Справа № 758/11132/22
26 січня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гризодуба Ярослава Дмитровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/11132/22 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Райффайзен Банк» звернулося до Подільського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24.02.2023 позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за Заявою-Договором про відкриття Поточного рахунку та надання Кредиту «Кредит готівкою» № PDV2-1288549 від 10.12.2020 у розмірі 302 796 грн 66 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 270 478 грн 42 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 32 318 грн 24 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 4 541 грн. 95 коп.
27.03.2023 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гризодуб Я.Д. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.02.2023 у справі № 758/11132/22.
Ухвалою суду Подільського районного суду м. Києва від 30.03.2023 прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гризодуба Ярослава Дмитровича про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.02.2023 у справі № 758/11132/22, призначено розгляд справи.
Ухвалою суду від 27.04.2023 заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гризодуба Ярослава Дмитровича про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.02.2023 у справі № 758/11132/22 залишена без задоволення.
Не погодившись із заочним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 28.12.2023 апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24.02.2023 скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Стягнуто з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 6812,25 грн.
04.01.2024 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Гризодуба Я.Д. про ухвалення додаткового рішення суду, в якій він вказує на те, що з урахуванням того, що рішенням суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили 28.12.2023, у задоволенні позову відмовлено, просив стягнути з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_2 судові витрати: витрати на адвоката у сумі 17 500 грн. та збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у сумі 547,54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 270 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Вивчивши подану до суду заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи № 758/11132/22, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно із ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача про стягнення з позивача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 5 000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Щодо вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача судового збору у розмірі 547 грн. 54 коп. сплаченого за подання заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Понесення відповідачем судових витрат підтверджується квитанцією № 50716 від 24.03.2023 про сплату судового збору на суму 536,80 грн.
Комісію банку в розмірі 10,47 грн, яку просить також стягнути відповідач з позивача на свою користь, суд не може взяти до уваги, оскільки вказаний платіж не відноситься до витрат, що складається із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, а є комісією за перерахунок коштів, що оплачується на рахунок банку за здійснену операцію.
Отже, суд вважає, що стягненню підлягає з АТ «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 536,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 270, 354 ЦПК України, суд,
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гризодуба Ярослава Дмитровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 758/11132/22 - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 758/11132/22 за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір сплачений за подачу заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
- позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 14305909;
- відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ