02 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 260/4677/22
адміністративне провадження № К/990/3619/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду
Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП в Закарпатській області) на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №260/4677/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Закарпатській області про поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Закарпатській області, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати пункт 1 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській області від 26 грудня 2022 року № 2089 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області»;
-визнати протиправним і скасувати наказ начальника ГУ НП в Закарпатській області від 28 жовтня 2022 року № 196 о/с «По особовому складу», яким відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , дізнавача сектору дізнання Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, з 28 жовтня 2022 року;
- поновити позивача на посаді дізнавача сектору дізнання Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області з 28 жовтня 2022 року;
- стягнуто з ГУ НП в Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 28 жовтня 2022 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- зобов'язати ГУ НП в Закарпатській області нарахувати і виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30 000 грн, установлену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за весь час вимушеного прогулу без утримання податків й інших обов'язкових платежів, починаючи з 28 жовтня 2022 року по день прийняття судом рішення про поновлення на роботі.
Крім цього, позивач просив: допустити негайне виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді дізнавача сектору дізнання Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області та стягнення з ГУ НП в Закарпатській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць; стягнути з ГУ НП в Закарпатській області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу начальника ГУ НП в Закарпатській області від 26 жовтня 2022 року № 2089 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області». Визнано протиправним і скасовано наказ начальника ГУ НП в Закарпатській області від 28 жовтня 2022 року № 196 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , з 28 жовтня 2022 року. Поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді дізнавача сектору дізнання Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, з 29 жовтня 2022 року. Стягнуто з ГУ НП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 17454,52 грн з відрахуванням податків та зборів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді дізнавача сектору дізнання Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, з 29 жовтня 2022 року та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 12984,38 грн допущено до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 травня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2023 року постанову апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року залишено без змін.
29 січня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ГУ НП в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №260/4677/22.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Статтею 330 КАС України визначено обов'язкові вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, серед яких відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
При цьому обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання.
Скаржник, серед іншого, обґрунтовує касаційну скаргу підпунктами «б», «в» пункту 2 частини п'ятої
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі №260/4677/22 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЖ.М. Мельник-Томенко