Справа №2-2370/12
Провадження №6/752/102/24
31 січня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Горбача Сергія Федоровича про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, стягувач ОСОБА_2 , -
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Горбач С.Ф. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, стягувач ОСОБА_2 .
Подання обґрунтовано тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів.
Всього залишок суми до стягнення з урахуванням винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження станом на 20.12.2023 становить 1332064,27 грн.
У власності боржника є нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке не зареєстроване належним чином і відомості про нього відсутні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
09.09.2019 ним винесено постанову, якою накладено арешт на майно боржника, зобов'язано боржника з'явитись до приватного виконавця та надати документи про наявне майно, активи та кошти.
Однак, боржниця в призначену дату не з'явилась, витребувані документи не надала.
09.09.2019 ним винесено постанову про арешт коштів боржника на всіх відкритих рахунках.
Ухвалою від 07.08.2020 суд встановив боржниці тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Ним вчинялись дії щодо розшуку майна та грошових коштів боржника, проте було встановлено, що у боржника відсутні кошти на банківських рахунках чи інше майно, на яке можна звернути стягнення для задоволення вимог стягувача в повному обсязі.
Рухомого майна, належного боржнику, на яке можливе стягнення не виявлено.
Проте було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 13.06.2000 ОСОБА_3 придбала житловий будинок під літерою «А», жилою площею 32,7кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Є», ворота №1, з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1709 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом продажу є житловий будинок під літерою «А», жилою площею 32,7кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Є», ворота №1.
Цей договір був посвідчений нотаріально та 12.10.2000 зареєстрований в Києво-Святошинському БТІ в реєстровій книзі №1 за №47.
27.05.2020 земельна ділянка в межах виконавчого провадження №60005975 була передана стягувачу в рахунок часткового погашення боргу за виконавчим листом №2-2370/12 від 30.11.2012, а 09.06.2020 приватним нотаріусом видано стягувачу ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:004:5067, площею 0,1709 га по АДРЕСА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.08.2022 по справі №369/8909/20 було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_4 до приватного виконавця Горбача С.Ф., ОСОБА_2 про визнання недійсним акту приватного виконавця про передачу майна та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
Вказане рішення набрало законної сили 02.12.2022 відповідно до ухвали Київського апеляційного суду, а 21.06.2023 Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження по цій справі.
Договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 13.06.2000 був зареєстрований в БТІ 12.10.2000 в реєстровій книзі №1 за №47, що підтверджує набуття права власності на придбаний боржницею житловий будинок з надвірними будівлями що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку діючому до 2013 року.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, боржник є власником житлового будинку з надвірними будівлями, у тому числі житлового будинку під літерою «А», жилою площею 32,7 кв.м., сараю «Б», погрібу «В», вбиральні «Є», воріт №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , разом із тим, це право власності боржниці не зареєстровано в установленому законом порядку та не включено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що перешкоджає виконанню судового рішення.
У разі, якщо право власності боржника на нерухоме майно не зареєстроване в установленому порядку, то виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Просив звернути стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями, у тому числі житловий будинок під літерою «А», жилою площею 32,7 кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Є», ворота №1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.06.2000, зареєстрованого в реєстраційній книзі №1 Києво-Святошинського БТІ 12.10.2000 за №47, але не зареєстрований належним чином в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, для виконання зобов'язань за виконавчим листом №2-2370/12, виданим 30.11.2012 Голосіївським районним судом міста Києва.
Представник боржника адвокат Ліндаєв О.С. надав заперечення на подання, в яких заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що будинок, на який просить звернути стягнення приватний виконавець, був перебудований, проте не введений в експлуатацію, а тому у боржника право власності на новостворене майно не виникло, оскільки будинок не введений в експлуатацію, а тому право власності на нього за боржником не підлягає державній реєстрації.
Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Горбач С.Ф. в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ст. 440 ЦПК України інші учасники справи до суду не викликались.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
13.06.2000 ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу, за умовами якого придбала у власність житловий будинок з надвірними побудовами (під літерою «А», жилою площею 32,7кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Є», ворота №1) та земельну ділянку площею 0,1709 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений договір був посвідчений нотаріально та зареєстрований в БТІ 12.10.2000 за №47 в реєстровій книзі №1.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Горбача С.Ф. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання:
виконавчого листа №2-2370/12 від 30.11.2012, виданого Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми боргу за договором позики в розмірі 766428,36 грн., суми штрафу в розмірі 766428,36 грн., судового збору в розмірі 3219 грн., а всього 1539075,72 грн. (ВП №60005975);
виконавчого листа №752/16760/18 від 03.07.2019, виданого Голосіївським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за неналежне виконання грошового зобов'язання за період з 03.08.2015 по 02.08.2018 інфляційних втрат в розмірі 277287,31 грн., 3% річних в розмірі 69041,55 грн. та 335271 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату судового збору, а всього 349681,57 грн. (ВП №60926582);
виконавчого листа №752\16760\18 від 18.10.2019 про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 22 357,07 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу (ВП №60595796);
виконавчого листа №761/1711/20 від 22.09.2021, виданого Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 інфляційних нарахувань в розмірі 78311,14 гривень, 3% річних в розмірі 32001 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за період з серпня 2018 року по 23 грудня 2019 року та судового збору в розмірі 2242,10 гривень (ВП 67298991).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини першої статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною першою статті 48 Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Згідно частини третьої, четвертої статті 50 Закону у разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно в 2000 році відбувався відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, який був чинним до 01.01.2013.
З 01.01.2013 державна реєстрація права власності на нерухоме майно відбувається відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», стаття 1 якого встановлює, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Суд зауважує, що державний виконавець подання обґрунтував тим, що оскільки право власності на житловий будинок з надвірними побудовами (під літерою «А», жилою площею 32,7кв.м., сарай «Б», погріб «В», вбиральня «Є», ворота №1), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не було зареєстровано за боржником відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то це свідчить про відсутність державної реєстрації права власності на таке майно за боржником в установленому законом порядку.
Суд вважає зазначені доводи помилковими, оскільки відповідно до ч.2 ст.5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. (ч.3 ст. 5 ЦК України)
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 №1-рп/99 справа №1-7/99)
Судом встановлено, що право власності боржника на житловий будинок, стягнення на який просить звернути виконавець, було зареєстровано відповідно Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, а тому у боржника ОСОБА_1 виникло право власності на будинок з моменту його державної реєстрації в БТІ 12.10.2000.
Зазначене спростовує доводи виконавця про відсутність державної реєстрації права власності на таке майно за боржником в установленому законом порядку, що, в свою чергу, виключає можливість звернення стягнення на нерухоме майно боржниці, зазначене в поданні, в порядку, встановленому ст.440 ЦПК України.
Враховуюче наведене, суд приходить до висновку, що за встановлених обставин подання приватного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.353-355, 440 ЦПК України, суд,-
Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Горбача Сергія Федоровича залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Ж. І. Кордюкова