Справа № 162/278/21 Провадження №11-кп/802/253/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 19 січня 2024 року (ЄРДР №12020030000000704),
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 19 січня 2024 року клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задоволено, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено строком на 60 (шістдесят) днів, до 18.03.2024 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу - застави. Водночас, клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу - залишено без задоволення.
Таке своє рішення в частині залишення без задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 суд мотивував тим, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не зможе дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам, переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, з огляду на фактичні обставини пред'явленого обвинувачення.
Водночас, рішення в частині продовження строку дії запобіжного заходу суд першої інстанції мотивував тим, що продовжує існувати високий ступінь ризиків переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень, такі ризики з плином часу на разі не змінилися, а тому наявні підстави для продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, будь-який інший більш м'який запобіжних захід, аніж тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та дієво запобігти доведеним стороною обвинувачення ризикам.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу суду незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що прокурором не надано доказів, які б свідчили про існування ризиків, визначених ст.177 КПК України. Крім того, зазначає, що надмірне тримання обвинуваченого під вартою, позбавляє його права на працю, заробляти кошти для проживання та утримання своїх неповнолітніх дітей. Водночас, вказує, що в оскаржуваній ухвалі судом не враховано і не наведено відомостей про особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, має постійне місце проживання в своїх батьків, міцні соціальні зв'язки з батьками і своїми дітьми, позитивно характеризується свідками, та односельцями. Окрім того, місцевим судом не було враховано, нових обставин встановлених в суді, які доводять, що ризики, які існували під час затримання, давно відпали. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що 19.01.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, для складання повного тексту необхідний був додатковий час, на підставі ч.2 ст.376 КПК України повний текст судового рішення оголошено 22.01.2024 року та направлено на його електронну адресу 23.01.2024 року. Вказане судове рішення засобами поштового зв'язку на його адресу не направлялось. А тому вважає, що строк на оскарження ухвали пропущений з поважних причин.
Просить поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням процесуальних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України та носінням електронного засобу контролю.
В судове засідання прокурор не з'явився. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав суду, а тому відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд проводиться за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги; думку обвинуваченого та його захисника, які просили застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Перш за все, згідно з вимогами п.1-1 ч.2 ст.395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як вбачається з матеріалів провадження оскаржуване судове рішення було ухвалено судом першої інстанції 19 січня 2024 року, а апеляційна скарга на нього стороною захисту була подана 24 січня 2024 року, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошти за №3560302181272, тобто в п'яти денний строк, який передбачений п.1-1 ч.2 ст. 395 КПК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку строк на апеляційне оскарження ухвали суду щодо ОСОБА_6 стороною захисту не пропущений, а тому підстав для його поновлення немає.
Згідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
За положеннями ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст.177 КПК України).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ст.178 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання сторони обвинувачення прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Як встановлено судом, обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.4, п.6 ч.2 ст. 115 КК України. При цьому, обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Встановлено і те, що судовими рішеннями ОСОБА_6 неодноразово продовжувався строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Оскаржуваною ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 19.01.2024 року обвинуваченому ОСОБА_6 було продовжено раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 18 березня 2024 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу - застави.
Продовжуючи обвинуваченому в ході розгляду кримінального провадження такий винятковий запобіжний захід як тримання під вартою, місцевий суд врахував обґрунтованість пред'явленого обвинувачення у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а також взяв до уваги те, що раніше заявлені ризики, передбачені п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися.
Як встановлено судом, підставами для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою стали наявність обґрунтованої підозри та/або пред'явленого обвинувачення, яка (які) стверджується матеріалами провадження, а метою в тому числі - запобігання спробам переховування обвинуваченого від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення інших кримінальних правопорушень.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання сторони обвинувачення в даному провадженні, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку в даний час вже обвинуваченого, зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід, передбачений ст.176 КПК України.
Так, наведені стороною обвинувачення у клопотанні та судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є доведені ризики, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час не втратили свою актуальність та не змінилися.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, неодружений, має на утриманні троє дітей, не працює, а тому не має постійного джерела доходів та стабільного заробітку. В даний час обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187, п.4, п.6 ч.2 ст. 115 КК України, які відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкціями яких передбачено покарання за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна, за п.4, п.6 ч.2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованих йому діянь, його віку та стану здоров'я, відсутності медичних документів в підтвердження неможливості утримання обвинуваченого в слідчому ізоляторі, апеляційний суд приходить до висновку, що інші, більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, будуть недостатніми для запобігання доведеним ризикам, встановленим п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були доведені стороною обвинувачення.
Водночас, на думку колегії суддів запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, не зможе дієво запобігти вказаним ризикам, з огляду на фактичні обставини пред'явленого обвинувачення, та особу обвинуваченого.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 місцевий суд перевірив усі обставини кримінального провадження, з якими закон пов'язує такий винятковий запобіжний захід та наявність достатніх і обґрунтованих підстав для його продовження.
При цьому, доводи сторони захисту про можливість зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків визначених ч.5 ст.194 КПК України та носінням електронного засобу контролю, до уваги судом не приймається, оскільки дані обставини, не є такими, які б спростовували або зменшували наявність доведених стороною обвинувачення ризиків, які перевірялись судом першої інстанції.
Усі інші доводи сторони захисту з приводу незаконності судового рішення в частині продовження строку запобіжного заходу на увагу суду не заслуговують, оскільки не є такими, що зменшували б ризики, які були доведені стороною обвинувачення.
Разом з тим, суд обґрунтовано не визначав розмір застави, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується зокрема у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4, п.6 ч.2 ст. 115 КК України, який спричинив загибель людини, що відповідає положенням п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 - 1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 19 січня 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, до 18 березня 2024 року включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу - застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді