Справа № 675/1452/23
Провадження № 1-в/675/12/2024
"01" лютого 2024 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі колегії суддів: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 , прокурора - ОСОБА_5 , представника установи - ОСОБА_6 , засудженого - ОСОБА_7 , захисника - адвоката ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав у режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк,
Засуджений ОСОБА_7 , який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», та тимчасово перебуває у Державній установі "Сумський слідчий ізолятор", звернувся до суду з клопотанням, у якому просить замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк на підставі ст. 82 КК України.
В обгрунтування свого клопотання, засуджений посилається на те, що 18.10.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінально процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" №2690-ІХ, відповідно до якого внесені зміни у Кримінальний кодекс України, а саме: стаття 82 КК України викладена в наступній редакції - невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покараннням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
На день звернення до суду з даним клопотанням, ним відбуто більше 24 років строку покарання, а тому просить замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавення волі на певний строк.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 , а також представники установи ОСОБА_6 проти задоволення клопотання заперечили, посилаючись на його безпідставність.
Заслухавши пояснення засудженого, його захисника, представника установи, з'ясувавши думку прокурора, вивчивши надані матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п.п. 2, 3, 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, про заміну невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким, інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 , який тимчасово утримується в державній установі «Сумський слідчий ізолятор» та відбуває покарання у державній установі «Замкова виправна колонія (№58)», за вироком апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 засуджений до довічного позбавлення волі із конфіскацією належного йому майна, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 357 КК України. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 залишено тримання під вартою. Ухвалою Верховного суду України від 22.03.2005 вирок апеляційного суду Сумської області від 15.12.2004 щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
Відповідно до ухвали Ізяславського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року зараховано в строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 затримання та тримання під вартою як запобіжний захід з 30 вересня 2003 року по 22 березня 2005 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Також, ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 грудня 2019 року зараховано в строк попереднього ув'язнення ОСОБА_7 затримання та тримання під вартою як запобіжний захід з 20 травня 2015 року по 20 березня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У відповідності до положень ч.ч. 3, 12, 13 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до ст.ст. 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов'язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.
Разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі. Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації. Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Особа, засуджена до довічного позбавлення волі, додатково до подання щодо можливості представлення її до заміни покарання на більш м'яке у виді позбавлення волі на певний строк повинна подати індивідуальний план виправлення та ресоціалізації. Такий план має містити заходи, здійснення яких у період відбування більш м'якого покарання у виді позбавлення волі на певний строк дасть змогу засудженій особі усунути фактори, що можуть негативно впливати на утримання від вчинення повторного кримінального правопорушення, та факти, що свідчать про перспективи виправлення та ресоціалізації засудженої особи після звільнення. Форма індивідуального плану виправлення та ресоціалізації визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Засуджена особа, якій покарання у виді позбавлення волі на певний строк призначено в порядку заміни більш м'яким покаранням та в якої настало право на застосування умовно-дострокового звільнення, додатково повинна подати до суду звіт про виконання індивідуального плану виправлення та ресоціалізації під час відбування більш м'якого покарання, у тому числі аналіз причин успішності або неуспішності виконання заходів, передбачених зазначеним планом.
Наказом Міністерства юстиції України від 19 січня 2023 року № 294/5 затверджено «Порядок визначення ступеня виправлення засудженого».
Цей Порядок визначає обсяг, механізм оформлення персоналом установи виконання покарань матеріалів стосовно засуджених, щодо яких може бути застосовано заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України, а також інших випадках, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, для визначення ступеня виправлення засудженого.
Необхідною умовою застосування положень статті 82 КК України є те, що засуджений став на шлях виправлення, про що, зокрема, може свідчити дотримання засудженим правил внутрішнього розпорядку, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутність порушень дисципліни, зайняття трудовою діяльністю, добросовісне відношення до трудових обов'язків.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», судам, зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому висновок суду повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про поведінку засудженого і ставлення його до праці за весь час відбування покарання.
Як вбачається із наданої адміністрацією Державної установи «Сумський слідчий ізолятор» характеристики на ОСОБА_7 від 07.07.2023, останній із 04.09.2005 направлений для відбуття покарання до ДУ "ЗВК (№ 58)", та з 20.05.2015 тимчасово перебуває в ДУ "Сумський слідчий ізолятор" для розгляду його скарг та клопотань, передбаченних чинним законодавством.
За період знаходження в установі зарекомендував себе посередньо, при проведені заходів режимного, профілактично-виховного характеру неодноразово порушував вимоги розпорядку дня та режиму тримання, за що має 6 дисциплінарних стягнень. Також, за активну участь в роботах, пов'язаних зі створенням належних санітарно-побутових умов в установі, має одне заохочення у вигляді подяки. В установі не працевлаштований, з представниками адміністрації установи поводиться ввічливо та коректно. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний, підтримує дружні стосунки, участі у програмах диференційованого впливу не приймає. На профілактичних обліках в установі не перебуває, вимоги пожежної безпеки не порушує, вину у скоєних злочинах визнає частково, винним себе у вбивстві не визнає.
Також зі змісту витягу з протоколу № 6 від 05 травня 2023 року вбачається, що комісією установи, в якій тимчасово відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі засуджений ОСОБА_7 , вказано, що засуджений не став на шлях виправлення та не може бути представлений до заміни покарання на підставі ст. 82 КК України.
Наявна в матеріалах кримінального провадження характеристика та інші матеріали на засудженого ОСОБА_7 сумнівів у достовірності занесених у них даних у суду не викликають.
У матеріалах провадження наявний висновок щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_7 , у якому зазначено, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 44.
Також засудженим особисто складено індивідуальний план виправлення та ресоціалізації.
Судом установлено, що на момент розгляду клопотання, ОСОБА_7 формально набув право на застосування до нього ст. 82 КК України.
Водночас призначення більш м'якого покарання повинно сприяти досягненню мети, передбаченої ст. 50 КК України - виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Головною передумовою для застосування до особи більш м'якого покарання є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт того, що засуджений став на шлях виправлення.
Судом установлено, що у поведінці засудженого ОСОБА_7 мають місце позитивні тенденції у виправленні, оскільки поміж наявних стягнень, він отримав подяку за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки в установі, однак вищевказані обставини на час розгляду клопотання останнього не доводять, що він став на шлях виправлення та невідбута частина призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінена строковим покаранням.
Також матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали подальше відбування покарання засудженим ОСОБА_7 в установі виконання покарань.
Згідно з ст. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої, правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Прийняття рішення про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі строковим покаранням не є обов'язковим, а залежить від наявності переконання суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
На думку суду, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Аналізуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх ознак, які вказували б на виправлення засудженого. За період відбування покарання ОСОБА_7 має шість стягнень та лише одне заохочення, а підтримання соціально-корисних зв'язків з родиною не є підставою для застосування щодо засудженого пільги - заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Отже, строк відбутого засудженим до довічного позбавлення волі покарання є недостатнім, а тому його заміна на даний час не сприятиме виправленню ОСОБА_7 та досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України.
Таким чином, клопотання ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк до задоволення не підлягає у зв'язку з його передчасним поданням до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді позбавлення волі на певний строк відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим - протягом семи днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2