апеляційної скарги представника володільця майна про те, що ОСОБА_7 не причетний до вчинення вказаного кримінального правопорушення, оскільки відповідно до положень ч.ч.2-6 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Аналіз клопотання про накладення арешту на майно та долучених до нього матеріалів кримінального провадження дають підстави для висновку, що клопотання слідчого в частині накладення арешту, відповідає вимогам закону.
На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно, прийнята з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, немає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та представника володільця майна - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області від 23 січня 2024 року про накладення арешту на майно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: