СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/24852/23
пр. № 3/759/162/24
01 лютого 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 гаражний кооператив, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП не відомий, за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 528634 від 08.12.2023 року, ОСОБА_1 08.12.2023 року о 14 год. 25 хв., рухаючись по вул. Зодчих, 22 в м. Києві, повторно протягом року керував автомобілем марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей що не реагують на світло, порушення координації рухів; тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння відмовився у встановленому законом порядку на боді-камеру працівників поліції.
Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся, належним чином, тому вважаю за можливе розглядати справу у його відсутність.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Під час розгляду справи, було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 528634 від 08.12.2023 року, який підписаний ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 визнає свою вини в інкримінованому правопорушенні; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.12.2023 року, довідку щодо проведення заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення; постанову Святошинського районного суду м. Києва від 14.03.2023 року; довідку Армор; відеозапис з боді-камери працівників поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення, повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130, - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі одна тисячі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Таким чином згідно матеріалів адміністративної справи вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 35, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення підстав для передачі адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудовому колективу не встановлено.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції вірно та вина водія ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні повністю доведена, оскільки підстав і доказів на підтвердження інших фактів суду надано не було.
При накладені адміністративного стягнення за ст. 130 ч. 2 КУпАП відносно ОСОБА_1 суд враховує, що керування транспортним засобом в стані сп'яніння, є небезпечним і досить поширеним правопорушенням, а накладення стягнення за адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовується з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами та має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.
Враховуючи особу правопорушника, характер правопорушення, суд вважає за необхідне обрати адміністративне стягнення правопорушнику ОСОБА_1 , у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки відповідного до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 528634 транспортний засіб належить ОСОБА_2 . При цьому суд не вбачає підстав для накладення іншого виду стягнення.
Керуючись ч. 2 ст. 130, ст.ст. 221, 283, 284 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі одна тисяча двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави, судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять ) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суд через районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя: І.В. П'ятничук