Справа №949/2074/23
Провадження №1-кп/949/147/24
02 лютого 2024 року
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря:
прокурора: ОСОБА_2 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілого: ОСОБА_5 ,
представника потерпілого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дубровиця в режимі відеоконференцзв'язку, кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022181110000210 від 11 листопада 2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лугове Сарненського району Рівненської області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, пенсіонера, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
11 листопада 2022 року, приблизно о 09 год. 00 хв., ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по правій смузі руху поблизу ЛЕП № 47 на вул. Вокзальній в м. Дубровиця Сарненського галону Рівненської області, зі сторони вул. Нова м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області у напрямку до залізничного вокзалу м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, зі швидкістю 30 км/год. Одночасно, позаду автомобіля марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в попутному напрямку по правій смузі руху поблизу ЛЕП № 47 на вул. Вокзальній в м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, зі сторони вул. Нова м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області у напрямку до залізничного вокзалу м. Дубровиця Сарненського району Рівненської області, рухався автомобіль марки «Renault Scenik», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , зі швидкістю 50 км/год, який розпочав маневр обгону автомобіля марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 з виїздом на ліву смугу руху по ходу свого руху.
В цей час ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порушення вимог підпункту б) пункту 2.3, пункту 10.1 та пункту 9.4 та підпункту а) пункту 14.2 Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), проявив неуважність до дорожньої обстановки, завчасно до початку маневру перестроювання не подав сигнал покажчиком повороту або рукою, не переконався, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створена перешкода не розпочав маневр обгону, не переконавшись, що маневр буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам порожнього руху, маючи об'єктивну можливість виявити автомобіль, під керуванням ОСОБА_7 , котрий, виконуючи маневр обгону, вже рухався по лівій смузі руху, розпочав маневр обгону невстановленого попутного автомобіля та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Scenik», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого не мав можливості його уникнути з незалежних від нього технічних причин.
Від зіткнення водій ОСОБА_7 втратив керованість автомобілем марки «Renault Scenik», реєстраційний номер НОМЕР_2 та, перебуваючи в аварійній обстановці, здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_8 , яка, керуючи велосипедом, рухалась по зустрічній смузі руху в зустрічному напрямку. В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди велосипедистка ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Порушення ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 та підпункту а) пункту 14.2 Правил дорожнього руху, що вимагають від водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та перед початком обгону переконатися в тому, що жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону, перебувають у прямому безпосередньому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і суспільно небезпечними наслідками, що настали.
Будучи допитаним в ході судового розгляду, в якості обвинуваченого, ОСОБА_3 свою вину у скоєному вищевказаному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що він дійсно в той день, керуючи автомобілем «ЗАЗ 110307», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав для здійсненням маневру на смугу зустрічного руху. Проте проявив неуважність та не впевнився в безпечності вказаного маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Scenik», який у свою чергу, від удару здійснив наїзд на велосипедистку ОСОБА_8 . Після вчинення ДТП ОСОБА_9 вийшов з автомобіля та відразу підійшов до велосипедистки, щоб перевірити її стан, а далі чекав на приїзд швидкої допомоги.Також додав, що він щиро розкаюється та дуже шкодує про вчинене. Потерпілому він відшкодував матеріальну шкоду, а в судовому засіданні неодноразово просив у нього вибачення. При обранні міри покарання, просив його суворо не карати. Також просив суд не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки у нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей 2014 та 2015 року народження, дружина не працює, а він працює водієм по цивільно-правовому договору, а тому автомобіль для нього є єдиним джерелом для отримання доходу. Також додав, що він проживає на околиці міста, а тому автомобіль для нього є життєво-необхідним оскільки він постійно змушений завозити дітей до школи та для відвідування гуртків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 просив призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання зі встановленням іспитового стоку та без позбавлення права керування транспортними засобами.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що він примирився з обвинуваченим, а останній відшкодував йому матеріальну шкоду і претензій до нього він немає. Просив його суворо не карати та покладається з приводу міри покарання на розсуд суду.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_6 пояснив, що обвинувачений повністю примирився з потерпілим та відшкодував потерпілому завдану матеріальну шкоду. Просив призначити обвинуваченому мінімальну міру покарання зі встановленням іспитового строку без позбавлення права керування транспортними засобами.
Прокурор в судовому засіданні просила застосувати до обвинуваченого покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з призначенням іспитового терміну з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, тому, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_3 .
Судом зроблений висновок про те, що вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведено повністю, суд кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з'ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання та особу винного.
Тому при обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вищевказаних вимог, враховує наступне.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, згідно ст.12 КК України класифікується, як тяжкий злочин.
Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує те, що він раніше не судимий (а.п.116), на "Д" обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває (а.п.116), за місцем проживання характеризується позитивно (а.п.118), відомості про притягнення до адміністративної відповідальності - відсутні.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України судом не встановлено.
Отже, визначаючи міру і вид покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує пом'якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин. Крім того, судом враховується думка прокурора, думка потерпілого щодо виду та міри покарання обвинуваченому, які не наполягали на його суворості та ізоляції обвинуваченого від суспільства. Потерпілий вказав, що обвинувачений відшкодував йому матеріальну шкоду і претензій до нього він не має, враховуючи досудову доповідь органу пробації, де значиться, що ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється, як низький, суд вважає необхідним та достатнім призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, наближене до мінімальної межі, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.286 КК України, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_3 .
Вирішуючи питання щодо призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення його права керування транспортними засобами, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив необережний тяжкий злочин, висловив щирий жаль про вчинене. Має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2014 та 2015 року народження, має міцні соціальні зв'язки, дружина не працююча. він працює водієм на підставі цивільно-правового договору та надає транспортні послуги по перевезенню товарів, що вимагає постійного керування автомобілем, тому заробітна плата для обвинуваченого є основним джерелом доходу та єдиним засобом утримання себе та його родини. Крім того, потреба у пересуванні автомобілем є для нього життєво-необхідною, оскільки він проживає на околиці міста, щоденно возить своїх неповнолітніх дітей до школи, гуртків, секцій, а також періодично для медичного відвідування лікарів. Поряд із цим, у зв'язку із наявністю обставини, які пом'якшують покарання і при відсутності обтяжуючих покарання обставин та враховуючи думку сторони потерпілого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Також суд, враховуючи характеризуючі дані про винну особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, є пенсіонером, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, є працевлаштований та має місці соціальні зв'язки, до адміністративної відповідальності за порушення порушення правил дорожнього руху не притягувався, його поведінку до і після вчинення злочину, а також те, що він повністю визнавши свою вину, щиро розкаявся, надав показання в судовому засіданні щодо обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, що свідчить про його небайдужість до наслідків, що настали, приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання у виді позбавлення волі і вважає за можливе, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити його від відбування основногопокарання з випробуванням з іспитовим строком, із встановленням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, що буде відповідати тяжкості злочину та особі обвинуваченого, сприяти виправленню та попередженню у вчиненні ним нових злочинів.
Майнова шкода відшкодована.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, які становлять - 11198,52 грн.
Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, до обвинуваченого не застосовувались.
Відповідно до ст.100, 174 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та арештованого майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373, 374, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
Керуючись ст.75 Кримінального Кодексу України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку терміном на 2 (два) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.76 Кримінального Кодексу України покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк засудженому ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на залучення експертів на загальну суму 11198,52 (одинадцять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 52 копійки) грн.
Речові докази:
- автомобіль "ЗАЗ 110307", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12022181110000210 в якості речового доказу та переданий на відповідальне зберігання до складських приміщень, що за адресою АДРЕСА_2 - повернути власнику ОСОБА_10 .
- велосипед "Aist" з відкритого типу рамою, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження №12022181110000210 в якості речового доказу та переданий на відповідальне зберігання до складських приміщень, що за адресою АДРЕСА_2 - повернути потерпілому ОСОБА_5
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 листопада 2022 року.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_1 .