печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55681/19-ц
18 жовтня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Андрієнко І. І.,
за участю:
позивача: не з'явилася,
представника відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача-2: не з'явився,
представника відповідача-3: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач-1, НАБУ), Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-2, Офіс Генерального прокурора), Державної казначейської служби України (далі - відповідач-3, ДКС України), в якому просить: визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 інформацію, що міститься в матеріалах кримінального провадження № 42015000000000722 від 16.04.2015 року та у всіх інших документах НАБУ та ГПУ щодо ОСОБА_1 , як особи, яка нібито причетна до незаконної господарської діяльності суб'єктів господарювання, що є предметом дослідження у кримінального провадження № 42015000000000722 від 16.04.2015 року; зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 з метою спростування недостовірної інформації щодо помилкового звинувачення ОСОБА_1 направити відповідні листи до усіх державних органів, підприємств, установ, організацій, а також засобів масової інформації, яким таку інформацію було протиправно розголошено, та опублікувати на своїх офіційних сайтах (http://nabu.gov.ua та http://www.gp.gov.ua) інформацію щодо помилкового звинувачення ОСОБА_1 , як особи, яка нібито причетна до кримінального провадження № 42015000000000722 від 16.04.2015 року; стягнути з Держави Україна в особі ДКС України на користь позивача 1 000 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, яка завдана незаконними діями органів державної влади в особі НАБУ, ГПУ та їх посадових осіб; стягнути з Держави Україна на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що недостовірна інформація щодо ОСОБА_1 наступного змісту: «в ході проведення слідчих дій у кримінальному провадженні встановлено, що юридичне забезпечення, участь в судах та контроль за процедурою ліквідації вказаних юридичних осіб у м. Харкові здійснюється групою осіб під керівництвом адвоката ОСОБА_1.» та «за місцем проживання ОСОБА_1 можуть знаходиться речі та документи, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, доказують узгодженість дій винних осіб, їх попередню змову, а також дії з маскування вчинених кримінальних правопорушень, знаряддя вчинення правопорушень та майно, здобуте за результатами їх вчинення». Вказує, що поширення інформації відбулося шляхом її викладення у клопотаннях детектива НАБУ Бондаренко-Барбулі А.С. від 31.10.2018 року та в ухвалах слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000000722 від 16.04.2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та шляхом повідомлення у засобах масової інформації (зокрема, ряді Інтернет-видань в мережі Інтернет) про проведення слідчих дій щодо адвоката ОСОБА_1., як особи, яка нібито причетна до вказаного кримінального провадження. Зазначає, що посадові особи НАБУ та Офісу Генерального прокурора поширювали інформацію про проведення розслідувань, в яких фігурує позивач, в той час, як ОСОБА_1 , не перебувала та не перебуває у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року в статусі підозрюваного, не була жодного разу допитана в якості свідка та не має відношення до господарської діяльності перелічених в ухвалах суду про надання дозволу на проведення обшуку суб'єктів господарювання. Позивач зазначає, що поширена інформація щодо її причетності до кримінального правопорушення є недостовірною і порушує її честь, гідність, завдає моральної шкоди та шкоди її репутації, а також змушує витрачати час для вчинення юридичних дій, спрямованих на реабілітацію ділової репутації, захисту свого імені. Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. ст. 1, 3, 56, 62 Конституції України, ст. ст. 23, 200, 277, 280, 1167, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач звернулася до суду з указаним позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2019 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
27.03.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.03.2020 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності ділової репутації та стягнення моральної шкоди, та підготовче засідання у справі призначено на 15.09.2020 року.
06.07.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника НАБУ Клименка Є.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечує проти позову, оскільки позивачем не надано доказів, які б підтверджували поширення недостовірної, на її думку, інформації саме відповідачем-1, тому НАБУ є неналежним відповідачем у справі. НАБУ не поширювало інформацію щодо позивача на офіційному веб-сайті чи в інший спосіб. Звертає увагу на те, що позивачем необґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди.
05.08.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє заперечує проти позову, оскільки позивачем, у порушення вимог ст. ст. 76, 81 ЦПК України, не надано доказів поширення інформації саме Генеральною прокуратурою України (Офісом Генерального прокурора). Так, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України, детективами НАБУ на підставі ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.02.2018 року у справі № 760/2788/18 та від 01.02.2018 року у справі № 760/2065/18 було проведено обшуки у нежитлових приміщеннях, які використовувалися позивачем та Адвокатським об'єднанням «Адвокати та медіатори України» з метою відшукання та вилучення предметів, документів, які мають значення для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні. Зазначені ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про доступ до судових рішень» не оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Зазначає, що інформація, яка, на думку позивача, є недостовірною, відповідачами не розголошувалася, журналістам не надавалася. Звертає увагу на те, що позивач намагається у вказаній цивільній справі встановити (спростувати) фактичні обставини, які можуть бути підтверджені або спростовані лише шляхом дослідження та надання оцінки доказам у кримінальному провадженні. Крім того, позивачем не надано доказів незаконності (протиправності) дій чи бездіяльності Генеральної прокуратури України, спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між завданням шкоди та діями (бездіяльністю) Генеральної прокуратури України, її службових та посадових осіб. При цьому, вважає розмір моральної шкоди, визначений позивачем у 1 000 000,00 грн. необґрунтованим. Вважає, що Офіс Генерального прокурора є неналежним відповідачем у справі, оскільки Генеральною прокуратурою України (Офісом Генерального прокурора) інформація щодо позивача у засобах масової інформації не поширювалася, її посадові та службові особи не є авторами зазначених у позові публікацій.
В підготовчому засіданні 15.09.2020 року представником відповідача-1 подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20).
Протокольними ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2020 року приєднано до матеріалів справи відзиви відповідача-1, відповідача-2 на позовну заяву; копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 року у справі № 333/6816/17, та у зв'язку з неявкою в підготовче засідання позивача, щодо якої відсутні відомості про вручення їй повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 23.12.2020 року.
23.12.2020 року справу знято зі складу у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та підготовче засідання призначено на 02.03.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.03.2021 року, у зв'язку з неявкою в підготовче засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 17.06.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.06.2021 року, у зв'язку з неявкою в підготовче засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 19.11.2021 року.
19.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника НАБУ Пилипенка С.М. надійшла заява про проведення підготовчого засідання, призначеного на 19.11.2021 року, за відсутності представника відповідача-1, в якій останній зазначив, що проти закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті не заперечує.
19.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Офісу Генерального прокурора Білоконь А.В. надійшла заява про закриття підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.11.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності ділової репутації та стягнення моральної шкоди, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 20.01.2022 року.
20.01.2022 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява, без застосування електронного цифрового підпису, про розгляд справи за її відсутності.
20.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника НАБУ Пилипенка С.М. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2022 року, без фіксування технічними засобами.
20.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Офісу Генерального прокурора Білоконь А.В. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2022 року, без фіксування технічними засобами.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2022 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання позивача, відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 04.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2022 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, судове засідання було відкладено до 18.10.2022 року.
13.04.2022 року з використанням підсистеми «Електронний суд» на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача-1 Пилипенка С.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи.
18.10.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника Офісу Генерального прокурора Орленка А.О. надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 20.01.2022 року, без фіксування технічними засобами, за відсутності представника відповідача-2.
В судове засідання 18.10.2022 року учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Оскільки, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Суд встановив, що відповідно до копії листа за підписом Керівника Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національним антикорупційним бюро України В. Павлушика від 26.09.2018 року за № 0412-188/36592, Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16.04.2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України (т. 1 а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року на веб-сайті інтернет-видання «Слово і діло» розміщено публікацію: «ІНФОРМАЦІЯ_6».
ІНФОРМАЦІЯ_2 року на веб-сайті інтернет-видання «Слово і діло» розміщено публікацію: «ІНФОРМАЦІЯ_7».
ІНФОРМАЦІЯ_3 року на веб-сайті інтернет-видання «Слово і діло» розміщено публікацію: «ІНФОРМАЦІЯ_8».
ІНФОРМАЦІЯ_4 року на веб-сайті інтернет-видання «Слово і діло» розміщено публікацію: «ІНФОРМАЦІЯ_9».
ІНФОРМАЦІЯ_5 року на веб-сайті інтернет-порталі PRAVDA.UA розміщено публікацію: «ІНФОРМАЦІЯ_9».
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32 Конституції України).
Статтею ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про інформацію»).
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно ч. ч. 1, 4, 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Тлумачення ст. 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до ч. 2 ст. 272 ЦК України, фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав.
Статтею 273 ЦК України визначено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав. Юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов'язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що інформація, на її думку, була поширена у клопотаннях детектива НАБУ Бондаренко-Барбулі А.С. від 31.10.2018 року та в ухвалах слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.02.2018 року у справі № 760/2788/18 та від 01.02.2018 року у справі № 760/2065/18 про надання дозволу на проведення обшуку, матеріалах досудового розслідування кримінального провадження № 42015000000000722 від 16.04.2015 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364 КК України
Відповідно до абз. 1 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.
За таких обставин, інформація, з якою не погоджується позивач викладена, зокрема, в процесуальному документі органу досудового розслідування та в судових рішеннях, тому відсутні підстави для визнання інформації недостовірною.
Суд вважає, що клопотання про надання дозволу на проведення обшуку, подане слідчому судді, так само як і ухвала суду, не є джерелами поширення недостовірної інформації про особу, відносно якої вони складаються. Це є процесуальними документами, що складаються уповноваженими на це посадовими особами та розглядаються відповідними органами.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніх, належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78, 80 ЦПК України, на підтвердження своїх обґрунтувань позивач не надала.
Щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн., суд зазначає що, оскільки позовні вимоги про стягнення з Держави Україна в особі ДКС України на користь позивача компенсації завданої моральної шкоди є похідними від вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, та через відсутність будь-яких доказів на підтвердження вчинення відповідачами незаконних дій, ненадання жодного належного і допустимого доказу спричинення їй моральної шкоди внаслідок дій чи бездіяльності саме відповідачів та розміру такої шкоди, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.
За таких обставин суд вважає, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачами не надано належних доказів на підтвердження понесення судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 21, 28, 62 Конституції України, ст. ст. 201, 277, 280, 297 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 133-141, 223, 258, 259, 263-268, 272, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-1: Національне антикорупційне бюро України, адреса: 03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39751280.
Відповідач-2: Офіс Генерального прокурора, адреса: 01011, м. Києва, вул. Різницька, буд. 13/15, код ЄДРПОУ 00034051.
Відповідач-3: Державна казначейська служба України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 31.10.2022 року.
Суддя І.В. Григоренко